Рішення

від 26.04.2018 по справі 810/4542/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року справа № 810/4542/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТОКШИНА" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

22 грудня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "СТОКШИНА" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 жовтня 2017 р. №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 9 січня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

8 лютого та 5 квітня 2018 р. справу було знято з розгляду у зв'язку з хворобою судді та проходженням нею кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих суддів відповідно.

Ухвалою названого суду від 19 квітня 2018 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів по господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "НОРД-ЛЮКС" (далі - ТОВ "НОРД-ЛЮКС"), товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРІТУС АЛЬЯНС" (далі - ТОВ "ПЕРІТУС АЛЬЯНС"), товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД" (далі - ТОВ "ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД"), товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ЛОГІСТИКА" (далі - ТОВ "ПРОМ-ЛОГІСТИКА"), товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСПРОСЕРВІС" (далі - ТОВ "ЛЮКСПРОСЕРВІС"), товариством з обмеженою відповідальністю "Профісітістрой" (далі - ТОВ "Профісітістрой"), товариством з обмеженою відповідальністю "ФРУТІК" (далі - ТОВ "ФРУТІК") та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХНО" (далі - ТОВ "ІНТЕХНО").

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем протиправно було віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, оформлених на виконання договорів, укладених з названими контрагентами. Вважає, що вказані договори укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки до перевірки не було надано документів на підтвердження фактичного здійснення послуг та які б підтверджували можливість використання придбаного позивачем товару у господарській діяльності позивача (т. 3 а.с. 15-21).

Представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке .

У період з 29 серпня по 13 вересня 2017 р. відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавств та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 р. по 31 грудня 2016 р., за результатами якої 20 вересня 2017 р. було складено акт перевірки № 388/26-15-14-01-03/30554143 (далі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 14-99).

У розділі Висновок названого акта перевірки зазначено, що позивачем, зокрема, порушено:

- п. 135.5.4 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 581 581 грн 00 коп., в тому числі: за 2014 р. - 850 111 грн 00 коп., 2015 р. - 710 957 грн 00 коп., 2016 р. - 20 513 грн 00 коп.;

- п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 1 157 246 грн 00 коп., в тому числі: за серпень 2014 р. - 72 846 грн 00 коп., листопад 2014 р. - 13 701 грн 00 коп., грудень 2014 р. - 266 065 грн 00 коп., січень 2015 р. - 23 183 грн 00 коп., квітень 2015 р. - 113 754 грн 00 коп., травень 2015 р. - 27 423 грн 00 коп., червень 2015 р. - 79 409 грн 00 коп., серпень 2015 р. - 36 245 грн 00 коп., вересень 2015 р. - 231 452 грн 00 коп. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 р. у сумі 18 993 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 98).

6 жовтня 2017 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 799 237 грн 00 коп., з яких: за основним платежем - 1 581 581 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 217 656 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (т. 1 а.с. 117);

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 355 500 грн 00 коп., з яких: за основним платежем - 1 084 400 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 271 100 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2) (т. 1 а.с. 118);

- № НОМЕР_3, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 18 993 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3) (т. 1 а.с. 119).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV), Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 p. № 290 (далі - Положення № 200).

Згідно з вимогами п.п. 135.5.4 п. 15.5 ст. 135 ПК України (в редакції до 1 січня 2015 р.) інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції до 1 січня 2015 р.) витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Як убачається з п. 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції до 1 січня 2015 р.), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з вимогами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції до 1 січня 2015 р.) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов'язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Як убачається з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке .

Відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у зв'язку з тим, що на його думку, позивачем було занижено об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податок на прибуток по господарським взаємовідносинам з контрагентами позивача у період з 1 січня 2014 р. по 31 грудня 2016 р.

При вирішенні справи судом враховано, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом № 996-ХIV.

Відповідно до вимог ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Як убачається з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо .

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Отже, господарська операція має бути пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Отже, у даному конкретному випадку підлягають встановленню реальність господарських операцій між позивачем та названими вище контрагентами. Крім того, підлягає перевірці наявність таких обов'язкових реквізитів первинних документів: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

І. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ НОРД-ЛЮКС , судом встановлено таке .

1 лютого 2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "НОРД-ЛЮКС" (постачальник) було укладено договір поставки № 01/02 (далі - договір № 01/02 ) (т. 1 а.с. 142).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 01/02 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, передбачалося здійснення оплати товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, по передоплаті або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури (т. 1 а.с. 142).

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 01/02, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар (т. 1 а.с. 143-145);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (т. 1 а.с. 146-148);

- податкових накладних від 17 лютого 2014 р. № 75 на загальну суму 26 761 грн 54 коп., з яких ПДВ - 4460 грн 26 коп., 3 лютого 2014 р. № 13 на загальну суму 37 007 грн 18 коп., з яких ПДВ - 6167 грн 86 коп., від 10 лютого 2014 р. № 49 на загальну суму 14 529 грн 94 коп., з яких ПДВ - 2421 грн 66 коп. (т. 1 а.с. 149-151);

- актів звірки від 28 лютого 2014 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом станом на 28 лютого 2014 р. складала 78 298 грн 66 коп. (т. 1 а.с. 152).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 01/02 дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ "НОРД-ЛЮКС" № 01/02 .

Водночас, суд не приймає до уваги висновок відповідача, який міститься в акті перевірки (стор. 8 акта; т. 1 а.с. 14 - 99) щодо невключення позивачем до складу інших доходів безнадійної кредитної заборгованості в сумі 78 298 грн 66 коп за лютий 2011 р., оскільки на дату перевірки закінчився передбачений ПК України строк застосування штрафних санкцій.

ІІ. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ ПРОМ-ЛОГІСТИКА , судом встановлено таке .

1 березня 2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "ПРОМ-ЛОГІСТИКА" (постачальник) було укладено договір поставки № 01-03 (далі - договір № 01-03) (т. 1 а.с. 153).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 01-03 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури (т. 1 а.с. 153).

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 01-03, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар (т. 1 а.с. 154-162);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (т. 1 а.с. 163-170);

- податкових накладних від 3 березня 2014 р. № 14 на загальну суму 43 436 грн 47 коп., з яких ПДВ - 7239 грн 41 коп., 17 березня 2014 р. № 162 на загальну суму 153 887 грн 18 коп., з яких ПДВ - 25 647 грн 86 коп., 1 квітня 2014 р. № 2 на загальну суму 75 787 грн 10 коп., з яких ПДВ - 12 631 грн 18 коп., 10 березня 2014 р. № 105 на загальну суму 100 735 грн 39 коп., з яких ПДВ - 16 789 грн 23 коп., 24 березня 2014 р. № 257 на загальну суму 242 327 грн 90 коп., з яких ПДВ - 40 387 грн 90 коп., 7 квітня 2014 р. № 113 на загальну суму 95 464 грн 27 коп., з яких ПДВ - 15 910 грн 71 коп., 21 квітня 2014 р. № 516 на загальну суму 55 417 грн 46 коп., з яких ПДВ - 9 236 грн 24 коп., 28 квітня 2014 р. № 653 на загальну суму 24 391 грн 56 коп., з яких ПДВ - 4065 грн 26 коп., 14 квітня 2014 р. № 310 на загальну суму 87 345 грн 70 коп., з яких ПДВ - 14 557 грн 62 коп. (т. 1 а.с. 171-188);

- актів звірки від 31 грудня 2014 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом відсутня (т. 1 а.с. 189);

- банківськими виписками, згідно з якими позивачем було оплачено поставлений товар (т. 6 а.с. 81-89).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договорів дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названих договорів призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ПРОМ-ЛОГІСТИКА (т. 8 а.с. 82-87).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ "ПРОМ-ЛОГІСТИКА" № 01-03 .

Водночас, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо ненадання позивачем частини первинних документів (сертифікаті, документів на підтвердження транспортування та зберігання товару (стор. 9 акта; т. 1 а.с. 14 - 99), оскільки воно спростовується поданими позивачем до суду копіями цих документів.

ІІІ. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ , судом встановлено таке .

1 червня 2015 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "ПРОФІСІТІСТРОЙ" (постачальник) було укладено договір поставки № 06-15 (далі - договір № 06-15) (т. 1 а.с. 134).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 06-15 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури (т. 1 а.с. 134).

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 06-15, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар (т. 1 а.с. 135-136);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (т. 1 а.с. 137-138);

- податкових накладних від 15 червня 2015 р. № 228 на загальну суму 71 297 грн 88 коп., з яких ПДВ - 11 882 грн 98 коп. (т. 1 а.с. 139-140);

- актів звірки від 31 грудня 2015 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом складала 108 795 грн 71коп. (т. 1 а.с. 141);

- виписки по рахунку, згідно з якою було здійснено оплату товару (т. 7 а.с. 119-120).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договорів дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названих договорів призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ (т. 8 а.с. 67-71).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ "ПРОФІСІТІСТРОЙ" № 06-15 .

Водночас, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо надання позивачем до перевірки первинних документів (видаткових накладніх, податкових накладних, товаротранспортних накладних), які містили певні неточності) (стор. 53 акта; т. 1 а.с. 14 - 99), оскільки наявні в матеріалах справи копії цих документів свідчать, що вони дозволяють ідентифікувати певну господарську операцію та її учасників.

ІV. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ ФРУТІК , судом встановлено таке .

1 червня 2015 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "ФРУТІК" (постачальник) було укладено договір поставки № 0106 (далі - договір № 0106) (т. 1 а.с. 190).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 0106 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури (т. 1 а.с. 190).

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 0106, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар (т. 1 а.с. 191-192);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (т. 1 а.с. 193-194);

- податкових накладних від 2 червня 2015 р. № 2 на загальну суму 90 170 грн 82 коп., з яких ПДВ - 15 028 грн 47 коп., 2 червня 2015 р. № 2 на загальну суму 90 170 грн 82 коп., з яких ПДВ - 15 028 грн 47 коп. (т. 1 а.с. 195-196);

- актів звірки від 31 грудня 2015 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом складала 187 447 грн 09 коп. (т. 1 а.с. 197);

- виписок по рахунку, згідно з якими позивачем було здійснено оплату поставленого товару (т. 6 а.с. 244).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договорів дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названих договорів призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ФРУТІК (т. 8 а.с. 88-92).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ "ФРУТІК" № 0106 .

Водночас, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо надання позивачем до перевірки первинних документів (видаткових накладних, податкових накладних, товаротранспортних накладних), які містили певні неточності) (стор. 59 акта; т. 1 а.с. 14 - 99), оскільки наявні в матеріалах справи копії цих документів свідчать, що вони дозволяють ідентифікувати певну господарську операцію та її учасників.

V. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ ЛЮКСПРОМСЕРВІС , судом встановлено таке .

1 липня 2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "ЛЮКСПРОМСЕРВІС" (постачальник) було укладено договір поставки № 25 (далі - договір № 25) (т. 2 а.с. 1).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 25 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури (т. 2 а.с. 1).

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 25, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар (т. 2 а.с. 2-29);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (т. 2 а.с. 30-58);

- податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, на підставі яких позивачем було включено до складу податкового кредиту та валових витрат суми ПДВ (т. 2 а.с. 59-102);

- актів звірки, згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом складала 10 136 грн 63 коп. (т. 1 а.с. 103-104);

- банківською випискою від 8 липня 2014 р., згідно з якою було сплачено за поставлений товар (т. 4 а.с. 111-151).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договорів дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названих договорів призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ЛЮКСПРОМСЕРВІС (т. 1 а.с. 72-77).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ "ЛЮКСПРОМСЕРВІС" № 25 .

Водночас, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо надання позивачем до перевірки первинних документів, в яких не було визначено умови поставки, обставин фактичного отримання та зберігання матеріальних цінностей (стор. 32 акта; т. 1 а.с. 14 - 99), оскільки наявні в матеріалах справи копії цих документів свідчать, що вони дозволяють ідентифікувати певну господарську операцію та її учасників.

VІ. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ Інтехно , судом встановлено таке .

23 червня 2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Інтехно" (постачальник) було укладено договір поставки № 23/06-14 (далі - договір № 23/06-14) (т. 1 а.с. 105).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 23/06-14 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури (т. 2 а.с. 105).

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 23/06-14, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар (т. 2 а.с. 106-114);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (т. 2 а.с. 115-123);

- податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, на підставі яких позивачем було включено до складу податкового кредиту та валових витрат суми ПДВ (т. 2 а.с. 124-140);

- актів звірки від 31 грудня 2014 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом відсутня (т. 2 а.с. 141);

- виписок по рахунку, згідно з якими було оплачено за поставлений товар (т. 7 а.с. 149-160).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договорів дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названих договорів призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ІНТЕХНО (т. 8 а.с. 93-98).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ "ІНТЕХНО" № 23/06-14.

Водночас, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо надання позивачем до перевірки первинних документів, в яких не було визначено умови поставки, обставин фактичного отримання та зберігання матеріальних цінностей (стор. 24 акта; т. 1 а.с. 14 - 99), оскільки наявні в матеріалах справи копії цих докумкеиів свідчать, що вони дозволяють ідентифікувати певну господарську операцію та її учасників.

VІІ. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД , судом встановлено таке .

5 травня 2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД" (постачальник) було укладено договір поставки № 0505-14 (далі - договір № 0505-14) (т. 2 а.с. 141).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 0505-14 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури (т. 2 а.с. 141).

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 0505-14, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар (т. 2 а.с. 142-148);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (т. 2 а.с. 149-155);

- податкових накладних від 2 червня 2014 р. № 43 на загальну суму 53 132 грн 23 коп., з яких ПДВ - 8855 грн 37 коп., 19 травня 2014 р. № 328 на загальну суму 128933 грн 74 коп., з яких ПДВ - 21 488 грн 96 коп., 5 травня 2014 р. № 88 на загальну суму 91 700 грн 83 коп., з яких ПДВ - 15 283 грн 47 коп., 12 травня 2014 р. № 213 на загальну суму 106 528 грн 16 коп., з яких ПДВ - 17 754 грн 69 коп., 16 червня 2014 р. № 355 на загальну суму 88 255 грн 54 коп., з яких ПДВ - 14 709 грн 26 коп., 26 травня 2014 р. № 481 на загальну суму 84 712 грн 81 коп., з яких ПДВ - 14 118 грн 80 коп., 9 червня 2014 р. № 225 на загальну суму 71 664 грн 14 коп., з яких ПДВ - 11 944 грн 02 коп. (т. 2 а.с. 156-166);

- актів звірки від 31 грудня 2014 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом складала 127 182 грн 53 коп. (т. 2 а.с. 167);

- виписок по рахунку, згідно з яким позивачем було сплачено за поставлений товар (т. 27-39).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, особою, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ "ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД" був ОСОБА_1 (т. 8 а.с. 77-81).

Водночас, вироком Приморського районного суду м. Одеси у кримінальній справі № 522/14976/15-к, який набрав законної сили 16 вересня 2015 р., ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

Як убачається з тексту названого вироку, 19 лютого 2013 р. відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, внесено зміни до реєстраційних даних ТОВ Геркулес-Трейд за реєстраційним номером запису №10701070002047844, згідно яких, єдиним учасником підприємства є ОСОБА_1 Продовжуючи свій злочинний намір, 29 квітня 2014 р., ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні ПАТ Банк Восток , розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 60, подав заяву про відкриття поточного рахунку підприємства, при цьому до заяви додав картку із зразками підпису і відбитком печатки, яка була підписана ним цього ж дня в присутності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 53. На підставі вказаних документів, зазначеним банком був відкритий поточний рахунок № 26009010262869 у рублях РФ, евро, доларах США, гривнях України. Крім того, 22 травня 2014 року, ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні Філії Одеське РУ АТ Банк Фінанси та Кредит , розташованого за адресою: м. Одеса, пр. Академіка Глушка, 14, подав заяву про відкриття поточного рахунку підприємства, при цьому до заяви додав картку із зразками підпису і відбитком печатки, яка була підписана ним цього ж дня в присутності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, б. 8/1, оф.2. На підставі вказаних документів зазначеним банком був відкритий поточний рахунок №26006156421802. В подальшому, відкриті ОСОБА_1 банківські рахунки невстановлені особи використовували для переведення безготівкових грошових коштів у готівку. Згідно висновку експерта Наукового-дослідного експертно- криміналістичного центру ОСОБА_4 №186 від 9 червня 2015 р. підписи від імені ОСОБА_1 у картках із зразками підписів і відбитку печатки та заявах про відкриття поточного рахунку, наданих до вищезазначених банківських установ - виконані самим ОСОБА_1 Крім того, вищевказаним висновком, визначено, що підпис від імені ОСОБА_1 у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ТОВ Геркулес Трейд від імені ОСОБА_1 виконана самим ОСОБА_1 Крім того, проведеною документальною позаплановою перевіркою ТОВ Геркулес Трейд (ЄДРПОУ 38448947) щодо фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства за період з лютого 2014 р. по грудень 2014 р., проведеною державною податковою інспекцією, що в діяльності вказаного підприємства вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Оскільки, реальність вчинення господарських операцій ТОВ Геркулес Трейд відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, таким чином, у ТОВ Геркулес Трейд не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

За результатами перевірки ТОВ Геркулес Трейд не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період з лютого 2014 р. по грудень 2014 р., а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з лютого 2014 р. по грудень 2014 р.

Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб - представників реального сектору економіки.

Таким чином, під час досудового розслідування, здобуто достатніх доказів підтверджуючих, що ОСОБА_1 в період часу з 19 лютого 2014 р. по 11 вересня 2014 р. значився єдиною службовою особою ТОВ Геркулес Трейд , підприємством він ніколи не керував, доступу до відкритих банківських рахунків ТОВ Геркулес Трейд не мав, грошовими коштами підприємства не розпоряджався, а реєстраційні документи та печатку підприємства одразу передав невстановленій особі для подальшого використання у незаконній діяльності.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що правовідносини між позивачем та ТОВ "Геркулес Трейд" не мали реального характеру. Фактично мали місце безтоварні операції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що включення позивачем протиправно було включено до складу податку на прибуток 93 739 грн 00 коп. по господарським операціям з названим контрагентом.

Отже, позовні вимоги в цій частині є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

VІІ. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ САВАНТ-А , судом встановлено таке .

1 березня 2015 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "САВАНТА-А" (постачальник) було укладено договір поставки № 01-03 (далі - договір № 01-03) (т. 2 а.с. 168).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 01-03 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури (т. 2 а.с. 168).

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 01-03, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар (т. 2 а.с. 169-181);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (т. 2 а.с. 182-194);

- податкових накладних від 9 березня 2015 р. № 9 на загальну суму 125 609 грн 72 коп., з яких ПДВ - 20 934 грн 95 коп., 16 березня р. № 23 на загальну суму 262 074 грн 50 коп., з яких ПДВ -43 679 грн 08 коп., 2 березня 2015 р. № 1 на загальну суму 33 814 грн 22 коп., з яких ПДВ - 5635 грн 70 коп., 23 березня 2015 р. № 42 на загальну суму 240 999 грн 79 коп., з яких ПДВ - 40 166 грн 63 коп., 30 березня 2015 р. № 64 на загальну суму 185 660 грн 09 коп., з яких ПДВ - 30 943 грн 35коп., 6 квітня 2015 р. № 8 на загальну суму 242 605 грн 42 коп., з яких ПДВ - 40 434 грн 24 коп., 13 квітня 2015 р. № 20 на загальну суму 91 776 грн 40 коп., з яких ПДВ - 15 296 грн 07 коп., 20 квітня 2015 р. № 38 на загальну суму 224 866 грн 39 коп., з яких ПДВ - 37 477 грн 73 коп., 27 квітня 2015 р. № 60 на загальну суму 110 178 грн 64 коп., з яких ПДВ - 18 363 грн 11 коп., 4 травня 2015 р. № 2 на загальну суму 58 944 грн 17 коп., з яких ПДВ - 9824 грн 03 коп., 18 травня 2015 р. № 36 на загальну суму 94 613 грн 30 коп., з яких ПДВ - 15 768 грн 88 коп., 25 травня 2015 р. № 56 на загальну суму 81 099 грн 71 коп., з яких ПДВ - 13 516 грн 62 коп. (т. 2 а.с. 195-208);

- актів звірки від 31 грудня 2014 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом складала 1 273 964 грн 46 коп. (т. 2 а.с. 209);

- виписками по рахунку, які підтверджують оплату позивачем поставленого товару (т. 5 а.с. 69-84).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 01-03 дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ САВАНТ-А (т. 8 а.с. 99-104).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ САВАНТ-А № 01-03 .

Водночас, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що надані позивачем до перевірки первинні документи (видаткові, податкові та товаротранспортні накладні) містили неточності (стор. 48 акта; т. 1 а.с. 14 - 99), оскільки наявні в матеріалах справи копії цих документів свідчать, що вони дозволяють ідентифікувати певну господарську операцію та її учасників.

VІІІ. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ ПЕРІТУС АЛЬЯНС , судом встановлено таке .

1 липня 2013 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "ПЕРІТУС АЛЬЯНС" (постачальник) було укладено усний договір поставки № 07/13, згідно з яким названим контрагентом було здійснено поставку автошин позивачу (далі - договір №07/13).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 01-03 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури.

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 07/13, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар (автошини) (т. 2 а.с. 210-211, т. 8 а.с. 32);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (т. 2 а.с. 212-213);

- податкових накладних від 31 липня 2013 р. № 628 на загальну суму 36 785 грн 38 коп., з яких ПДВ - 6130 грн 90 коп., 22 липня 2013 р. № 415 на загальну суму 77 175 грн 17 коп., з яких ПДВ - 12 862 грн 53 коп. (т. 8 а.с. 29-31);

- актів звірки від 31 грудня 2014 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом складала 127 182 грн 53 коп. (т. 2 а.с. 167).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 07/13 дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ "ПЕРІТУС АЛЬЯНС" № 07/13.

Отже, суд вважає, що позивачем було правомірно включено до складу податку на прибуток 20 513 грн 00 коп. по господарських операціях з названим контрагентом.

Водночас, суд враховує, що позивачем не було включено до складу доходів та не було враховано при визначенні фінансового результату до оподаткування суму безнадійної кредиторської заборгованості по названій господарській операції (стор. 44 акта; т. 1 а.с. 14 - 99).

При вирішенні справи судом враховано, що придбаний у контрагентів товар позивачем у подальшому було реалізовано роздрібним покупцям, що підтверджується копіями видаткових накладних (т. 3 а.с. 60-211, т. 4 а.с. 1-76, 152-269, т. 5 а.с. 1-52, 85-225, т. 6 а.с. 1-68, 90-241, 245-250, т. 7 а.с. 1-20, 40-116, 121-138, 161-250, т. 8 а.с. 7-11).

Отже, перелічені вище договори були укладені з метою здійснення позивачем господарської діяльності, визначеної статутом останнього, а доказами зміни в активах позивача за результатами виконання вказаних договорів є платіжні доручення, звіти про рух грошових коштів та укладені позивачем у подальшому договори про реалізацію товару.

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що усі надані позивачем до перевірки та до суду первинні документи містять всі необхідні складові, які надають можливість ідентифікувати обсяги поставок товару, необхідну номенклатуру, часові межі їх здійснення та співставити зазначені в них відомості з відомостями, наведеними в інших первинних документах, зокрема податкових накладних, і за своїм змістом та суттю такі документи є видатковими накладними, що відповідають договорам. При цьому, самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідним правовими підставами для не визнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

До того ж судом було враховано наданий відповідачем розрахунок сум податкового зобов'язання та штрафних фінансових санкцій до податкових повідомлень-рішень. Зокрема, у цьому розрахунку зазначено, що позивачем протиправно було включено до складу:

І. податку на прибуток:

- 14 094 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "НОРД ЛЮКС";

- 20 513 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ПЕРІТУС АЛЬЯНС";

- 93 739 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД";

- 131 819 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ПРОМ-ЛОГІСТИКА";

- 93 950 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ІНТЕХНО";

- 523 570 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "САВАНТ-А";

- 602 008 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ЛЮКСПРОМСЕРВІС";

- 64 470 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ФРУТІК";

- 37 418 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ПРОФІСІТІСТРОЙ";

ІІ. податку на додану вартість:

- 13 050 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "НОРД ЛЮКС";

- 31 542 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ІНТЕХНО";

- 326 951 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "САВАНТ-А";

- 658 897 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ЛЮКСПРОМСЕРВІС";

- 34 143 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ФРУТІК";

- 19 817 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ПРОФІСІТІСТРОЙ";

ІІІ. від'ємного значення з податку на додану вартість:

- 18 993 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ПЕРІТУС АЛЬЯНС".

Суд вважає, що даний розрахунок (крім суми податку на прибуток приватних підприємств по господарських операціях з ТОВ "ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД" та суми від'ємного значення по господарських операціях з ТОВ "ПЕРІТУС АЛЬЯНС") є помилковим, оскільки наведена в ньому інформація спростовується змістом наданих позивачем суду первинних документів.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 винесено протиправно, оскільки позивачем на підставі первинних документів було правомірно сформовано податковий кредит;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 винесено правомірно лише в частині нарахування 93 739 грн 00 коп. основного платежу та 23 434 грн 75 коп. штрафних санкцій по господарським правовідносинам з ТОВ "ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД".

Крім того, стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3, судом встановлено таке.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням було зменшено позивачу від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 18 993 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ПЕРІТУС АЛЬЯНС" (не враховано до доходів кредиторську заборгованість, строк у 1095 днів по якій минув).

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач не здійснював розрахунки із ТОВ ПЕРІТУС

АЛЬЯНС , станом 31 грудня 2016 р. по рахунку 631 обліковується кредиторська заборгованість у сумі 113 960 грн 55 коп.

Позивачем було враховано до складу податкового кредиту за липень 2013 р. суми ПДВ - 1 8 993 грн 43 коп. по господарським відносинам за названим товариством.

Відповідно до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як убачається з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з вимогами п.п. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість, зокрема, - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування

податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розд. III Податкового кодексу України.

Як убачається з абз. 15 п. З Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 р. N73, із змінами і доповненнями, зобов'язання заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до вимог п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року N 20, зі змінами і доповненнями, якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Поточні зобов'язання включають в тому числі поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків (п 11 П(С)БО №11).

Згідно з вимогами п. 5 Положення № 290, зі змінами і доповненнями: дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Таким чином, при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у бухгалтерському обліку сума заборгованості перед постачальниками включається до складу доходів та враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем на порушення п.п134.1.1 ті. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 p. N 290, зі змінами і доповненнями, ТОВ СТОКШИНА занижено дохід за 2016 рік на суму безнадійної кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, у розмірі 113 961 грн 00 коп., а отже, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 відповідачем винесено правомірно.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів та правових позицій судів вищих інстанцій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем в частині позовних вимог.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволено частково, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на корить позивача у сумі 45 563 грн 44 коп.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 6 жовтня 2017 р. № НОМЕР_2.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 6 жовтня 2017 р. № НОМЕР_1 в частині нарахування 1 682 063 грн 00 коп., з яких: 1 487 842грн 00 коп. - за основним платежем; 194 221 грн 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТОКШИНА" судові витрати у сумі 45 563 (сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три) грн 44 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.