Рішення

від 20.04.2018 по справі 826/9336/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2018 року № 826/9336/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Джамп Інтерактив до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Джамп Інтерактив (далі - позивач, ТОВ Джамп Інтерактив ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ від 21.07.2017 №6838 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Джамп Інтерактив (код 39182826) .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем прийнято неправомірно наказ, яким на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити контролюючого органу вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Джамп Інтерактив . У свою чергу, позивачем надано вичерпну інформацію стосовно виявлених фактів, про які зазначалось в запитах та зазначив про невідповідність запиту нормам чинного податкового законодавства України, що звільняє його від обов'язку надавати відповідь, що відповідно дає підстави для висновку про необґрунтованість спірного наказу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2017 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, та зазначив, що податковий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З урахуванням положень частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції, що діяла на час вчинення процесуальної дії), за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у м. Києві відповідно до положень пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України направлено на адресу ТОВ Джамп Інтерактив письмовий запит від 08.06.2017 за вих. № 15600/10/26-15-14-01-05 про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) по взаємовідносинах з ТОВ Медіейшн Компані (код 40979114) за січень 2017 року.

Листом від 23.06.2017 за вих.№23-06-10 позивачем надіслано відповідь на вказаний запит. У своїй відповіді позивач, зокрема, вказав на невідповідність запиту нормам чинного податкового законодавства, що звільняє його від обов'язку надавати відповідь.

Крім того, відповідачем відповідно до підпунктів 16.1.5 і 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пунктів 1, 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 надіслано другий запит від 21.06.2017 №17752/10/26-15-14-01-05 щодо надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) по взаємовідносинах з ТОВ Ларнака (код 39493519) з податку на додану вартість за березень 2015 року, ТОВ Ексон-Проект (код 39623576) з податку на додану вартість за квітень 2015 року, ТОВ Інтеграс Компані (код 39408769) з податку на додану вартість за травень 2015 року, ТОВ Серпантін-Плюс (код 39633359) з податку на додану вартість за червень 2015 року, ТОВ Юкрейніан Терра Лекс (код 39829765) з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2015 року.

Позивачем надано відповідь листом від 06.07.2017 №06-07-11, згідно якого повідомлено відповідача про відсутність правових підстав для надання інформації та її документального підтвердження за запитом через порушення контролюючим органом вимог статті 73 Податкового кодексу України.

В подальшому, відповідачем на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2017 № 15600/10/26-15-14-01-05 та від 21.06.2017 №17752/10/26-15-14-01-05 ГУ ДФС у м. Києві видано наказ від 21.07.2017 №6838 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Джамп Інтерактив (код 39182826) . Підстава: доповідна записка Управління аудиту у сфері матеріального виробництва від 17.07.2017 №1934/26-15-14-01-05.

Позивач не допустив працівників податкового органу до проведення перевірки, що підтверджується листом-повідомленням про недопущення (відмову у допуску) посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві до проведення перевірки від 25.07.2017 №26-07-17, актом недопуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 26.07.2017 № 277/26-15-14-01-05.

Незгода позивача із цим наказом стала підставою для його оскарження в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За приписами пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із абзацами 4, 5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з визначених обставин, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли такий платник не надасть пояснення щодо цих даних та їх документальне підтвердження. Відповідно, перевірка може бути призначена якщо ці пояснення необґрунтовані, документально не підтверджені або взагалі не надані.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та від 16.02.2016 у справі № 1-2749а15.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо податковий орган вважає, що ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

За приписами пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка зазначена в постановах від 27.01.2015 (справа № 21-425а14), від 16.02.2016 (справа № 21-5221а15, № 21-3911а15) та від 02.02.2016 (справа № 21-2876а15) суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його в суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування. З дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (далі - Порядок). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що запити, направлені відповідачем на адресу позивача містили вказівку на фактичні та правові підстави їх надіслання, а також обставини, встановлені за наслідком діяльності інформаційних систем автоматизованого моніторингу. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують, період, за який слід надати документи.

У вказаних обов'язкових запитах, податковий орган просив позивача надати інформацію та її документальне підтвердження, копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювались для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарським відносинам із вказаними контрагентами.

Також попереджено про строки подання вказаних документів та про наслідки їх неподання, що у сукупності свідчить про формування та надіслання запиту відповідно до приписів податкового законодавства.

Отже, суд приходить до висновку, що наведені вище запити відповідача, які ним скеровувалися позивачу для отримання від нього пояснень і документів відповідають зазначеним вище приписам податкового законодавства та можуть вважатися тими запитами, наявність яких є обов'язковими при призначенні документальної перевірки.

Фактичною підставою для проведення позапланової виїзної перевірки позивача стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит. Письмовий запит щодо необхідності подання пояснень сформований податковим органом на підставі інформації з інформаційних систем автоматизованого моніторингу.

Відповідно до змісту пунктів 74.2, 74.3 статті 74 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла на момент призначення позапланової виїзної документальної перевірки, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Враховуючи вищезазначені положення податкового законодавства, беручи до уваги той факт, що платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язкові письмові запити контролюючого органу, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно, з підстав та у межах повноважень, визначених чинним законодавством України, видано оскаржуваний наказ, а тому у суду відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень у повному обсязі довів правомірність вчинення ним дій, оформлення та видачу спірного наказу.

В той же час, позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов та не доведено факт порушення відповідачем його прав та інтересів.

За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Джамп Інтерактив відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур