Постанова

від 20.04.2018 по справі 820/84/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 р. справа № 820/84/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ПРОФІТ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Профіт", з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р1" № НОМЕР_1 від 27.12.2017 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що контролюючий орган прийшов до безпідставного висновку про те, що договірні відносини ТОВ "Бі Профіт" з контрагентом ТОВ "ТК "Біві-Ант" не опосередковуються реальним виконанням операції, яка становить їх предмет, оскільки підприємством не надано до перевірки документально оформлену товарно - транспортну накладну на підтвердження отримання ТМЦ від контрагента позивача - ТОВ "ТК "Біві-Ант", що, на думку контролюючого органу, унеможливлює підтвердження факту переміщення ТМЦ від вказаного контрагента. З огляду на відсутність вказаного документу контролюючий орган, на думку позивача, прийшов до хибного висновку про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом за відповідний період. Також, представник позивача зазначив, що контролюючим органом не надано вироку суду щодо саме фіктивності ТОВ "ТК "Біві-Ант", що, в свою чергу не може бути достатньою правовою підставою для висновків про нереальність вчинення господарських операцій позивача. На підставі вищезазначеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги та скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення, з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що під час проведення перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Бі Профіт" та ТОВ "ТК "Біві-Ант", з огляду на те, що позивачем первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів. Також, представник відповідача вказав, що вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.07.2016 року по справі № 646/6316/16-к встановлено порушення директором ТОВ "Бі Профіт" ч.1 ст. 205-1 КК України, яке полягає у внесенні завідомо неправдивих документів для проведення державної реєстрації юридичної особи. На підставі вищезазначеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі направлень від 28.11.2017 року № 10302, 10301, наказу від 27.11.2017 року № 7179 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Профіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських операцій з ТОВ ТК Біві-Ант за грудень 2014 року та січень - березень 2015 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбання товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки викладені в акті № 24146/20-40-14-12-11/38160120 від 11.12.2017 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "Бі Профіт":

- п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищені податкові зобов'язання в сумі 257281,00 грн., в тому числі-за: листопад 2014 року - 1749,00 грн., грудень 2014 року - 83953,00 грн., січень 2015 року - 78677,00 грн., лютий 2015 року - 63582,00 грн., березень 2015 року - 29320,00 грн;

- п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 245167,00 грн., в тому числі за: грудень 2014 року - 8480,00 грн., січень 2015 року - 149357,00 грн., лютий 2015 року - 25900,00 грн., березень 2015 року - 61430,00 грн.

На підставі акту перевірки № 24146/20-40-14-12-11/38160120 від 11.12.2017 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.12.2017 року щодо зменшення суми податкового зобов'язання на 257281,00 грн. та зменшення податкового кредиту на 245167,00 грн. з ПДВ.

Як було встановлено під час розгляду справи, підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про нереальність господарських операцій ТОВ "Бі Профіт" з контрагентом ТОВ ТК Біві-Ант , у перевіряємий період.

Проте суд не погоджується із вказаними висновками, виходячи із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Бі Профіт" (Покупець) та ТОВ ТК Біві-Ант (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 161214 від 16.12.2014 року (т.1 а.с. 34-39).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, продавець зобов'язується передати, покупець зобов'язується прийняти і оплатити кабельну продукцію виробничо - технічного призначення. Номенклатура, кількість, ціна, строки і умови поставки товара узгоджуються сторонами в додаткових угодах, доповненнях, специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

По факту відвантаження продукції продавець надає покупцю наступні документи: накладну, сертифікат якості (паспорт), податкова накладна оформлюється в день виникнення податкових зобов'язань у відповідності до ст. 187 Податкового кодексу України (п. 4.1 договору).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем залучено до матеріалів справи рахунки на оплату № 67 від 16.12.2014 року, № 22 від 27.01.2015 року, № 73 від 23.02.2015 року, № 114 від 27.03.2015 року, видаткові накладні № 76 від 16.12.2014 року, № 64 від 27.01.2015 року, № 174 від 23.02.2015 року, № 252 від 27.03.2015 року, ТТН № 12/01 від 16.12.2014 року, № 27/01 від 27.01.2015 року, № 27/02 від 27.01.2015 року, 02/02 від 23.02.2015 року, № 03/26 від 27.03.2015 року, податкові накладні від 16.12.2014 року № 39, від 27.01.2015 року № 93, від 23.02.2015 року № 80, від 27.03.2015 року № 76, платіжні доручення (т.1 а.с. 40-72, т. 2 а.с. 24-27).

Вказані податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними відмітками ЕЦП.

Як вбачається з пояснень представника позивача (т.1 а.с. 117-118), ТОВ ТК Біві-Ант кабельну продукцію виробничо - технічного призначення було попередньо імпортовано з Російської Федреації через відправника ТОВ Транзит-Белгород , що підтверджується відповідними скан-копіями декларацій на товари, ВМД, СМR (автотранспортні перевезення), рахунками - фактурами, платіжними дорученнями, сертифікатами походження товару форми СТ-1 (т.1 а.с. 119-134).

Будь-яких зауважень до вказаних первинних документів у контролюючого органу не виникло.

В подальшому, згідно пояснень представника позивача, придбаний позивачем товар у ТОВ ТК Біві-Ант було реалізовано: 1)ТОВ Торговий дім Одеського кабельного заводу Одескабель на виконання умов договору № 155 від 01.10.2012 року, що підтверджується видатковими накладними № 49 від 27.03.2015 року та № 310 від 22.12.2014року, довіреністю № 7937 від 27.03.2015 року та № 7722 від 19.12.2014 року; 2) ТОВ НВП Меридіан на виконання умов договору № 08/01/14 від 08.01.2014 року, реальність виконання якого підтверджується видатковими накладними № 6 від 27.01.2015 року та № 23 від 25.02.2015 року, довіреністю № 83 від 29.01.201 року та № 54 від 24.02.2015 року; 3) ТОВ Модуль-К , що підтверджується видатковими накладними № 47 від 27.03.2015 року та № 32 від 13.03.2015року, довіреністю № 13 від 27.03.2015 року та № 12 від 12.02.2015 року; 4) ТОВ ТД ТЕК-ЕЛЕКТРОПРОМ , реальність виконання чого підтверджується видатковою накладною № 48 від 27.03.2015 року, довіреністю № 30 від 27.03.2015 року (т.1 а.с. 84- 104).

Також, суд зазначає, що позивачем на підтвердження реальності вчинення господарських операцій надано до суду оборотно - сальдову відомість по рахункам № 631, 361, 281 за 2014-2015 року, договір оренди № 05/04/12 від 05.04.2012 року, № 01/08/12с від 01.08.2012 року, штатний розклад станом на 14 травня 20144 року (т.1 а.с. 195-208).

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 - придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як підтверджено матеріалами справи, правочин укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ "ТК"Біві-Ант" виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши правочин, укладений позивачем з ТОВ "ТК"Біві-Ант" за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що останній укладено між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентом.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договором, укладеним з контрагентом іншого результату, ніж покупка товару та подальша його реалізація з метою отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Бі Профіт", наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Як вбачається зі змісту акту перевірки (т.1 а.с. 25), контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарської операції позивача з ТОВ ТК Біві-Ант на підставі того, що ТОВ Бі Профіт не надано документально оформлену ТТН на підтвердження отримання ТМЦ від ТОВ ТК Біві-Ант , які зазначені у видатковій накладній № 64 від 27.01.2015 року.

Вказані обставини спростовуються залученою позивачем до матеріалів справи ТТН № 27/01 від 27.01.2015 року, яка виписана на виконання видаткової накладної № 64 від 27.01.2015 року.

Також, як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву відповідача на позов, податковий орган прийшов до висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ ТК Біві-Ант , посилаючись на наявність вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.07.2016 року по справі № 638/8467/17.

Водночас, суд зауважує, що вказаний вирок стосується факту порушення директором ТОВ ТК Біві-Ант вимог ч.1 ст. 205-1 КК України в частині внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей.

Однак, у вказаному рішенні суду не зафіксовано висновок щодо фіктивної діяльності ТОВ ТК Біві-Ант , в свою чергу, вказує на недоведеність відповідачем факту нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом та схемного характеру операцій у рамках взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ ТК Біві-Ант , що виключає законність донарахування за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицію Верховного суду України, яка висловлена в постанові 13.03. 2018 року по справі №801/6934/13-а.

Окрім того, суд вважає за потрібне зазначити, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) директора ТОВ ТК Біві-Ант в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, а під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицію Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17 (провадження № К/9901/1349/17).

При цьому, інших доказів, які б вказували на фіктивність правочину позивача із вказаним контрагентом податковим органом не зафіксовано ані в акті перевірки, ані в ході судових засідань, а зауважень відповідача до наданих первинних документів матеріали справи також не містять.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагента позивача ТОВ ТК Біві-Ант та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Профіт" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, відтак податкове повідомлення - рішення від 27.12.2017 року № НОМЕР_1 прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Профіт" слід задовольнити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ПРОФІТ" (61080, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 201) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "Р1" № НОМЕР_1 від 27.12.2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ПРОФІТ" (61080, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 201, код ЄДРПОУ 38160120) сплачену суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 39859805).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2018 року.

Суддя Горшкова О.О.