Рішення

від 20.04.2018 по справі 813/943/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/943/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коморного О.І.

секретар судового засідання Мергель І.Р.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Ліс про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Львівській області.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Ліс звернулось до суду з позовом в якому містяться вимоги, з урахуванням збільшення позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Львівській області №0309501311 від 11.12.2017р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Львівській області №0100811311 від 13.03.2018р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення є безпідставним та необґрунтованим. Вказує, що позивачем своєчасно сплачено єдиний соціальний внесок, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Просить суд задовольнити позовні вимоги на скасувати оскаржувані рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що згідно зворотнього боку облікової картки платника за 2017 рік, сплата єдиного соціального внеску за вказаними платіжними дорученнями проведена несвоєчасно. Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, які задоволенню не підлягають.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Ліс зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 30822997, взятий на облік як платник єдиного внеску 07.02.2011 року.

Позивачем здійснено сплату єдиного внеску згідно платіжних доручень №44 від 20.07.2017 року (а.с. 12) та №88 від 20.10.2017 року (а.с.14).

11.12.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 8368,81 грн. та пеню у розмірі 80,73 грн., на загальну суму 8449,54 грн. (а.с. 6-7).

13.03.2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 8368,81 грн. та пеню у розмірі 80,73 грн., на загальну суму 8449,54 грн. (а.с.24-25).

12.02.2018 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення №4860/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги, яким скаргу ТзОВ Золотий Ліс від 04.01.2018 року №1 на рішення №0309501311 від 11.12.2017 року залишено без задоволення.(а.с.8-10).

Позивач, вважаючи вказані рішення протиправними та таким, що порушують його права, звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи справу суд керується наступним.

Відносини, що виникають з приводу забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є, в тому числі, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону N 2464 для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) ч. 1 ст. 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Абзацом 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення (ч. 2 ст. 24 Закону N 2464).

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону № 2464, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції.

Також необхідно врахувати підп. 2 п. 10 ст. 9 Закону № 2464, відповідно до якого днем сплати єдиного внеску вважається: у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом з сумою коштів у готівковій формі.

Згідно із ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банка з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч.З ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банка після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочою дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Судом встановлено з матеріалів справи, що позивач своєчасно здійснив перерахунок коштів згідно платіжного доручення №44, 20 липня 2017 року, про що свідчить виписка по особовому рахунку №26003000004646 за 20.07.2017 року(а.с.11). Також, згідно платіжного доручення №88, 20 жовтня 2017 року, про що свідчить виписка по особовому рахунку №26003000004646 за 20.10.2017 року(а.с.13).

Проте, відповідач прийняв оскаржуванні рішення про накладення штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Суд не бере до уваги покликання відповідача на відомості з зворотного боку облікової картки платника за 2017 рік, згідно якої, сплата за платіжним дорученням №44 від 20.07.2017 була проведена 21.07.2017, а сплата за платіжним дорученням №88 від 20.10.2017 проведена 23.10.2017, оскільки платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету. За наявності у платника доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджету.

Покликання відповідача на несвоєчасність сплати позивачем єдиного внеску, спростовано долученими до матеріалів справи копіями виписки по рахунках ТзОВ Золотий ліс за 20.07.2017 року та 20.10.2017 року та доказами надсилання відповідачеві копій виписок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що днем сплати платником податку єдиного соціального внеску є день здійснення подання платіжного доручення на оплату єдиного соціального внеску та її прийняття банком.

За наявності у платника доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а відтак позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням викладеного, на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1762,00 грн., що сплачений відповідно до платіжного доручення № 60 від 05.03.2018 року, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у Львівській області №0309501311 від 11.12.2017 року.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у Львівській області №0100811311 від 13.03.2018 року.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Ліс (вул. Пасічна 129А, м.Львів, 79035; ЄДРПОУ: 30822997) з Головного управління ДФС у Львівської області (вул. Стрийська 35, м. Львів, 79003; ЄДРПОУ: 39462700), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1762,00 (тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 25.04.2018р.

Суддя Коморний О.І.