Рішення

від 27.04.2018 по справі 826/14334/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2018 року № 826/14334/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Олтекс доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2016 року № 0009031404, № 0009021404,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Олтекс (далі - ТОВ Олтекс , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2016 року № 0009031404, № 0009021404.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Олтекс , зазначає, що ним виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Новабуд-Постач , що підтверджується складеними за результатами його діяльності первинними документами (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення).

Позивач також звертає увагу, що на момент складання відповідних податкових накладних його контрагент був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, що свідчить про наявність у нього права на складання відповідних накладних.

А тому, враховуючи зазначене, позивач вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року № 0009031404, № 0009021404 суперечать нормам Податкового кодексу України, у зв'язку із чим підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача діяв у відповідності до приписів норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (станом до 15.12.2017р.), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25 квітня 2016 року ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Олтекс (код 30435050) з питання дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Новабуд-Постач (код 39334514) за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року, за результатами якої складено Акт № 69/26-15-14-04-02/30435050.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами), що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 623 954, 00 грн.;

- п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 427, 00 грн., в тому числі за серпень 2015 року на суму 51 427, 00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточеного звітного (податкового) періоду, в тому числі за серпень 2015 року на суму 641 855, 00 грн.

10 червня 2016 року на підставі акту перевірки від акт від 25 квітня 2016 року № 69/26-15-14-04-02/30435050 ГУ ДФС у м. Києві винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0009051404, яким згідно із пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України , ТОВ Олтекс визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 623 954, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 623 954, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 0, 00 грн.;

- № 0009031404, яким згідно із пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ Олтекс визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 77 140, 50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 51 427, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 25 713, 50 грн.;

- № 0009021404, яким згідно із п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 та згідно з ст. 41 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України ТОВ Олтекс зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 641 855, 00 грн.

23 червня 2016 року ТОВ Олтекс подано до Державної фіскальної служби України скаргу (вих. № 15836/6) на податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року № 0009051404, № 0009031404, № 0009021404.

17 серпня 2016 року за результатами розгляду вказаної скарги відповідач прийняв рішення № 17807/6/09-09-11-01-02-25, яким:

- скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року № 0009051404 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати ТОВ Олтекс на користь ТОВ Новабуд-Постач ;

- податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року № 0009031404, № 0009021404 залишено без змін.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України (в редакції, чинній на момент винесення спірного наказу) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 ст. 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 ст. 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Як встановлено матеріалами справи позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ Новабуд-Постач (код 39334514).

Позивачем в правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2015 року надано суду Договір поставки від 01 квітня 2015 року № 01042015, укладений між ТОВ Олтекс (Покупець) та ТОВ Новабуд-Постач (Продавець).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити Товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводиться в видаткових накладних, які підписуються та скріплюються печатками обох Сторін та є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктами 2.1 - 2.4 Договору зазначено, що Факт передачі Товару у власність Покупця оформлюється Сторонами шляхом підписання накладних, які підписуються обома Сторонами у момент передачі-приймання Товару. Покупець несе ризик випадкової загибелі (або пошкодження) Товару лише з моменту підписання обома сторонами накладної. Моментом переходу права власності на Товар від Продавця до Покупця вважається дата підписання Сторонами вищевказаної накладної. Передача Товару у власність Покупця здійснюється Продавцем на складі Продавця, який знаходиться за адресою: с. Горенка, Київської області, вул. Радгоспна, 14. Сторони в Додатках до цього Договору можуть узгодити інші умови поставки.

Водночас, п. 3.5 Договору Оплата за транспортування/експедирування товару сплачується Покупцем додатково у відповідності до Акту виконаних робіт Продавця, протягом 3-х банківських днів з моменту здійснення транспортування/експедирування.

03 квітня 2015 року між вказаними вище сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки від 01 квітня 2015 року № 01042015, за умовами якої Сторони погодили п. 2.3 Договору викласти в наступній редакції, а саме: Передача товару у власність Покупця здійснюється Продавцем на складі Продавця за адресою: с. Горенка, Київської області, вул. Радгоспна, 14, або на складі Покупця за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19 .

На виконання вимог вказаного Договору, позивачем надано до суду копії первинних документів, а саме: видаткові накладні від 17.08.2015 р., № РН-0000468, № РН-0000469, № РН-0000470, № РН-0000471,№ РН-0000472, № РН-0000473, № РН-0000474, № РН-0000475, № РН-0000476, № РН-0000477, № РН-0000478, № РН-0000479, № РН-0000480, № РН-0000481; товарно-транспортні накладні від 17.08.2015 року № 2388, № 2389, № 2391, № 2392, № 2393, № 2394, № 2395, № 2461, № 2462, № 2463, № 2464, № 2465, № 2466, № 2467; платіжні доручення від 20 серпня 2015 року № 4944, № 4945, від 21 серпня 2015 року № 4950, від 25 серпня 2015 року № 4958, від 26 серпня 2015 року № 4979, від 27 серпня 2015 року № 4984, від 28 серпня 2015 року № 5000, від 31 серпня 2015 року № 5011 та податкові накладні від 17.08.2015 року № 51, № 50, № 49, № 48, № 47, № 46, № 45, № 44, № 42, № 41, № 40, № 39, № 38, № 43.

Згідно квитанцій № 1 вказані податкові накладні позивачем було надіслано до центрального рівня Державної податкової служби України 07.09.2015 року - 08.09.2015 року та отримано останнім без зауважень.

Дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.

За вказаних обставин, судом не беруться до уваги доводи представника відповідача щодо порушення позивачем при складані видаткових накладних Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме зазначення місця їх складання не у відповідності до умов Договір поставки від 01 квітня 2015 року № 01042015, тобто в м. Києві, а не с. Горенка, Київської області.

При цьому,суд зазначає, що Додатковою угодою № 1 від 03 квітня 2015 року до Договору поставки від 01 квітня 2015 року № 01042015 сторонами також передбачено передачу Товару у Власність Покупця на складі Покупця за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19 , тобто у м. Києві.

Судом також не беруться до уваги доводи відповідача щодо порушення позивачем п. 8.25, п. 8.26 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом спорту України від 14.10.1997 року № 363, а саме не зазначення в товарно-транспортних накладних часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 № 493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Пунктом 11.5. пункту 11 Правил передбачено: товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно з підпунктом 11.7. пункту 11 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються перевізнику.

У той же час, відповідно до п. 8.25, п. 8.26 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 року № 363, на які вказує відповідач, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не придбання товару. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлюють правила податкового обліку платників податків та поширюються на власників автомобільного транспорту (перевізників).

У той же час, як вбачається з наданих позивачем товарно-транспортних накладних ТОВ Олтекс не користувався послугами перевізників при взаємовідносинах з ТОВ Новабуд-Постач та виконанні умов Договору поставки № 01042015.

Таким чином, оскільки товарно-транспортною документацією підтверджуються операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, не зазначення у товарно-транспортній накладні часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, так само як не надання ТОВ Новабуд-Постач позивачеві необхідної технічної документації на Товар, не може бути підставою для невизнання права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому суд зазначає, що позивачем надано під час розгляду вказаної справи докази подальшого використання ним придбаного у ТОВ Новабуд-Постач товару (тканини). А саме: копії програм запуску у виробництво виробів (утеплювач до куртки утепленої польової) та копії видаткових накладних, виданих Міністерству оборони України, Військовій частині А2798, ТОВ Виробнича організація Харків .

Окрім цього, з метою з'ясування обставин фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентом ТОВ Новабуд-Постач , зокрема щодо транспортування/експедирування товару, судом вживалися заходи щодо виклику в судове засідання для допиту свідка Рудніцького В.Л. (згідно товарно-транспортних накладних - водій), який підтвердив факт транспортування товару зі складу ТОВ Новабуд-Постач до складу ТОВ Олтекс .

Суд зазначає, що представником відповідача під час розгляду вказаної справи не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ Новабуд-Постач господарських операцій за спірним договором, наявності факту узгодженості їх дій з позивачем з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності останнього з такими діями ТОВ Новабуд-Постач .

Водночас, судом не береться також посилання відповідача в акті перевірки на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/18265/15-к від 24 грудня 2015 року, відповідно до якої…. у ході аналізу податкового кредиту підприємства ПП ШВ Авітекс по ланцюгу до кінцевого виробника, встановлено проведення фінансово-господарських взаємовідносин, зокрема, ТОВ Новабуд Інвест , ТОВ Нікітекс-Трейд , ТОВ Новабуд-Постач , ТОВ Смарт Сейл , ТОВ Спецректорг , ТОВ Центрокомбуд , які мають ознаки транзитності . У вказаних підприємств відсутні основні фонди, активи, складські приміщення, транспортні засоби та трудові ресурси необхідні для ведення господарської діяльності , оскільки вказана ухвала суду стосується взаємовідносин ТОВ Новабуд-Постач з його контрагентами (за виключенням позивача), та не має ніякого відношення до позивача та не свідчить про обізнаність посадових осіб ТОВ Олтекс про можливе вчинення його контрагентом порушень вимог податкового законодавства.

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ Новабуд-Постач правочину є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція контролюючого органу щодо суперечності спірних договорів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Більш того, такі висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 року № 755-IV (зі змінами та доповненнями) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та громадських формувань від 13.09.2016 року, на момент підписання вказаних вище первинних документів юридична особа ТОВ Новабуд-Постач не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Судом також береться до уваги, наданий позивачем, Акт від 03.08.2016 року № 231/26-15-14-01-01-30435050 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Олтекс (код за ЄДРПОУ 01-30435050) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.12.2015 року , висновками якого не встановлено порушення ТОВ Олтекс вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за серпень 2015 року.

Таким чином, судом встановлено, що правочин між ТОВ Олтекс та ТОВ Новабуд-Постач було укладено з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у вказаних сторін умислу на укладення вказаних вище договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський Суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського Суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем надано не було.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 77 140, 50 грн. (51 427, 00 грн. - основний платіж; 25 713, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року № 0009031404, № 0009021404 підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 784, 93 грн. з бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Олтекс (02132, м. Київ, вул. Садова, 49а, буд. 12, код ЄДРПОУ 30435050) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 10 червня 2016 року № 0009031404, № 0009021404 .

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Олтекс понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 784, 93 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін