Рішення

від 30.04.2018 по справі 826/23663/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2018 року № 826/23663/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскар Україна" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування пені,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Іскар Україна (далі - позивач та/або ТОВ Іскар Україна ) з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління

Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган) та просить суд скасувати пеню нараховану товариству з обмеженою відповідальністю Іскар Україна" з 12.03.2014 по 26.05.2014 по податковій декларації з податку на прибуток підприємства №9091135292 від 03.03.2014 у розмірі 25 938, 33 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вчасно сплатив авансові внески з податку на прибуток в загальному розмірі 1 093 278, 00 грн., з огляду на що у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування пені.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях на позовну заяву, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведена камеральна перевірка податкової звітності ТОВ Іскар Україна з податку на прибуток за період 2013 рік, за результатами якої складений акт від 14.10.2014 № 595/26-54-15-02-08.

Під час проведення вказаної камеральної перевірки перевіряючим органом встановлено порушення ТОВ Іскар Україна строків сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з названого податку, передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку за 2013 рік в сумі 1 092 738, 91 грн. по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, затримка сплати складає 77 днів.

З урахуванням висновків викладених в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш від 30.10.2014 №017001502, яким, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, за порушення ТОВ Іскар Україна граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, код платежу 11020300, у розмірі 1 092 738,91 грн., всього на 77 днів, нарахувало підприємству штраф в сумі 218 547,78 грн., що складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2015 у справі №826/4345/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30.10.2014 №0017001502.

Як стверджує позивач, з листа 14.08.2015 стало відомо про наявність у останнього податкового боргу, який виник 26.05.2014 на підставі нарахованої та несплаченої пені згідно пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України з 12.03.2014 по 26.05.2014 на податкову декларацію з податку на прибуток підприємства №9091135292 від 03.03.2014 у розмірі 25 938, 33 грн.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України визначені базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій.

Одночасно, п. 152.1 ст. 152 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно п. 152.9 ст. 152 ПК України, для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Так, нормами абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань (абз. 11 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

При цьому, дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно (абз. 12 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, за приписами вищенаведених норм абз. 4 - 11 п. 57.1 ст. 57 ПК України, нарахування та сплата податку на прибуток платників (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) відбувається за особливими правилами нарахування та сплати податку на прибуток. Зокрема, звітним податковим періодом, встановленим для нарахування податку на прибуток, відповідно до абз. 3 п. 57.1 ст. 57 Кодексу, є річний податковий період, а звітним податковим періодом, встановленим для сплати податку на прибуток, є місячний податковий період.

Крім того, на думку суду, в контексті вищенаведених норм ПК України, а також положень норм пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 цього ж Кодексу слідує, що авансовий внесок з податку на прибуток є невід'ємною частиною такого податку, а тому, відповідно, не може розцінюватися як окремий вид податку.

У відповідності до п. 9.3 ст. 9 ПК України, зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 38.3 ст. 38 ПК України).

У силу пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Згідно абз. 1 і 3 п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

В той же час, в контексті приписів п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Поряд з цим, згідно п. 5.2 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 №953 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 27.12.2010 за №1350/18645, пеня нарахована на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження також підлягає скасуванню, а якщо така пеня була сплачена, вона підлягає зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 Кодексу.

Як зазначає відповідач у письмових запереченнях під час перевірки встановлено, що згідно ІС Податковий блок 03.03.2014 TOB Іскар Україна подано до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 (реєстраційний № 9091135292), де задекларовано в рядку 11 Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню та в рядку 14 Податок на прибуток за звітний (податковий) період суму 1 163 653,00 грн. в рядку 13 Зменшення нарахованої суми податку показник відсутній, додаток ЗП до рядка 13 з декларацією не подано.

Водночас, TOB Іскар Україна 27.05.2014 подано до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (реєстраційний № 9091392042), де задекларовано в рядку 11 Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню суму 1 163 653,00 грн.. в рядку 13 Зменшення нарахованої суми податку суму 1 093 278.00 грн. в рядку 14 Податок на прибуток за звітний (податковий) період суму 70 375,00 гривень. Крім того, з декларацією подано додаток ЗП в якому задекларовано, що зменшення нарахованої суми податку здійснено за рахунок авансових внесків.

Відповідно до КОР TOB Іскар Україна , на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 (реєстраційний № 9091135292 від 03.03.2014) нараховано 11.03.2014 суму 1 163 653.00 грн., яку погашено 11.03.2014 за рахунок переплати у сумі 70 914.09 грн., 27.05.2014 у сумі 1 092 738.91 грн. у зв'язку з поданням уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 (реєстраційний № 9091392042 від 27.05.2014).

Суд оцінюючи вказані доводи звертає увагу на наступне.

Як вже було зазначено вище, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2015 у справі №826/4345/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30.10.2014 №0017001502, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, за порушення ТОВ Іскар Україна граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, код платежу 11020300, у розмірі 1 092 738,91 грн., всього на 77 днів, нараховано підприємству штраф в сумі 218 547,78 грн., що складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання.

Згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2015 у справі №826/4345/15 судом встановлено, що З наявних матеріалах справи доказів (а саме: податкових декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ Іскар Україна за звітний (податковий) період 2013 рік (звітної, від 03.03.2014 року) та (уточнюючої від 27.05.2014 року), копій виписок ПАТ ІНГ Банк Україна (МФО 300539) по особовому рахунку ТОВ Іскар Україна № 26008003068000 за 17.01.2013 року, 15.02.2013 року, 06.03.2013 року, 04.04.2013 року, 23.05.2013 року, 27.06.2013 року, 19.07.2013 року, 14.08.2013 року, 06.09.2013 року, 30,.09.2013 року, 08.10.2013 року, 30.10.2013 року, 15.11.2013 року, 29.11.2013 року та 11.03.2014 року, та реєстрів клієнтських платежів цього банку з вибіркою по платежам, витягу з облікової картки платника податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, - позивача за 2014 рік) судом вбачається, що позивач визначив у попередньо поданій Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік розмір авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний рік), що підлягав сплаті у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року у розмірі 1 093 278,91 грн., а тому зазначені суми податкових зобов'язань є узгодженими сумами грошового зобов'язання.

Суми авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік (код платежу 11023300 Авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів ) були сплачені підприємством до державного бюджету 17.01.2013 року, 15.02.2013 року, 06.03.2013 року, 04.04.2013 року, 23.05.2013 року, 27.06.2013 року, 19.07.2013 року, 14.08.2013 року, 06.09.2013 року, 30.09.2013 року, 08.10.2013 року, 30.10.2013 року, 15.11.2013 року, 29.11.2013 року (всього на загальну суму 1 093 278 грн.). Додатково ТОВ Іскар Україна сплатило 11.03.2014 року до бюджету податок на прибуток за 2013 рік в сумі 70 375 грн.

В обліковій картці платника податку на прибуток підприємств (код платежу 11020300) було проведено сплату платежів лише на суму 70 375 грн. Водночас, контролюючим органом під час судового розгляду даної справи, в порушення норми ч. 2 ст. 71 КАС України, не було спростовано жодними документальними доказами (в тому числі витягом з облікової картки платника авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів - ТОВ Іскар Україна за 2013 рік) факти сплати позивачем та надходження до державного бюджету сум авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 1 093 278 грн.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що станом на 11.03.2014 року позивав виконав свій податковий обов'язок по сплаті податку на прибуток за 2013 рік в сумі 1 092 783 грн. в повному обсязі, то суд вважає висновки відповідача про допущення ТОВ Іскар Україна випадку несвоєчасної сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в зазначеній сумі коштів, що було зумовлено лише допущенням платником податку помилок в оформленні та поданні податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік (звітної), хибними, а спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.".

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за підсумком наведеного суд приходить до висновку, що обставини відносно виконання позивачем обов'язку по сплаті податку на прибуток за 2013 в сумі 1 092 783 грн. в повному обсязі не підлягають доказуванню, оскільки встановленні судовим рішенням у справі № 826/4346/15.

В той же час, аналіз п. 129.1 ст. 129 ПК України дає суду підстави дійти висновку, що пеня безпосередньо нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Приймаючи до уваги те, що судовим рішенням у справі № 826/4346/15 встановлено відсутність несвоєчасної сплати ТОВ Іскар Україна грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 1 093 278 грн., суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування контролюючим органом пені.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В той же час, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

При цьому, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що в ході розгляду справи відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Іскар Україна (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 150, код ЄДРПОУ 33634961) до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, б. 58, код ЄДРПОУ 38765858) задовольнити.

2. Скасувати пеню нараховану товариству з обмеженою відповідальністю Іскар Україна" з 12.03.2014 по 26.05.2014 по податковій декларації з податку на прибуток підприємства №9091135292 від 03.03.2014 у розмірі 25 938, 33 грн.

3. Судові витрати в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Іскар Україна (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 150, код ЄДРПОУ 33634961) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, б. 58, код ЄДРПОУ 38765858).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева