Рішення

від 20.06.2018 по справі 918/223/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 червня 2018 р. Справа № 918/223/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк "України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-К" про стягнення заборгованості в сумі 7 093 596, 61 грн.

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4., довіреність № 010-01/6990 від 31.08.2012 року

від відповідача: Тарасюк Ю.М., довіреність №б/н від 11.06.2018 року

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк "України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-К" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя в сумі 7 093 596, 61 грн., з яких: 4 604 384,87 грн. заборгованість за основним боргом, 2 301 539,71 грн. заборгованість за процентами, 187 672,03 грн. пені.

Ухвалою суду від 16 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/223/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03 травня 2018 року.

25 квітня 2018 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову у справі №918/223/18, відповідно до змісту якої позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-К" в межах позовних вимог на суму 7 093 596, 61 грн до виконання зобов'язань за кредитним договором.

Ухвалою суду від 26 квітня 2018 року позивачу відмовлено в задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову.

02 травня 2018 року через відділ канцелярії та документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив суд відмовити в задоволенні позову. Крім цього, у відзиві на позов відповідач просив суд зупинити провадження у справі до вирішення іншої справи в порядку цивільного провадження № 569/19040/17 за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк "України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному про захист прав споживача та визнання кредитного договору № 6507С32 від 04.05.2007 року недійсним .

Ухвалою суду від 03 травня 2018 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 30 травня 2018 року.

14 травня 2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якого позивач зазначає, що обставини викладені відповідачем у відзиві на позов є необґрунтованими, а позовні вимоги підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 30 травня 2018 року судом відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, також судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12 червня 2018 року.

В судовому засіданні 12 червня 2018 року оголошено перерву до 20 червня 2018 року.

20 червня 2018 року відповідачем подано до суду заяву про зупинення провадження у справі №918/223/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №569/19040/17.

Вказана заява мотивована тим, що 14.06.2018 року постановою Апеляційного суду Рівненської області у справі №569/19040/17 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ Укрексімбанк про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та скасовано ухвалу Рівненського міського суду від 24.04.2018 року якою відмовлено у проведенні експертизи. Позивач вважає, що до винесення рішення у цивільній справі №569/19040/17 не можливо проводити розгляд даної справи, Вказані справи є взаємопов'язаними і рішення в цивільній справі може вплинути на розгляд даної справи.

Господарський суд, заслухавши пояснення відповідача та позивача, надавши оцінку поданим суду документам, прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Під об'єктивною неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Крім того, суд звертає увагу що предметом розгляду справи в порядку цивільного провадження № 569/19040/17 за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк "України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному є захист прав споживача та визнання кредитного договору № 6507С32 від 04.05.2007 року недійсним.

Згідно листа Рівненського міського суду №569/19040/17 від 08.05.2018 року цивільна справа № 569/19040/17 за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк "України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному про захист прав споживача та визнання кредитного договору № 6507С32 від 04.05.2007 року недійсним призначена до розгляду, а рішення у даній справі судом не приймалось. Відтак кредитний договір № 6507С32 від 04.05.2007 року станом сьогоднішній день - дійсний.

Отже, в даному випадку суд має право та зобов'язаний надати правову оцінку наданим учасниками судового процесу письмовим доказам та самостійно встановити факт на яких ґрунтується позовні вимоги, незалежно від розгляду позовів у провадженні інших судів.

Суд наголошує, що нормами статті 227 ГПК України передбачено, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Окрім того, як вказано в пункті 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 N 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі господарським судам слід виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

Відтак, в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі слід відмовити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві на позов

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

04 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (надалі банк) та гр. ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір №6507С32 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 2.1. договору (з врахуванням змін внесених додатковою угодою від 01 квітня 2015 року) банк надає позичальнику:

- кредит у сумі 380 000 доларів США з кінцевою датою погашення - 03 травня 2022 року для оплати за домоволодіння, в т.ч. : 1 Житловий будинок (літ. А2) 2.Гараж - Сарай-Літня кухня (літ. Б1) 3. Огорожа (№1) 4. Огорожа (№2) 5. Замощення (літ.І), розташоване на земельній ділянці площею 0,2377 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 2 398 750 грн. згідно договору купівлі-продажу від 04.05.2007 року.

- кредит в сумі 4 829 261,04 грн. з кінцевою датою погашення 03 травня 2022 року для придбання позичальником доларів США на міжбанківському валютному ринку України та погашення кредиту в доларах США за цим договором.

Пунктом 2.2.1. договору (з врахуванням змін внесених договором №6507С32-6 від 01 квітня 2015 року) передбачено, що процентна ставка за кредитом встановлюється на рівні:

- позичальник щомісячно сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у дол. США в розмірі процентної ставки 12,5% ;

- позичальник щомісячно сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у гривні в розмірі річної процентної ставки 22,0%.

Пунктом 7 договору №6507С32-6 від 01 квітня 2015 року підпункт 2.4.1. пункту 2.4. статті 2 договору викладено в наступній редакції:

2.5.1. позичальник сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в підпункті 2.2.1. цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті з 1 по 15 число кожного місяця .

Договором №6507С32-7 від 21 липня 2016 року сторони погодили здійснити перенесення простроченої заборгованості за процентами по договору у сумі 241 390,16 на рахунок строкової заборгованості за процентами.

Пунктом 4 договору №6507С32-7 від 21 липня 2016 року сторони погодили, що позичальник погоджується з тим, що в разі невиконання ним положень кредитного договору (з урахуванням цієї кредитної угоди) у нього виникне обов'язок погасити усю суму заборгованості банку достроково, а саме після отримання відповідних вимог банку, надісланих йому згідно умовами кредитного договору.

Пунктом 5 договору №6507С32-7 від 21 липня 2016 року сторони погодили викласти графік погашення кредиту за кредитним договором №6507С32 від 04.05.2007 року, наведений в додатку №1до договору, в новій редакції.

Відповідно до договору №6507С32-6 позивач надав позичальнику кредит у сумі 4 829 261,04 гривень з кінцевою датою погашення 03 травня 2022 року для придбання Відповідачем-1 доларів США на міжбанківському валютному ринку України та погашення Кредиту в доларах США за Кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, кредит у сумі 4 829 261,04 гривень був використаний позичальником за цільовим призначенням для погашення заборгованість по кредитному договору доларах США у розмірі 201 219,21 долар США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №1 від 06 квітня 2015 р.

Відповідно до п.2.4.1. кредитного договору (з урахуванням змін внесених договором №6507С32-6 від 01 квітня 2015 року) позичальник зобов'язаний погашати кредит в строк, зазначений у пункті 2.1. кредитного договору. Погашення кредиту позичальник повинен здійснювати у валюті кредиту у строки та у сумах, визначених графіком надання та погашення кредиту за кредитним договором. Строки, передбачені графіком надання та погашення кредиту є обов'язковими для виконання позичальником.

Як вбачається з матеріалів справи позичальник зобов'язання щодо погашення кредиту у сумах та строках, визначених графіком надання та погашення кредиту, а також щодо сплати процентів за користування кредитом починаючи належним чином не виконує.

Пунктом 4.1.1. договору передбачено, що невиконанням зобов'язання зокрема є несплата позичальником банку у строки платежів по погашенню кредиту, будь-яку іншу суму, належну до сплати згідно п. 2.2. цього договору.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що якщо виникла і триває подія невиконання зобов'язань , зазначених в пункті 4.1.1., у банку виникає право на дострокове виконання позичальником зобов'язань за цим договором, банк повідомляє позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом , а також інші платежі за цим договором підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобов'язаний сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення. У випадку порушення зазначеного строку сплати, банк набуває права стягнути заборгованість з позичальника за кредитом , процентами та іншими платежами за цим договором шляхом звернення вищезазначеної суми з предмету застави.

У зв'язку з простроченням сплати передбачених умовами договору платежів, 16 січня 2018 року банк направив позичальнику вимогу за вих.№065-07/67 та відповідачу за вих.№065-07/68 про дострокове погашення кредиту протягом 60-ти календарних днів з дати отримання вимоги. Вказані вимоги отримані позичальником 17 січня 2018 року та отримана відповідачем 18 січня 2018 року.

Однак, протягом 60-ти денного строку з дати отримання вимог про дострокове погашення кредиту, позичальником та відповідачем вимоги задоволені не були, заборгованість не погашена, зокрема матеріали справи не містять доказів погашення вказаної заборгованості.

Станом на час розгляду справи, за відповідачем рахується простроченим 4 604 384,87 грн. основного боргу та 2 301 539,71 грн. відсотків по кредиту.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1055 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За користування чужими грошовими коштами боржник, як визначено частиною 1 статті 536 ЦК України, зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до частини 2 статті 1056 1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За приписами частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів, відповідно до частини 2 статті 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.4.2. кредитного договору у разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у графіку погашення кредиту, процентів та платежів за цим договором, позичальник сплачує банку за кожен день прострочки, включаючи день проплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення , що діяла у період за який сплачується пеня.

Станом на час розгляду справи, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 72 981,89 гривень, та пеню за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 114 690,14 грн., всього: 187 672,03 грн..

Вказаний розрахунок судом перевірено.

Як унормовано у положеннях частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (така ж позиція викладена у статті 611 ЦК України).

У статтях 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У частині першій статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма Тріада-К (відповідач, поручитель) та гр. ОСОБА_3 (позичальник) було укладено договір поруки №6507Р22, надалі - договір поруки, відповідно до положень якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання , а також відшкодувати витрати , що будуть визначатися на момент фактичного задоволення , в т.ч. суму кредитів , проценти, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання основного зобов'язання , інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов'язання (пункт 3.1. договору поруки).

У випадку не виконання позичальником основного зобов'язання, передбаченого відповідними положеннями кредитного договору, кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників (пункт 3.2. договору поруки).

Відповідно до пункту 4.4.1. договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання та/ або в разі виникнення у кредитора права вимагати обов'язкового дострокового виконання основного зобов'язання, поручитель зобов'язаний погасити, без будь-яких заперечень, заборгованість позичальника перед кредитором у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання основного зобов'язання, інші понесенні витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов'язання.

Згідно пункту 7.4. договору поруки, дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобов'язання.

16 липня 2014 року між кредитором, поручителем та позичальником укладено додаткову угоду №6507Р22-1 до договору поруки, відповідно до пункту 1 якої поручитель надав свою згоду на внесення до кредитного договору змін, визначених договором №6507С32-4 від 16.07.2014 року, та погоджується з тим, що порука залишається чинною після внесення відповідних змін.

15 грудня 2014 року між кредитором, поручителем та позичальником укладено додаткову угоду №6507Р22-2 до договору поруки, відповідно до пункту 1 якої поручитель надав свою згоду на внесення до кредитного договору змін, визначених договором №6507С32-5 від 15.12.2014 року, та погоджується з тим, що порука залишається чинною після внесення відповідних змін.

Пунктом 3 додаткової угоди №6507Р22-2 від 15 грудня 2014 року договір поруки доповнено пунктом 7.7. наступного змісту:

7.7. порука, надана за цим договором, припиняється через 216 місяців після набуття цим договором чинності. У разі припинення основного зобов'язання порука припиняється одночасно .

01 квітня 2015 року між кредитором, поручителем та позичальником укладено додаткову угоду №6507Р22-3 до договору поруки №6507Р22 від 04.05.2007 року, відповідно до пункту 1 якої поручитель надав свою згоду на внесення до кредитного договору змін, визначених договором №6507С32-6 від 01.04.2015 року, та погоджується з тим, що порука залишається чинною після внесення відповідних змін.

21 липня 2016 року між кредитором, поручителем та позичальником укладено додаткову угоду №6507Р22-4 до договору поруки №6507Р22 від 04.05.2007 року, відповідно до пункту 1 якої поручитель надав свою згоду на внесення до кредитного договору змін, визначених договором №6507С32-7 від 21.07.2016 року, та погоджується з тим, що порука залишається чинною після внесення відповідних змін.

16 січня 2018 року позивач направив позичальнику вимогу за вих.№065-07/67 та поручителю лист за вих.№065-07/68 про дострокове погашення кредиту протягом 60-ти календарних днів з дати отримання вимоги.

28 березня 2018 року позивачем повторно було направлено відповідачу лист за №065-07/374 від 20.03.2018 року, відповідно до якого позивач повідомив відповідача про те, що позичальник вимоги банку про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором не задоволив. Дана вимога отримана відповідачем 29.03.2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором не погашена, та становить 6 905 924,58 грн., з яких:

- 4 604 384,87 грн. - заборгованість за кредитом;

- 2 301 539,71 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 187 672,03 грн. заборгованість по пені за прострочення основного боргу та процентів.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1-2 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як було зазначено вище, пунктом 7.7. договору поруки (з врахуванням додаткової угоди від 15 грудня 2014 року) передбачено, що порука, надана за цим договором, припиняється через 216 місяців після набуття цим договором чинності

Згідно з частиною 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (статті 252, 254 ЦК України).

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом (стаття 541 ЦК України).

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор, відповідно до частини 1 статті 543 ЦК України, має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що 16 січня 2018 року банк направив позичальнику вимогу за вих.№065-07/67 та відповідачу за вих.№065-07/68 про дострокове погашення кредиту протягом 60-ти календарних днів з дати отримання вимоги.

Вказані вимоги отримані позичальником 17 січня 2018 року та отримана відповідачем 18 січня 2018 року.

Однак, протягом 60-ти денного строку з дати отримання вимоги про дострокове погашення кредиту позичальником задоволені не були.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк "України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-К" про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя в сумі 7 093 596, 61 грн., з яких: 4 604 384,87 грн. заборгованість за основним боргом, 2 301 539,71 грн. заборгованість за процентами, 187 672,03 грн. пені є законними та обгрунтованими, а відтак такими що підлягають до задоволення.

Щодо поданого відповідачем відзиву суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В поданому відзиві відповідач зазначає, що на його думку порука є припиненою за правилами ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України

Згідно статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, законодавець передбачив додаткові підстави припинення поруки, а саме: правила обмежувальних строків (шестимісячного та тривалістю в один рік), які вступають в дію, відповідно, лише у разі, якщо договором поруки не встановлено строк дії поруки, а основним договором не визначено строк виконання основного зобов'язання.

При цьому, з системного аналізу ст.559 Цивільного кодексу України слідує, що законодавцем надано сторонам договору поруки право визначити строк її припинення, а приписи ч.4 вказаної статті означеного права не обмежують, а врегульовують відносини з припинення поруки у випадку, коли сторонами відповідного права не реалізовано.

Як було зазначено вище, пунктом 7.7. договору поруки (з врахуванням додаткової угоди від 15 грудня 2014 року) передбачено, що порука, надана за цим договором, припиняється через 216 місяців після набуття цим договором чинності.

Згідно статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, договором поруки передбачений строк забезпечення виконання зобов'язання який встановлений 216 місяців після набуття договором поруки чинності.

Тобто, з наведеного вбачається, що контрагентами на підставі вільного волевиявлення було погоджено строк припинення поруки.

При цьому, у даному випадку суд зазначає, що за приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд прийшов до висновку що даний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-К" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк "України" заборгованості за кредитним договором з поручителя в сумі 7 093 596, 61 грн., з яких: 4 604 384,87 грн. заборгованість за основним боргом, 2 301 539,71 грн. заборгованість за процентами, 187 672,03 грн. пені є обгрунтований, не спростований відповідачем, а відтак підлягає задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 106 403,95 грн..

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-К" (33009, м. Рівне, вул. Біла, буд. 87 Д, код ЄДРПОУ 13987611) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк "України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному (33023, м. Рівне, вул. Соборна 2, код ЄДРПОУ 00032112) 4 604 384,87 грн основного боргу, 2 301 539,71 грн заборгованості за процентами, 187 672,03 грн - пені та 106 403, 95 грн судового збору.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повне рішення складено "23" червня 2018 року

Суддя Церковна Н.Ф.