Ухвала

від 26.04.2018 по справі 29/5005/6325/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.04.2018 Справа № 29/5005/6325/2011

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Калиниченко Л.М.

при секретарі судового засідання Бондаренко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Куліченко М.В., посв.№ 1375 від 12.09.13р., ліквідатор ТОВ "Таміра"

від відповідача: Отцевич Є.Ю., дов.№ б/н від 05.02.18р., ТОВ "Люкстрейдінг"

в засіданні приймали участь: Шульженко Д.Ю., дов.№ 202 від 22.02.18р., ПАТ "КБ"Хрещатик"

розглянувши заяву ліквідатора ТОВ "Таміра" арбітражного керуючого Куліченко Максима Валерійовича, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдінг", 04119, м.Київ, вул.Зоологічна, буд.4-А, код ЄДРПОУ 40646895

про витребування майна з чужого незаконного володіння

учасники провадження:

* Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", 01001, м.Київ, вул.Хрещатик, буд.8-а, код ЄДРПОУ 19364259

* Товариство з обмеженою відповідальністю "Хак Проджект", 02098, м.Київ, вул.Дніпровська Набережна, буд.9, офіс 152, код ЄДРПОУ 39317373.

у справі № 29/5005/6325/2011

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра",м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Краснопільська, 9 (код ЄДРПОУ 22610495)

про визнання банкрутом

Суть справи:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2011 р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Таміра за процедурою, передбаченою ст. 51 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції до 19.01.2013).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 р. ліквідатором ТОВ Таміра призначено арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1375 від 11.07.2013р.).

06.02.2018 р. ТОВ Таміра в особі ліквідатора арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича в межах провадження у справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ Таміра було подано заяву до ТОВ Люкстрейдінг про витребування з володіння ТОВ Люкстрейдінг на користь ТОВ Таміра об'єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу нижнього рівня №1-14; підвалу №16, 17-19, 17а, 22-27, 23а, 39, 39а, 39б, 41, 43, 44, 46, 47, 49, 52-56, 56а; антресолі підвалу №56б, 1-го поверху №64, 96,103, 104, 112, 114-117, 114а, 117а, 117б, 124, 124а, 125, 129, 129а; 2-го поверху №130, 145-148, 150-156, 171-173; 3-го поверху №174-179 в літ. А-3 , загальною площею 5 736,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 135/139, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 253189163101 (далі - приміщення) та визнання за ТОВ Таміра права власності на приміщення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2018 р. заяву ТОВ Таміра до ТОВ Люкстрейдінг про витребування майна з чужого незаконного володіння прийнято до розгляду в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ Таміра , визнано учасниками провадження - ПАТ КБ Хрещатик та ТОВ ХакПроджект .

27.02.2018 р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшли наступні документи:

- від представника ліквідатора ТОВ Таміра копії документів, які просить суд долучити до матеріалів справи;

- від ПАТ КБ Хрещатик : пояснення від 22.02.2018 р. щодо позовної заяви ТОВ Таміра про витребування майна з чужого незаконного володіння, які зареєстровані в канцелярії суду 27.02.2018 р. за вх. № 8989; клопотання про повернення заяви ТОВ Таміра про забезпечення позову без розгляду від 22.02.2018 р., яке зареєстровано в канцелярії суду 27.02.2018 р. за вх. № 8985; заява про зупинення провадження у справі за позовом ТОВ Таміра до ТОВ Люкстрейдінг про витребування майна з чужого незаконного володіння від 22.02.2018 р., яка зареєстрована в канцелярії суду 27.02.2018 р. за вх. № 8988; заява про залучення Фонду гарантування вкладів учасником у справі про банкрутство від 22.02.2018 р., яка зареєстрована в канцелярії суду 27.02.2018 р. за вх. № 8982; заява про залишення позову без розгляду від 22.02.2018 р., яка зареєстрована в канцелярії суду 27.02.2018 р. за вх. №8986; заява про непідсудність справи та направлення справи за встановленою законом підсудністю від 22.02.2018 р., яка зареєстрована в канцелярії суду 27.02.2018 р. за вх. №8990;

- від ТОВ Люкстрейдінг : клопотання від 27.02.2018р. про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано в канцелярії суду 27.02.2018 р. за вх. № 8981; заява (клопотання) від 27.02.2018 р. про застосування строків позовної давності, яка зареєстрована в канцелярії суду 27.02.2018р. за вх. № 8978; заперечення від 27.02.2018 р. на заяву ТОВ Таміра про забезпечення позову, які зареєстровані в канцелярії суду 27.02.2018р. за вх. № 8976; відзив від 22.02.2018р. на позовну заяву ТОВ Таміра , який зареєстрований в канцелярії суду 27.02.2018р. за вх. № 8975; заява від 27.02.2018 р. про непідсудність справи та направлення справи за встановленою законом підсудністю, яка зареєстрована в канцелярії суду 27.02.2018р. за вх. № 8971; заява від 27.02.2018 р. про залучення Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради в якості учасника у справі за заявою ТОВ Таміра до ТОВ Люкстрейдінг про витребування майна з чужого незаконного володіння, яка зареєстрована в канцелярії суду 27.02.2018р. за вх. №8973; заява від 27.02.2018 р. про зобов'язання ТОВ Таміра усунути недоліки позовної заяви та відкладення розгляду справи, яка зареєстрована в канцелярії суду 27.02.2018 р. за вх. № 8969.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 р. долучені до матеріалів справи документи, заяви та клопотання, які надійшли від учасників справи, задоволено клопотання ТОВ Люкстрейдінг від 27.02.2018 р. про відкладення розгляду справи, судове засідання призначено на 27.03.2018 р. об 11:00.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2018 р.:

- відмовлено ПАТ КБ Хрещатик в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі №29/5005/6325/2011 за позовом ТОВ Таміра до ТОВ Люкстрейдінг про витребування майна з чужого незаконного володіння до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду Дніпропетровської області, ухваленого за наслідками розгляду заяви ТОВ Голден Валлет до ПАТ КБ Хрещатик та ТОВ Таміра про визнання недійсним пункту 4.3. розділу 4 Договору іпотеки №21/07-I від 26.11.2007 р. у справі №29/5005/6325/2011, яка зареєстрована в канцелярії суду 27.02.2018 р. за вх. № 8988;

- відмовлено ПАТ КБ Хрещатик у задоволенні заяви про залучення Фонду гарантування вкладів учасником у справі про банкрутство від 22.02.2018 р., яка зареєстрована в канцелярії суду 27.02.2018р. за вх. № 8982;

- відмовлено ПАТ КБ Хрещатик та ТОВ Люкстрейдінг в задоволенні заяв про непідсудність справи та направлення справи за встановленою законом підсудністю (вх. №8990 від 27.02.2018 р., вх. №8971 від 27.02.2018 р.);

- відмовлено ТОВ Люкстрейдінг в задоволенні зави від 27.02.2018 р. щодо залучення Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради в якості учасника у справі за заявою ТОВ Таміра до ТОВ Люкстрейдінг про витребування майна з чужого незаконного володіння;

- відмовлено ТОВ Люкстрейдінг в задоволенні заяви від 27.02.2018 р. про зобов'язання ТОВ Таміра усунути недоліки позовної заяви та відкладення розгляду справи;

- питання щодо застосування строку позовної давності, які надійшли від ТОВ Люкстрейдінг 27.02.2018 р.(вх. № 8978) вирішено розглянути до винесення рішення по справі;

- відкладено розгляд справи на 26.04.2018 р. о 12:00.

У судовому засіданні 26.04.2018 р. було розпочато розгляд справи по суті.

Ліквідатор ТОВ Таміра арбітражний керуючий Куліченко М.В. підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

ТОВ Люкстрейдінг просить суд звернути увагу, що спірні приміщення вибули у власність позивача 17.03.2011р., а саме, коли ПАТ КБ Хрещатик в позасудовому порядку звернуло стягнення на приміщення на підставі договору іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності.

Представник просить врахувати, що відповідно ло ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, та відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Представник ТОВ Люкстрейдінг вважає, що матеріалами справи підтверджено та позивачем не спростовано, що ТОВ "Таміра" дізналась про звернення стягнення на приміщення у 2011р.

Представник відповідача також просить суд звернути увагу, що позивач звернувся до господарського суду з даним позовом у лютому 2018р., не зважаючи на те, що пройшло майже 7 років після звернення стягнення на предмет іпотеки у 2011р..

Представник ТОВ Люкстрейдінг вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось у відповідності до вимог Закону України "Про іпотеку" та Тимчасового положення.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про заовлення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рамках виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п.п.4.2, 4.3 Договору іпотеки № 21/07-І від 26.11.2007р., укладеного між ПАТ "КБ "Хрещатик" та ТОВ "Таміра", іпотекодержатель за 30 днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов 'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: приймає у власність предмет іпотеки в рахунок погашення зобов'язань, забезпечених цією іпотекою в порядку, встановленому ст.37 Закону України Про іпотеку . У випадку прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність, це застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Згідно п.4.2. Договору іпотеки № 21/07-1 від 26.11.2007р. ПАТ "КБ "Хрещатик 08.12.2010р. було направлено на адресу ТОВ ТАМІРА (іпотекодавця) та ПФ АПІЯ (боржника) вимоги про усунення порушень з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цих вимог, які були отримані ТОВ ТАМІРА та ПФ АПІЯ 10.12.2010 р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Після спливу 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником вимоги про усунення порушень, ПАТ КБ ХРЕЩАТИК на цілком законних підставах вирішило звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, для чого подало до КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації всі необхідні документи, передбачені Тимчасовим положенням, у тому числі договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, та звіт про оцінку предмета іпотеки.

Представник відповідача наголошує, що позивачем не доведено, що Договір про оцінку майна, укладеного між ПАТ "КБ "Хрещатик" та СОД ФОП Могилевська А.О. порушив публічний порядок.

Представник відповідача просить суд врахувати, що ПАТ "КБ "Хрещатик" виступило законним власником приміщень та відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України мало право розпоряджатись ним на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, а також відгуку на позов, який є в матеріалах справи, докази які надані сторонами до матеріалів справи, а також враховуючи ст.41 Конституції України, ст.312 Цивільного кодексу України, просить суд відмовити в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Таміра" арбітражного керуючого Куліченко Максима Валерійовича до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдінг", м.Київ про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Представник ПАТ КБ Хрещатик , який визнаний судом учасником у даній справі, проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні, застосовував строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Дніпропетровської області,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2007 р. між ВАТ КБ Хрещатик , правонаступником якого є ПАТ КБ Хрещатик (іпотекодержатель) та ТОВ Таміра (іпотекодавець), яке є майновим поручителем ПФ Апія (позичальник), було укладено Договір іпотеки № 21/07-І, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. за реєстровим №5703 (далі - Іпотечний договір).

Згідно з умовами укладеного Іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов'язань ПФ Апія за Генеральним кредитним договором №115-10-07/Г від 26.11.2007 р., ТОВ Таміра передало в іпотеку ВАТ КБ Хрещатик нежитлові приміщення, загальною площею 5736,4 кв.м., в т.ч. підвалу нижнього рівня № 1-14; підвалу № 16-17, 17а, 18-19, 22, 23, 23а, 24-27, 39, 39а, 39б, 41, 43, 44, 46, 47, 49, 52-56, 56а; антресолі підвалу № 56б загальною площею 2086,5 кв.м.; нежитлові приміщення 1-го поверху № 64, 96, 103, 104, 112, 114а, 115-117, 117а, 117б, 124, 124а, 125, 129, 129а загальною площею 1623,8 кв.м.; нежитлові приміщення 2-го поверху № 130, 145-148, 150-156, 171-173 загальною площею 1846,5 кв.м.; нежитлові приміщення 3-го поверху № 174-179 загальною площею 179,6 кв.м. будинку літ. А-3 , який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. № 135/139.

Відповідно до пунктів 4.2., 4.3. Іпотечного договору іпотекодержатель за 30 днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: приймає у власність предмет іпотеки в рахунок погашення зобов'язань, забезпечених цією іпотекою в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку . У випадку прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність, це застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

08.12.2010 ПАТ КБ Хрещатик було направлено на адресу ПФ Апія (позичальника) та ТОВ Таміра (іпотекодавця) претензії-вимоги про усунення порушень з зазначенням суми боргу та попередженням про звернення стягнення іпотекодержателем на предмет іпотеки у разі невиконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором №115-10-07/Г від 26.11.2007 р., які були отримані ПФ Апія та ТОВ Таміра 10.12.2010 р.

10.01.2011 р. ПФ Апія у відповіді на претензію-вимогу банку просила розглянути можливість реструктуризації боргу та продовжити строк повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

10.01.2011р. ТОВ Таміра у відповіді на претензію-вимогу банку повідомило про обізнаність щодо існування заборгованості ПФ Апія за кредитним договором перед ПАТ КБ Хрещатик .

17.03.2011р. Комунальне підприємство Харківське міське бюро технічної інвентаризації здійснило реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ Хрещатик на підставі застереження в Іпотечному договорі.

11.01.2018 р. відбулись відкриті торги (аукціон) з продажу майна ПАТ КБ Хрещатик , переможцем яких стало ТОВ Люкстрейдінг , що підтверджується Протоколом електронних торгів №UA-EA-2017-12-29-000073-а від 11.01.2018 р.

22.01.2018 р. між ПАТ КБ Хрещатик (продавець) та ТОВ Люкстрейдінг (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця нежитлові приміщення підвалу нижнього рівня № 1-14; підвалу № 16, 17-19, 17а, 22-27, 23а, 39, 39а, 39б, 41, 43, 44, 46, 47, 49, 52-56, 56а; антресолі підвалу № 56б; 1-го поверху № 64, 96, 103, 104, 112, 114-117, 114а, 117а, 117б, 124, 124а, 125, 129, 129а; 2-го поверху № 130, 145-148, 150-156, 171-173; 3-го поверху № 174-179 в літ. А-3 , загальною площею 5736,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №111290107 від 22.01.2018 р. право власності на приміщення зареєстровано за ТОВ Люкстрейдінг .

В обґрунтування поданої заяви ТОВ Таміра посилається на наступне:

1) ПАТ КБ Хрещатик не могло набути право власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження, оскільки це суперечило положенням ст. 37 Закону України Про іпотеку в редакції від 23.02.2006 р., що була чинною на момент укладення сторонами Договору іпотеки №21/07-І від 26.11.2007 р.;

2) пункт 4.3. Іпотечного договору суперечить вимогам Закону України Про іпотеку , який був чинним в момент укладення такого договору;

3) заява ПАТ КБ Хрещатик про державну реєстрацію права власності на приміщення не відповідала вимогам, встановленим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5 (далі - Тимчасове положення);

4) в матеріалах інвентаризаційної справи відсутній звіт про оцінку предмета іпотеки, що суперечить п. 2.7. Тимчасового положення;

5) висновки про оцінку предметів іпотеки отримані з порушенням вимог законодавства України, встановлених для здійснення оціночної діяльності (замовником оцінки предмета іпотеки виступало ПАТ КБ Хрещатик , а не власник приміщень - ТОВ Таміра ; відсутні докази звернення суб'єкта оціночної діяльності до ТОВ Таміра щодо проведення оцінки предмету іпотеки);

6) приміщення не були в установленому законодавством порядку прийняті в експлуатацію, а тому право власності на них не могло бути зареєстровано за банком;

7) при реєстрації права власності на предмет іпотеки не було проведено технічну інвентаризацію приміщень, що суперечить п. 3.9. Тимчасового положення;

8) приміщення вибуло з володіння ТОВ Таміра поза його волею;

9) у ПАТ КБ Хрещатик було відсутнє право відчужувати приміщення на користь інших осіб.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Позивач вважає, що ст. 37 Закону України Про іпотеку в редакції від 23.02.2006 р. не передбачала у позасудовому порядку можливості передачі права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження в іпотечному договорі, а зміни, внесені до ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку Законом України від 25.12.2008 р. Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва , якими застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником і кредитором про задоволення вимог кредитора, не можуть бути застосовані до відносин, що складалися між учасниками судового спору у даній справі, які виникли до зазначених змін.

З даною позицією позивача погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України Про іпотеку (в редакції на час укладення Іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України Про іпотеку (в редакції Закону України Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва №800-VI від 25.12.2008 р.) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку (в редакції на час укладення Іпотечного договору) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку (в редакції Закону України Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва №800-VI від 25.12.2008 р.) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Аналіз наведених норм в їх системному зв'язку дає підстави для висновку, що нова редакція статей 36, 37 Закону України Про іпотеку , викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ Перехідних положень Закону України Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва №800-VI від 25.12.2008 р., не змінила встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнила їх. Вказані норми не дають підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 10.10.2011 р. у справі №21-131а11, від 18.09.2012 р. у справі №21-236а12, постановах Вищого господарського суду України від 25.09.2017 р. у справі №923/449/16,від 07.12.2017 р. у справі №915/267/17, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.07.2015 р. у справі №К/800/34420/15, постанові Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 р. у справі №К/9991/79381/12.

Таким чином, незважаючи на те, що Договір іпотеки №21/07-І від 26.11.2007 р. було укладено до внесення змін до ст. 37 Закону України Про іпотеку Законом України Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва , правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки міг слугувати як окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, так і відповідне застереження в іпотечному договорі.

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , статей 328, 335, 376, 392 ЦК України, можна дійти висновку, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду, та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (постанова Верховного Суду України від 28.09.2016 р. у справі №6-1243цс16).

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає помилковими твердження ліквідатора ТОВ Таміра , що на момент укладання Іпотечного договору ст. 37 Закону України Про іпотеку визначала укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя єдиною можливістю переходу права власності на предмет іпотеки в позасудовому (добровільному) порядку та єдиною правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Позивач також посилається на недійсність пункту 4.3. Іпотечного договору, в якому містилось іпотечне застереження, стверджуючи що він суперечить положенням Закону України Про іпотеку , який був чинним в момент укладення такого договору.

З цього приводу суд зазначає, що пункт 4.3. Іпотечного договору недійсним судом не визнавався й відповідно до ст. 204 ЦК України вважається правомірним; відсутні підстави для визнання даного пункту недійсним, оскільки приписи ст.ст. 37, 38 Закону України Про іпотеку у їх системному аналізі з положеннями ст. 36 вказаного Закону на момент укладення Іпотечного договору не встановлювали заборони щодо можливості включення іпотечного застереження до тексту іпотечного договору (до аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 07.12.2017 р. у справі №915/267/17).

Що стосується процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, внаслідок якої ПАТ КБ Хрещатик набуло права власності на приміщення, то така процедура, за висновком суду, відбулась у повній відповідності до вимог Закону України Про іпотеку та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до пунктів 4.2., 4.3. Договору іпотеки №21/07-І від 26.11.2007 р. іпотекодержатель за 30 днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: приймає у власність предмет іпотеки в рахунок погашення зобов'язань, забезпечених цією іпотекою в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку . У випадку прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність, це застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

На виконання умов п. 4.2. Договору іпотеки №21/07-І від 26.11.2007 р. та ст. 35 Закону України Про іпотеку ПАТ КБ Хрещатик 08.12.2010 р. було направлено на адресу ТОВ Таміра (іпотекодавця) та ПФ Апія (позичальника) вимоги про усунення порушень з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цих вимог, які були отримані ТОВ Таміра та ПФ Апія 10.12.2010 р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Таким чином, 30-ти денний строк попередження сплив 10.01.2011 р.

Відповідно до п. 2.7. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно також надати:

- завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателеміпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги;

- документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателеміпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

- звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателеміпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

- витяг з Державного реєстру іпотек, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателеміпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателеміпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.

В пункті 1 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (Додаток 2 до Тимчасового положення) одним із таких документів визначено договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, після спливу 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником вимоги про усунення порушень, ПАТ КБ Хрещатик на цілком законних підставах вирішило звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, для чого подало до КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації всі необхідні документи, передбачені Тимчасовим положенням, у тому числі договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, та звіт про оцінку предмета іпотеки.

Посилання ТОВ Таміра на недоліки в оформленні заяви ПАТ КБ Хрещатик про державну реєстрацію прав, а також на проведення оцінки предмета іпотеки без залучення ТОВ Таміра , не приймаються судом до уваги, оскільки це жодним чином не вплинуло на законність процедури звернення стягнення на предмет іпотеки та не призвело до порушення будь-яких прав ТОВ Таміра як іпотекодавця, адже положеннями Закону України Про іпотеку та умовами Іпотечного договору не передбачено обов'язку іпотекодержателя узгоджувати оцінку майна з іпотекодавцем та повідомляти останнього про таку оцінку.

Суд також не погоджується з посиланнями позивача на недійсність Договору про оцінку майна, укладеного між ПАТ КБ Хрещатик та СОД ФОП Могилевська А.О., оскільки позивачем не доведено, що даний договір порушував публічний порядок. Вказаний договір не визнавався судом недійсним та в силу положень ст. 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні був належною підставою для проведення оцінки предмета іпотеки.

Твердження позивача, що предмет іпотеки не було у встановленому законодавством порядку введено в експлуатацію, судом відхиляються, з огляду на їх недоведеність та суперечність відомостям Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно яких право власності на приміщення було зареєстровано за іпотекодавцем як на завершений об'єкт будівництва.

Щодо доводів позивача про не проведення технічної інвентаризації приміщень перед реєстрацією переходу права власності, то відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 23.10.2012 р. у справі № 21-310а12 та від 05.02.2013 р. у справі 21-415а12, у разі реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, дані стосовно нерухомого майна, в тому числі його технічні характеристики, право щодо якого реєструється, вже містяться у Реєстрі прав, а тому проведення поточної технічної інвентаризації нерухомого майна у разі реєстрації переходу права власності відповідно до Закону № 1952-ІV та Тимчасового положення є обов'язковою лише за умови встановлення обставин щодо змін у його технічному стані.

Оскільки сторони за умовами Договору іпотеки №21/07-І від 26.11.2007 р. домовились не змінювати стан предмета іпотеки (п. 3.1.6., 3.1.7.) й докази такої зміни були відсутні (жодних добудов та реконструкцій виявлено не було, а планування відповідало попередній інвентаризації, що підтверджується Актом перевірки від 14.03.2011 р.), у ПАТ КБ Хрещатик були наявні підстави здійснити державну реєстрацію переходу права власності відповідно до Іпотечного договору без проведення поточної технічної інвентаризації.

Отже, за висновком суду, ПАТ КБ Хрещатик у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Іпотечного договору вчинило всі необхідні дії по зверненню стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в Іпотечному договорі, а відтак, на законних підставах набуло право власності на приміщення.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 ЦК України передбачено, що у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені і можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача (постанова Верховного Суду україни від 06.12.2010 р. у справі №3-13г10).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, майно, яке просить витребувати позивач, було ним добровільно передано в іпотеку ПАТ КБ Хрещатик . Відповідно до Листа Верховного Суду України від 01.07.2013 р. Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ майно, яке є предметом застави (іпотеки), не є таким, що вибуло з володіння боржника поза його волею.

Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Водночас, ані ПАТ КБ Хрещатик , ані ТОВ Люкстрейдінг не можна вважати особами, які незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи майном позивача.

Так, ПАТ КБ Хрещатик набуло право власності на приміщення в результаті звернення стягнення на них як на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації за собою права власності на підставі застереження в Іпотечному договорі.

Ані сам Іпотечний договір, ані іпотечне застереження, ані процедура звернення стягнення недійсними не визнавались та в силу ст. 204 ЦК України вважаються правомірними.

У встановленому законом порядку право власності ПАТ КБ Хрещатик на приміщення було зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно та в подальшому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Таким чином, ПАТ КБ Хрещатик виступало законним власником приміщень та відповідно до ст. 319 ЦК України мало право розпоряджатись ними на власний розсуд.

Так само, ТОВ Люкстрейдінг , набувши право власності на приміщення у ПАТ КБ Хрещатик на підставі Договору купівлі-продажу від 22.01.2018 р., який недійсним не визнавався та відповідно до ст. 328 ЦК України є належною підставою виникнення права власності, виступає наразі законним власником приміщень, що виключає можливість їх витребування з його володіння.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 312 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Разом з тим, заявлені позовні вимоги суперечать вищезазначеним нормам законодавства та спрямовані на безпідставне втручання у право власності відповідача, набуте ним у встановленому законом порядку.

ТОВ Люкстрейдінг було також подано заяву (клопотання) про застосування строків позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, приміщення вибули з власності позивача 17.03.2011р., коли ПАТ КБ Хрещатик в позасудовому порядку звернуло стягнення на них на підставі Іпотечного договору шляхом реєстрації за собою права власності, а ТОВ Таміра звернулось з даним позовом 06.02.2018 р., тобто майже через сім років після реєстрації за ПАТ КБ Хрещатик права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до п. 570 рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 р. у справі Нафтова компанія Юкос проти Росії та п. 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 р. у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Отже, практика ЄСПЛ свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи Стаббігс на інші проти Великобританії , Девеер проти Бельгії ). Відтак, відповідач має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю.

Інститут строків в цивільному праві сприяє досягненню юридичної визначеності у приватноправових відносинах, а також стимулює учасників цивільних правовідносин добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (постанова Верховного Суду України від 16.11.2016 р. у справі №6-2469цс16).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Таміра дізналось про звернення стягнення на приміщення ще у 2011 році, що підтверджується позовною заявою ТОВ Таміра про визнання незаконним рішення КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на приміщення за ПАТ КБ Хрещатик , яка розглядалась в межах справи №5023/3123/11.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13.01.2016 р. у справі №3-1157гс15, Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не встановлено спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника), а тому помилковим є висновок, що початок перебігу строку позовної давності є днем, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорювані правочини.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 р., якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії. У зв'язку з наведеним господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

Отже, враховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом у лютому 2018 р. (через майже сім років після вибуття майна з його власності) та йому було достеменно відомо про звернення стягнення на предмет іпотеки з березня 2011 року, суд погоджується з відповідачем, що позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, суд в даному випадку не може відмовити у задоволенні позову, у зв'язку зі спливом строку позовної давності, оскільки за змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 р.).

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову ТОВ Таміра про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, не у зв'язку зі спливом позовної давності, а у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Згідно з п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N 01-06/606/2013 Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI) спори, передбачені ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство, розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).

Керуючись статтями 2, 12, 73, 74, 76, 75-79, 86, 91, 129, 232-237, 254-257, Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Таміра в особі ліквідатора арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Люкстрейдінг , за участю: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик , Товариства з обмеженою відповідальністю ХакПроджект про витребування з володіння ТОВ Люкстрейдінг на користь ТОВ Таміра об'єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу нижнього рівня №1-14; підвалу №16, 17-19, 17а, 22-27, 23а, 39, 39а, 39б, 41, 43, 44, 46, 47, 49, 52-56, 56а; антресолі підвалу №56б, 1-го поверху №64, 96,103, 104, 112, 114-117, 114а, 117а, 117б, 124, 124а, 125, 129, 129а; 2-го поверху №130, 145-148, 150-156, 171-173; 3-го поверху №174-179 в літ. А-3 , загальною площею 5 736,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 135/139, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 253189163101 та визнання за ТОВ Таміра права власності на приміщення.

Витрати по справі покласти на позивача.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у 10-ти денний строк до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повний текст ухвали складено - 27.04.18р.

Суддя Л.М. Калиниченко