Постанова

від 18.04.2018 по справі 814/1313/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1313/17

Категорія: 5.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "ДБК- БУД", про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "ДБК- БУД" (далі ТОВ) про зобов'язання внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Реєстр) щодо зняття її з обліку (реєстру) як керівника ТОВ, та зазначення керівником ТОВ його засновника ОСОБА_3.

Постановою Миколаївський окружний адміністративний суд від 07 грудня 2017 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2015 позивачка була призначена на посаду директора ТОВ, що підтверджується копією наказу від 14 вересня 2015 року та копією трудової книжки.

03 листопада 2016 року ОСОБА_2 подала заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП та направила повідомлення учасникам ТОВ, в яких просила припинити трудові відносини з нею, здійснити запис у трудовій книжці, видати її та внести відомості про звільнення з посади директора до Реєстру.

16 листопада 2016 року прийнято наказ №10 про звільнення за власним бажанням позивачки з посади директора ТОВ за ст.38 КЗпП України на підставі заяви від 03 листопада 2016 року.

Крім цього, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 травня 2017 року по справі №489/5718/16-ц позивачку визнано такою, що звільнена з посади директора ТОВ на підставі ст.38 КЗпП України з 17 листопада 2016 року та зобов'язано ТОВ внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Реєстрі про звільнення ОСОБА_2 з посади директора.

На виконання вказаного рішення позивачці 03 жовтня 2017 видано виконавчий лист про зобов'язання ТОВ внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Реєстрі, про її звільнення з посади директора ТОВ.

Разом з тим, 24 листопада 2017 року приватним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав неможливості виконання рішення без участі боржника. До органу досудового розслідування було надіслано повідомлення про вчинення кримінального провадження.

У зв'язку з невиконанням роботодавцем встановленого судом обов'язку щодо внесення до Реєстру відповідних змін, ОСОБА_2 самостійно звернулася до відповідача з заявою про внесення таких змін, але 27 червня 2017 року державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради повідомив позивачку про відмову у державній реєстрації внесення судового рішення, яке потребує змін атрибутів суб'єкта щодо ТОВ з підстав невідповідності поданих документів вимогам п.13 ч.2 ст.9, ч.5 ст.14 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі Закон), що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм Закону державний реєстратор не повинен був вносити зміни до Реєстру на підставі рішення суду про визнання керівника ТОВ звільненим.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями п.2 ч.1 ст.25 Закону передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, зобов'язання вчинення реєстраційних дій.

Колегія суддів зазначає, що резолютивна частина рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 03 травня 2017 року по справі № 489/5718/16-ц, в якому позивачку визнано такою, що звільнена з посади директора ТОВ на підставі КЗпП України з 17 листопада 2016 року та зобов'язано ТОВ внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Реєстрі, про звільнення її з посади директора по своїй суті та кінцевій меті є судовим рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Реєстрі, оскільки з вказаної у цьому рішенні суду дати позивачка припинила трудові стосунки з ТОВ та відповідно втратила повноваження представляти юридичну особу, як її керівник, що має наслідком внесення до Реєстру змін про юридичну особу.

При цьому, як на момент розгляду відповідачем вказаного звернення позивачки, так і на момент розгляду справи судом, зазначене рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 03 травня 2017 року по справі № 489/5718/16-ц набрало законної сили та є чинним.

З урахуванням зазначеного судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості спірного рішення відповідача про відмову позивачці у здійсненні реєстраційних дій в частині виключення з Реєстру інформації про неї як про керівника ТОВ.

Крім цього, згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Бігаєва проти Греції" (скарга №26713/05, рішення від 28 травня 2009 року) Європейський Суд підтвердив, що немає ніяких принципових відстав вважати, що "приватне життя" виключає професійну діяльність. На обмеження, які накладаються на професійну діяльність, може розповсюджувати свою дію стаття 8 Конвенції, якщо вони впливають на те, яким чином індивідуум формує свою соціальну ідентичність, розвиваючи спілкування з іншими людьми. У цьому зв'язку достатньо вказати, що саме в рамках своєї роботи більшість людей мають можливість зміцнювати більшість, тобто максимум, своїх зв'язків з зовнішнім світом. Коротше кажучи, професійне життя, яке являється частиною зони взаємодії одних індивідуумів з іншими, навіть у публічному контексті може підпадати під поняття "приватне життя".

З аналізу вказаного рішення Європейського Суду можна дійти висновку, що наявність у Реєстрі інформації щодо позивачки як про керівника ТОВ відноситься до професійної діяльності останньої та підпадає під поняття "приватне життя", яке охороняється статтею 8 Конвенції, і втручання в яке повинне перевірятися на предмет законності та необхідності у демократичному суспільстві.

З урахуванням зазначених висновків судова колегія вважає, що відмова позивачці у внесенні відповідних змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Реєстрі, у зв'язку з її звільненням з посади директора ТОВ (про виключення відомостей про неї як керівника ТОВ) становить втручання відповідача у її приватне життя, право на повагу до якого гарантовано статтею 8 Конвенції, і таке втручання не було засновано на законі.

Крім цього, на думку колегії суддів, вказане втручання не може вважатися таким, що є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки в ході розгляду справи відповідач не надав суду будь-якого обґрунтування наявності мети, доцільності, необхідності чи визначених законом підстав збереження в Реєстрі відомостей про ОСОБА_2 як про керівника ТОВ після припинення нею трудових відносин з цим підприємством, що було встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

При цьому, судова колегія вважає також необґрунтованими доводи суду першої інстанції щодо необхідності вжиття позивачкою усіх можливих заходів для виконання рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 03 травня 2017 року по справі № 489/5718/16-ц, оскільки як вбачається з матеріалів справи намагання виконати вказане рішення суду протягом тривалого часу, в тому числі і у примусовому порядку, не виявилося ефективним способом захисту інтересів позивачки, право на який гарантовано статтею 13 Конвенції, якою встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_4 проти Нідерландів" вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. З рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" вбачається, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

В рішенні у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства від 15 листопада 1996 року Європейський Суд з прав людини вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов'язань. Суд визнав, що вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавство.

З урахуванням викладеного та з метою повного та всебічного захисту прав позивачки, судова колегія приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язання Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості стосовно ОСОБА_2 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК- БУД" (ЄДРПОУ 25376152, 54028, м.Миколаїв, вул.Гмирьова, 1), оскільки саме такий спосіб забезпечує реальне відновлення порушеного права ОСОБА_2

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зазначення керівником ТОВ його засновника ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки визначення безпосереднього керівника ТОВ відноситься до виключної компетенції установчих органів цього підприємства та не може бути реалізовано судом адміністративної юрисдикції, оскільки в контексті даних спірних правовідносин знаходиться за межами компетенції суду.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився часткових порушень норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321,322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Миколаївський окружний адміністративний суд від 07 грудня 2017 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК- БУД", про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості стосовно ОСОБА_2 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК- БУД" (ЄДРПОУ 25376152, 54028, м.Миколаїв, вул.Гмирьова, 1).

В решті позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_1