Постанова

від 25.04.2018 по справі 805/256/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року справа №805/256/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Борисові А.А.

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_2 (за довіреністю)

відповідач: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Слов'янська індустріальна спілка Сода на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Олішевська В.В.) від 20 лютого 2018 року (повне рішення складено 01 лютого 2017 року у м.Слов'янськ) по справі №805/256/18-а за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Слов'янська індустріальна спілка Сода про стягнення коштів з рахунків у банківських установах, в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 291217,55 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Слов'янська індустріальна спілка Сода про стягнення коштів з рахунків у банківських установах, в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 291217,55 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року позов задоволено, стягнуто з розрахункових рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 291 217,55 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не були враховані приписи ст.6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , згідно якої під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнений, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Відповідач зазначив, що з аналізу ст.6 зазначеного закону видно, що вказана норма є безумовною та не передбачає виконання платником податку якихось додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Відповідач у судове засідання не прибув, в апеляційній скарзі просив розгляд справи проводити за його відсутністю.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що відповідач є юридичною особою та знаходиться на податковому обліку у позивача.

За відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 118115,48 грн., в тому числі: 1) з земельного податку з юридичних осіб: - 39138,90 грн. - нараховано платником самостійно відповідно до податкової декларації з земельного податку № НОМЕР_1 від 13 лютого 2017 року, термін сплати 30 серпня 2017 року; - 39138,90 грн. - нараховано платником самостійно відповідно до податкової декларації з земельного податку № НОМЕР_1 від 13 лютого 2017 року, термін сплати 30 вересень 2017 року; - 39138,90 грн. - нараховано платником самостійно відповідно до податкової декларації з земельного податку № НОМЕР_1 від 13 лютого 2017 року, термін сплати 30 жовтень 2017 року; -39138,90 грн. - нараховано платником самостійно відповідно до податкової декларації з земельного податку № НОМЕР_1 від 13 лютого 2017 року, термін сплати 30 листопад 2017 року; - 31559,88 грн. - нарахована пеня, в зв'язку з несплатою самостійно визначених сум грошових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб; 2) з орендної плати з юридичних осіб: - 22922,63 грн. - нараховано платником самостійно відповідно до податкової декларації з земельного податку №9022345370 від 17 лютого 2017 року, термін сплати 30 серпня 2017 року; - 22922,63 грн. - нараховано платником самостійно відповідно до податкової декларації з земельного податку №9022345370 від 17 лютого 2017 року, термін сплати 30 вересня 2017 року; - 22922,63 грн. - нараховано платником самостійно відповідно до податкової декларації з земельного податку №9022345370 від 17 лютого 2017 року, термін сплати 30 жовтня 2017 року; - 22922,63 грн. - нараховано платником самостійно відповідно до податкової декларації з земельного податку №9022345370 від 17 лютого 2017 року, термін сплати 30 листопада 2017 року; - 11411,55 грн. - нарахована пеня, в зв'язку з несплатою самостійно визначених сум грошових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 цього кодексу визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

На виконання наведеної вище норми позивачем було надіслано податкову вимогу форми Ю № 1052-25 від 22 липня 2014 року на суму податкового боргу - 26113,54 грн., яка була отримана відповідачем 20 вересня 2014 року, що підтверджується відповідним підписом на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення .

В матеріалах справи відсутні докази, що засвідчують погашення відповідачем податкового боргу, сума заборгованості становить -118115,48 грн., що підтверджується також даними податкового обліку. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Статтею 6 Закону №1669 (в редакції, чинної до 08.06.2016р.) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

З 08.06.2016р. статтею 6 Закону№1669 (з урахуванням змін, внесених Законом №1365-VIII від 17.05.2016 року) передбачено звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, а саме - перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджені Кабінетом Міністрів України.

Статтею 7 Закону №1669 (в редакції, чинній з 08.06.2016 року) передбачено скасування суб'єктам господарювання орендної плати за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. N 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1276-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення , до яких місто Словянськ Донецької області не віднесено.

Пунктом 38.7 Прикінцевих Положень Податкового Кодексу України також передбачено звільнення від нарахування та сплату за землю (земельний податок та орендна плата за землю за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований та здійснює господарську діяльність на території м. Слов'янськ Донецької області. Земельна ділянка, яка належить відповідачу на праві користування, також розташована на території м. Слов'янськ Донецької області.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що оскільки місто Слов'янськ Донецької області не входить до вищевказаних переліків населених пунктів, затверджених розпорядженням КМУ від 07.11.2014 № 1085-р, то на відповідача не розповсюджується норма Закону № 1669 щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності у спірний період.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого включено, зокрема, м. Слов'янськ, Донецької області.

Однак, населенні пункти, зазначені у наведеному Переліку, не підпадають під дію норм статей 6,7 Закону № 1669 та 38.7 Прикінцевих Положень Податкового Кодексу України, оскільки не є населеними пунктами, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та (або), що розташовані на лінії зіткнення. За таких обставин, доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Слов'янська індустріальна спілка Сода на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року по справі №805/256/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року по справі №805/256/18-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 25 квітня 2018 року.

Повне судове рішення складено 26 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 25 квітня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_1