Постанова

від 24.04.2018 по справі 278/1469/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/1469/17 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 27 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

за участю секретаря Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу № 278/1469/17 за позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Аваль до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Аваль на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2018 року, ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. в м. Житомир

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 Аваль (далі ПАТ ОСОБА_1 Аваль ) звернулося до суду із позовом мотивуючи його тим, що 05.05.2008 між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/5550/82/132811, згідно умов якого, ОСОБА_1 зобов'язувався надати позичальнику кредит у розмірі 30000 доларів США строком до 05.05.2018, а останній зобов'язувався належним чином повернути суму отриманого кредиту, а також сплачувати відсотки за користування коштами у розмірі 14% річних, комісії згідно умов договору. 05.05.2008 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого виступало нерухоме майно, а саме житловий будинок, що розташований по вул. Лесі Українки,19 у с.Пряжів, Житомирського району, Житомирської області та земельна ділянка площею 1585 кв.м, яка розташована за вищевказаною адресою. Заставна вартість предмета іпотеки на момент укладення Договору була визначена сторонами - 763691 грн. Позивач зазначав, що у зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами виникла заборгованість станом на 10.04.2017 у сумі 312638 грн 43 коп. Відтак, у ПАТ ОСОБА_1 Аваль виникло законне право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на заставне майно відповідача.

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2018 року в задоволенні позову ПАТ ОСОБА_1 Аваль відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ ОСОБА_1 Аваль просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що оскаржуване рішення не відповідає фактичним обставинам справи, суті і змісту позовних вимог та нормам матеріального права. ПАТ ОСОБА_1 Аваль зазначає, що законодавством не передбачено підстав для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості за основним зобов'язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Зазначене положення може враховуватися лише у разі, якщо порушенням основного зобов'язання іпотекодержателю не завдано збитків

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.05.2008 між ВАТ ОСОБА_1 Аваль , правонаступником якого є ПАТ ОСОБА_1 Аваль , та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/5550/82/132811, згідно умов якого, ОСОБА_1 зобов'язався надати останній кредит у розмірі 30 000 доларів США строком до 05.05.2018, із сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14,0 % річних, комісії, згідно умов договору та тарифами кредитора. 27.05.2011 між сторонами було укладено Додаткову угоду №014/5550/82/132811/01, відповідно до умов якої, вони досягли згоди, щодо порядку страхування за вищевказаним кредитним договором. 26.10.2015 між Банком та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №014/5550/82/132811/81-1-0-00/22018, відповідно до умов якої, сторони вирішили з 27.10.2015 встановити процентну ставку за користування кредитом у розмірі 17% річних, у зв'язку з чим графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладено у новій редакції. 26.10.2015 було укладено додаткову угоду №014/5550/82/132811/81-1-0-00/22017, щодо якої, сторони змінили умови кредитування позичальника за кредитним договором у наступному порядку: кредитор з 27.10.2015 відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 30 000 доларів США та 300 036 грн 91 коп, в рамках якої: кредит у сумі 30 000 доларів США наданий згідно умов кредитного договору на споживчі цілі вважається першим траншем кредиту, другий транш кредиту в сумі - 300 036 грн 91 коп. надається на рефінансування заборгованості за першим траншем кредиту. Дата остаточного погашення першого траншу кредиту - 05.05.2018, відсоткова ставка - 14,00 % річних, другого - 27.12.2025, відсоткова ставка - 19,00 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 05.05.2008 між ВАТ ОСОБА_1 Аваль , правонаступником якого є ПАТ ОСОБА_1 Аваль , та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу за реєстровим №3432, згідно умов якого, в забезпечення виконання своїх зобов'язань, ОСОБА_2 передала нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею - 202,7 кв.м., що розташований за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Пряжів, вул.Лесі Українки,19 та земельну ділянку, площею - 1585 кв.м., кадастровий номер: 1822086500:01:001:0025, яка знаходиться за тією ж адресою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ ОСОБА_1 Аваль суд першої інстанції виходив з того, що ринкова вартість предмету іпотеки перевищує заборгованість за кредитним договором у 2,6 рази, та не є співмірною, що є порушенням передбачених п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, засад цивільного судочинства, як справедливість, добросовісність та розумність.

Проте, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно із частиною 3 статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється з урахуванням положень статті 39 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до частин 1,2 статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Проте, частиною 3 статті 39 цього Закону передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Отже, законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості за основним зобов'язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

Зазначене положення може враховуватися лише в разі, якщо порушенням основного зобов'язання іпотекодержателю не завдано збитків.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року № 6-340 цс15.

Вважаючи, що сума заборгованості за кредитним договором є неспівмірною із вартістю предмета іпотеки, тобто перевищує розмір заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не врахував, що це не вважається самостійною підставою для відмови в позові, а у порушення частини третьої статті 39 Закону України Про іпотеку не встановив, чи не завдає збитків іпотекодержателю порушення основного зобов'язання та чи не змінює обсяг його прав.

З матеріалів справи вбачається, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором №014/5550/82/132811 від 05 травня 2008 року та згідно заяви ОСОБА_2 через касу банку отримала кредитні кошти в сумі 30 000 доларів США, з врахуванням комісії у сумі 588,24 доларів США.

Проте, позичальником належним чином не виконувалися зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

Згідно розрахунку позивача станом на 10.04.2017 позичальник має заборгованість перед банком у сумі 312638 грн 43 коп., яка складається з: поточної заборгованості за кредитом - 290135 грн 33 коп., заборгованості за відсотками - 22503 грн 10 коп.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу .

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546 , 548 , 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, вина відповідача у зобов'язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами погашення кредитної заборгованості або не доведе іншого розміру заборгованості.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом.

Позивач 10 квітня 2017 року направляв на адресу ОСОБА_2 повідомлення про виникнення заборгованості з вимогою про повне дострокове погашення кредиту та застереженням про звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке позичальником було проігнороване.

Частиною 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 9.1 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, пеню та штрафи відповідно до цього договору.

Пунктом 5.3 іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором або кредитним договором.

За вибором іпотекодержателя звернення стягнення на заставлене майно здійснюється: або за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому у ст.38 Закону України Про іпотеку або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя ( п.5.4 іпотечного договору).

Отже, обрання певного способу правового захисту, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Враховуючи вищевикладені обставини, наявність непогашеної заборгованості, апеляційний суд вважає, що позивач мав правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду шляхом проведення прилюдних торгів. При цьому ваховується те, що не повертаючи кредитні кошти, сума боргу постійно збільшується, в зв'язку з чим іпотекодержателю завдаються збитки та обмежуються права банку на отримання того, на що банк розраховував.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону, якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону .

Згідно ч. 6 ст.38 Закону України Про іпотеку ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України Про іпотеку передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону ; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України Про іпотеку вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору.

У іпотечному договорі від 05 травня 2008 року сторонами була визначена вартість предмету іпотеки житлового будинку в розмірі 225 964 грн, земельної ділянки - 173 053 грн.

Проте, станом на час розгляду справи судом ринкова вартість предмета іпотеки житлового будинку, відповідно до висновку ПП Коекс від 26.01.2018 становить 989 525 грн, вартість земельної ділянки, відповідно до висновку ПП Експерт-Сервіс-Консалт від 26.01.2018 становть 146 074 грн. Вартість зазначених предметів іпотеки відповідачкою у визначеному законом порядку не спростована.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне вказати початкову ціну продажу предмету іпотеки - житлового будинку на рівні, не нижчому за 989 525 грн, земельної ділянки на рівні, не нижчому за 146 074 грн.

За таких обставин, рішення суду про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на майно не ґрунтується на вимогах закону та обставинах справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 11723 грн 95 коп.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Аваль задовольнити.

Заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Аваль до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/5550/82/132811, укладеним 05 травня 2008 року між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством ОСОБА_1 Аваль ( правонаступником якого є публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 Аваль ) у сумі 312 638 грн 43 коп. , яка складається із заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 290 135 грн 33 коп., заборгованості за процентами в розмірі 22 503 грн 10 коп. звернути стягнення на предмети іпотеки:

- житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 202,7 кв.м., жилою площею 72,5 кв.м. який належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2004 року, що розташований за адресою: с. Пряжів, вул. Лесі Українки,19, Житомирського району, Житомирської області, який є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 05 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_3 за №3432, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною на рівні, не нижчому за 989 525 грн;

- земельну ділянку за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, площею 1585 кв.м., кадастровий номер: 1822086500:01:001:0025, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2004 року, що розташована за адресою: с. Пряжів, вул.Лесі Українки,19, Житомирського району, Житомирської області, яка є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 05 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_3 за №3432, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною на рівні, не нижчому за 146 074 грн;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Аваль 11723 грн 95 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 25 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді