Рішення

від 13.03.2018 по справі 808/4102/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 березня 2018 року 10:07Справа № 808/4102/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О.

та представників

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Юнімед

до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21 грудня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства Юнімед (далі - позивач або ПП Юнімед ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №1185 від 01.12.2017 про опис майна у податкову заставу, яким вирішено здійснити опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Приватного підприємства Юнімед (код за ЄДРПОУ 30546038).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав права виносити оскаржуване рішення, оскільки прийняттю рішення про опис майна у податкову заставу та вчиненню інших дій, пов'язаних із погашенням податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, має передувати вирішення питання про стягнення такого податкового боргу. Проте, на час винесення оскаржуваного рішення тривала процедура стягнення податкового боргу ПП Юнімед у судовому порядку .

Також, податковий борг ПП Юнімед виник 14.10.2014 - в момент узгодження податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податкового зобов'язання, звідси строк давності для стягнення цього податкового боргу сплив 14.10.2017, а тому податковий борг має бути визнано безнадійним та списано.

Окрім того, відповідач не мав права уповноважувати будь-яких осіб на здійснення повноважень податкового керуючого, оскільки такі функції належать до компетенції податкового органу за місцем реєстрації платника податків, а позивач з 27.07.2017 зареєстрований на території, на яку розповсюджується юрисдикція ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а не відповідача.

Враховуючи вищевикладене просить суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, виходячи із викладених в ньому підстав.

Відповідач позов не визнав про що вказав в поданому до суду відзиві на адміністративний позов (вх. №2692 від 25.01.2018), в якому зокрема вказано, що право податкової застави у контролюючого органу виникає у разі несплати у строки, встановлені Податковим кодексом України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеного контролюючим органом.

Також, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визнання боргу безнадійним. В даному випадку, податковий орган звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу у вересні 2015 року, тобто в межах 1095 днів з 14.10.2014, тобто дати узгодження податкових зобов'язань.

Окрім того, у разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

За таких обставин просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, доводи, викладені у відзиві на адміністративний позов підтримав та у зв'язку із цим просив суд відмовити в задоволенні позову.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд .

У судовому засіданні 13 березня 2018 року на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ПП Юнімед зареєстроване як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного коду 30546038.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.07.2017, місцезнаходженням юридичної особи ПП Юнімед є: 49101, АДРЕСА_1.

Поряд із цим, в розділі Дата та номер запису про взяття на облік, назва та ідентифікаційні коди органів статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України, в яких юридична особа перебуває на обліку виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.07.2017 щодо ПП Юнімед зазначено, що позивач перебуває на обліку в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області як платник податків та ЄСВ.

Як встановлено судом зі змісту ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №0870/12576/12, в період з 31.07.2012 по 06.08.2012 (термін проведення перевірки продовжувався на 2 робочих дні з 07.08.2012 по 08.08.2012 на підставі наказу №709 від 07.08.2012), на підставі направлень №№641, 642, 651, 645, 655 від 31.07.2012, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 та п.п78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), наказу № 682 від 31.07.2012, фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Юнімед з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт № 195/22-1109/30546038 від 15.08.2012.

В акті перевірки встановлено порушення, зокрема: п.п.п.п.14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період у розмірі 124 057 грн., у тому числі по періодам:

2 квартал 2011 року на суму 14 435 грн.;

2-3 квартали 2011 року - на суму 37 991 грн.;

2-4 квартали 2011 року - на суму 124 057 грн.

На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_1 від 10.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 124 057 грн.

Зі змісту наведеної ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №0870/12576/12 судом також встановлено, що ПП Юнімед у грудні 2012 року звернулося до суду із позовом про скасування податкового повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_1 від 10.09.2012. Так, Запорізьким окружним адміністративним судом ухвалено постанову від 11.12.2013 про відмову у задоволенні позовних вимог, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №0870/12576/12.

Тобто, з 14.10.2014 за ПП Юнімед обліковується сума узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 124 057 грн.

Також зі змісту інтегрованої картки платника податків ПП Юнімед з податку на прибуток встановлено, що за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань позивачу на підставі ст. 129 Податкового кодексу України нарахована пеня у сумі 32 743,14 грн.

Матеріали справи також свідчать, що в вересні 2015 року ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ПП Юнімед про стягнення податкового боргу з податку на прибуток у сумі 159 934,33 грн., який складається з основної суми боргу у розмірі 124 057 грн., визначеної податковим повідомленням - рішенням форми Р № НОМЕР_1 від 10.09.2012, так суми нарахованої пені у розмірі 32 743,14 грн.

01.12.2017 уповноваженою особою ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_3 відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ПП Юнімед , а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому, про що винесено рішення про опис майна у податкову заставу №1185 від 01.12.2017.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятого рішення позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень у правовідносинах щодо яких виник спір суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі ПК України).

Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Статтею 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4. п. 16. 1 ст. 16 ПК України).

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Поряд із цим, пункт 54.3 статті 54 ПК України встановлює, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, в тому числі: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

Водночас, пунктами 56.1, 56.2, 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено судом, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП Юнімед з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства податковим органом були виявлені порушення вимог податкового законодавства, що стало підставою визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань, про що прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення.

Разом з тим, позивач не погодився із правомірністю цього податкового повідомлення-рішення та оскаржив його в судовому порядку, але 14.10.2014 набрало законної сили рішення суду про відмову у задоволенні позову ПП Юнімед про скасування цього податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 57. 3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Звідси, ПП Юнімед було зобов'язано сплатити суму узгоджено грошового зобов'язання, визначеного податковим органом, протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Проте, як свідчать матеріали справи цього зроблено не було.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, зі спливом строку на добровільне погашення суми узгодженого грошового зобов'язання, останнє у разі несплати набуває статусу податкового боргу, що й відбулося в даному випадку із грошовим зобов'язанням, визначеним податковим повідомленням - рішенням форми Р № НОМЕР_1 від 10.09.2012 та узгодженим в судовому порядку.

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 88 ПК України)

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави;

При цьому, за нормою підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Тобто, в даному випадку право податкової застави виникло у контролюючого органу з дня, наступного за десятим календарним днем, наступних за днем узгодження податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.09.2012 в судовому порядку.

При цьому, безпідставними є посилання позивача на приписи п.п. 95.1, 95.3 ст. 95 ПК України щодо відсутності у відповідача права виносити оскаржуване рішення, оскільки прийняттю рішення про опис майна у податкову заставу та вчиненню інших дій, пов'язаних із погашенням податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, має передувати вирішення питання про стягнення такого податкового боргу, а на час винесення оскаржуваного рішення тривала процедура стягнення податкового боргу ПП Юнімед у судовому порядку , з огляду на те, що дані норми регулюють питання погашення податкового боргу платника податків, в тому числі й за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а в даному випадку рішення про опис майна у податкову заставу прийнято з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених ПК України, в тому числі й щодо сплати податкового боргу в добровільному порядку. Питання звернення стягнення на майно, що перебуває у податковій заставі, відповідачем на даний час ще не ініційовано.

Абзацом 3 пункту 89.3 статті 89 ПК України визначено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Як свідчать матеріали справи, вищенаведені обставини стали підставою для прийняття уповноваженою особою відповідача оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу від 01.12.2017.

При цьому необґрунтованими є посилання позивача на приписи ст. 101 та п. 102.4 ст. 102 ПК України як на підставу для списання податкового боргу як безнадійного та звільнення майна з податкової застави, оскільки податковий борг виник 14.10.2014 - в момент узгодження податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податкового зобов'язання, звідси строк давності для стягнення цього податкового боргу сплив 14.10.2017, з огляду на таке.

По-перше, в даному випадку майно позивача не може бути звільнено з під податкової застави, оскільки воно ще не описано у таку заставу.

По-друге, матеріали справи свідчать, що податковий орган звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з позивача податкового боргу в вересні 2015 року, тобто в межах строків давності, встановлених ПК України.

При цьому, позивач, посилаючись на приписи п. 102.4 ст. 102 ПК України, мав звернути увагу, що за змістом цієї норми, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Враховуючи, що на момент прийняття оскаржуваного рішення тривала процедура стягнення податкового боргу в судовому порядку, відповідач мав законні підстави для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених ПК України, в тому числі й щодо сплати податкового боргу в добровільному порядку.

Звідси, заборгованість позивача не підпадає під визначення пп. а пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Окрім того, пунктом 91.1 статті 91 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Суд зазначає, що податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового кодексу України; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи; рішень Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Податковим кодексом України (п. 3.1 ст. 3 ПК України).

За нормою частини 3 статті 45 Бюджетного кодексу України, органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Частиною ж восьмою цієї статті Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Отже, вірними є твердження відповідача про наявність у нього підстав приймати рішення, в тому числі й щодо опису майна платника податків у податкову заставу, до закінчення поточного бюджетного періоду, оскільки позивач змінив місце реєстрації з 27.07.2017.

Частиною 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи із вищевикладеного, під час розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності оскаружваного рішення, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

За приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Юнімед відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 23.03.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко