Постанова

від 10.07.2018 по справі 809/424/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4159/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2018 року (суддя - Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 14 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 2 березня 2018 року звернувся до суду з позовом до 14 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому в повному обсязі за період з 01.06.2015 по 22.04.2016 підвищення посадового окладу на підставі Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні (далі - Закон №56/95-ВР) та постанови Кабінету Міністрів України Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах від 11.08.1995 №648 (далі - Постанова №648); стягнення з відповідача на його користь підвищення посадового окладу за військову службу на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за період з 01.06.2015 по 22.04.2016 в сумі 811,62 грн.; стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період з 23.04.2016 по 28.02.2018 за затримку розрахунку грошового забезпечення при звільненні в розмірі 79403,94 грн. В обґрунтування позову вказує, що 22.04.2016 позивач, який працював водієм 14 державної пожежно-рятувальної частини УДСНС України в Івано-Франківській області, звільнений зі служби цивільного захисту. Зазначив, що за період з 01.06.2015 по 22.04.2016 йому не в повному обсязі виплачено підвищення посадового окладу відповідно до Закону №56/95-ВР та постанови №684. Сума недоплати становить 811,62 грн., а середній заробіток за затримку розрахунку грошового забезпечення при звільненні за період з 23.04.2016 по 28.02.2018 - 79403,94 грн.

Рішенням Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2018 року у справі №809/424/18 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на недоведеність та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги вказує на обставини викладені в позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином у порядку визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а тому, апеляційний суд, відповідно до частини 4 статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на зміни в законодавстві пов'язані з набранням чинності Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту , затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2015 №475 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за №544/26989; далі - Інструкція №475), яка обмежує розмір додаткового виду грошового забезпечення надбавки за службу у високогірних місцевостях, встановлений пунктом 17 цієї Інструкції, відповідачем, з врахуванням пункту 11 розділу І Інструкції №475, із червня 2015 року по день звільнення позивача зі служби цивільного захисту правомірно щомісячно здійснювалась виплата надбавки за службу у високогірних місцевостях в обсязі до 50% від установлених 25%, що складає 12,5% до посадового окладу. Отже, всі дії щодо нарахування і виплати грошового забезпечення позивачу (включаючи надбавку за службу у високогірних місцевостях) зі сторони ДПРЧ-14 були правомірні, а порушення вимог законодавства зі сторони посадових осіб частини відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наказом управління Державної пожежної охорони УМВС України в Івано-Франківській області від 05.09.2001 №93 о/с По особовому складу ОСОБА_1 з 05.09.2001 призначено з місячним випробувальним строком водієм 19-ї самостійної державної частини м. Косів, встановивши посадовий оклад 74 грн.

Наказом Міністерства України з надзвичайних ситуацій від 25.04.2012 №716 реорганізовано 19-самостійну державну пожежну частину територіального управління МНС в Івано-Франківській області, м. Косів у 14 державну пожежно-рятувальну частину територіального управління МНС в Івано-Франківській області, без зміни місця дислокації.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 16.01.2013 №20 Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій правонаступником Міністерства надзвичайних ситуацій України є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Наказом УДСНС України в Івано-Франківській області (по особовому складу) від 15.04.2016 №304, старшину служби цивільного захисту ОСОБА_1, водія 14 державної пожежно-рятувальної частини УДСНС (м. Косів), з 22.04.2016 звільнено зі служби у запас Збройних Сил за пунктом 176 підпунктом 1 (у зв`язку із закінченням строку контракту). Вислуга років позивача станом на день звільнення становила 13 років 06 місяців 21 день, загальний трудовий стаж - 28 років 00 місяців 02 дні, вислуга років для виплати вихідної допомоги - 13 років 06 місяців 21 день.

До 31.05.2015 ОСОБА_1 виплачувалася надбавка до посадового окладу за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25% від посадового окладу. З 01.06.2015 позивачу виплачувалась вказана надбавка у розмірі 12,5% від посадового окладу, про що свідчить довідка 14 Державної пожежно-рятувальної частини Територіального управління МНС в Івано-Франківській області, грошовий атестат №5 та підтвердження до грошового атестата.

Розмір середньомісячного грошового забезпечення протягом останніх двох місяців перебування на посаді позивача на посаді водія 14 Державною пожежно-рятувальною частиною управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області складав 3695,31 грн. за лютий 2016 року та 3695,31 грн. за березень 2016 року.

Позивач, дізнавшись у лютому 2018 про виплату в період з 01.06.2015 по 22.04.2016 надбавки до посадового окладу за службу у високогірних місцевостях в розмірі 12,5% від посадового окладу, а не 25% від посадового окладу, звернувся з відповідним листом до відповідача, за результатами розгляду якого відповідач листом від 19.02.2018 №К-2/01-13 інформував позивача про те, що йому відповідно до наказу МВС України за №475 від 23.04.2015 Про затвердження інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту , надбавка виплачувалася у розмірі 25% до посадового окладу. Однак, в період з 01.06.2015 по 22.04.2016 до упорядкування основних видів грошового забезпечення виплата вказаної надбавки здійснювалася в обсязі 50% установленого розміру.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду для їх захисту.

При вирішенні вказаного спору суд апеляційної інстанції виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон №56/95-ВР встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються.

Згідно ч.1 ст.6 Закону №56/95-ВР умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою №648 встановлено, що на підприємствах, в установах, організаціях та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків (абзац 1 пункту 1 постанови).

Згідно абзацу 3 пункту 1 даної постанови підвищення тарифних ставок і посадових окладів працівникам бюджетних установ і організацій, військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби здійснити в межах асигнувань відповідних бюджетів.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (частина 1 статті 1 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 22 Кодексу цивільного захисту України до сил цивільного захисту належать, зокрема, пожежно-рятувальні підрозділи (частини).

Служба цивільного захисту це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період (частина 1 статті 101 Кодексу цивільного захисту України).

Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У додатку №27 Постанови №1294 встановлено додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, серед яких передбачена надбавка за службу у високогірних місцевостях у розмірі 25 відсотків посадового окладу.

Поряд з тим, відповідно до пункту 7 цієї ж Постанови №1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

На виконання Постанови №1294 та з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 за №447 затверджено Інструкцію про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту , що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.07.2008 №612/15303 (далі - Інструкція №447).

Пунктом 4.17. Інструкції №447 регламентовано надбавку за службу у високогірних місцевостях, зокрема, згідно підпункту 4.17.1. пункту 4.17. особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачується надбавка в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою.Тому, з дати набрання чинності Інструкцією №447 і до травня 2015 позивачу виплачувалась надбавка за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25 відсотків до посадового окладу.

В той же час, згідно пункту 2 наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 №447 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 4.9-4.11, 4.13-4.15 та пунктом 6.1 (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювати в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеною Інструкцією розміру.

Таким чином, надбавка за службу у високогірних місцевостях не входила у зазначений перелік додаткових видів грошового забезпечення, виплата яких здійснювалась в обсязі до 50 відсотків.

Відтак, з дати набрання чинності вказаною Інструкцією №447 і до травня 2015 позивачу виплачувалась надбавка за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25 відсотків до посадового окладу.

16.06.2015 набрав чинності наказ Міністерства внутрішніх справ України Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 23.04.2015 №475, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за №544/26989, яким визнано таким, втратив чинність, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 №447 Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.07.2008 за №612/15303.

Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції №475 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 17 розділу IV Інструкції №475 визначено порядок виплати надбавки за службу у високогірних місцевостях. Зокрема, особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачується надбавка в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою.

Поряд з тим, приписами пункту 19 розділу IV Інструкції № 475 передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 9-17 цього розділу (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювати в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із цією Інструкцією розміру.

Відтак, з огляду на зміни в законодавстві пов'язані з набранням чинності Інструкції №475, яка обмежує розмір додаткового виду грошового забезпечення надбавки за службу у високогірних місцевостях, встановлений пунктом 17 цієї Інструкції, відповідачем, з врахуванням пункту 11 розділу І Інструкції №475, із червня 2015 року по день звільнення позивача зі служби цивільного захисту щомісячно здійснювалась виплата надбавки за службу у високогірних місцевостях в обсязі до 50% від установлених 25%, що складає 12,5% до посадового окладу.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачу правомірно здійснювалась виплата додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу у високогірних місцевостях в розмірі 12,5% (50% від 25%) до посадового окладу за період з червня 2015 по квітень 2016 року.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12.10.2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, 14 державна пожежно-рятувальна частина управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області при виплаті позивачу додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу у високогірних місцевостях діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, безпідставними є позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому в повному обсязі за період з 01.06.2015 по 22.04.2016 підвищення посадового окладу на підставі Закону №56/95-ВР та Постанови №648; стягнення з відповідача на його користь підвищення посадового окладу за військову службу на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за період з 01.06.2015 по 22.04.2016 в сумі 811,62 грн.; стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період з 23.04.2016 по 28.02.2018 за затримку розрахунку грошового забезпечення при звільненні в розмірі 79403,94 грн, тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні таких.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно із ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа РуїзТоріха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтею 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 10 липня 2018 року.