Рішення

від 24.04.2018 по справі 826/2747/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2018 року № 826/2747/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Князєвої А.С., розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі2Ей Софт Україна"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Щуренко Ю.С.

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.10.2012р. №0008622260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 123 312,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 98 650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 662,50 грн., та №0008632260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 161 952,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 129 562,00 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями - 32 390,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 № 0008622260 та № 0008632260.

Постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі № 826/2747/13-а скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 березня 2018 року справу прийнято до провадження суддею Патратій О.В. та призначено її до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом не дотримано п.86.9 ПК України.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що відповідно до висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкцій ґрунтується на обставинах недійсності та нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ ТК Поділля-Експрес , що обумовлена наявністю матеріалів досудового слідства по кримінальній справі №54-3414, порушеної відносно гр. ОСОБА_3 за фактом фіктивного підприємництва при створенні господарюючих суб'єктів, в тому числі ТОВ ТК Поділля - Експрес .

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про дату, час та місце був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315059249879.

Враховуючи подану представником позивача заяву від 22 квітня 2013 року про розгляд справи за його відсутності (том І, а.с. 186), суд на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України проводить розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ТОВ "Джі2Ей Софт Україна" взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 17.03.2009р. № 36034 та станом на дату складання акту перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1259/2260 від 07.09.2012, згідно пп.78.1.11 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та постанови старшого слідчого ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника міліції Бабій О.В. від 25.06.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт від 21.09.2012 року №1442/22А60/М412788.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Джі2Ей Софт Україна" при взаємовідносинах з ТОВ ТК Поділля-Інвест :

- пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. № 168/97-ВР при визначенні суми ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 98 650,00 грн., в т.ч. по періодам: жовтень 2010р. - 7 000,00 грн., листопад 2010р. - 37 400,00 грн., грудень 2010р. - 54 250,00 грн.;

- п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств № 283/97-ВР від 22.05.1997р., із змінами і доповненнями. При визначенні суми податку на прибуток встановлено його заниження всього в сумі 518 250,00 грн, у тому числі за VI квартал 2010 року в розмірі 518 250,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкцій ґрунтується на обставинах недійсності та нікчемності правочинів між позивачем та TOB ТК Поділля-Експрес , що обумовлена наявністю матеріалів досудового слідства по кримінальній справі №54-3414, порушеної відносно ОСОБА_3 за фактом фіктивного підприємництва при створенні, в тому числі TOB ТК Поділля - Експрес .

За результатами виявлених порушень прийнято спірні податкові повідомлення рішення:

- №0008622260 від 16.10.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 123 312,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 98 650,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 24 662,50 грн.;

-№0008632260 від 16.10.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 161 952,50 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 129 562,00 грн., штрафними (фінансовим) санкціями в сумі 32 390,50 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, який визначав правила оподаткування підприємствами свого прибутку та, зокрема, включення витрат до валових, був Закон України Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР; правила формування податкового кредиту визначались Законом України Про податок на додану вартість N 168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. №198/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон №198/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Крім того, аналіз положень Закону № 168/97-ВР, Закону № 334/94-ВР та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкцій ґрунтується на обставинах недійсності та нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ ТК Поділля-Експрес , що обумовлена наявністю матеріалів досудового слідства по кримінальній справі №54-3414, порушеної відносно гр. ОСОБА_3 за фактом фіктивного підприємництва при створенні господарюючих суб'єктів, в тому числі ТОВ ТК Поділля - Експрес . Також контролюючий орган в акті документальної перевірки посилається на протокол допиту обвинуваченого гр. ОСОБА_3 та постанову Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2012 року, якою гр. ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами (амністія).

Судом встановлено, що всі господарські договори та документи первинного бухгалтерського обліку за перевіряємий період від імені контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Поділля - Експрес підписані особою (ОСОБА_3.), як керівником підприємства контрагента позивача, яку постановою Печерського районного суду міста Києва від 21.09.2012р. у кримінальній справі № 1-555/12 звільнено від кримінальної відповідальності за статтями 28 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.1,2,3 КК України у зв'язку із застосуванням до нього положень статті 1 пункту в Закону України Про амністію від 12.12.2008р.

Суд зазначає, що амністія є звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. ОСОБА_3, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Поділля - Експрес , визнаний винним у вчиненні злочину, проте його звільнено від кримінальної відповідальності, даний факт унеможливлює прийняття до податкового обліку підписані ним первинні документи та податкові накладні.

Така неможливість обумовлена тим, що фіктивність створення Товариства з моменту його державної реєстрації доводить відсутність законодавчо передбаченої мети створення суб'єкта господарювання, внаслідок чого, господарські операції позивача з його контрагентом не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Системний та буквальний аналіз норм свідчить про те, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов'язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Ухвалою Окружний адміністративний суд міста Києва від 06.03.2018р. викликано в судове засідання в якості свідка для повідомлення обставин, що належить з'ясувати у справі директора ТОВ ТК Поділля-Інвест - ОСОБА_3. Проте ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, а ухвала суду, що була йому надіслана повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

В судовому засіданні досліджено протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_3 від 25.06.2012р., в якому останній заперечував свою участь у веденні фінансово - господарської діяльності ТОВ ТК Поділля - Експрес .

Таким чином, з аналізу постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2012 року №1-555/12 по справі за обвинуваченням гр. ОСОБА_3 за фактом фіктивного підприємництва при створенні суб'єктів господарювання, в тому числі ТОВ ТК Поділля - Експрес , та протоколу допиту обвинуваченого гр. ОСОБА_3, який заперечував свою участь у веденні фінансово - господарської діяльності ТОВ ТК Поділля - Експрес , суд приходить до висновку, що правочини між позивачем та ТОВ ТК Поділля- Експрес не спричинили настання реальних правових наслідків.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) викладена правова позиція (що неодноразово була продубльована Судом, зокрема, у його постановах від 01.12.2015 у справі № 21-1661а15, від 02.12.2015 у справі № 21-3849а15), відповідно до якої податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказана позиція щодо застосування тих же норм матеріального права підтримана і постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018р. по справі № 826/7047/13-а (К/9901/436/18) та по справі № 2а-1870/5800/12 (К/9901/1608/18).

На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2018 року по даній справі, судом було витребувано від позивача документи на підтвердження реального товарного характеру операцій, що пов'язані з рухом активів та зміною зобов'язань чи власного капіталу, між позивачем та його контрагентом - ТОВ ТК Поділля-Експрес , зокрема:

- в який спосіб було налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентом, чи мав такий контрагент відповідну правоздатність у відповідній сфері діяльності - супроводження програмного забезпечення;

- з якою метою придбавались такі послуги (роботи), їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача;

- матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості щодо виконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань, щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів).

Позивач витребувані судом докази на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суду не надав.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ ТК Поділля-Експрес для визначення податкового кредиту та валових витрат не були фактично здійсненими та не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій

Дата складання повного тексту рішення - 25.04.2018 року