Рішення

від 16.04.2018 по справі 910/23798/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2018Справа № 910/23798/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інкомрайс

До Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 185 623,19 грн.,

Господарський суд міста Києва у складі

судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Сайко Ю.В. - по дов.

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інкомрайс до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 185 623,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем вимог чинного законодавства та умов договору №131 від 24.12.2013р. в частині оплати товару у обсязі та строки, що визначені вказаним правочином.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2017р. у справі № 910/23798/16 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Інкомрайс звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 апеляційну скаргу задоволено повністю. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 р. у справі №910/23798/16 скасовано повністю та прийнято нове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інкомрайс задоволено повністю: стягнуто з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інкомрайс 99 978 грн. основної заборгованості, 76 984,09 грн. інфляційних втрат, 8 661,10 грн., 3% річних та 2 784,35 грн. судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інкомрайс 3 062, 79 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

26.07.2017р. на виконання вищезазначеної постанови судом видано накази.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017р. у справі № 910/23798/16, Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017р. касаційну скаргу Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017р. та рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017р. у справі № 910/23798/16 скасовано, справу № 910/23798/16 постановлено передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Скасовуючи судові акти попередніх інстанцій, Вищим господарським судом України зазначено, що судами не надано належної оцінки правовій природі спірного правочину, достеменно не встановлено обставин поставки позивачем відповідачу товару. Також судом касаційної інстанції вказано на тому, що судами не досліджувались правовідносин сторін, які виникли за договором відповідального зберігання.

Ухвалою від 27.11.2017р. справу було призначено до розгляду на 27.12.2017р.

Ухвалою від 27.12.2017р. судом було постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 17.01.2018р.

16.01.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інкомрайс про закриття провадження у зв'язку з погашенням відповідачем спірної заборгованості.

У судове засідання 17.01.2018р. представник позивача не з'явився, представника не направив, проте, у заяві від 16.01.2018р. про закриття провадження по справі вказаний учасник судового процесу просив здійснювати розгляд спору за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Інкомрайс .

Ухвалою від 17.01.2018р. судом на підставі ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України було викликано Товариство з обмеженою відповідальністю Інкомрайс у підготовче судове засідання 09.02.2018р.

У судове засідання 09.02.2018р. представник позивача всупереч вимог суду не з'явився, проте, 08.02.2018р. вказаним учасником справи подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання 09.02.2018р. також не з'явився.

Ухвалами від 09.02.2018р. судом на підставі ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України було викликано сторін у підготовче засідання на 26.02.2018р.

26.02.2018р. судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 12.03.2018р.

У судовому засіданні 12.03.2018р. судом було розглянуто та відмовлено в задовленні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Інкомрайс про закриття провадження у зв'язку з погашенням відповідачем спірної заборгованості. При цьому, суд виходив з наступного.

Вичерпний перелік підстав для закриття провадження по справі передбачено ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо:1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

З наведеного вище полягає, що однією з підстав для закриття провадження по справі є відсутність предмету спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Проте, до клопотання про закриття провадження позивачем не представлено доказів оплати Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації заборгованості, що є предметом розгляду у справі.

До того ж, у відзиві, який надійшов до суду 17.01.2018р. відповідачем проти задоволення позовних вимог було надано заперечення, з огляду на ненадання позивачем доказів належного виконання своїх обов'язків за договором №131 від 24.12.2013р.

Отже, виходячи з вищевикладеного, відсутні підстави вважати предмет спору по справі таким, що припинився, внаслідок чого клопотання позивача підлягає залишенню без задоволення як таке, що позбавлене належного доказового обґрунтування.

12.03.2018р. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження по справі та призначення спору до розгляду по суті на 16.04.2018р.

У судовому засіданні 16.04.2018р. представником позивача було надано пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано.

Представник відповідача у судове засідання 16.04.2018р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. При цьому, судом враховано неодноразові клопотання відповідача про розгляд спору за відсутності представника Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Наразі, судом враховано, згідно ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За висновками суду, неявка представника відповідача у судове засідання 16.04.2018р. не перешкоджає розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 16.04.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2013р. між Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інкомрайс (постачальник) укладено договір №131 про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.5 за ДКПП ДК 016-2010 Машини посудомийні не побутові (посудомийна машина купольна), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовнику товар: Машини посудомийні не побутові (посудомийна машина купольна), код 28.29.5 за ДКПП ДК 016-2010, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.4 договору №131 від 24.12.2013р. найменування, номенклатура, асортимент товару визначається в специфікації (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.2 договору №131 від 24.12.2013р. передбачено, що оплата здійснюється на умовах відтермінування платежу за поставлений товар на два тижні (14 календарних днів), після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та видаткової накладної, підписаної уповноваженою особою замовника.

Строк дії договору з дня укладання і діє до 31.12.2013р. (п.10.1 договору №131 від 24.12.2013р.).

Відповідно до додатку № 1, підписаного сторонами до договору №131 від 24.12.2013р., постачальник зобов'язався поставити замовнику посудомийна машина купольна Silanos E-1000 (тар./год 720-1000). 380 В - 3 штуки загальною вартістю 99 978 грн.

Суд приймає до уваги договір №131 від 24.12.2013р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Зі змісту представлених до матеріалів документів вбачається, що 27.12.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю Інкомрайс було поставлено, а Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації прийнято товар, про що сторонами складено та підписано видаткову накладну №51 від 27.12.2013р. на суму 99 978 грн.

27.12.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю Інкомрайс скеровано на адресу відповідача лист щодо сплати рахунків, в тому числі, рахунку №40 від 27.12.2013р. на суму 99 978 грн., виставленого на оплату товару за договором №131 від 27.12.2013р. В якості доказів направлення вказаного листа позивачем представлено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист №0216017505029, що скріплений печаткою відділення поштового зв'язку.

Згідно акту №031-30/868 від 26.05.2015р., складеного Державною фінансовою інспекцією в місті Києві за наслідками позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в Управлінні освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за період з 01.03.2014р. по 01.04.2015р., перевіркою дотримання умов договорів, за якими станом на 01.03.2014р. в обліку відповідача рахується кредиторська заборгованість, встановлено, що між Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інкомрайс (постачальник) укладено договір №131 від 27.12.2013р. про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.5 за ДКПП ДК 016-2010 Машини посудомийні не побутові (посудомийна машина купольна). Акті вказано, що відповідно до видаткової накладної №51 від 27.12.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю Інкомрайс поставлено замовнику товар, а саме посудомийні машини купольні Silanos E-1000 (тар./год 720-1000). 380 В - 3 штуки на суму 99 978 грн. Одночасно, в акті зауважено, що ревізією встановлено, що товарно-матеріальні цінності, які поставлені Управлінню освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в тому числі, згідно видаткової накладної №51 від 27.12.2013р. передані останнім на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю Інкомрайс .

Одночасно, як свідчать матеріали справи, у провадженні Господарського суду Херсонської області перебувала справа №923/785/17 за позовом Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Інкомрайс про стягнення відшкодування вартості наступного товару: посудомийна машина купольна Silanos E-1000, 380 B в кількості три одиниці, всього загальною вартістю 99978 грн., а також три проценти річних в розмірі 8743,28 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.09.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 22.11.2017р. Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Херсонської області від 19.09.2017 р. у справі №923/785/17 залишено без змін.

Наразі, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Отже, виходячи з наведеного вище, рішення Господарського суду Херсонської області від 19.09.2017р. у справі №923/785/17, яку залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

У межах справи №923/785/17 судом було встановлено, що 27.12.2013р. між Управлінням освіти Дніпровського району в місті Києві державної адміністрації (Управління освіти) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інкомрайс (зберігач) укладено договір відповідального зберігання №6-2013 згідно п.1.1 якого Управління освіти передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товар, у кількості, асортименті, на термін зберігання та інших обов'язкових умов договору, що визначаються договором, специфікацією та актом приймання-передачі, що є невід'ємними частинами договору. Зберігач зобов'язується повернути товар Управлінню освіти у схоронності.

Пунктами 1.2-1.4 договору визначено, що товар вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі товару. При цьому, право власності на товар до зберігача не переходить. Договір зберігання є безоплатним та не покладає на Управління освіти жодних фінансових зобов'язань. Строк зберігання товару зазначається у специфікації до договору.

Відповідно до п. 2.1-2.4 договору зберігач забезпечує приймання товару на зберігання за власний рахунок, про що підписується акт приймання-передачі товару на зберігання. Товар приймається на зберігання за кількістю та якістю уповноваженими представниками сторін, згідно з актом приймання-передачі. Приймання товару на зберігання здійснюється зберігачем за фактичною кількістю, яка вказана в акті приймання-передачі товару на зберігання. Товар вважається повернутим зі зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару Управлінню освіти. Зберігач зобов'язаний повернути весь товар або його частину на вимогу Управління освіти, навіть якщо строк дії договору не закінчився. У випадку пред'явлення Управлінням освіти вимоги про повернення товару до закінчення строку дії договору або строку зберігання, зберігач зобов'язаний повернути товар протягом 7 (семи) календарних днів після пред'явлення такої вимоги. У разі закінчення строку дії договору або його розірвання, зберігач зобов'язується повернути товар зі зберігання Управлінню освіти протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати закінчення строку дії чи розірвання договору.

Згідно з п.п.3.1.1, 3.1.4, 3.1.5, 3.1.6 договору зберігач зобов'язується прийняти товар на зберігання згідно умов розділу 2 даного договору, повернути зі зберігання товар Управлінню освіти за актом приймання-передачі, нести повну відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження товару, переданого на зберігання, цілісності його упаковки, повернути товар за кількістю та якістю на першу вимогу Управління освіти.

У відповідності до п. 3.2.1 вказаного правочину Управління освіти зобов'язується передати товар зберігачу на зберігання згідно акту приймання-передачі товару на зберігання, забезпечити присутність уповноважених осіб при передачі товару на зберігання та у разі його повернення.

Пунктами 4.1 - 4.3 договору визначено, що зберігач несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону від виконання зобов'язання в натурі. У разі втрати (розкрадання, псування) переданого на зберігання товару, або відмови зберігача повернути Управлінню освіти товар в терміни передбачені в договорі зберігач зобов'язується відшкодувати нестачу шляхом оплати вартості неповернутого товару виходячи з рівня ціни на товар, що склалися на день відшкодування, але не нижче початкової вартості зафіксованої в специфікації до договору, у термін не більш, як 5 днів. Сторони домовились, що моментом пред'явлення вимоги про повернення товару та/або претензії (вимога про сплату грошових коштів) вважається дата їх відправлення Управлінням освіти (дата календарного штемпеля відділення зв'язку).

Згідно з п. 6.1. договору строк дії договору з дня укладення і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 8.1. невід'ємною частиною договору є специфікація та акт приймання-передачі товару.

За специфікацією від 27.12.2013 р. ціна договору складає 99978 грн. Найменування товару: посудомийна машина купольна Silanos E-1000 (тар./год 720-1000) 380 B, у кількості 3 одиниці, за ціною 33326 грн. за одиницю.

Судом було встановлено, що у відповідності до акту приймання-передачі товару від 27.12.2013р. Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю Інкомрайс прийняло на відповідальне зберігання товар у кількості 3 одиниць, а саме посудомийна машина купольна Silanos E-1000 (тар./год 720-1000) 380 B, загальною вартістю 99978 грн.

Тобто, виходячи з вищевикладеного полягає, що товар, який було поставлено позивачем у відповідності до договору №131 від 27.12.2013р., замовником було передано на збігання постачальнику на підставі договору №6-2013 від 27.12.2013р. відповідального зберігання.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, виходячи з всіх представлених до матеріалів справи доказів у сукупності, судом встановлено, що позивачем було виконано свій обов'язок з поставки товару відповідачу у відповідності до договору №131 від 27.12.2013р., а фактичне передання у наступному обладнання на відповідальне зберігання та наявність спору між сторонами в межах виконання договору №6-2013 від 27.12.2013р. не нівелює обставин виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Інкомрайс своїх зобов'язань.

Наведеним спростовуються доводи відповідача щодо неналежного виконання позивачем свого обов'язку з поставки товару згідно договору №131 від 27.12.2013р.

Наразі, зі змісту позову, а також пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні 16.04.2018р., полягає, що Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації товар за договором №131 від 27.12.2013р. оплачено не було, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, які наведено у постанові від 07.11.2017р., судом встановлено, що фактично спірні правовідносини сторін, які стали підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва з розглядуваним позовом, виникли з договору №131 від 27.12.2013р. про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.5 за ДКПП ДК 016-2010 Машини посудомийні не побутові (посудомийна машина купольна) та полягають у виконанні контрагентами своїх зобов'язань саме за означеним правочином.

Крім того, наразі, у суду відсутні підстави вважати, що укладаючи договір №131 від 27.12.2013р. у сторін не було наміру до виникнення взаємних прав та обов'язків та настання певних правових наслідків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, у відповідності до пункту 4.2 договору №131 від 27.12.2013р. оплата здійснюється на умовах відтермінування платежу за поставлений товар на два тижні (14 календарних днів), після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та видаткової накладної, підписаної уповноваженою особою замовника.

Судом було встановлено, що 27.12.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю Інкомрайс скеровано на адресу відповідача лист щодо сплати рахунків, в тому числі, рахунку №40 від 27.12.2013р. на суму 99 978 грн., виставленого на оплату товару за договором №131 від 27.12.2013р. В якості доказів направлення вказаного листа позивачем представлено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист №0216017505029, що скріплений печаткою відділення поштового зв'язку.

Отже, приймаючи до уваги наведені вище приписи чинного законодавства та умови договору №131 від 27.12.2013р., суд дійшов висновку, що строк виконання замовником своїх грошових зобов'язань за означеним правочином настав.

Приймаючи до уваги обставини встановлені судом вище, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати, з огляду на не направлення постачальником рахунку на оплату товару.

Одночасно, суд вважає за доцільне звернути увагу відповідача на те, що за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити поставлений товар. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі 910/9472/17.

Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господасркього процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою ЄСПЧ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб п продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З урахуванням наведеного, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №131 від 27.12.2013р. щодо оплати товару не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Інкомрайс до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в частині стягнення основного боргу в сумі 99 978 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 8661,10 грн. та інфляційних втрат в розмірі 76 984,09 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків внесення плати за товар в межах договору №131 від 27.12.2013р. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 8661,10 грн. та інфляційних втрат в розмірі 76 984,09 грн.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку 3% річних, судом встановлено, що останній містить арифметичну помилку, а обґрунтованим є стягнення з відповідача річних в сумі 8653,14 грн.

Одночасно, представлений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат є обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на сторін у рівних долях.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги в частково.

2. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м.Київ, проспект Миру, будинок 6-А, ЄДРПОУ 37397216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інкомрайс (73025, Херсонська обл., місто Херсон, вул.Михайлівська, будинок 18, ЄДРПОУ 38648705) основний борг в сумі 99 978 грн., 3% річних в сумі 8653,14 грн., інфляційні втрати в розмірі 76 984,09 грн. та судовий збір в розмірі 2784,23 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2018р.

Суддя Спичак О.М.