Рішення

від 25.04.2018 по справі 905/86/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.04.2018 Справа № 905/86/18

Господарський суд Донецькї області у складі судді Мельниченко Ю.С. , при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область в інтересах держави в особі позивача: Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС.Маркет» , м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою в сумі 40 699 грн. 10 коп., з яких: 38 956 грн. 48 коп. - основний борг, 1742 грн. 62 коп. - пеня, -

За участю представників сторін:

прокурор: Хряк О.О. - за посвідченням №028256 від 15.08.2014р.;

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (директор)

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 222 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.04.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС.Маркет» , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою в сумі 40 699 грн. 10 коп., з яких: 38 956 грн. 48 коп. - основний борг, 1742 грн. 62 коп. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 27.06.1997р., у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість.

Нормативно свої вимоги обґрунтовує ст.21 Закону України «Про оренду землі» та ст. ст. 546, 549-552, 792 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 16.01.2018р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.02.2018р.

Ухвалою суду від 13.02.2018р. господарським судом Донецької області було відкладено підготовче судове засідання на 01.03.2018р.

Ухвалою суду від 01.03.2018р. господарським судом Донецької області було відкладено підготовче судове засідання на 14.03.2018р.

Ухвалою суду від 14.03.2018р. господарським судом Донецької області було відкладено підготовче судове засідання на 27.03.2018р.

Ухвалою суду від 27.03.2018р. закрито підготовче провадження у справі №905/86/18 та призначено розгляд справи по суті на 25.04.2018р.

Суд зазначає, що 05.03.2018р. на адресу господарського суду Донецької області від Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області надійшла заява про відмову від позову. Разом із тим, 02.04.2018р. на адресу господарського суду Донецької області від представника позивач надійшла заява, в якій останній повідомив про те, що не підтримує відмову прокуратури від позову та просив задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Відповідно до ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно п. 5 Постанови Пленуми Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 7 Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Наведене не позбавляє сторони у справі права укласти мирову угоду і подати її на затвердження суду; якщо прокурор, який бере участь у справі, заперечує проти цього шляхом подання мотивованих письмових заперечень, суд може відмовити в затвердженні такої угоди.

Відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті.

Приймаючи до уваги, що позивачем надано заяву, в якій останній не підтримує відмову прокурора від позову, суд відмовляє у задоволенні заяви прокурора про відмову від позову.

Прокурор в судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги. 02.04.2018р. на адресу господарського суду Донецької області від Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор зазначив про те, що в період часу з 14.04.2014р. по 07.06.2016р. на відповідача поширювались норми ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , а також з огляду на ст. 17 Податкового кодексу України просив ухвалити законне рішення по суті спору.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. 19.02.2018р. на адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли пояснення по справі, в яких останній підтримав позовні вимоги прокурора та просив їх задовольнити у повному обсязі. Також у вказаних поясненнях зазначено, що з огляду на положення п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України безпідставними є твердження відповідача про наявність переплати та відсутності заборгованості за користування земельною ділянкою. 12.03.2018р. на адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі. Згідно наданих пояснень з огляду на набрання чинності з 01.01.2011р. Податковим кодексом України додатковою угодою до договору № 994 від 17.04.2012р. було внесено зміни до спірного договору в частині розміру орендної плати за користування земельною ділянкою. Також у вказаних поясненнях зазначено, що строки сплати орендної плати встановлені відповідно до ст. 287.3. Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував. 07.02.2018р. на адресу господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на приписи ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції . Також у вказаному відзиві зазначено, що відповідач сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Доменній у Кальміуському районі м. Маріуполь весь час проведення АТО у м. Маріуполі, у тому числі в період з 15.04.2014р. по 08.06.2016р. у відповідності до раніше задекларованих ним своїх зобов'язань за 2015 та 2016 роки, які були зазначені у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Крім того, відповідачем було подано уточнюючі декларації з плати за землю. Так, згідно даних уточнюючої декларації з плати за землю за 2015 рік розмір завищення податкового зобов'язання з плати за землю відповідача за 2015 рік (переплата) становить 44 423 грн. 08 коп., а згідно даних уточнюючої декларації з плати за землю за 2016 рік розмір завищення податкового зобов'язання з плати за землю відповідача за 2016 рік (переплата - з січня по червень) становить 27 762 грн. 94 коп. Посилаючись на п.п. 17.1.10 пункту 17.1. ст. 17 Податкового кодексу України відповідач у наданому ним відзиві наполягав на тому, що станом на 31.12.2017р. внаслідок подання уточнюючих податкових декларацій з плати за землю за 2015 та 2016 роки існує переплата з плати за користування земельною ділянкою в розмірі 21 643 грн. 49 коп.

28.02.2018р. на адресу господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній зазначив, що оскільки в додатковій угоді не було зазначено чи сплачується орендна плата (платіж) щомісячно рівними частками, чи за рік в цілому єдиним платежем, порядок сплати плати за землю визначається ст. 287.3 Податкового кодексу України, а саме податкове зобов'язання щодо плат за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Також у вказаних поясненнях зазначено, що відповідач не вимагав повернення на поточний рахунок грошових коштів, сплачених ним за землю за 2015 рік та за період до 08.06.2016р., та не вимагав їх спрямування на погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) з інших податків, зборів.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.1997р. між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма ФБС Маркет було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Маріупольська міська рада народних депутатів згідно до рішення виконкому від 16.04.1997р. за № 114/І надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ФБС Маркет приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,29 гектарів.

Земельна ділянка надається у тимчасове користування на умовах оренди строком на 25 років для експлуатації та обслуговування складських приміщень по вул. Доменій, 60 в Іллічівському районі міста (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2012р. до договору оренди земельної ділянки від 27.06.1997р. № 437) орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі: 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок: № 33215812700053 код 13050200, отримувач - місцевий бюджет Іллічівського району м. Маріуполя, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37989721.

За період з 01.01.2008р. до дня державної реєстрації додаткової угоди оренда сплачується без нарахування пені.

Згідно пп. б п. 3.2. договору землекористувач зобов'язаний: забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення і умов її надання; не допускати погіршення екологічного стану у результаті своєї діяльності, своєчасно вносити і коригувати орендну плату при зміні ставки податку на землю; виконати благоустрій прилеглої території відповідно проекту.

Договір набирає чинності з моменту його реєстрації. У випадках невиконання землекористувачем прийнятих зобов'язань договір може бути розірваним по ініціативі міської ради народних депутатів. При порушенні строків внесення орендної плати, землекористувач сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми, встановленої договором за кожний день прострочення.

Даний договір зареєстровано в книзі записів договорів на право користування землею 27 червня 1997р. за № 437 Маріупольською міською радою народних депутатів Донецької області.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за період з березня 2017 по вересень 2017р. за договором на право тимчасового користування землею від 27.06.1997р., прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 40 699 грн. 10 коп., з яких: 38 956 грн. 48 коп. - заборгованість з орендної плати, 1742 грн. 62 коп. - пеня.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Зважаючи на наведені положення законодавства та наведені вище положення укладеного між сторонами договору оренди землі, суд дійшов висновку, що між сторонами наявні саме правовідносини щодо оренди землі, який регулює строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а тому до цього договору в повній мірі застосовані положення Закону України «Про оренду землі» та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, проте відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за орендовану земельну ділянку, що призвело до виникнення заборгованості у спірній сумі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, орендна плата за землю має сплачуватися своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами укладеного договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконуються умови договору на право тимчасового користування землею від 27.06.1997 р., а саме, в обумовлені договором строки останнім не перераховується орендна плата, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 38 956 грн. 48 коп. за період з березня 2017р. по вересень 2017р.

Разом із тим, Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно ст. 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції від 02.09.2014): під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Пунктом 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» , відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно д ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Закріплене в ст.4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 6 означеного закону відносно звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних виключень щодо їх незастосування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Маріуполь, де знаходиться орендована земельна ділянка та проводить свою господарську діяльність відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого також включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053» .

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» № 1365-VIII від 17.05.2016, який набрав чинності 08.06.2016р., внесено зміни до статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та викладено в такій редакції: «Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону» .

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, серед яких відсутнє м. Маріуполь.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, вбачається правомірним нарахування позивачем заборгованості з орендної плати за період з березня 2017р. по вересень 2017р.

Щодо доводів відповідача з приводу наявності переплати та відсутності заборгованості за користування земельною ділянкою суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового Кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбачені статтею 43 Податкового кодексу України.

Статтею 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Згідно приписів п. 87.1. ст. 87 Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена, зокрема, за рахунок помилково надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, яким встановлені аналогічні вимоги, що і в Податковому кодексі України.

Отже, чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/ надмірно сплачених до бюджету. Основною умовою повернення коштів, є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Водночас , необхідне зазначити, що вищенаведеними правовими нормами передбачено обов'язок податкового, митного органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Отже, на контролюючий орган покладено обов'язок у визначений строк підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, який відповідно здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03.06.2014 р. у справі № 21-161а14.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачувалася орендна плата за користування земельною ділянкою за період з 14.04.2014р. по 07.06.2016р., тобто під час, коли він був звільнений від її сплати згідно приписів чинного законодавства. Зазначений факт не спростовується ані прокурором, ані позивачем. Разом із тим відповідачем не подавалася заява до контролюючого органу для здійснення відповідного заліку чи повернення орендної плати, сплаченої за вказаний період.

Згідно п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу за земельні ділянки , розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов'язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов'язань платників податків, які припиняють свою діяльність.

Суд зауважує, що з підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України в редакції Закону України від 21.12.2016 №1797-УІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні, на який позивач посилається як на підставу відсутності у відповідача переплати за користування спірною земельною ділянкою, не вбачається можливості його двоякого трактування та ним прямо передбачено протилежне, викладеному позивачем, а саме: "Не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію.".

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями та підлягають поверненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.02.2018р. по справі № 812/368/17.

З урахуванням вищевикладеного сума заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 38 956 грн. 48 коп.

Щодо стягнення пені у розмірі 1742 грн. 62 коп. за період з 04.05.2017р. по 10.11.2017р. господарський суд зазначає наступне.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно до положень ст. 549 ЦК України, ст.230 Господарського кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Як вже зазначалося, згідно п. 3.2. договору при порушенні строків внесення орендної плати, землекористувач сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми, встановленої договором за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є методологічно та арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок, згідно якого позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 735 грн. 88 коп.

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 549, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 230, 231, ч. 6 ст. 232, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 14, 17, 43, 87, 102, 269-289 Податкового кодексу України, ст. 301 Митного кодексу України, ст.ст. 1, 13, 21, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» , ст. ст. 1, 4, 6, 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст. 58 Конституції України, ст.ст. 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС.Маркет» , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою в сумі 40 699 грн. 10 коп., з яких: 38 956 грн. 48 коп. - основний борг, 1742 грн. 62 коп. - пеня задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС.Маркет» (87554, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 166, код ЄДРПОУ 23609123) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр. Миру, 70, код ЄДРПОУ 33852448) основний борг у сумі 38 956 грн. 48 коп., пеню в сумі 735 грн. 88 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС.Маркет» (87554, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 166, код ЄДРПОУ 23609123) на користь прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, 6; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 1560 грн. 42 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 25.04.2018р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2018р.

Суддя Ю.С. Мельниченко