Рішення

від 24.04.2018 по справі 910/1653/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2018Справа № 910/1653/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Система Трейд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Россінвест", м. Київ

про стягнення 95 615,51 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Лихацька К.М. (представник за довіреністю № 29122017/9 від 29.12.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Система Трейд" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Россінвест" (відповідач) суми заборгованості за Договором № 26/09-2016 ВМ поставки витратних матеріалів від 26.09.2016р. в розмірі 95 615,51 грн., з яких 55 612,00 грн. суми основного боргу, 17 752,56 грн. пені, 8 464,36 грн. інфляційних втрат, 2 006,41 грн. 3 % річних та 11 780,18 грн. ціни товару у зв'язку з девальвацією гривні до євро, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 22.03.2018р.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній визнає вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 55 612,00 грн., в іншій частині вимог позивача заперечує. Крім того, відповідач вказує на ініціативу з його боку щодо укладення між сторонами мирової угоди.

В судовому засіданні 22.03.2018р. судом оголошено перерву до 24.04.2018р.

В судове засідання 24.04.2018р. представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 24.04.2018р. судом було розглянуто клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відмовлено в його задоволенні з огляду на те, що суд надавав сторонам час для укладення мирової угоди, проте суду не надано доказів на підтвердження мирного врегулювання спору, а також зважаючи на обмеженість строку розгляду спору, визначеного процесуальним кодексом.

В судовому засіданні 24.04.2018р. представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 24 квітня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2016р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 26/09-2016 ВМ поставки витратних матеріалів (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник, у відповідності до умов Договору, зобов'язувався поставляти та передавати у власність покупцю товар, а покупець приймати та оплачувати такий товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у Специфікаціях, наведених в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

У відповідності до п. 1.2. Договору під товаром мається на увазі термопапір та офсетний папір у рулонах для лотерейних терміналів.

За умовами п. п. 2.1., 2.2. Договору загальна кількість товару за Договором не обмежена, поставляється, за домовленістю Сторін партіям та визначається у відповідних Специфікаціях, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами цього Договору. Асортимент (комплектація), кількість та ціна в кожній партії товару, що підлягає поставці протягом дії Договору визначається у відповідних Специфікаціях, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами цього Договору.

В п. п. 2.3., 2.4. Договору сторони домовились, що ціна товару визначається у відповідних Специфікаціях, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами цього Договору зазначається у національній валюті України - гривні, з урахуванням усіх податків та зборів. Загальна ціна Договору визначається як сума ціни товару за усіма партіями, що поставлені протягом дії цього Договору.

Умови та строк поставки сторони передбачили в Розділі 3 Договору.

За змістом п. 3.3. Договору датою поставки товару є дата прийняття товару покупцем в місці поставки.

Згідно п. 4.1. Договору право власності та всі ризики стосовно товару переходить до покупця в момент фактичної передачі товару постачальником, про що складається відповідна видаткова накладна, яка оформлюється належним чином, підписується уповноваженими представниками сторін цього Договору і засвідчується печатками сторін цього Договору.

27.09.2016р. між сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію № 1 на поставку партії товару згідно Договору, відповідно до якої сторони погодили найменування товару, ціну, кількість, місце поставки, строк поставки, ціна товару разом з ПДВ склала 105 541,92 грн.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 83 108,16 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме:

- № R0000002123 від 15.12.2016р. на суму 41 554,08 грн.;

- № R0000002266 від 22.12.2016р. на суму 41 554,08 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами представника відповідача та відтисками печатки останнього у зазначених вище видаткових накладних.

У відповідності до 5.2. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем у безготівковому порядку, на підставі відповідного оригіналу рахунку на товар, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином: п.п. 5.2.1. 50 (п'ятдесят) відсотків вартості протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання відповідної Специфікації на поставку зазначеної партії, п.п. 5.2.2. 50 (п'ятдесят) відсотків вартості протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту передачі зазначеної партії товару на склад покупця.

Як зазначає позивач, що також визнається відповідачем, останній взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином, вартість товару за вказаними вище видатковими накладними оплатив частково на суму 27 496,16 грн. (докази оплати у справі) та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 55 612,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 02/12/281 від 23.10.2017р. на суму 55 612,00 грн. (докази направлення та отримання претензії відповідачем у справі), яка була залишена без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

Зважаючи на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (вказані вище видаткові накладні) підтверджується факт поставки відповідачу товару на суму 83 108,16 грн. та факт часткової оплати відповідачем вартості товару на суму 27 496,16 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 5.2. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту передачі зазначеної партії товару на склад покупця, тобто за видатковою накладною № R0000002123 від 15.12.2016р. на суму 41 554,08 грн. у строк до 20.12.2016р. включно, а за видатковою накладною № R0000002266 від 22.12.2016р. на суму 41 554,08 грн. у строк до 27.12.2016р. включно, а прострочення виконання зобов'язання за вказаними вище видатковими накладними у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У своєму відзиві на позовну заяву, який підписано генеральним директором відповідача Чумак В.В., повноваження якого як керівника відповідача підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідачем визнано позов в частині вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 55 612,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За приписами ч. 6 ст. 236 процесуального кодексу якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Оскільки визнання позову (або його частини) є формою реалізації прав відповідача, такі дії останнього не суперечать закону та не порушують права чи інтереси інших осіб, у зв'язку з чим суд приймає рішення згідно з таким визнанням.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 55 612,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 752,56 грн. пені, 8 464,36 грн. інфляційних втрат, 2 006,41 грн. 3 % річних та 11 780,18 грн. ціни товару у зв'язку з девальвацією гривні до євро.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до 6.2. Договору за прострочення термінів оплати покупець сплачує постачальнику, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При розгляді даної справи судом встановлено, що позивачем невірно визначено граничний строк для оплати відповідачем вартості поставленого товару (належного виконання зобов'язань за договором) за видатковою накладною № R0000002266 від 22.12.2016р. на суму 41 554,08 грн., а відтак і момент (початок) прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, що призвело до завищення нарахованих позивачем штрафних та фінансових санкцій, у зв'язку з чим суд проводить власні розрахунки таких нарахувань.

Як було зазначено вище, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною № R0000002123 від 15.12.2016р. на суму 41 554,08 грн. мало бути виконано відповідачем у строк до 20.12.2016р. включно, відповідно прострочення виконання зобов'язання розпочалось з 21.12.2016р., натомість за видатковою накладною № R0000002266 від 22.12.2016р. на суму 41 554,08 грн. зобов'язання відповідача мало бути виконано у строк до 27.12.2016р. включно, а прострочення виконання зобов'язання розпочалось з 28.12.2016р.

Крім того, при здійсненні розрахунку пені, позивачем порушено вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та нараховано штрафні санкції за період більший, ніж передбачено законом.

Таким чином, за розрахунком суду на суму 69 012,00 грн. (з урахуванням часткової оплати вартості товару відповідачем) за період з 28.12.2016р. (початок прострочення виконання зобов'язання по 27.06.2017р. (кінцева дата розрахунку відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача є пеня в розмірі 9 284,86 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат, судом встановлено, що він відповідає нормам цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8 464,36 грн. також підлягають задоволенню.

Розрахунок 3 % річних судом також визнається частково невірним з урахуванням помилкового визначення моменту прострочення за видатковою накладною № R0000002266 від 22.12.2016р. на суму 41 554,08 грн., а тому за розрахунком суду на суму 69 012,00 грн. (з урахуванням часткової оплати вартості товару відповідачем) та на суму 55 612,00 грн. (з урахуванням часткової оплати вартості товару відповідачем) за загальний період прострочення з 28.12.2016р. по 15.01.2018р. обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача є сума 3 % річних в розмірі 2 000,81 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 11 780,18 грн. ціни товару у зв'язку з девальвацією гривні до євро, суд відзначає наступне.

В п. 2.5. Договору сторони домовились, що ціна товару, а, отже, ціна кожної партії товару є вільною договірною. У разі, якщо на момент оплати ціни партії (частини ціни партії) товару відбудеться девальвація гривні (UАН) за курсом Української міжбанківської валютної біржі ( УМВБ ) до євро (EUR), сума, що підлягає сплаті, визначається з урахуванням еквівалента ціни партії товару в євро (EUR) за такою формулою: Сума, що підлягає оплаті UАН (Ціна партії товару згідно рахунку-фактури UАН - сплачена на момент перерахунку частина ціни партії товару UАН /Курс УМВБ UАН / євро (EUR))* Курс УМВБ UАН /валюта на момент оплати. Курс УМВБ, який застосовується для перерахунку ціни Товару, визначається як курс продажу євро (EUR) на момент закриття торгів УМВБ в робочий день, який передує даті оплати, згідно ресурсу http://kurs/com/ua/mejbank.

При розгляді цієї частини вимог позивача, суд виходить з того, що за приписами ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Судом перевірено розрахунок позивача ціни товару у зв'язку з девальвацією гривні до євро на підставі п. 2.5. Договору та визнано його арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині також підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано позов у частині вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу та не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування решти вимог, свого контррозрахунку штрафних та фінансових санкцій не надано, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді пені та 3 % річних понад суми визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/1653/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 55 612,00 грн. суми основного боргу, 9 284,86 грн. пені, 8 464,36 грн. інфляційних втрат, 2 000,81 грн. 3 % річних та 11 780,18 грн. ціни товару у зв'язку з девальвацією гривні до євро.

Судовий збір у розмірі 1 605,85 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Россінвест" (ідентифікаційний код 39121136, адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 5, оф. 510/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Система Трейд" (ідентифікаційний код 40442504, адреса: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4) 55 612,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот дванадцять гривень 00 коп.) суми основного боргу, 9 284,86 грн. (дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 86 коп.) пені, 8 464,36 грн. (вісім тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 36 коп.) інфляційних втрат, 2 000,81 грн. (дві тисячі гривень 81 коп.) 3 % річних, 11 780,18 грн. (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень 18 коп.) ціни товару у зв'язку з девальвацією гривні до євро та 1 605,85 грн. (одну тисячу шістсот п'ять гривень 85 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов