Рішення

від 23.04.2018 по справі 914/283/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018р. Справа №914/283/18

За позовною заявою: Фізичної особи-підприємця Короля Богдана Михайловича, смт. Новий Розділ, Львівська область

до відповідача: Приватного підприємства "Тедекс мастила Україна", м. Львів

про: стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги в розмірі 18 500 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників:

Від позивача: Король Б.М.

Від відповідача: Біла О.В. - представник (Довіреність № б/н від 01.03.2018р.)

Права і обов'язки роз'яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця Короля Богдана Михайловича, до відповідача: Приватного підприємства "Тедекс мастила Україна", про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги в розмірі 18 500 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.03.2018р.

14.03.2018р. від відповідача надійшов до суду зустрічний позов про відшкодування збитків.

Ухвалою від 16.03.2018р. зустрічний позов Приватного підприємства "Тедекс мастила Україна" повернуто, з підстав зазначених в ухвалі.

14.03.2018р. представник відповідача подав до суду відзив, в якому заперечив проти позовних вимог.

В судовому засіданні 20.03.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги та подав до суду відповідь на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2018р. заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 20.03.2018р. відкладено розгляд справи на 23.04.2018р.

27.03.2018р. представник відповідача подав до суду письмові заперечення щодо відповіді на відзив позивача.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

25 липня 2014 року між сторонами укладено договір про надання транспортних послуг автомобільного перевезення, відповідно до розділу 1 якого, позивач, який діє за дорученням відповідача, бере на себе зобов'язання виконати й організувати виконання визначених за цим договором послуг по доставці вантажу, пов'язаних з перевезенням вантажу, а також у випадку перевезень за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів, Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МПД, автомобільним транспортом, а відповідач прийняти й оплатити виконані перевізником послуги по перевезенню. Конкретні умови по перевезенню оформлюються заявками відповідача на перевезення вантажу, в яких передбачаються конкретні умови для належного виконання умов договору. Заявка на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі, скріплена печатками та підписами позивача та відповідача, та є невід'ємною частиною даного договору. Сторони визначили юридичну силу заявки на перевезення, переданої шляхом факсимільного зв'язку (п. 1.1-1.3).

У п. 7.1 вказаного договору сторони узгодили, що договір вступає в дію з моменту його підписання та діє 1 рік. Якщо жодна із сторін заявить про намір припинити дію договору, шляхом укладення додаткової угоди, не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, договір вважається пролонгованим на такий самий термін на тих самих умовах.

18.10.2016р. між позивачем та відповідачем укладено Замовлення № 179 на здійснення перевезення вантажу з пункту завантаження (м. Томашов, Польща) до пункту розвантаження (Україна, м. Львів) через митний перехід Рава-Руська. Вартість перевезення становить 18500,00грн. Оплата після отримання факсокопій документів (акти виконаних робіт, рахунок, CMR).

Як зазначено в позовній заяві, вказане Замовлення укладено на виконання договору надання транспортних послуг автомобільного перевезення № 21 від 25.07.2014р., термін дії якого на час укладення та виконання Замовлення № 179 від 18 жовтня 2016 року - закінчився.

На виконання Замовлення № 179 від 18 жовтня 2016 року та в інтересах відповідача (приватного підприємства Тедекс мастила Україна ), позивач (фізичною особою-підприємцем Король Богданом Михайловичем) уклав з приватним підприємством Михалич і Ко Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 65 ЕП від 18.10.2016р. Відтак, останній безпосередньо здійснював перевезення вантажу для відповідача (приватного підприємства Тедекс мастила Україна ).

В підтвердження виконання взятих зобов'язань за спірним Замовленням № 179 на здійснення перевезення вантажу, позивач долучив копію рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2017р. у справі № 914/38/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р.

Відповідно до змісту вказаних судових рішень, згідно із замовленням № 179 від 18.10.2016р. ПП Михалич і Ко здійснило перевезення вантажу за маршрутом ОСОБА_4 (Республіка Польща) - м. Львів (Україна).

За твердженням позивача, дійсність здійсненого перевезення підтверджується підписанням відповідачем: ПП "Тедекс мастила Україна" міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А № 552043 від 19.10.2016р.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, заборгованість становить 18500,00грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивач скеровував відповідачу претензії в березні та жовтні 2017 року. У відповіді на претензію відповідач зазначив про необґрунтованість вимог та відхилив їх.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18500,00грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, зазначивши наступне.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що Замовлення № 179 укладене сторонами на виконання договору № 21 від 25.07.2014р. Однак, у тексті Замовлення № 179 фактично вказано, що його укладено відповідно до договору № 52 від 25.07.2014р. В додатках до позовної заяви зазначено про долучення копії договору № 21. Договір № 52 від 25.07.2014р., на виконання якого укладено Замовлення № 179. яке і підставою позову позивачем не надано.

Також відповідач звернув увагу, що відповідно до п. 11 Замовлення № 179 оплата здійснюється після отримання факсокопій документів (Акти виконаних робіт, рахунок, CMR).

Відповідач отримав від позивача 29 січня 2018 року два примірники акту № 179 за надані послуги в розмірі 18500,00грн., рахунок № 179 від 20.10.2016р. та копію CMR № 552043.

Однак, вказані документи були повернуті позивачу без підписання, оскільки, Акт № 179 містив дату його підписання обома сторонами 27.10.2016р. та Рахунок № 179 містив дату його складання 20.10.2016р., що не відповідає фактичним обставинам. На вказані невідповідності відповідач наголосив позивачу листом від 31 січня 2018 року.

За твердженням відповідача, позивач не привів вказані документи у відповідність до фактичних обставин справи, належно оформлені документи відповідач не отримував.

Відтак, на думку ПП "Тедекс мастила Україна", оскільки, позивачем не надано правильно оформлених документів, у відповідача не наступив строк виконання грошових зобов'язань.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Замовлення № 179 від 18 жовтня 2016 року на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором транспортного експедирування, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України, а частиною 2 зазначеної статті визначено, що Положення Глави 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до статей 929, 930 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Позивач свої зобов'язання за замовленням № 179 від 18 жовтня 2016 року виконав повністю, що підтверджується копією CMR № 552043 та не заперечується відповідачем.

Факт здійснення перевезення також підтверджується рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/38/17 за позовом Приватного підприємства Михалич і Ко до Фізичної особи-підприємця Короля Богдана Михайловича про стягнення 49 650, 00 грн. Відповідно до вказаного рішення, суд позовні вимоги задоволив частково та вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 17 500, 00 грн. вартості наданих послуг перевезення, 31 567, 96 грн. відшкодування за сплату штрафу за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду та 1 361, 85 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 582,04 грн відшкодування за сплату штрафу за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суд від 11.07.2017р. рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2017р. у справі № 914/38/17 залишено без змін.

Заперечення відповідача про неналежне оформлення позивачем оригіналів акту № 179 за надані послуги в розмірі 18500,00грн., рахунок № 179 від 20.10.2016р. та CMR № 552043 міжнародної товарно-транспортної накладної, у зв'язку із чим строк виконання зобов'язання не наступив - судом відхиляються, зважаючи на наступне.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього Закону, первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях і мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинними обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов'язання.

Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.

Відповідно до положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. При цьому, згідно ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості транспортно-експедиційного обслуговування у повному обсязі, відповідач не заперечив проти дійсності перевезення товару, а висновки та заперечення останнього про неналежне оформлення акту № 179 за надані послуги в розмірі 18500,00грн., рахунок № 179 від 20.10.2016р. та CMR № 552043, у зв'язку із чим строк виконання зобов'язання не наступив, суд вважає помилковими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, послуга надана в жовтні 2016 року, відтак, і первинні документи складені за вказаний період. Водночас, зважаючи на загальний строк позовної давності при експедируванні, позивач вправі звернутися до боржника із вимогою про погашення заборгованості протягом трьох років.

При цьому, слід зазначити, що підписавши CMR № 552043 (міжнародну товарно-транспортну накладну), відповідач погодився із дійсністю здійсненого перевезення та доказів зворотнього не надав.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за надані послуги у розмірі 18500,00грн.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки, спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7 ,13 ,14,73,74,76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Тедекс мастила Україна" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355, ідентифікаційний код 34913074) на користь Фізичної особи-підприємця Короля Богдана Михайловича (81652, АДРЕСА_1; індивідуальний номер НОМЕР_1) 18500,00грн. основного боргу та 1762,00грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 27.04.2018р.

Суддя Ділай У.І.