Рішення

від 17.04.2018 по справі 362/5412/17

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5412/17

Провадження № 2/362/529/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді С.В. Корнієнка, за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Дванадцята київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно спільної часткової власності в порядку спадкування за законом та виділення в натурі часток із спільної часткової власності, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/3 частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом площею 0,5794 га, яка розташована на території Митницької сільської ради Васильківського району Київської області згідно Державного акту серії ЯМ №0066406 та виділити відповідну частку із спільної часткової власності; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом, яка розташована на території Митницької сільської ради Васильківського району Київської області згідно відомостей Державного акту з реєстру, які надані в управлінні Держгеокадастру у Васильківському районі та виділити відповідну частку із спільної часткової власності.

Свій позов обґрунтовує тим, що є спадкоємцем за законом після смерті своїх батьків, матері - ОСОБА_5, яка померла 04 травня 2009 року та батька - ОСОБА_6, який помер 18 квітня 2010 року. Прийняття спадщини Позивачем від своїх батьків підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 03 грудня 2012 року, виданими державним нотаріусом Дванадцятої Київської нотаріальної контори - ОСОБА_7

Як вбачається з свідоцтв, на даний момент часу спадщина Позивача складається з земельної ділянки площею 0,8391га, кадастровий номер - 3221485600:09:005:0042, розташованої у Київській області, Васильківському районі, Застугнянській сільській раді, що належала померлій матері Позивача на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №235036, виданого Васильківським районним відділом земельних ресурсів 29 березня 2006 року.

Проте позивачці стало відома інформація про наявність іншого нерухомого майна, яке належало померлій матері - ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, а саме: 1/3 частка земельної ділянки площею 0,5794 га, яка розташована на території Митницької сільської ради, Васильківського району, Київської області, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією Державного акту серії ЯМ №006406, виданого на ім'я громадянина - ОСОБА_3 (рідного брата померлої матері Позивача). З даного акту вбачається, що співвласниками земельної ділянки є: ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Крім того, стало відомо про наявність ще однієї земельної ділянки, власником якої 1/3 частки являється ОСОБА_5, яка знаходиться на території Митницької сільської ради Васильківського району Київської області, співвласниками, якої є : ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Проте з співвласників майна державне мито було сплачено лише ОСОБА_4, яка і отримала Державний акт на 1/3 частку вказаної землі.

Позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, а саме просила суд визнати за нею право власності на 1/3 частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом площею 0,5794 га, яка розташована на території Митницької сільської ради Васильківського району Київської області згідно Державного акту серії ЯМ №0066406 та виділити відповідну частку із спільної часткової власності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про слухання справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Вислухавши сторін по справі, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України ).

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від, 30 травня 2008 року, Про судову практику у справах про спадкування передбачено, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування (№ 7 від 30.05.2008 року) вирішують питання про визнання права на спадкове майно, якщо протягом шестимісячного строку заінтересована особа вступила в управління або володіння цим майном.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Положення ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1233, 1247, 1248, 1251 ЦК України зазначають, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування може здійснюватися за заповітом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України ).

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України (що діяв на момент виникнення права спадкодавця на земельну ділянку) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Як роз'яснено п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від, 30 травня 2008 року, Про судову практику у справах про спадкування право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.348 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України та ч. 1 ст. 86 ЗК України, є спільною частковою власністю.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норми ст. ст. 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ (виділ) в натурі того майна, яке знаходиться у їх спільній частковій власності і після здійснення якого, право спільної власності припиняється, кожен із співвласників набуває право особистої приватної власності на майно, що утворюється в результаті його поділу (виділу), і зміст якого проявляється, перш за все, у здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, визначено, що справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель,споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо.

За п. 22 Постанови, якщо при вирішенні спору суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. У резолютивній частині рішення в такій справі суд залежно від її обставин повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування, а також зазначити, як сторони мають проходити до будинку, будівель, споруд та на вулицю.

За вимогами ст. ст. 86, 89 ЗК, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна [ власність). У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки в тому числі співвласників жилого будинку (ч.2 п. в). Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 грудня 2012 року, згідно якого отримала у спадщину ? частину земельної ділянки площею 0,8391га, кадастровий номер - 3221485600:09:005:0042, розташованої у Київській області, Васильківському районі, Застугнянській сільській раді, що належала померлій матері Позивача ОСОБА_5, яка померла 04 травня 2009 року, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №235036, виданого Васильківським районним відділом земельних ресурсів 29 березня 2006 року (а.с. 4).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 грудня 2012 року спадкоємцями земельної ділянки площею 0,8391 га, кадастровий номер - 3221485600:09:005:0042, розташованої у Київській області, Васильківському районі, Застугнянській сільській раді, що належала померлій ОСОБА_5 являються її чоловік ОСОБА_6 та ОСОБА_2 по ? частці за кожним (а.с. 5).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 06.07.2017 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 04 травня 2009 року ОСОБА_5, спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_6, який помер 18 квітня 2010 року, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав на 1/3 частину земельної ділянки, площею 0,5794 га, яка розташована на території Митницької сільської ради Васильківського району Київської області, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа (а.с. 6).

Свідоцтвом про смерть серії І-БК № 134803, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, 04 травня 2009 року померла ОСОБА_5 (а.с. 9). Та 18 квітня 2010 року помер ОСОБА_6, згідно Свідоцтва про смерть серії І-БК № 170158 (а.с. 10). Родинний зв'язок між позивачем та померлими ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про народження серії ІV-УР № 1472667 (а.с. 13).

Згідно Державного акта серії ЯМ №006406, виданого на ім'я ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, земельна ділянка площею 0,5794 га, яка розташована на території Митницької сільської ради, Васильківського району, Київської області, належить ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/3 кожному (а.с. 11-12).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та положення законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що право позивача щодо спадкування підлягають захисту шляхом визнання за ним права власності на спадкове майно, а тому позов слід задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 86, 89, 120 ЗК України, ст.ст. 316, 317, 319, 328, 356, 367, 1216, 1217, 1218, 1225, 1233, 1247, 1248, 1251, 1261, ч. 3 ст. 1296 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 200, 211, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності та виділити їй в натурі із спільної часткової власності 1/3 частину земельної ділянки площею 0,5794 га, кадастровий номер 3221485600:03:003:0095, яка розташована на території Митницької сільської ради Васильківського району Київської області згідно Державного акту серії ЯМ №0066406, в порядку спадкування після смерті 04 травня 2009 року ОСОБА_5.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Крім того, у відповідності до Розділу ХІІ Перехідних положень п. 15.5) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Київської області або через Васильківський міськрайонний суд Київської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Корнієнко С.В.