Рішення

від 26.04.2018 по справі 475/1243/17

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/1243/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.04.2018смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді: Вадовської А.В.,

за участю секретаря: Кравець Л.В.,

представників сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства з орендними відносинами "Урожай" (далі ППзОВ "Урожай") про повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2017 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ППзОВ "Урожай" про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 3,89 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в межах території Щасливської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

25 грудня 2004 р. між ним та відповідачем укладений договір оренди землі №249, який зареєстрований у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинений запис 30.05.2006 р. за НОМЕР_3.

При укладенні договору сторони домовилися про тривалість договору та момент його закінчення, а саме: у п.7 зазначили, що "Договір укладений терміном на 12 років ... та діє до 2016 р.".

Посилаючись на положення ч.2 ст.251 ЦК України та п.7 Договору, позивач вважає, що дія договору закінчилася з настанням 2016 р.

З 2016 р. позивач неодноразово усно та письмово звертався до керівництва відповідача з проханням повернути земельну ділянку, на що отримав відповідь з посиланням на норми ст.18 Закону України "Про оренду землі" про закінчення строку дії договору 30.05.2018 р.

На думку ОСОБА_3, посилання відповідача про закінчення дії договору 30.05.2018 р. суперечать п.7 Договору, оскільки умовами договору визначений як початок його дії, так і тривалість його дії до 2016 р..

Посилаючись на норми ст.ст.15, 18 Закону України "Про оренду землі", п.22-3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" №7 від 16.04.2004 р., позивач ОСОБА_3 вважає, що термін дії договору, на який його було укладено, сплив.

Оскільки у добровільному порядку відповідач не бажає повернути його земельну ділянку, він просить зобов'язати ППзОВ "Урожай" повернути її йому за рішенням суду.

14.12.2017 р. провадження у справі відкрите за нормами ЦПК України (в редакції станом на 14.12.2017 р.).

29.01.2018 р. представник відповідача ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала у повному обсязі.

Заперечення обґрунтувала тим, що згідно п.7 Договору він укладений терміном на 12 років. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і державної реєстрації, що, на її думку, узгоджується з нормами ст.ст.18, 31 Закону України "Про оренду землі", ч.2 ст.125 ЗК України (в редакції станом на 25.10.2001 р. та 02.05.2009 р.)

Оскільки договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, то і строк дії починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Також на підтвердження своїх заперечень представник ОСОБА_2 послалася на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-2777цс16 від 18.01.2017 р., за якою строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Оскільки спірний договір оренди землі набув чинності 30.05.2006 р. та укладений терміном на 12 років, відповідно датою припинення договору є 30.05.2018 р., а тому, на думку представника відповідача ОСОБА_2, посилання в договорі, що він діє до 2016 року є помилкою.

З зазначених підстав представник ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 з аргументами, викладеними у відзиві на позовну заяву, не погодилася, зазначила, що у п.7 Договору зазначений не лише початок дії договору, а й кінцевий термін його дії - 2016 рік. Виходячи з положень ст.252 ЦК України, сторони при укладанні договору визначили подією закінчення дії договору - 2016 р. Також, на її думку, не заслуговують на увагу посилання відповідача на вимоги ст.ст.18, 20 Закону України "Про оренду землі", оскільки вказані норми регламентують лише час набрання чинності договором і жодним чином не визначають час закінчення його дії.

Строк дії договору відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" є істотною умовою та має визначатися за взаємною згодою. У спірному договорі сторони за взаємною згодою у п.7 визначили строк його дії до 2016 р.

Оскільки орендар не заявив про своє переважне право на поновлення договору оренди, а позивач не має наміру продовжувати орендні відносини з відповідачем, земельна ділянка має бути передана власнику.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача ОСОБА_2 наполягала на тому, що визначення у договорі кінцевого терміну дії договору 2016 р. є арифметичною помилкою, оскільки у цьому ж пункті за згодою сторін термін дії договору визначений 12 років, який спливає з дня державної реєстрації, а саме 30.05.2018 р.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 особистої участі не приймав, його представник ОСОБА_1 повністю підтримала заявлений позов, просила задовольнити його з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала у повному обсязі, просила відмовити у його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

По суті позовних вимог та заперечень проти них представники сторін дали пояснення аналогічні викладеним у письмових відзиві, відповіді на відзив та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали, суд встановив наступні фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 є власником земельної ділянки загальною площею 4,56 га в межах території Щасливської сільської ради Доманівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка складається з чотирьох окремих ділянок, у тому числі ділянки розміром 3,89 га кадастровий номер НОМЕР_1.

25.12.2004 р. за №249 між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ППзОВ "Урожай" укладений договір оренди, предметом якого є вищезазначена земельна ділянка розміром 3,89 га. Договір зареєстрований у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинений запис 30.05.2006 р. за НОМЕР_3.

Пункт 7 Договору викладений у наступній редакції: "Цей договір укладено терміном на 12 років. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і державної реєстрації, в порядку, визначеному чинним законодавством, та діє до 2016 р."

Позивач ОСОБА_3 у позовній заяві та його представник ОСОБА_1 у відповіді на відзив та у поясненнях у судовому засіданні наполягали на тому, що у п.7 Договору визначений строк дії договору - 2016 р.

Представник відповідача ОСОБА_2 наполягала на тому, що строк дії договору спливає 30.05.2018 р., тобто через 12 років після його державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов висновку, що, не оспорюючи початок строку дії договору, яким є дата його державної реєстрації, тобто 30.05.2006 р., сторони по різному тлумачать час закінчення дії договору.

Заслухавши представників сторін та дослідивши зміст оспорюваного договору, суд погоджується з доводами позивача та його представника, що договір діяв до 2016 р., про що зазначено у п.7 договору.

Не погоджуючись з доводами представника відповідача ОСОБА_2 щодо дії договору до 30.05.2018 р. суд виходить з наступного.

У п.7 зазначено, що договір укладено терміном на 12 років. Конкретизації початку перебігу дванадцятирічного строку договір не містить.

Разом з тим, у другому реченні п.7 чітко прописано, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і державної реєстрації в порядку, визначеному чинним законодавством, та діє до 2016 р.

Аналізуючи положення п.7, суд прийшов до висновку, що дванадцятирічний термін не має початкової дати його відрахування, тоді як друге речення п.7 зазначає як початок дії договору, так і кінцеву дату його дії - до 2016 р.

За такого, виходячи зі змісту п.7 Договору, договір діяв до 31.12.2015 р. включно.

З цих міркувань суд не бере до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_2 про закінчення строку дії договору 30.05.2018 р.

Проте, погоджуючись з доводами позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_1 щодо строку закінчення договору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

За умовами п.8 укладеного між сторонами договору після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Якщо орендар після закінчення строку Договору оренди продовжує користуватися земельною ділянкою, то за відсутності письмових заперечень з боку Орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку Договору такий договір підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах.

Відносини щодо оренди землі регулюються спеціальним законом - Законом України "Про оренду землі".

В абзаці 2 ч.1 ст.31 вказаного Закону визначено, що Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 вказаного Закону визначенні умови поновлення договору.

Зокрема, згідно ч.ч.1, 2 ст.33 Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Згідно ч.6 ст.33 Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Виходячи з умов, визначених у п.8 договору та приписів ст.33 Закону України "Про оренду землі", позивач повинен був повідомити відповідача про небажання продовження орендних відносин у місячний строк з дня закінчення дії договору оренди, тобто не пізніше 31 січня 2016 р.

З наданих позивачем копій листів на адресу відповідача про небажання продовжувати орендні відносини вбачається, що він з такими листами-повідомленнями звернувся лише 18.04.2016 р. та 26 грудня 2016 р., тобто з пропуском місячного строку такого повідомлення.

За такого, виходячи зі змісту п.8 Договору та положень ст.33 Закону України "Про оренду землі", зважаючи на те, що відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою, а позивач у строк до 31.01.2016 р. не повідомив його про небажання продовжувати договірні стосунки, договір №249 від 25.12.2004 р., укладений між ОСОБА_3 та ППзОВ "Урожай", зареєстрований 30.05.2006 р. за НОМЕР_3, поновив свою дію.

Оскільки позивач у позовній заяві просив повернути належну йому земельну ділянку саме через закінчення терміну дії договору оренди, а судом встановлено, що договір поновив свою дію, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Через відмову в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного підприємства з орендними відносинами "Урожай" про повернення земельної ділянки відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У відповідності до п.15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України у новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до апеляційного суду Миколаївської області або через Доманівський районний суд Миколаївської області.

Суддя : А. В. Вадовська