Рішення

від 27.04.2018 по справі 826/23123/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2018 року № 826/23123/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ДМ Дім доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.02.2015р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ДМ Дім (далі - ТОВ ДМ Дім , позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 лютого 2015 року № 0000362202.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2015 року суддею Літвіновою А.В. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/23123/15, закінчено підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду.

21.01.2016 року у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №5332 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/23123/15 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 року суддею Амельохіним В.В. справу № 826/23123/15 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки порушення норм Податкового кодексу України, наведенні в Акті перевірки не мали місця, а висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту, суперечить фактичним обставинам здійснення господарської діяльності позивача.

У судове засідання, призначене на 27.11.2017 року, представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце його розгляду, не прибув.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Письмові заперечення обґрунтовано тим, що податкове повідомлення - рішення від 12 лютого 2015 року № 0000362202 прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

27.11.2017 року у судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

26 січня 2015 року ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДМ ДІМ (код за ЄДРПОУ 36581764) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Компанія Лакшері Кепітал (код за ЄДРПОУ 38517030), ТОВ Стиль Медіа (код за ЄДРПОУ 36858290) та ТОВ Ді-Некс (код за ЄДРПОУ 36858290) за період з 01.08.2014 по 30.09.2014, за результатами якої складено Акт № 176/26-58-22-02-17/36581764.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ ДМ ДІМ п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 540 478 грн., в тому числі по періодах: серпень 2014 року - 254 499 грн.; вересень 2014 року - 285 979 грн.

12.02.2015 року на підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362202, яким відповідно до пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями за порушення п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями ТОВ ДМ ДІМ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 675 098, 00 грн., в тому числі 540 478, 00 грн. - основний платіж; 135 120, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В пункті 200.3 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено матеріалами справи, підставою для збільшення ТОВ ДМ ДІМ суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 675 098, 00 грн. стали висновки Акту перевірки від 26.01.2015 року № 176/26-58-22-02-17/36581764, відповідно до яких первинні документи, виписані ТОВ "Компанія "Лакшері Кепітал" (ЄДРПОУ 38517030), ТОВ "Стиль Медіа" (ЄДРПОУ 36858290), ТОВ "Ді-Некс" (ЄДРПОУ 36858290) в адресу позивача не мають жодного відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені в складі податкового кредиту, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, що в свою чергу призвело до порушення податкового законодавства.

Тобто, податковим органом взаємовідносини позивача з ТОВ "Компанія "Лакшері Кепітал" (ЄДРПОУ 38517030), ТОВ "Стиль Медіа" (ЄДРПОУ 36858290), ТОВ "Ді-Некс" (ЄДРПОУ 36858290) за перевіряємий період, визнано такими, що не мають реального характеру.

У той же час, позивач заперечуючи такі висновки податкового органу надано до суду копію:

- Договору № 0301-14 від 03.01.2014 року про надання послуг та виконання робіт, укладеного між ТОВ ДМ ДІМ (Замовник) та ТОВ Стиль Медіа (ЄДРПОУ 36858290) (Виконавець) в особі директора ОСОБА_1, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику комплекс організаційних та інформаційних послуг маркетингового дослідження (далі - послуги) в порядку та відповідно до умов визначених цим Договором, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору Виконавець зобов'язується надавати Замовнику для підписання Акт приймання передачі наданих Послуг. Підписані уповноваженими представниками сторін Акти, є засвідченням факту належного надання Послуг та відсутності взаємних зауважень за цим Договором та Додатками, які невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 5 Договору Сторони підтверджують, що маркетингова ефективність Послуг, що надаються Виконавцем, є ключовим фактором для визначення Замовником якості таких Послуг. Замовник постіймо здійснюватиме моніторинг маркетингової ефективності Послуг. Для цілей моніторингу маркетингової ефективності Послуг, що надаються відповідно до умов цього Договору. Виконавець надаватиме Замовнику документи як визначено нижче: звіт у форматі електронних таблиць Excel, презентація PowerPoint та ін.; роздрукований звіт маркетингового дослідження на українській чи російських мовах; усний звіт у формі презентації результатів дослідження.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано: копії податкових накладних від 10.08.2014 року № 858, від 11.08.2014 року № 859, від 14.08.2014 року № 860, від 17.08.2014 року № 861, від 19.08.2014 року № 862, від 23.08.2014 року № 863, від 24.08.2014 року № 864, від 27.08.2014 року № 865, від 30.08.2014 року № 866, від 31.08.2014 року № 867, від 06.09.2014 року № 783, від 07.09.2014 року № 784, від 12.09.2014 року № 785, від 15.09.2014 року № 786, від 21.09.2014 року № 787, від 24.09.2014 року № 788, від 25.09.2014 року № 789, від 28.09.2014 року № 790, від 29.09.2014 року № 791, від 30.09.2014 року № 792; копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 11.08.2014 року № ОУ-000859, від 14.08.2014 року № ОУ-000860, від 17.08.2014 року № ОУ-000861, від 19.08.2014 року № ОУ-000862, від 23.08.2014 року № ОУ-000863, від 24.08.2014 року № ОУ-000864, від 27.08.2014 року № ОУ-000865, від 30.08.2014 року № ОУ-000866, від 31.08.2014 року № ОУ-000867, від 06.09.2014 року № ОУ-000783, від 07.09.2014 року № ОУ-000784, від 12.09.2014 року № ОУ-000785, від 15.09.2014 року № ОУ-000785, від 21.09.2014 року № ОУ-000787, від 24.09.2014 року № ОУ-000788, від 25.09.2014 року № ОУ-000789, від 28.09.2014 року № ОУ-000790, копії рахунків-фактури від 06.08.2014 року № СФ-0000922, від 08.08.2014 року № СФ-0000923, від 14.08.2014 року № СФ-0000924, № СФ-0000925, від 19.08.2014 року № СФ-0000926, від 20.08.2014 року № СФ-0000927, від 22.08.2014 року № СФ-0000928, від 26.08.2014 року № СФ-0000929, № СФ-0000930, від 02.09.2014 року № СФ-0000957, від 05.09.2014 року № СФ-0000958, від 09.09.2014 року № СФ-0000959, від 12.09.2014 року № СФ-0000960, від 18.09.2014 року № СФ-0000961, від 19.09.2014 року № СФ-0000962, № СФ-0000963, від 24.09.2014 року № СФ-0000964.

Вказані первинні документи від імені ТОВ Стиль Медіа підписано директором ОСОБА_1

- Договору № 0505/14 від 05.05.2014 року про розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет, укладеного між ТОВ ДМ ДІМ (Замовник) та ТОВ Компанія Лакшері Кепітал (ЄДРПОУ 38517030), (Виконавець) в особі директора ОСОБА_2, за умовами якого Замовник замовляє та оплачує, а Виконавець зобов'язується надати рекламні послуги у вигляді забезпечення розміщення Реклами (Рекламних матеріалів) Замовника в мережі інтернет на веб-сайтах (веб-сторінках), вказаних в Додатках до цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в строки та на умовах, передбачених цим Договором та Додатками до нього. Детальні умови розміщення Реклами (Рекламних матеріалів), включаючи перелік веб-сайтів, період розміщення, графік розміщення Реклами (Рекламних матеріалів), вартість послуг Виконавця, строк та порядок оплати інші умови кожного конкретного випадку розміщення реклами (Рекламних матеріалів) містяться в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною після підписання уповноваженими представниками Сторін.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано: копії податкових накладних від 03.09.2014 року № 345, від 05.09.2014 року № 346, від 07.09.2014 року № 347, від 12.09.2014 року № 348, від 14.09.2014 року № 349, від 17.09.2014 року № 350, від 19.09.2014 року № 351, від 20.09.2014 року № 352, від 24.09.2014 року № 353, від 25.09.2014 року № 354, від 30.08.2014 року № 337, від 06.08.2014 року № 338, від 10.08.2014 року № 339, від 12.08.2014 року № 340, від 13.08.2014 року № 341, від 15.08.2014 року № 342, від 16.08.2014 року № 343, від 18.08.2014 року № 344, від 19.08.2014 року № 345, від 22.08.2014 року № 346, копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.09.2014 року № ОУ-000345, від 05.09.2014 року № ОУ-000346, від 07.09.2014 року № ОУ-000347, від 12.09.2014 року № ОУ-000348, від 14.09.2014 року № ОУ-000349, від 17.09.2014 року № ОУ-000350, від 19.09.2014 року № ОУ-000351, від 20.09.2014 року № ОУ-000352, від 24.09.2014 року № ОУ-000353, від 25.09.2014 року № ОУ-000354, від 03.08.2014 року № ОУ-000337, від 06.08.2014 року № ОУ-000338, від 10.08.2014 року № ОУ-000339, від 12.08.2014 року № ОУ-000340, від 13.08.2014 року № ОУ-000341, від 15.08.2014 року № ОУ-000342, від 16.08.2014 року № ОУ-000343, від 18.08.2014 року № ОУ-000344, від 19.08.2014 року № ОУ-000345, від 22.08.2014 року № ОУ-000346, копії рахунків-фактури від 01.08.2014 року № СФ-0000372, від 04.08.2014 року № СФ-0000373, від 05.08.2014 року № СФ-0000374, від 07.08.2014 року № СФ-0000375, від 08.08.2014 року № СФ-0000376, від 11.08.2014 року № СФ-0000377, від 12.08.2014 року № СФ-0000378, від 15.08.2014 року № СФ-0000379, № СФ-0000380, від 18.08.2014 року № СФ-0000381, від 22.09.2014 року № СФ-0000401, від 19.09.2014 року № СФ-0000400, від 17.09.2014 року № СФ-0000339, від 16.09.2014 року № СФ-0000338, від 12.09.2014 року № СФ-0000397, від 11.09.2014 року № СФ-0000396, від 08.09.2014 року № СФ-0000395, від 05.09.2014 року № СФ-0000394, від 03.09.2014 року № СФ-0000393, від 01.09.2014 року № СФ-0000392.

Вказані первинні документи від імені ТОВ Компанія Лакшері Кепітал підписано директором ОСОБА_2

- Договору № 1108/14 від 11.08.2014 року про розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет, укладеного між ТОВ ДМ ДІМ (Виконавець) та ТОВ Ді-Некс (ЄДРПОУ 36858290), (Замовник) в особі директора ОСОБА_3, за умовами якого за умовами якого Замовник замовляє та оплачує, а Виконавець зобов'язується надати рекламні послуги у вигляді забезпечення розміщення Реклами (Рекламних матеріалів) Замовника в мережі інтернет на веб-сайтах (веб-сторінках), вказаних в Додатках до цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в строки та на умовах, передбачених цим Договором та Додатками до нього. Детальні умови розміщення Реклами (Рекламних матеріалів), включаючи перелік веб-сайтів, період розміщення, графік розміщення Реклами (Рекламних матеріалів), вартість послуг Виконавця, строк та порядок оплати інші умови кожного конкретного випадку розміщення реклами (Рекламних матеріалів) містяться в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною після підписання уповноваженими представниками Сторін.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано: копії податкових накладних від 25.08.2014 року № 142, від 28.08.2014 року № 143, від 29.08.2014 року № 144, від 30.08.2014 року № 145, від 31.08.2014 року № 146, № 147, від 06.09.2014 року № 236, від 07.09.2014 року № 237, від 12.09.2014 року № 238, від 13.09.2014 року № 239, від 18.09.2014 року № 240, від 19.09.2014 року № 241, від 21.09.2014 року № 242, від 25.09.2014 року № 243, від 28.09.2014 року № 244, від 29.09.2014 року № 245, копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.08.2014 року № ОУ-0000142, від 28.08.2014 року № ОУ-0000143, від 29.08.2014 року № ОУ-0000144, від 30.08.2014 року № ОУ-0000145, від 31.08.2014 року № ОУ-0000146, № ОУ-0000147, від 06.09.2014 року № ОУ-0000236, від 07.09.2014 року № ОУ-0000237, від 12.09.2014 року № ОУ-0000238, від 13.09.2014 року № ОУ-0000239, від 18.09.2014 року № ОУ-0000240, від 19.09.2014 року № ОУ-0000241, від 21.09.2014 року № ОУ-0000242, від 25.09.2014 року № ОУ-0000243, від 28.09.2014 року № ОУ-0000244, від 29.09.2014 року № ОУ-0000245, копії рахунків-фактури від 15.08.2014 року № СФ-0000147, від 18.08.2014 року № СФ-0000148, від 19.08.2014 року № СФ-0000149, від 22.08.2014 року № СФ-0000150, від 26.08.2014 року № СФ-0000151, від 27.08.2014 року № СФ-0000152, від 02.09.2014 року № СФ-0000228, № СФ-0000229, від 08.09.2014 року № СФ-0000230, від 10.09.2014 року № СФ-0000231, від 15.09.2014 року № СФ-0000232, № СФ-0000233, від 18.09.2014 року № СФ-0000234, від 22.09.2014 року № СФ-0000235, від 25.09.2014 року № СФ-0000236, від 26.09.2014 року № СФ-0000237.

Вказані первинні документи від імені ТОВ Ді-Некс підписано директором ОСОБА_3

Факт оплати за вказаними Договорами підтверджується наданими під час розгляду справи копіями платіжних доручень.

Також на виконання вказаних договорів, позивачем було надано копії медіа-планів, скрін-шотів та ефірних довідок, які в сукупності підтверджують факт розміщення рекламних компаній на відповідних сайтах.

Зокрема, доводи відповідача щодо нереальності здійснення господарських відносин позивача з вказаними вище контрагентами в акті перевірки обґрунтовано тим, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки сума ПДВ менше 10 тис. грн., що свідчить про умисел контрагентів з метою уникнення їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З даного приводу суд зазначає, що у відповідності до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

З наданих позивачем копій податкових накладних, судом встановлено, що сума податку на додану вартість не перевищувала 10 тисяч гривень, а тому в силу вказаних норм не підлягала включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

За таких обставин доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими, позаяк у спірних правовідносинах податкові накладні оформлені у відповідності до законодавства та відповідають статусу первинних документів.

Також, судом не беруться до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо ТОВ "Компанія "Лакшері Кепітал" (ЄДРПОУ 38517030), ТОВ "Стиль Медіа" (ЄДРПОУ 36858290), ТОВ "Ді-Некс" (ЄДРПОУ 36858290) як на підставу нереального здійснення останнім господарської діяльності та відмову в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Суд також звертає увагу, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ним розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Вказана позиція підтверджується Верховним судом у рішеннях від 07 березня 2018 року №820/7065/16, від 27 лютого 2018 року №813/5852/15, від 06.02.2018 К/9901/8403/18, тощо.

У той же час, суд звертає увагу, що на момент здійснення господарської операції ТОВ "Компанія "Лакшері Кепітал", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ді-Некс" були включені до Єдиного державного реєстру, що підтверджується Витягами з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також перебували на обліку платників податків, що не запречувалося відповідачем.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що контролюючим органом не надано доказів притягнення посадових осіб ТОВ "Компанія "Лакшері Кепітал", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ді-Некс" до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України.

Водночас, суд не бере до уваги посилання відповідача на наявність кримінального провадження № 22015101110000056, внесеного до ЄДРДР за ознаками, зокрема, вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, тобто злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, в тому числі і щодо ТОВ "Компанія "Лакшері Кепітал".

За положеннями ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А тому, наявність лише кримінального провадження, без винесення судом вироку стосовно певних осіб, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Окрім цього, заперечуючи у акті перевірки факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, відповідач посилався на те, що позивачем не доведено використання їх результатів у власній господарській діяльності.

За певних обставин, суд зазначає, що подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Враховуючи викладене вище, з наданих первинних документів позивача, вбачається наявність економічної (ділової) мети, оскільки позивачем надано докази використання наданих контрагентом робіт та послуг у власній господарській діяльності, а відповідачем зазначене належним чином не спростовано.

Судом також не береться до уваги посилання відповідача на відсутність у актах приймання-виконання робіт загальної інформації, що не дає змогу ідентифікувати надані послуги.

Так, суд звертає увагу на те, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та контрагентами укладені з метою надання рекламних послуг - тобто постійного, системного виконання певного виду робіт, що обумовлені таким договором.

А тому, зважаючи на характер правовідносин, відсутність у актах приймання-виконання робіт детального переліку виконаних послуг не може вважатись їх суттєвим недоліком.

Більш того, суд зазначає, що посилаючись на фіктивний статус контрагентів позивача відповідач мав довести, що між ними мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів. Наприклад, це може бути доведено рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсним відповідного договору.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 р. по справі №814/3520/13-а.

Тож, у даному випадку в суду відсутні жодні правові підстави вважати, що позивач знав або міг знати про факт реєстрації вищевказаних підприємств на ім'я особи, яка не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Більш того, суд зазначає, що статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 826/809/17.

Схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що господарська операція між позивачем та його контрагентами здійснена відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю ДМ Дім (м. Київ, 03035, вул. Сурікова, 3-а, код ЄДРПОУ 36581764) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12 лютого 2015 року № 0000362202.

3 Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДМ Дім понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 133, 97 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін