Постанова

від 07.08.2018 по справі 813/943/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року№ 876/4319/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Богаченка С.І., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання - Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року у справі №813/943/18 (суддя Коморний О.І., рішення ухвалене об 11/48 год, м.Львів, повний текст складено 25 квітня 2018 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Ліс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень, -

ВCТАНОВИВ:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Ліс (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУДФС) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.22-23), просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 11.12.2017 та 13.03.2018 №№0309501311, 0100811311 відповідно про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (далі - Рішення).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи вказує, що причиною пропуску строку позивачем сплати відповідних сум єдиного внеску (далі - ЄСВ) та прийняття оскаржуваних Рішень стало подання ним до банківської установи платіжних доручень за межами останнього банківського дня протягом, якого можна було сплатити ЄСВ за оспорюваний період.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем своєчасно проведено сплату ЄСВ за періоди, що вказані у Рішеннях.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ є юридичною особою та з 07.02.2011 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Сихівському районі м.Львова ГУДФС як платник ЄСВ (а.с.15-17).

Згідно платіжних доручень від 20.07.2017 та 20.10.2017 №№44, 88 відповідно (далі - Платіжні доручення) позивачем за червень та вересень 2017 року здійснено сплату ЄСВ на суми 22738,85 грн та 19783,48 грн (а.с.11-14).

Однак, 11.12.2017 та 13.03.2018 ГУДФС прийнято Рішення відповідно до яких до ТОВ за несвоєчасну сплату ЄСВ за період 21.07.2017 та 23.10.2017 застосовано штраф у розмірі 8368,81 грн та пеню у розмірі 80,73 грн на загальну суму 8449,54 грн (а.с.6-7, 24-25).

Не погодившись із Рішенням №0309501311 позивач оскаржив таке в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги рішенням Державної фіскальної служби України від 12.02.2018 №4860/6/99-99-11-02-02.25 таку було залишено без задоволення, а Рішення №0309501311 без змін (а.с.8-10).

Відносини, що виникають з приводу забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, в тому числі, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Абзацом 1 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення (частина друга статті 24 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною одинадцятою статті 9 Закону №2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, передбаченими Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджена наказом Міністерства фінансів України (далі - МФУ) від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу МФУ від 28.03.2016 №393 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953; далі - Інструкція, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Так, у відповідності до підпункту 3 пункту 2 розділу 4 Інструкції днем сплати єдиного внеску вважається:

у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів - день списання банком або органом Казначейства суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Вказані положення повністю кореспондуються із положеннями пунктів 1 та 2 частини десятої статті 9 Закону №2464-VI.

Пунктом 1 розділу 7 Інструкції встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди (підпункт 2 пункту 2 розділу 7 Інструкції).

Крім того, пунктом 8.1 статті 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (в редакції, чинній на час сплати ТОВ ЄСВ; далі - Закон №2346-III) передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банка після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочою дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

З матеріалів справи видно, що позивач згідно Платіжних доручень 20.07.2017, 20.10.2017 на рахунок контролюючого органу здійснив перерахунок коштів по сплаті ЄСВ, що підтверджується виписками з особових рахунків платника за вказані періоди.

Звідси, судом першої інстанції обгрунтовано залишено поза увагою покликання відповідача на відомості з зворотного боку облікової картки платника за 2017 рік, згідно якої, сплата за Платіжними дорученнями була проведена 21.07.2017, 23.10.2017, та вірно вказано, що платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету. За наявності у платника доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджету.

Таким чином, оскільки позивачем 20.07.2017 та 20.10.2017 було здійснено подання Платіжних доручень на оплату ЄСВ та такі у вказані дати були прийнятті банком до виконання, то апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно своєчасності ТОВ сплати ЄСВ та безпідставності прийняття оскаржуваних Рішень.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу ГУДФС слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді С. І. Богаченко Т. В. Онишкевич Повний текст складений 14 серпня 2018 року.