Ухвала

від 26.04.2018 по справі 918/223/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 а

УХВАЛА

"26" квітня 2018 р. Справа № 918/223/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк "України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному про забезпечення позову від 20.04.2018 року № 065-07/545

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк "України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тріада-К"

про стягнення заборгованості в сумі 7 093 596, 61 грн,

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк "України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тріада-К" (далі - відповідач), в якому просить, посилаючись на ст. ст. 526, 546, 553, 554, 1048, 1054 ЦК України, стягнути заборгованість за кредитним договором з поручителя в сумі 7 093 596, 61 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.05.2018 року.

25.04.2018 року через відділ канцелярії та документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк "України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить, посилаючись на ст. 136 - 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тріада-К" в межах позовних вимог на суму 7 093 596, 61 грн до виконання зобов'язань за кредитним договором.

В обґрунтування поданої заяви Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк "України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному зазначає, що підставою позовних вимог є договір поруки від 04.05.2007 року № 6507Р22, укладений відповідачем в якості забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором №6507С32 від 04.05.2007 року. Відповідно до договору №6507С32-6 позивач надав ОСОБА_2 (позичальник) кредит у сумі 4 829 261,04 грн, з кінцевою датою погашення 03.05.2022 року для придбання останнім доларів США на міжбанківському валютному ринку України та погашення кредиту в доларах США за кредитним договором. Однак, позичальник зобов'язання щодо погашення кредиту у сумах та строках, визначених графіком надання та погашення кредиту, а також щодо сплати процентів за користування кредитом починаючи з лютого 2017 року належним чином не виконує.

Станом на 19.03.2018 року заборгованість за кредитним договором становить 7 093 596,61 грн, з яких: 4 604 384,87 грн - заборгованість за основним боргом, 2 301 539,71 грн заборгованість за процентами та 187 672,03 грн - пеня.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань одноособовим засновником та директором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю-фірми Тріада-К є ОСОБА_3. ОСОБА_3 являється рідним братом Позичальника ОСОБА_4.

12.12. 2017 року позичальником ОСОБА_4 подано позов до АТ Укрексімбанк про визнання недійсним кредитного договору №6507С32 від 04.05.2007 року.

Як вважає заявник, такі дії позичальника ОСОБА_4, який є рідним братом засновника та директора відповідача, свідчать про їх бажання уникнути майнової відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №6507С32 від 04.05.2007 року. Про це свідчать направлені відповідачу листи-вимоги про виконання зобов'язань за кредитним договором за №065-07/68 від 16.01.2018 року та за №065-07/374 від 20.03.2018 року, які залишені останнім без відповіді та задоволення.

Крім цього, заявник зазначає, що відчуження майна відповідача на користь третіх осіб, переведення грошових потоків на інші споріднені суб'єкти господарювання, може унеможливити виконання майбутнього рішення суду у даній справі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В даному випадку, як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, викликана поданням ним позову про стягнення з відповідача 7 093 596, 61 грн та наявністю судового спору щодо відповідача.

Однак, саме лише посилання на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 7 093 596, 61 грн та наявністю судового спору, на думку суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Також суд зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та рухоме та нерухоме майно, заявник не обґрунтовує, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у подальшому рішення господарського суду.

З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що останні не містять будь-яких доказів на підтвердження факту витрачання відповідачем коштів. Разом з тим, жодних обґрунтованих причин, у зв'язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається.

Окрім того, вимога про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача не пов`язана з предметом позову, оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача грошових коштів, тобто грошова вимога, а доказів на підтвердження того, що у відповідача на рахунках у банках відсутні грошові кошти, не подано.

Так, згідно зі ст.ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

За таких обставин та з огляду на те, що заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що відповідно до п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк "України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та рухоме та нерухоме майно, належні ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю-фірми Тріада-К в розмірі 7 093 596,61 грн, що відповідає сумі боргу перед позивачем відмовити.

Ухвала складена та підписана "26" квітня 2018 року.

Відповідно до ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Рівненського апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Церковна Н.Ф.