Рішення

від 23.04.2018 по справі 910/1384/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2018Справа № 910/1384/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А. , за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТДК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра"

про стягнення грошових коштів у розмірі 20 263 942,54 грн.

Представники сторін:

від позивача: Діденко Л.А., дог. б/н від 23.01.2017;

від відповідача: Журба М.В., дов. б/н від 12.03.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ТДК" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра" про стягнення грошових коштів у розмірі 20 263 942,54 грн., з яких: 17952672,00 грн. - попередня оплата, 1173071,79 грн. - пеня, 354878,40 грн. - штраф, 122471,65 грн. - 3% річних, 660848,70 грн. - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 15.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра", (далі - відповідач, оптовий продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" (далі - позивач, оптовий покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №НД-93/ (далі - Договір) за умовами якого продавець взяв на себе обов'язок передати, а оптовий покупець прийняти й оплатити природний газ українського походження або імпортований (код УКТЗЕД 27112100), приведений до стандартних умов.

Також позивач зазначав, що положеннями Договору сторони погодили, що продаж газу здійснюється виключно шляхом 100% оплати договірного обсягу газу до 19-го числа місяця, що передує місяцю поставки газу (згідно виставленого рахунку), якщо інші умови оплати не передбачені Додатковою угодою. В порушення вимог Договору купівлі-продажу відповідач не здійснив поставку товару та не повернув авансовий платіж у сумі 17952672,00 грн. у зв'язку із не поставкою товару, отже позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати товару на підставі ч. 2, ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України та застосувати до відповідача відповідальність, передбачену п. п. 6.1., 6.3. Договору купівлі-продажу та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 судом залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

19.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про часткове усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем частково усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.02.2018.

26.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про часткове усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26.03.2018.

12.03.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТДК" надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "ТДК" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

14.03.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що акт приймання-передачі природного газу б/н від 31.10.2017, за прострочення якого, позивачем нараховано штраф у розмірі 5% було надано - 17.10.2017, тобто на два тижні раніше, ніж це зазначено в Договорі. Щодо вимог про стягнення пені, відповідач зазначає, що Договором укладеним між сторонами не передбачено нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за невчасне повернення попередньої оплати. Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то відповідач зазначає, що нормами статті 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення саме грошового зобов'язання, одна стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання.

23.03.2018 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, серед яких відповідь на відзив та заява про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши надану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнав її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 ГПК України, отже новою ціною позову виходячи з якої вирішується спір є 20812354,01 грн., в т.ч. 17952672,00 грн. - попередня оплата, 1852814,01 грн. - пеня, 184445,25 грн. - 3% річних, 822422,75 грн. - інфляційні втрати.

У підготовчому засіданні 26.03.2018 судом відкладено підготовче засідання на 23.04.2018.

02.04.2018 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

03.04.2018 представником позивача подано заяву щодо обґрунтування позовних вимог, яка за своєю правовою природною є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

11.04.2018 представником відповідача подано заперечення на позовну заяву.

Представники сторін у судове засідання 23.04.2018 з'явились.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши надану позивачем заяву щодо обґрунтування позовних вимог, яка за своєю правовою природною є заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд визнав її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 ГПК України, отже новою ціною позову, виходячи з якої вирішується спір є 20263942,54 грн., в т.ч. 17952672,00 грн. - попередня оплата, 1173071,79 грн. - пеня, 354878,40 грн. - штраф, 122471,65 грн. - 3% річних, 660848,70 грн. - інфляційні втрати.

У підготовчому засіданні, призначеному на 23.04.2018, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Частиною 6 статті 183 ГПК України передбачено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Учасники справи у підготовчому засіданні 23.04.2018 надали письмову згоду на розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 23.04.2018, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 23.04.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.04.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "ТДК" (оптовий покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогагруп "Деметра" (оптовий продавець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № НД-93/17 (далі - Договір).

Відповідно до 1.1 договору оптовий продавець зобов'язується передати у власність оптового покупця природний газ українського походження або імпортований (код УКТЗЕД 27112100) приведений до стандартних умов (t) = 20° С, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа), а оптовий покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ, в порядку та на умовах, визначених в Договорі.

Строки та обсяг передачі газу у відповідному місяці передачі визначаються сторонами у додаткових угодах до договору (п.п. 2.1, 2.2. Договору).

Оптовий продавець передає оптовому покупцю видобутий в Україні або імпортований, розмитнений та очищений від усіх податків газ у фізичних та/або віртуальних точках входу/виходу газотранспортної системи ( Пункти приймання-передачі ), визначених Оператором ГТС відповідно до правил Кодексу газотранспортної системи, та розміщених на офіційному веб сайті Оператора ГТС. Фізичні та/або віртуальні точки входу/виходу, в яких здійснюється приймання-передачі Газу у відповідному місяці передачі (із зазначенням ЕІС-кодів таких точок) визначаються сторонами у Додаткових угодах (п. 3.1. Договору).

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що з метою оформлення передачі Газу від Оптового продавця до Оптового покупця, Оптовий продавець зобов'язується своєчасно надавати Оператору ГТС Акти приймання-передачі Газу та інші документи, що підтверджують зобов'язання Оптового продавця передати Оптовому покупцю, а Оптового покупця прийняти у відповідному місяці передачі визначений в таких документах обсяг Газу на умовах цього Договору.

Право власності на Газ переходить від Оптового продавця до Оптового покупця в пункті передачі Газу з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі Газу та комерційного Акту приймання-передачі. Після переходу права власності на Газ Оптовий покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на Газ (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.4. Договору не пізніше 3 робочих днів місяця, наступного за останнім днем передачі Газу у відповідному місяці передачі Газу, Оптовий продавець зобов'язується передати Оптовому покупцеві підписані та скріплені печаткою Оптового продавця 3 примірники Акту приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги переданого Газу, а також підписані та скріплені печаткою Оптового продавця 2 примірники комерційного Акту приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги переданого Газу та фактична вартість переданого Газу.

Ціна на Газ, який підлягає передачі визначається Сторонами у Додаткових угодах до Договору. Загальна сума Договору складається із загальної вартості Газу, переданого Оптовому покупцю за весь період дії Договору (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за газ проводиться Оптовим покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Оптового продавця, зазначений у Розділі 11 цього Договору. Продаж Газу здійснюється виключно шляхом 100-відсоткової оплати Договірного обсягу Газу до 19-го числа місяця, що передує місяцю поставки газу (згідно виставленого рахунку), якщо інші умови оплати не передбачені додатковою угодою.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що у разі невиконання Оптовим продавцем зобов'язань щодо передачі обсягів Газу, за умови відсутності у Оптового покупця заборгованості за цим Договором, Оптовий продавець зобов'язується повернути у термін по 15 число місяця наступного за місяцем передачі, на поточний рахунок Оптового покупця, зазначений у Розділі 11 даного Договору, грошові кошти, сплачені Оптовим покупцем на користь Оптового продавця, за обсяг у відповідному місяці передачі.

Додатковою угодою № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № НД-93/17 від 15.09.2017, що була укладена між сторонами 18.09.2017, сторони, куруючись положеннями п. 2.1 та п. 2.2. Договору дійшли згоди про те, що Оптовий продавець зобов'язується передати у власність Оптового покупця у жовтні 2017 року Газ в обсязі 2000,00 тис.куб.м.; керуючись п. 4.1. Договору дійшли згоди визначити ціну Газу, що на момент укладення даної додаткової угоди складає 6958,40 грн., крім того, податок на додану вартість за ставкою - 20%, що складає - 1391,68 грн., разом з ПДВ - 8350,08 грн. Ціна Газу встановлена за 1000 куб.м. Газу.; загальна вартість обсягу газу, станом на дату укладення даної додаткової угоди складає 13916800,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 2783360,00 грн. Разом з ПДВ 16700160,00 грн. Загальна вартість обсягу газу підлягає оплаті Оптовим покупцем на поточний рахунок у наступному порядку: до 19.09.2017 - 100% обсягу газу.

Додатковою угодою № 2 до договору купівлі-продажу природного газу № НД-93/17 від 15.09.2017, що була укладена між сторонами 21.09.2017, сторони, куруючись положеннями п. 2.1 та п. 2.2. Договору дійшли згоди про те, що Оптовий продавець зобов'язується передати у власність Оптового покупця у жовтні 2017 року Газ в обсязі 2000,00 тис.куб.м.; керуючись п. 4.1. Договору дійшли згоди визначити ціну Газу, що на момент укладення даної додаткової угоди складає 6958,40 грн., крім того, податок на додану вартість за ставкою - 20%, що складає - 1391,68 грн., разом з ПДВ - 8350,08 грн. Ціна Газу встановлена за 1000 куб.м. Газу.; загальна вартість обсягу газу, станом на дату укладення даної додаткової угоди складає 6958400,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 1391680,00 грн. Разом з ПДВ 8350080,00 грн. Загальна вартість обсягу газу підлягає оплаті Оптовим покупцем на поточний рахунок у наступному порядку: до 21.09.2017 - 100% обсягу газу.

На виконання умов Договору відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату газу природного № 483 від 18.09.2017 на загальну суму 16700160,00 грн. та № 487 від 21.09.2017 на загальну суму 8350080,00 грн., які згідно платіжних доручень № 1009 від 18.09.2017 на суму 16700160,00 грн., № 1015 від 21.09.2017 на суму 4350080,00 грн., № 1016 від 21.09.2017 на суму 4000000,00 грн. були оплачені позивачем.

Згідно з наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 відповідачем було поставлено позивачу природний газ у кількості 850000 тис. куб.м. загальною вартістю 7097568,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачем позивач 07.11.2017 звернувся до останнього з листом за № 0711-01 щодо надання Акту приймання-передачі газу в оплаченому позивачем розмірі, на який відповідач надав відповідь 08.11.2017 за № 08/11-03, в якій вказав, що отримані від позивача кошти в повному обсязі було перераховано на користь ТОВ Систем Активс за договором купівлі-продажу природного газу, яке в порушення договірних зобов'язань не здійснило передачу природного газу на користь відповідача, у зв'язку з чим зазначив, що зможе виконати умови договору шляхом здійснення поставки природного газу до 25.11.2017 на суму 8788459,20 та до 25.12.2017 на суму 8788459,20 грн.

У відповідь позивач листом від 09.11.2017 за № 0911-01 повідомив відповідача про неприйнятність запропонованих останнім умов, та вказував, що у випадку невиконання взятих зобов'язань останній буде змушений звернутися до суду для врегулювання даного питання.

Враховуючи, що відповідач не виконав ані умов договору щодо поставки повного обсягу природного газу, ані не повернув позивачу сплачені за природний газ грошові кошти, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо стягнення з останнього пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, мотивуючи свої заперечення відсутністю обґрунтованої можливості здійснити нарахування вказаних штрафних санкцій на попередню оплату.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1, ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ТДК" на виконання умов Договору сплатило відповідачу згідно з платіжними дорученнями № 1009 від 18.09.2017 на суму 16700160,00 грн., № 1015 від 21.09.2017 на суму 4350080,00 грн., № 1016 від 21.09.2017 на суму 4000000,00 грн. попередню оплату за природний газ, що мав бути поставлений останнім у розмірі 25050240,00 грн.

Згідно з наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 відповідачем було поставлено позивачу природний газ у кількості 850000 тис. куб.м. загальною вартістю 7097568,00 грн.

Доказів поставки природного газу на суму 17952672,00 грн., яка була оплачена позивачем, відповідно до погоджених обсягів та строків матеріали справи не містять.

У п. 6.3. Договору сторони погодили, що у разі невиконання Оптовим продавцем зобов'язань щодо передачі обсягів Газу, за умови відсутності у Оптового покупця заборгованості за цим Договором, Оптовий продавець зобов'язується повернути у термін по 15 число місяця наступного за місяцем передачі, на поточний рахунок Оптового покупця, зазначений у Розділі 11 даного Договору, грошові кошти, сплачені Оптовим покупцем на користь Оптового продавця, за обсяг у відповідному місяці передачі.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачем позивач 07.11.2017 звернувся до останнього з листом за № 0711-01 щодо надання Акту приймання-передачі газу в оплачену позивачем розмірі, на який відповідач надав відповідь 08.11.2017 за № 08/11-03, в якій вказав, що отримані від позивача кошти в повному обсязі було перераховано на користь ТОВ Систем Активс за договором купівлі-продажу природного газу, яке в порушення договірних зобов'язань не здійснило передачу природного газу на користь відповідача, у зв'язку з чим зазначив, що зможе виконати умови договору шляхом здійснення поставки природного газу до 25.11.2017 на суму 8788459,20 та до 25.12.2017 на суму 8788459,20 грн.

У відповідь позивач листом від 09.11.2017 за № 0911-01 повідомив відповідача про неприйнятність запропонованих останнім умов, та вказував, що у випадку невиконання взятих зобов'язань останній буде змушений звернутися до суду для врегулювання даного питання.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначених норм права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України ,,Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату за договором грошові кошти в сумі 25050240,00 грн., не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17952672,00 грн. попередньої оплати за товар (25050240,00 грн. - 7097568,00 грн. = 17952672,00 грн.).

Крім того, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 1173071,79 грн., 3% річних в сумі 122471,65 грн., інфляційні втрати у сумі 660848,70 грн. та штраф за несвоєчасно наданий акт у розмірі 354878,40 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Так, обґрунтовуючи вимоги про стягнення пені, позивач посилається на пункт 6.3 Договору, яким визначено, що у разі невиконання виконання оптовим продавцем зобов'язань щодо передачі обсягів газу, за умови відсутності у оптового покупця заборгованості за цим Договором, оптовий продавець зобов'язується повернути, у термін по п'ятнадцяте число місяця наступного за місяцем передачі, на поточний рахунок оптового покупця, зазначений у розділі 11 даного Договору, грошові кошти, сплачені оптовим покупцем на користь оптового продавця, за обсяг газу у відповідному місяці передачі.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Однак, ані актом цивільного законодавства, ані умовами Договору не визначено розмір пені, в зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 173071,79 грн. не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення штрафу, позивач в позовній заяві зазначає, що Акт передачі-прийому б/н природного газу від 31.10.2017 до Договору продавець надав оптовому покупцю в порушення строку, передбаченого умовами Договору, а саме не пізніше трьох робочих днів місяця, наступних за останнім днем передачі газу у відповідному місяці передачі газу - 17.10.2017, в зв'язку з чим, на підставі п. 6.6 Договору позивачем нараховано та заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 354 878,40 грн.

В подальшому, позивачем зазначено, що такий Акт ним отримано 10.11.2017.

Згідно з п. 3.4. Договору не пізніше 3 робочих днів місяця, наступного за останнім днем передачі Газу у відповідному місяці передачі Газу, Оптовий продавець зобов'язується передати Оптовому покупцеві підписані та скріплені печаткою Оптового продавця 3 примірники Акту приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги переданого Газу, а також підписані та скріплені печаткою Оптового продавця 2 примірники комерційного Акту приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги переданого Газу та фактична вартість переданого Газу.

Пунктом 6.6 Договору погоджено, що у випадку ухилення будь-якої із сторін від складання та надання акту в строк, що обумовлений пункті 3.4 цього Договору, винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 5% від вартості обсягу газу, зазначеного в такому акті.

Проте, доказів, як надання зазначеного акту позивачу - 17.10.2017, так і доказів на підтвердження надання такого акту позивачу - 10.11.2017, позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

З наявної в матеріалах справи копії Акту передачі-прийому природного газу вбачається, що він датований 31.10.2017, підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень, та не містить інших дат, які б вказували про його підписання, чи отримання в інші дати.

Водночас, господарсько-правова відповідальність настає у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами моменту з якого відбулось прострочення зобов'язання щодо надання Акту передачі-прийому природного газу, як і доказів в підтвердження порушення зобов'язання за Договором з надання акту передачі-прийому природного газу, суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для нарахування штрафу в розмірі 354 878,40 грн. за несвоєчасне надання акту.

Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на попередню оплату, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України. За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012.

Зважаючи на те, що умовами Договору розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено, а грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу на підставі Договору, за своєю правовою природою є поверненням попередньої оплати вартості не поставленого товару, позовна вимога про стягнення 3 % річних в сумі 122471,65 грн. та інфляційні втрати у сумі 660 848,70 грн., не ґрунтується на вимогах закону.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, будинок 6-А, офіс 1; ідентифікаційний код: 38805539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТДК" (61124, м. Харків, вул. Гуданова, будинок 16, офіс 8; ідентифікаційний код: 32796917) попередню оплату в розмірі 17952672 (сімнадцять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі у розмірі 238575 (двісті тридцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 32 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.04.2018

Суддя О.А. Грєхова