Рішення

від 20.04.2018 по справі 826/6375/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 20 квітня 2018 року                      № 826/6375/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кастом транс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кастом транс» (далі – позивач, ТОВ «Кастом транс») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 24.02.2017 №0008111406 про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 355  714,58 грн. Позовні вимоги мотивовані протиправністю податкового повідомлення-рішення 24.02.2017 №0008111406, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2017 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на обґрунтування позовної заяви. Також вказав, що відповідач дійшовши висновку про перевищення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки (90 днів) за вказаними договорами, не врахував змін у чинному законодавстві України, згідно яких збільшено строки надходження валютної виручки до 120 днів. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення. Додатково зазначив, що висновки, які містяться у акті перевірки, є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України. З урахуванням положень частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції, що діяла на час вчинення процесуальної дії), за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи. При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в період з 24.01.2017 по 06.02.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кастом транс» (код ЄДРПОУ 39309776) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 01.03.2016 №CRN010316-04 з «DIAFOX CONSULTING LIMITED» (Кіпр) згідно листа ПАТ АБ «Укргазбанк» від 08.09.2016 №17111/10238/2016 (вх.ГУ ДФС у м. Києві від 12.09.2016 №37442/10), за результатами якої складено акт від 06.02.2017 №93/26-15-14-06-04/39309776. Згідно акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного надходження валютних коштів за експортним контрактом від 01.03.2016 №CRN010316-04 з «DIAFOX CONSULTING LIMITED» (Кіпр) на суму 154  321,08 дол.США. На підставі акту від 06.02.2017 №93/26-15-14-06-04/39309776 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.02.2017 №0008111406, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 355  714,58 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 27.04.2017 № 9120/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення від 24.02.2017 №0008111406 залишене без змін. Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, а також винесеним відповідно до нього податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. Згідно із статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Відповідно до статті 2 Закону №185/94-ВР передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті Закону. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» доповнено частину 1 статті 25 Закону України «Про Національний банк України» шляхом надання Національному банку України повноважень щодо зміни строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. На підставі викладеного, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 07.06.2016 № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», зокрема пунктом 1 вказаної постанови установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова Правління Національного банку України від 07.06.2016 № 342 набрала чинності з 09.06.2016 та діяла до 14.09.2016 включно. Разом з тим, пунктом 2 постанови Правління Національного банку України від 28.07.2016 № 361 внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 № 342, а саме, збільшено строки проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із 90 до 120 календарних днів. Вказана постанова набрала чинності з 29.07.2016. Отже, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та 2 Закону №185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів, починаючи з 29.07.2016. Матеріали справи свідчать, що між позивачем укладено експортний контракт від 01.03.2016 №CRN010316-04 з компанією «DIAFOX CONSULTING LIMITED» (Кіпр) на поставку кукурудзи для кормових потреб, врожаю 2015 року. На виконання умов контракту ТОВ «Кастом транс» реалізовано в адресу нерезидента кукурудзу 3 класу для кормових потреб, врожаю 2015 року відповідно до митної декларації від 27.04.2016 №500040408/2016/002051 на загальну суму 154  321,08 дол. США. При цьому, додатковою угодою від 04.07.2016 №1 до контракту, сторони внесли зміни до Контракту від 01.03.2016 №CRN010316-04, а саме: платником по даному контракту може виступати третя сторона в особі компанії «FLYNDER TRADING LP» (Сполучене Королівство Великої Британії). 23.08.2016 на розподільчий рахунок ТОВ «Кастом транс» №26037583000161.840 в ПАТ АБ «Укргазбанк» в рахунок відвантаженого товару від нерезидента надійшла валютна виручка в сумі 154  321,08 дол. США (екв.3 904  603,26 грн.). Відповідач вважає, що позивачем порушено встановлений законодавством 90-денний термін повернення валютної виручки від нерезидента, встановлений постановою Правління Національного банку України від 07.06.2016 № 342, з огляду на те, що валютна виручка отримана ТОВ «Кастом транс» відповідно до платіжного доручення 26.08.2016 у розмірі 154  321,08 дол. США (екв.3 904  603,26 грн.). Водночас, оскільки відповідно до умов експортного контракту позивачем здійснено поставку товару нерезиденту 27.04.2016, то граничний термін надходження валютної виручки буде 26.07.2016. Позивач переконаний, що у вказаних правовідносинах необхідно застосовувати зворотну дію законів чи нормативно правових актів в часі, оскільки Конституція України передбачає їх зворотну дію у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Так, постанова Правління Національного банку України від 28.07.2016 № 361 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», якою встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися в строк, що не перевищує 120 календарних днів, набрала чинності 29.07.2016. Водночас, порушення граничних строків розрахунків за експортною операцією в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом від 01.03.2016 №CRN010316-04 настав в період з 26.07.2016 по 27.07.2016. Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для застосування норм статті 58 Конституції України, оскільки спірні правовідносини відбулись під час дії постанови Національного банку України від 07.06.2016 №342 та мають характер разового правопорушення, днем вчинення якого є порушення граничних строків/термінів надходження валютної виручки. Позивач в своїх позові та поясненнях посилається на статтю 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що до події, факту застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Втім, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Як зазначив Конституційний Суд України це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Зі змісту постанови Правління Національного банку України від 28.07.2016 № 361 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» жодної вказівки щодо надання зворотної дії в часі даному нормативно-правовому акту не містить. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги вказані розрахунки, суд доходить висновку, що ТОВ «Кастом транс» порушено строки розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на 31 день, за які Головним управлінням ДФС у м. Києві правомірно нараховано пеню у розмірі 355  714,58 грн., а тому підстав для скасування оскарженого повідомлення-рішення немає. Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, надавши оцінку матеріалам справи та наданим учасниками справи доказам, системно проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають. Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, В И Р І Ш И В: У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кастом транс» відмовити повністю. Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                І.А. Качур