Рішення

від 25.04.2018 по справі 821/322/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/322/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Галузева фірма "Суднореммонтаж" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 07.02.2018 року,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 11.01.2018 року № 16 головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Херсонській області ОСОБА_2 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства "Галузева фірма "Суднореммонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "Ліквід Плюс" за березень 2017 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента - постачальника товарно - матеріальних цінностей та відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення: п.44.1. ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) ПП "Галузева фірма "Суднореммонтаж" за період березень 2017 завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 85367 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового) періоду ( рядок 21) на загальну суму 60870 грн. у березні 2017 року та призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що сплачується до бюджету (ряд.18) на загальну суму ПДВ 24497 грн. за березень 2017 року.

За результатом проведення перевірки складено акт №13/21-22-14-06/35468709 від 24 січня 2018р.

На підставі складеного акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області були прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.02.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

ПП "Галузева фірма "Суднореммонтаж" вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, є безпідставними, а прийняті податкові повідомлення рішення від 07.02.2018р. року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є протиправними та підлягають скасуванню з наступних підстав.

Як, вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугувало на думку відповідача відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом позивача - ТОВ "Ліквід Плюс".

По взаємовідносинам ТОВ "Ліквід Плюс" та ПП "Галузева фірма "Суднореммонтаж" позивач зазначає наступне.

ПП "Галузева фірма "Суднореммонтаж" уклало договір купівлі - продажу № 14/3-17-1 від 14.03.2017року з ТОВ "Ліквід Плюс" на загальну суму 512203,56 грн., в т.ч. ПДВ 85367,26 грн.

На підтвердження проведення господарської операції виписана видаткова накладна № 25 від 14.03.2017р. Згідно даного договору було виставлено рахунок-фактура № 25 від 14.03.2017р.

Перевезення придбаного товару підтверджує товарно-транспортна накладна № 25 від 14.03.2017р. та подорожній лист № 24 від 13.03.2017р., наказ про графік роботи водія з 13.03.2017 по 21.03.2017р., видатковий касовий ордер № 5 від 13.03.17р., звіт про використання коштів на відрядження № 8 від 14.03.17р., посвідчення про відрядження на два дні.

При розвантаженні вантажу було складено акт приймання-передачі за кількістю № 5 від 15.03.2017р. з 08:00 по 08:15 год. Всі ТМЦ були прийняті майстром ОСОБА_3, передані згідно відомості обліку видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв № 1 за березень 2017 р., та списані за бухгалтерськими рахунками 91 "Загальновиробничі витрати" для обслуговування виробничого процесу, про що засвідчують акти списання № С-00000012 від 15.03.2017р.

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями контрагентом виписано позивачу податкову накладну № 162 від 14.03.2017р.

Придбаний у ТОВ "Ліквід Плюс" товар був використаний у господарській діяльності позивача.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ліквід Плюс" підтверджується договором купівлі - продажу, виставленим рахунком фактурою податковою та видатковою накладною, ТТН та платіжним дорученням, а також фактичним використанням отриманого товару в результаті господарської діяльності позивача.

При цьому позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем не ставиться під сумнів наявність у позивача придбаних у контрагента відповідних ТМЦ та використання їх у господарської діяльності позивача, що свідчить про фактично здійснені господарські операції, які спрямовані на реальне настання правових наслідків.

ПП "Галузева фірма "Суднореммонтаж" вважає безпідставними посилання контролюючого органу на недоліки заповнення товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару, оскільки, по-перше, певні недоліки в заповненні документів носять оціночний характер, а по-друге, наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій, за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже наявність у позивача товарно-транспортної накладної складеної з певними недоліками, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленою видатковою накладною та іншими документами.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС Херсонській області від 07.02.2018 року № НОМЕР_1;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС Херсонській області від 07.02.2018 року № НОМЕР_2;

- стягнути на користь приватного підприємства "Галузева фірма "Суднореммонтаж" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено підготовче провадження на 05.03.2018 року.

Ухвалою суду від 05.03.2018 року відкладено підготовче засідання на 21.03.2018 року.

06.03.2018 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач посилається на те, що за результатами перевірки, встановлено завищення податкового кредиту суму ПДВ 85367 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різні між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19) за березень 2017 на загальну суму 60870 грн. та призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) на загальну суму ПДВ 24497 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 6124,25 гривень.

За результатами розгляду акту перевірки Головним управлінням ДФС у Херсонській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 07.02.2018 № НОМЕР_1 про донарахування суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 24497,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6124,25 грн. та № НОМЕР_2 про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 60870 гривень. Відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства та просить у задоволенні позову відмовити.

21.03.2018 року розгляд справи відкладено на 28.03.2018 року.

28.03.2018 року розгляд справи відкладено на 10.04.2018 року.

Ухвалою суду від 10.04.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляд по суті на 25.04.2018 року.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 25.04.2018 року, не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 11.01.2018 року № 16 головним державним ревізором - інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Херсонській області ОСОБА_2 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства "Галузева фірма "Суднореммонтаж" (код 35468709) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "Ліквід Плюс" (код 40746436) за березень 2017 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента - постачальника товарно - матеріальних цінностей та відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт від 24.01.2018 року № 13/21-22-14-06/35468709.

Перевіркою встановлено порушення:

п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) ПП "Галузева фірма "Суднореммонтаж" (код 35468709) за період березень 2017 завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 85367 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на загальну суму 60870 грн. у березні 2017 року та призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що сплачується до бюджету (ряд. 18) на загальну суму ПДВ 24497 грн. за березень 2017 року.

На підставі акту перевірки від 24.01.2018 року № 13/21-22-14-06/35468709 Головним управлінням ДФС у Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.02.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (далі - Положення № 88).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведеної норми, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Видаткові накладні, видані позивачем покупцям , є бухгалтерськими документами, які підтверджують факт поставки, вони оформлені з урахуванням вимог Закону № 996 та Положення № 88, та є підставою для відображення вартості придбаних товарів у складі валових витрат.

Законом № 996 та Положенням № 88 встановлено вимоги до первинних документів, вони можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниць виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Та обставина, що в видаткових накладних, актах виконаних робіт контрагентами позивача не було зазначено найменування посад тих осіб, які підписали накладні, дійсно, є помилкою складання видаткових накладних. Разом з тим ця помилка не позбавляє юридичної сили усього документа, та не є беззаперечною підставою для визнання документа неналежним доказом понесених витрат, оскільки зі змісту самої видаткової накладної видається за можливе ідентифікувати вчинену господарську операцію, крім того, ні позивач, ні його контрагенти не заперечують фактів передачі-отримання товарів. Про цю обставину свідчить і відображення всіх операцій в податковому обліку як позивача, так і всіх контрагентів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11: "документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце".

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічний висновок Вищого адміністративного суду України наведений в ухвалі від 29.04.2015р. у справі № 2а-0870/12108/11, в ухвалі від 08.06.2015р. у справі № 2270/2640/11, в ухвалі від 17.03.2015р. у справі № 2а-1670/6098/12, в ухвалі від 04.03.2015р. у справі 825/132/13-а, в ухвалі від 24.02.2015р. у справі № 815/5211/13-а, в ухвалі від 27.10.2014р. у справі №826/16184/13-а.

Судом встановлено, що ПП "Галузева фірма "Суднореммонтаж" уклало договір купівлі - продажу № 14/3-17-1 від 14.03.2017року з ТОВ "Ліквід Плюс" на загальну суму 512203,56 грн., в т.ч. ПДВ 85367,26 грн.

14.03.2017 року виписана видаткова накладна № 25 Згідно даного договору було виставлено рахунок-фактура № 25 від 14.03.2017р.

Перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 25 від 14.03.2017р., подорожнім листом № 24 від 13.03.2017р., наказом про графік роботи водія з 13.03.2017 по 21.03.2017р., видатковим касовим ордером № 5 від 13.03.17р., звітом про використання коштів на відрядження № 8 від 14.03.17р., посвідченням про відрядження на два дні.

При розвантаженні вантажу було складено акт приймання-передачі за кількістю № 5 від 15.03.2017р. з 08:00 по 08:15 год. Всі ТМЦ були прийняті майстром ОСОБА_3, передані згідно відомості обліку видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжні пристроїв № 1 за березень 2017 р., та списані за бухгалтерськими рахунками 91 "Загальновиробничі витрати" для обслуговування виробничого процесу, про що засвідчують акти списання № С-00000012 від 15.03.2017р.

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями контрагентом виписано позивачу податкову накладну № 162 від 14.03.2017р.

Придбаний у ТОВ "Ліквід Плюс" товар був використаний у господарській діяльності позивача.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність у ТОВ "Ліквід Плюс" фізичних можливостей для здійснення господарських операцій в задекларованих обсягах.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі 24 травня 2017 року у справі № К/800/24191/16 зазначив, про те, що такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників також не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Ліквід Плюс" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Крім того, приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим у постанові Верховного суду України від 10.09.2013 р. у справі № 21-237а13 зазначено "... дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта".

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом України у постановах від 03 листопада 2015 року, від 01 грудня 2015 року, від 03 лютого 2016 року (справи № 21-99а15, № 21-3133а15, № 21-4265а15 відповідно), а також Вищим адміністративним судом України (постанова від 06.07.2016 р. у справі № К/800/33177/15).

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на платника податку не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу

вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС Херсонській області від 07.02.2018 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС Херсонській області від 07.02.2018 року № НОМЕР_2.

Стягнути на користь приватного підприємства "Галузева фірма "Суднореммонтаж" (код ЄДРПОУ 35468709, Карантинний острів, 1, м. Херсон, 73000) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39394259, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 квітня 2018 р.

Суддя Варняк С.О.

кат. 8.3.3