Рішення

від 30.04.2018 по справі 809/424/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2018 р. Справа № 809/424/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 14 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 14 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності щодо невиплати в повному обсязі за період з 01.06.2015 року по 22.04.2016 року підвищення посадового окладу протиправною, зобов'язання здійснити таку виплату разом із виплатою середнього заробітку за період з 23.04.2016 року по 28.02.2018 року за затримку розрахунку грошового забезпечення при звільненні зі служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при нарахуванні та виплаті додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу у високогірних місцевостях за період з 01.06.2015 року по 22.04.2016 року допущено бездіяльність, що полягає у недоплаті такого грошового забезпечення з розрахунку 25% до посадового окладу, чим порушено умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до 14 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено (а.с.55-56).

Відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до 14 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - відмовлено.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.03.2018 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.39-44). Просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що з 01.06.2015 року нарахування та виплата позивачу додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу у високогірних місцевостях здійснювалось на підставі Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 23.04.2015 року за № 475, якою передбачено здійснення такої виплати в обсязі до 50% від установлених 25%, що складає 12,5% до посадового окладу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

У відповідності до наказу управління Державної пожежної охорони УМВС України в Івано-Франківській області від 05.09.2001 року за № 93 о/с "По особовому складу" (а.с.32), ОСОБА_1 з 05.09.2001 року призначено з місячним випробувальним строком водієм 19-ї самостійної державної частини м. Косів Територіального управління МНС в Івано-Франківській області, яка згідно наказу Міністерства України з надзвичайних ситуацій від 25.04.2012 року за № 716 реорганізована у 14 Державну пожежно-рятувальну частину Територіального управління МНС в Івано-Франківській області, без зміни місця дислокації (а.с.27-30).

Згідно наказу УДСНС України в Івано-Франківській області (по особовому складу) від 15.04.2016 року за № 304, старшину служби цивільного захисту ОСОБА_1, водія 14 державної пожежно-рятувальної частини УДСНС (м. Косів), з 22.04.2016 року звільнено зі служби у запас Збройних Сил за пунктом 176 підпунктом 1 (у зв`язку із закінченням строку контракту). Вислуга років позивача станом на день звільнення становила 13 років 06 місяців 21 день, загальний трудовий стаж - 28 років 00 місяців 02 дні, вислуга років для виплати вихідної допомоги - 13 років 06 місяців 21 день (а.с.24).

Судом встановлено, що до 31.05.2015 року ОСОБА_1 виплачувалася надбавка за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25% від посадового окладу, а з 01.06.2015 року позивачу вказана надбавка виплачувалась у розмірі 12,5% від посадового окладу, що підтверджується грошовим атестатом за № 5 та підтвердженням до грошового атестата за № 5 (а.с.13), довідками про розмір грошового забезпечення від 15.04.2016 року за № 01-16, виданими 14 Державною пожежно-рятувальною частиною управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (а.с.14, 22-23).

Як слідує з довідки, розмір середньомісячного грошового забезпечення протягом останніх двох місяців перебування на посаді ОСОБА_1 на посаді водія 14 Державною пожежно-рятувальною частиною управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області складає 3695,31 грн. за лютий 2016 року та 3695,31 грн. за березень 2016 року (а.с.18-19).

19.02.2018 року 14 Державною пожежно-рятувальною частиною управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області розглянуто клопотання позивача, за наслідком якого ОСОБА_1 листом за № К-2/01-13 повідомлено про те, що при виплаті грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДПРЧ-14 керувалась наказом МВС України № 475 від 23.04.2015 року "Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.05.2015 року за № 544/2698 (а.с.20-21).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Закон України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" передбачено, що умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету міністрів України "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" від 11.08.1995 року за № 648 установлено, що на підприємствах, в установах, організаціях та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків (абзац 1 пункту 1 постанови).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 даної постанови підвищення тарифних ставок і посадових окладів працівникам бюджетних установ і організацій, військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби здійснити в межах асигнувань відповідних бюджетів.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (частина 1 статті 1 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 22 Кодексу цивільного захисту України до сил цивільного захисту належать, зокрема, пожежно-рятувальні підрозділи (частини).

Служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період (частина 1 статті 101 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу цивільного захисту України порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року за № 1294 (далі - постанова КМУ № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У додатку № 27 постанови КМУ № 1294 встановлено додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, серед яких передбачена надбавка за службу у високогірних місцевостях у розмірі 25 відсотків посадового окладу.

Поряд з тим, відповідно до пункту 7 постанови КМУ № 1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року за № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" та з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 року за № 447 затверджено Інструкцію про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.07.2008 року за № 612/15303 (далі - Інструкція № 447).

Пунктом 4.17. Інструкції № 447 регламентовано надбавку за службу у високогірних місцевостях, зокрема, згідно підпункту 4.17.1. пункту 4.17. особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачується надбавка в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою.

В той же час, згідно пункту 2 наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 року за № 447 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 4.9-4.11, 4.13-4.15 та пунктом 6.1 (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювати в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеною Інструкцією розміру.

Таким чином, надбавка за службу у високогірних місцевостях не входила у зазначений перелік додаткових видів грошового забезпечення, виплата яких здійснювалась в обсязі до 50 відсотків.

Відтак, з дати набрання чинності вказаною Інструкцією і до травня 2015 позивачу виплачувалась надбавка за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25 відсотків до посадового окладу.

16.06.2015 року набрав чинності наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту" від 23.04.2015 року за № 475, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.05.2015 року за № 544/26989 (далі - Інструкція № 475), яким визнано таким, втратив чинність, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 року № 447 "Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.07.2008 року за № 612/15303.

Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції № 475 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 17 розділу IV Інструкції № 475 визначено порядок виплати надбавки за службу у високогірних місцевостях. Зокрема, особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачується надбавка в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою.

Поряд з тим, приписами пункту 19 розділу IV Інструкції № 475 передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 9 - 17 цього розділу (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювати в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із цією Інструкцією розміру.

Відтак, з огляду на зміни в законодавстві пов'язані з набранням чинності Інструкції № 475, яка обмежує розмір додаткового виду грошового забезпечення - надбавки за службу у високогірних місцевостях, встановлений пунктом 17 цієї Інструкції, відповідачем, з врахуванням пункту 11 розділу І Інструкції № 475, із червня 2015 року по день звільнення ОСОБА_1 зі служби цивільного захисту щомісячно здійснювалась виплата надбавки за службу у високогірних місцевостях в обсязі до 50% від установлених 25%, що складає 12,5% до посадового окладу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно здійснювалась виплата додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу у високогірних місцевостях в розмірі 12,5% (50% від 25%) до посадового окладу за період з червня 2015 по квітень 2016 року.

Зокрема, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі за № 818/694/14, у якій суд дійшов висновку про те, що постановою КМУ № 1294 та наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 07.10.2009 р. № 222 було обмежено розмір додаткових видів грошового забезпечення, встановлених додатком 28 до цієї постанови, а тому позивачу правомірно виплачувалося додаткове грошове забезпечення у розмірі 50% у вигляді доплати за службу в нічний час у розмірі 17,5 відсотків (50% від 35 відсотків) посадового окладу за період з грудня 2011 року по липень 2013 року.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Конституційний Суд України зазначив, що "передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави".

Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 10.03.2011 року у справі "Сук проти України" (заява № 10972/05) зазначено, що держава може ввести, призупинити або припинити виплату доплат, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Суд також зазначає, що згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини полягає в тому, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

З врахуванням наведеного, суд дійшов переконання, що в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному обсязі підвищення посадового окладу та стягнення на користь ОСОБА_1 підвищення посадового окладу за період з 01.06.2015 року по 22.04.2016 року в розмірі 811,62 грн. слід відмовити.10

Суд прийшов до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за затримку грошового забезпечення при звільненні з роботи за період з 23.04.2016 року по 28.02.2018 року в розмірі 79403,94 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від першої вимоги та пов'язаною із нею з огляду на наступне.

Так, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушень при виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 при звільненні його зі служби цивільного захисту, вказана позовна вимога не підлягає до задоволення.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що 14 державна пожежно-рятувальна частина управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області при виплаті ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу у високогірних місцевостях в розмірі 12,5% до посадового окладу, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак в задоволенні даного позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вул. Шевченка, 7, с. Черганівка, Косівський район, Івано-Франківська область, 78664) до 14 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій (код ЄДРПОУ 38026198, вул. Незалежності, 173, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.