Постанова

від 25.04.2018 по справі 915/1169/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1169/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Лашина В.В.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури Лянна О.А. (посвідчення № 031420 від 19.01.2015)

від Миколаївської міської ради Кравченко О.А. (довіреність № б/н від 11.04.2018)

від ФОП Дубинди Л.А. Данилюк Н.В. (ордер МК 85762 від 03.04.2018, Договір про надання правової допомоги від 03.04.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення господарського суду Миколаївської області від „04" грудня 2017 року, повний текст якого складено та підписано "08" грудня 2017 року

у справі № 915/1169/17

за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави

до відповідачів

- Миколаївської міської ради

- Фізичної особи-підприємця Дубинди Лілії Анатоліївни

про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки, зобов'язання орендаря повернути міській раді земельну ділянку

головуючий суддя - суддя Алексєєв А.П.

дата і місце ухвалення рішення: 04.12.2017, Господарський суд Миколаївської області

В судовому засіданні 25.04.2018 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, Фізичної особи-підприємця Дубинди Лілії Анатоліївни, відповідно до якої просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 розділу 3 рішення

Миколаївської міської ради №11/14 від 08.12.2016, яким фізичній особі -

підприємцю Дубинді Лілії Анатоліївні передано в оренду на 3 роки земельну

ділянку площею 204 кв. м із кадастровим номером НОМЕР_1,

зарахувавши її до земель громадської забудови, під благоустрій без права

забудови території, прилеглої до раніше наданої по АДРЕСА_1.

- визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 04.05.2017,

укладений між Миколаївською міською радою та фізичною особою-

підприємцем Дубиндою Лілією Анатоліївною щодо земельної ділянки площею

204 кв. м із кадастровим номером НОМЕР_1 по

АДРЕСА_1, який зареєстрований у

реєстраційній службі Миколаївського міського управління юстиції 11.05.2017

за №20383709 та в книзі записів держаної реєстрації договорів оренди

Миколаївської міської ради землі за №11362. .

- зобов'язати фізичну особу-підприємця Дубинду Лілію Анатоліївну

повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну

ділянку площею 204 кв.м із кадастровим номером НОМЕР_1,

вартістю 166 355,59 грн. розташовану по АДРЕСА_1.

Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Миколаївської міської ради №11/14 від 08.12.2016, на підставі якого 04.05.2017 був укладений Договір оренди, прийнято з порушенням положень ст.ст. 13, 19 КУ, ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, оскільки надана в оренду у поза конкурентному порядку вільну від забудови земельну ділянку площею 204 кв.м.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.12.2017 справі №915/1169/17 (суддя Алексєєв А.П.) позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави - задоволено повністю. Визнати незаконним та скасувати пункт 1 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради №11/14 від 08.12.2016 року, яким фізичній особі-підприємцю Дубинді Лілії Анатоліївні передано в оренду на 3 роки земельну ділянку площею 204 кв.м із кадастровим номером НОМЕР_1, зарахувавши її до земель громадської забудови під благоустрій без права забудови території прилеглої до раніше наданої по АДРЕСА_1. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 04.05.2017 року, укладений між Миколаївською міською радою та фізичною особою-підприємцем Дубиндою Лілєю Анатоліївною щодо земельної ділянки площею 204 кв.м із кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, який зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 20383709 та у книзі записів державної реєстрації договорів оренди Миколаївської міської ради за №11362. Зобов'язано фізичну особу-підприємця Дубинду Лілію Анатоліївну повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 204 кв.м із кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 вартістю 166355,59 грн.

Стягнути з Миколаївської міської ради на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в розмірі 5695,33 грн.

Такий висновок суду мотивований тим, що всупереч вимог Земельного кодексу України, земельні торги щодо продажу права оренди спірної земельної ділянки в порядку ст.ст. 135-139 ЗК України, не проводились, Договір оренди землі №6269 від 28.01.2009 року визнано недійсним на майбутнє згідно із ч.3 ст.207 ГК України та відповідно до положень ст.1212 ЦК України, зобов'язано фізичну особу повернути спірне майно.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Миколаївська міська рада звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що пункт 1 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради від 08.12.2016 № 11/14 прийнятий у спосіб та на підставі вимог чинного законодавства , яке регулює земельні договірні правовідносини , а тому Договір оренди землі від 04.05.2017 № 11362 відповідає положенням чинного законодавства.

26.03.2018 від прокуратури Миколаївської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в процесі апеляційного провадження, пунктом 18 рішення Миколаївської міської ради від 13.03.2008 №22/25, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ПП З Надією в оренду строком на 5 років земельну ділянки загальною площею 204 кв.м., під благоустрій без права забудови території, прилеглої до раніше наданої по АДРЕСА_1.

На підставі зазначеного рішення Миколаївської міської ради від 13.03.2008 № 22/25, між Миколаївською міською радою та ПП З Надією був укладений Договір оренди землі від 28.01.2009 № 6269, який 18.12.2014 був пролонгований за №298-14.

29.04.2016 року між ПП Фірма З Надією (Продавець), ОСОБА_6 та Дубинда Л.А. (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежитлового об'єкту, відповідно до п.1.1 якого, продавець передає у власність нежитловий об'єкт, що розташований в АДРЕСА_1, а покупець приймає у власність нерухоме майно. Зазначений договір посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлевою Н.П. 29.04.2016 року за реєстровим номером 420 (а.с.36).

16.05.2016 року Фізична особа-підприємець Дубинда Л.А. звернулась до центру надання адміністративних послуг із заявою про видання рішення міської ради про переоформлення земельної ділянки площею 204 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, для обслуговування кафе З Надією (а.с.24).

Рішенням Миколаївської міської ради від 08.12.2016 року № 11/14, пунктом 3, передано фізичним особам - підприємцям земельних ділянок зареєстрованих в Державному земельному кадастрі, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно для тимчасового розміщення споруд та малих архітектурних форм без права оформлення права власності на нерухоме майно:

передано фізичній особі-підприємцю Дубинді Л.А. в оренду на 3 роки земельну ділянку площею 204 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1), зарахувавши її до земель громадської забудови території , прилеглої до раніше наданої по АДРЕСА_1 (п.1), (а.с.22-23).

Пунктом 1.3 Рішення передбачено, що Договір оренди землі, який зареєстрований книзі записів Договорів оренди землі від 28.01.2009 за № 6269, розірвати (Висновок управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 22.08.2016 № 17-3093, відповідно до п.1 ст.123 ЗК України).

04.05.2017 року між Миколаївською міською радою (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Дубиндою Л.М. був укладений Договір оренди землі 11362, відповідно до п.1.1 якого, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 08.12.2016 № 11/14 передає, а ФОП Дубинда Л.А. приймає в оренду земельну ділянку під благоустрій без права забудови території, прилеглої до раніше наданої по АДРЕСА_1, без права оформлення права власності на нерухоме майно. (а.с.37-38).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта 102740917 від 06.11.2017 року із параметрами запиту "права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження зареєстровані за Фізичною особою-підприємцем Дубинди Лілії Анатоліївни" земельна ділянка загальною площею 0,0196 га, кадастровий номер НОМЕР_2 була теж відчужена приватним підприємством фірма "З Надією" ФОП Дубинди Л.А. на підставі договору купівлі-продажу 421 від 29.04.2016 року посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлевою Н.П. 29.04.2016 року. (а.с.46)

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Таким чином, право на звернення до господарського суду має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право чи інтерес, і це право чи інтерес порушені відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання незаконним та скасування п.1 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради № 11/14 від 08.12.2016 року, на підставі якого між відповідачами укладено Договір оренди земельної ділянки № 11362, яка згідно акту управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 30.05.2017 - є вільною від забудови.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави та вважає, що його доводи і вимоги, викладені у позивної заяві є обґрунтованими, а апеляційна скарга Миколаївської міської ради не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Положеннями частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (стаття 12 Земельного кодексу України).

В обґрунтування апеляційної скарги, Миколаївська міська рада посилається на дотримання при прийнятті радою оскаржуваного рішення та укладанні Договору оренди вимог законодавства. Зазначені доводи спростовуються наступним.

Як було зазначено вище, пунктом 1 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради №11/14 від 08.12.2016 ФОП Дубинді Л.А. передано в оренду на 3 роки земельну ділянку площею 204 кв. м, зарахувавши її до земель громадської забудови, під благоустрій без права забудови території, прилеглої до раніше наданої по АДРЕСА_1. На підставі указаного рішення між Миколаївською міською радою та ФОП Дубиндою Л.А. 04.05.2017 укладено договір оренди землі.

Однією з підстав для прийняття оскаржуваного пункту рішення міської ради стала заява ФОП Дубинди Л.А. про переоформлення земельної ділянки, яка раніше була у користуванні ПП З Надією на підставі договору оренди землі від 28.01.2009 №6269.

Відповідно до ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Крім того, ФОП Дубинді Л.А. на праві власності належить об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1, який розташований не на спірній земельній ділянці площею 204 кв.м. із кадастровим номером НОМЕР_1, а на прилеглій земельній ділянці площею 0,0196 га із кадастровим номером НОМЕР_2, земельна ділянка площею 204 кв.м по АДРЕСА_1 вільна від забудови. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (копіями договору купівлі продажу від 29.04.2016 №420, акту управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 30.05.2017).

Водночас, спірним рішенням міської ради розірвано договір оренди земельної ділянки № 6269, укладений міською радою з попереднім землекористувачем - ПП З Надією , чим порушені вимоги ст.92 ЗК України, у зв'язку із чим безпідставним є твердження апелянта про заміну сторони у договорі оренди землі № 6269.

Надання земельних ділянок для благоустрою території не віднесено ст. 134 ЗК України до випадків, коли права на земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, всупереч вимог Земельного кодексу України, земельні торги щодо продажу права оренди вказаної земельної ділянки в порядку ст.ст. 135-139 ЗК України не проводилися.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Таким чином, спірний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним на майбутнє, оскільки правові підстави використання ФОП Дубинди Л.А. спірної земельної ділянки відсутні.

Враховуючи викладене, позов, предметом якого є визнання недійсним п.1 розділу 3 рішення органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу в оренду земельної ділянки, тобто акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, підлягає визнанню незаконним, оскільки таке рішення стало підставою для укладання Договору оренди земельної ділянки з порушенням вимог Земельного законодавства.

Відповідно до п."в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Миколаївську міську раду, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „04" грудня 2017 року у справі № 915/1169/17 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „26" квітня 2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя В.В. Лашин