Постанова

від 02.07.2018 по справі 475/1243/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №475/1243/17 02.07.2018

Провадження №22-ц/784/984/18

Справа № 475/1243/ 17

Провадження № 22-ц/784/984/18 Головуюча першої інстанції - Вадовська А.В.

Категорія-23 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1І

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2018 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лисенка П.П.

ОСОБА_2

із секретарем - Лівшенком О.С.

з участю:

представника

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 26.04. 2018 р., ухвалене за

позовом

ОСОБА_4 до приватного підприємства Урожай ( далі- ПП Урожай ) про повернення земельної ділянки,

встановила:

11.12.2017 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПП Урожай про повернення земельної ділянки.

Позивач зазначав, що 25 грудня 2004 р. ним укладений договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки площею 3,89 га. з ПП Урожай строком на 12 років.

Пунктом 7 Договору передбачено, що його укладено на 12 років та він діє до 2016 року.

Після закінчення дії договору він неодноразово у 2016 році звертався до орендаря з вимогою про повернення земельної ділянки, але останній відмовився виконати ці вимоги, посилаючись на те, що договір продовжує свою дію до 30.05.2018 р.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив про повернення земельної ділянки в судовому порядку.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 26.04. 2018 р. ухвалено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач, не погоджуючись з висновками суду стосовно відсутності підстав для повернення землі, ставить питання про скасування рішення і просить постановити нове рішення про повернення земельної ділянки, посилаючись на необгрунтованність висновків суду.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції з врахуванням застережень та меж визначених ст. 367 ЦПК України, колегія судів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд виходив з того, що дія договору закінчувалася 31.12.2015 року та що позивач після цієї дати не вчинив дій, які б свідчили про його незгоду з продовженням договору на новий строк.

Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать вимогам закону.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. з наступними змінами ( далі -Закон № 161-XIV)

Відповідно до приписів ст. ст. 14, 15, 18-20 Закону№ 161-XIV (в редакції на час укладення угоди) договір оренди землі укладається у письмовій формі відповідно до типової форми, яка затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Однією з істотних умов договору, яка визначається за погодженням сторін є строк його дії.

Договір підлягає державній реєстрації і саме після неї набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Але в той же час, оскільки строк договору входить до переліку істотних умов, з погодженням яких пов'язується момент його укладення, то факт державної реєстрації не відміняє і не змінює цієї істотної умови, якщо в самому договорі чітко зазначена дата припинення дії договору.

Саме такого змісту висновки щодо дії строку договору оренди землі викладені у постанові Верховного Суду України № 6-162 ц 13 від 19.02.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що договір укладено сторонами 25.12.2004 р.

Пунктом 7 договору визначено, що договір діє до 2016 року.

При цьому, пунктом 8 цього ж договору встановлено, що в разі відсутності заперечень з боку орендодавця, висловлених протягом одного місяця після закінчення строку договору, він вважається продовженим на новий строк.

Відповідно до приписів ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з правилами граматики української мови прийменник до у фразі: договір діє до 2016 року означає включно.

Таким чином суд не врахував, що договір діє до закінчення 2016 року, а позивач у квітні 2016 року та у грудні 2016 року надіслав повідомлення орендарю про своє небажання продовжувати договір на новий строк.

Направлення орендодавцем повідомлення заздалегідь не суперечить наведеним приписам п.8 договору.

Встановлене свідчить про неповне з'ясування обставин справи та невідповідність цим обставинам висновків суду, що у відповідності до приписів ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з того, що договір оренди землі діяв до закінчення 2016 року, а орендодавець з дотриманням умов договору заздалегідь повідомив орендаря про небажання продовжувати його дію на новий строк.

Встановлене, згідно з приписами ст. ст. 31, 34 Закону № 161-XIV є підставою для повернення земельної ділянки та задоволення позовних вимог.

Згідно з приписами ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню витрати позивача на судовий збір.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 26.04. 2018 р. скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Зобов'язати приватне підприємство з орендними відносинами Урожай повернути ОСОБА_4 належну йому на праві власності земельну ділянку, кадастровий номер 4822784600:04:000:0129 площею 3.89 га розташовану в межах території Щасливської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

Стягнути з приватного підприємства з орендними відносинами Урожай на користь ОСОБА_4 848 грн. 95 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, але на протязі тридцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: П.П.Лисенко

ОСОБА_2

Повний текст постанови складено 06 липня 2018 р.