Постанова

від 01.08.2018 по справі 914/283/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2018 р. Справа № 914/283/18

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Кравчук Н.М.,

Якімець Г.Г.;

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства Тедекс мастила Україна б/н від 14.05.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1487/18 від 16.05.2018 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 23 квітня 2018 року (суддя Ділай У.І., повне рішення складено 27.04.2018 р.)

у справі № 914/283/18,

порушеній за позовом

позивача: Фізичної особи-підприємця Король Богдана Михайловича, м. Новий Розділ, Львівської області,

до відповідача: Приватного підприємства Тедекс мастила Україна , м. Львів,

про стягнення заборгованості в сумі 18500,00 грн. та стягнення судових витрат,

за участю представників:

від апелянта/відповідача: не прибув,

від позивача: Тибінка В.Я.,

вільний слухач Вербенко П.О. (посвідчення адвоката № 976 від 17.03.2004 року).

ВСТАНОВИВ :

16.02.2018 року Фізична особа-підприємець Король Богдан Михайлович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовними вимогами до Приватного підприємства Тедекс мастила Україна про стягнення заборгованості в сумі 18500,00 грн. за надані транспортно-експедиційні послуги та стягнення 1762,00 грн. судового збору за подання позову до господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством Тедекс мастила Україна 14.03.2018 р. на розгляд Господарського суду Львівської області було подано зустрічну позовну заяву, яка ухвалою місцевого господарського суду від 16.03.2018 року повернута Приватному підприємству Тедекс мастила Україна (а. с. 58-59).

Слід зазначити, що ухвала Господарського суду Львівської області про повернення зустрічної позовної заяви Приватного підприємства Тедекс мастила Україна , останнім, у встановленому законом порядку, не оскаржена, доказів протилежного в матеріалах справи не міститься.

В процесі розгляду справи, Господарським судом Львівської області було прийнято рішення від 23.04.2018 р. у справі № 914/283/18, яким позовні вимоги задоволено. Вирішено стягнути з Приватного підприємства Тедекс мастила Україна (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355, ідентифікаційний код 34913074) на користь Фізичної особи - підприємця Короля Богдана Михайловича (АДРЕСА_2, індивідуальний номер НОМЕР_1) 18500,00 грн. основного боргу та 1762,00 грн. судового збору (а. с. 85, 86-91).

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням місцевого господарського суду, скаржник (Приватне підприємство Тедекс мастила Україна ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 14.05.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1487/18 від 16.05.2018 р.), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018 р. у справі № 914/283/18 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати покласти на позивача (а. с. 100-102).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Так апелянт в апеляційній скарзі не заперечує, щодо укладення договору на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та набуття між сторонами прав та обов'язків.

Разом з тим, апелянт не заперечуючи наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, покликається на те, що позивачем неналежним чином було оформлено документи, зокрема, акт № 179 за надані послуги в сумі 18500,00 грн., оскільки вважає, що вказаний акт містить дату його підписання обома сторонами 27.10.2016 року, що не відповідає фактичним обставинам, а рахунок № 179 містить дату його складання 20.10.2016 року, що також не відповідає дійсності.

Як зазначено скаржником в апеляційній скарзі, вказані документи було ним повернуто позивачу без підписання та на вказані невідповідності позивачу було наголошено в листом від 31.01.2018 року.

Однак позивачем не приведено означені документи у відповідність до фактичних обставин справи та належно оформленні документи на адресу апелянта/відповідача не направлялись.

Відповідно до наведеного апелянт вважає, що оскільки позивачем не надано, на його думку, правильно оформлених документів, у відповідача не наступив строк виконання грошових зобов'язань, однак дані обставини справи, місцевим господарським судом залишено поза увагою, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу (а. с. 114-115), у якій останній заперечує доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, покликаючись на те, що свої зобов'язання за замовленням № 179 від 18 жовтня 2016 року позивач виконав повністю, що підтверджується наявною в матеріалах справи Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А № 552043 та не заперечується апелянтом у справі.

Факт здійснення перевезення також підтверджується рішенням Господарського суду львівської області від 21.02.2017 року у справі № 914/38/17, яке набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 року у даній справі.

Також позивач у відзиві стверджує, що оскільки транспортно-експедиційна послуга була ним надана в жовтні 2016 року, то і первинні документи складені за вказаний період та оформлені актом № 179 за надані послуги в розмірі 18500,00 грн., про що було виписано рахунок № 179 від 20.10.2016 року.

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу покликається на те, що вищевказані документи були виписані у відповідності до замовлення № 179 від 18 жовтня 2016 року та разом з МТТН (CMR) А № 552043 надіслані на адресу ПП Тедекс мастила Україна для проведення оплати, але підприємством такі були протиправно відкинуті.

Враховуючи наведене у відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає, що вказані первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозв'язку із зазначеним основним видом діяльності позивача, однак відповідач/апелянт за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги не розрахувався, у зв'язку з чим, судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення із відповідача на користь позивача 18500,00 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018р. відкрито апеляційне провадження та ухвалою суду від 06.06.2018 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства Тедекс мастила Україна б/н від 14.05.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1487/18 від 16.05.2018 р. до провадження та розгляд скарги призначено на 18 липня 2018 року, про що учасники справи були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 118-119).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 18.07.2018 р. розгляд справи було відкладено на 01.08.2018 року, про що сторони були належним чином повідомлені (а. с. 129-130).

В судове засідання 01.08.2018 р. представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, яке отримано апелянтом (ПП Тедекс мастила Україна ) за адресою: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355 - 23.07.2018 р. за № 79040 08175081 (докази - оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення є матеріалах справи, а. с. 129).

Як вбачається з апеляційної скарги (а. с. 100-102), апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018 р. у справі № 914/283/18 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати покласти на позивача.

Від позивача в судове засідання представник прибув, проти викладеного в апеляційній скарзі заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Львівської області по справі № 914/283/18 від 23.04.2018 року - без змін.

З огляду на наведене слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

21.05.2018 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження та ухвалою суду від 06.06.2018 р. призначено справу № 914/283/18 до розгляду у судовому засіданні на 18.07.2018 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією (а. с. 118-119).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 р. розгляд справи № 914/283/18 було відкладено на 01.08.2018 року, про що сторони були повідомлені рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с.129-130).

Крім того, розпорядженням № 316 в. о. керівника апарату суду від 17.07.2018 року, склад колегії змінювався.

Також слід зазначити, що відповідно до статті 216 ГПК України, суд може відкласти розгляд справи у випадку настання обставин, що визначені ст. 202 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею.

У частині 2 статті 202 ГПК України визначено перелік підстав відкладення розгляду справи в межах встановленого цим Кодексом строку, які є вичерпними і не підлягає поширеному тлумаченню:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнані поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частиною 3 статті 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

В даному випадку, апелянт/відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано останнім 23.07.2018 р. за № 79040 08175081.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 р. у даній справі участь уповноважених учасників сторін по даній справі обов'язковою не визнавалась.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, розглядати дану справу за наявними у ній матеріалами, без участі представника апелянта/відповідача, оскільки нез'явлення представника апелянта у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 23 квітня 2018 року у справі № 914/283/18, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 25 липня 2014 року між Фізичною особою - підприємцем Король Богданом Михайловичем (Експедитор - за договором, позивач - у справі) та Приватним підприємством Тедекс мастила Україна (Замовник - за договором, відповідач - у справі) було укладено договір про надання транспортних послуг автомобільного перевезення (надалі - Договір) (а. с. 14-19).

Колегією суддів встановлено, що за своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками, вказаний вище правочин є договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України, а частиною 2 зазначеної статті визначено, що Положення Глави 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

У відповідності до п.1.1 договору, Експедитор, який діє за дорученням Замовника, бере на себе зобов'язання виконати і організувати виконання визначених за цим договором послуг по доставці вантажу, пов'язаних з перевезенням вантажу, а також у випадку перевезень за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, автомобільним транспортом, а Замовник прийняти й оплатити виконані перевізником послуги по перевезенню.

Форма та зміст заявки сторонами за договором визначено пунктами 1.2 та 1.3 договору.

Конкретні умови по перевезенню оформлюються заявками відповідача на перевезення вантажу, в яких передбачаються конкретні умови для належного виконання умов договору. Заявка на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі, скріплена печатками та підписами позивача та відповідача, та є невід'ємною частиною даного договору. Сторони визначили юридичну силу заявки на перевезення, переданої шляхом факсимільного зв'язку (п. 1.2-1.3).

Обов'язки та умови розрахунку, сторонами передбачено розділом 2 та 3 даного договору.

Розділом 4 визначено відповідальність сторін.

Відповідно до п. 7.1 вказаного договору сторони узгодили, що договір вступає в дію з моменту його підписання та діє 1 рік. Якщо жодна із сторін заявить про намір припинити дію договору, шляхом укладення додаткової угоди, не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, договір вважається пролонгованим на такий самий термін на тих самих умовах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на час розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції договір про надання транспортних послуг автомобільного перевезення є дійсним, не припиненим, доказів протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до укладеного вищенаведеного договору, 18.10.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Замовлення № 179 (а. с. 20).

З тексту зазначеної вище заявки, яка подана позивачем вбачається, що підписуючи дану заявку, яка є невід'ємною частиною договору, сторонами у справі погоджено наступні додаткові умови транспортно-експедиційного обслуговування, а саме (мовою оригіналу):

Дата і час завантаження: 18.10.2016р.

Маршрут: Томашов Мазовецький (Польща) - Львів (Україна)

Адреса завантаження: 97200, м. Томашов Мазовецький, урочище Циган 2

Контактна особа завантаження: ОСОБА_9 НОМЕР_5

Місце замитнення: м. Пьотркув, Трибунальський (згідно документів)

Назва перетину митного кордону України: п/п Рава-Руська

Місце розмитнення: Укнраїна, м. Городок, вул. Львівська, 659А

Дата і час розвантаження: --------------

Адреса розвантаження: Україна, м. Львів, вул. Городоцька, 357 (територія БФ Десятка )

Назва вантажу та його об'єм: мастило в бочках, вага, 16

Вид опакування: розміри 86м.куб.

Вартість перевезення: 18500,00 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот гривень). Оплата після отримання факсокопій документів (акти виконаних робіт, рахунок, CMR).

Додаткові умови

Вид автотранспорту: реф

Тип завантаження: задній

Документи: CMR, копія польського САД

Дані автомобіля: НОМЕР_2

Номер причепа: НОМЕР_4

Дані по водію: ОСОБА_8

Конт. телефон: НОМЕР_3.

Зазначене вище Замовлення є невід'ємною частиною договору і має повну юридичну силу, якщо воно підтверджене круглими печатками та підписом обох сторін за допомогою факсимільного зв'язку. Умови замовлення являються пріоритетними. Замовлення прийняте. З умовами згідні.

Колегією суду апеляційної інстанції встановлено, що вищевказане Замовлення, підписано сторонами за договором з обох сторін, засвідчена факсимільними підписами та скріплена круглими печатками сторін.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем на виконання Замовлення № 179 від 18 жовтня 2016 року та в інтересах відповідача (Приватного підприємства Тедекс мастила Україна ), було укладено з Приватним підприємством Михалич і Ко договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 65 ЕП від 18.10.2016 р. автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (а. с. 21-22).

Відтак, Приватне підприємство Михалич і Ко безпосередньо здійснював перевезення вантажу для відповідача (Приватного підприємства Тедекс мастила Україна ).

В підтвердження виконання взятих зобов'язань за спірним Замовленням № 179 на здійснення перевезення вантажу, позивач долучив копію рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2017 р. у справі № 914/38/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р.

Відповідно до змісту вказаних судових рішень, згідно із Замовленням № 179 від 18.10.2016 р. ПП Михалич і Ко здійснило перевезення вантажу за маршрутом: Томашов Мазовецький (Республіка Польща) /Tomaszow Maz. Polska/ - м. Львів (Україна).

Слід зазначити, що дані обставини були предметом дослідження у справі № 914/38/17, яке набрало законної сили, відповідно до ч. 4, ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, перевезення вантажу за маршрутом Томашов Мазовецький (Республіка Польща) - м. Львів (Україна) підтверджується наявною в матеріалах справи Міжнародною товарно-транспортною накладної (CMR) А № 552043 від 19.10.2016р. (а. с. 23).

З урахуванням наведеного, матеріали справи містять докази того, що позивачем виконано умови спірного договору про надання транспортних послуг автомобільного перевезення, про що свідчить підписана відповідачем (ПП Тедекс мастила Україна ) міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А № 552043 від 19.10.2016р.

Дані обставини також не заперечуються апелянтом/відповідачем у тексті апеляційної скарги.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором та заявкою не виконав, у зв'язку з чим, станом на час звернення позивача до суду першої інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем становить 18500,00 грн.

У зв'язку з вищенаведеними обставинами, позивачем в порядку досудового врегулювання спору скеровував відповідачу претензії: вих № 01 від 24 березня 2017 року, вих. № 06-10/01 від 06 жовтня 2017 року та вих. № 06-10/02 від 06 жовтня 2017 року, в яких позивач вимагав сплатити заборгованість за надані послуги (а. с. 38-39, 44-45, 47-48).

Вищенаведені претензії апелянтом/відповідачем отримані, про що свідчить відповідь на претензії вих. № 2604 від 26 квітня 2017 року, в яких останній зазначив про необґрунтованість вимог та відхилив їх у зв'язку із їх необґрунтованістю (а. с. 41-43).

З відповіді на претензії позивача вбачається, що відповідачем відхиляючи претензії позивача зазначено, що ПП Тедекс мастила Україна було передано Перевізнику - ПП Михалич і Ко грошові кошти в сумі 2500 польських злотих (18500,00 грн.), (що підтверджено відповідною розпискою перевізника від 26.10.2016 року).

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 18500,00 грн.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, між сторонами у справі було укладено договір про надання транспортних послуг автомобільного перевезення (надалі - Договір) (а. с. 14-19).

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором транспортного експедирування.

Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено Замовлення № 179 від 18 жовтня 2016 року на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, у зв'язку із чим сторони набули взаємних прав і обов'язків, що і не заперечується сторонами у справі, зокрема апелянтом.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України, а частиною 2 зазначеної статті визначено, що Положення Глави 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до статей 929, 930 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В даному випадку, як уже було вище зазначено, між позивачем та ПП Михалич і Ко було укладено договір від 18.10.2016 р. на транспортно-експедиційне обслуговування № 65ЕП, тобто, у зв'язку із укладенням між сторонами у справі договору про надання транспортних послуг автомобільного перевезення, позивачем було залучено до перевезення ПП Михалич і Ко .

Статтею 3 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність унормовано, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України Про транспорт , Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність , цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 статті 316 Господарського кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Зокрема, на експедитора покладаються обов'язки з організації та виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками.

Аналогічними є приписи частини 1 статті 932 Цивільного кодексу України, які унормовують, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Замовленням № 179 від 18 жовтня 2016 року виконав повністю, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною /далі за текстом - МТТН/(CMR) А № 552043.

Слід зазначити, що за МТТН (СМR) А №, 552043, перевезення вантажу автомобільним транспортом відбулося у міжнародному сполученні за маршрутом: місце завантаження: м. Львів, Україна - місце розвантаження: Томашов Мазовецький (Республіка Польща) /Tomaszow Maz. Polska/.

До Конвенції, що підписана в м. Женеві 19 травня 1956 року, Союз РСР приєднався 1 серпня 1983 року, і вона стала чинною для нього з 1 червня 1986р.

Відповідно до Закону України Про правонаступництво України від 12 вересня 1991 року Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки. Крім того, на підставі Постанови Верховної Ради України від 17 вересня 2002 року Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів (далі - Віденська конвенція) Україна приєдналася до Конвенції.

Згідно ст. 34 Віденської конвенції, коли частина або частини території держави відокремлюються і утворюють одну або декілька держав, незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередниця, будь-який договір, що був у силі на момент правонаступництва держав стосовно всієї території держави-попередниці, продовжує бути у силі стосовно до кожної утвореної таким чином держави-наступниці.

Законом України Про дію міжнародних договорів на території України від 10.12.2001р. встановлено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до частини третьої ст. 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, на спірні правовідносини сторін у даній справі поширюються норми як національного законодавства (Закони України Про зовнішньоекономічну діяльність , Про транспорт , ЦК та ГК України, інші нормативні акти України), так і положення Конвенції.

Статтями 4 та 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної . Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19.05.1956р.) визначено реквізити, які мають бути вказані в накладній на міжнародне перевезення вантажів. Пунктом 1 статті 7 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19.05.1956р.) зазначено відповідальність відправника.

Як зазначено у п. 1 статті 9 Конвенції, накладна, оскільки не доказано протилежного, слугує доказом умов договору і засвідчує прийняття вантажу перевізником (експедитором).

Згідно п. 2 Конвенції, при відсутності в накладній мотивованих застережень, наявна презумпція, що вантаж і його упаковка були зовнішньо в справному стані на момент прийняття вантажу перевізником і що число вантажних місць, а також розмітка і номера відповідали вказівкам накладної.

Статтею 11 Конвенції визначено, що відправник зобов'язаний до передачі вантажу приєднати до накладної або надати в розпорядження перевізника необхідні документи і повідомити всі необхідні дані для виконання митних або інших формальностей (п.1.). Згідно з п. 2 статті 11 Конвенції, перевірка правильності та повноти цих документів не лежить на обов'язках перевізника (експедитора), Відправник відповідає перед перевізником за будь-які збитки (всякий ущерб), який може бути спричинений відсутністю, недостатністю або неправильністю цих документів і відомостей, за виключенням випадків вини перевізника.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що по прибуттю вантажу на місце, передбачене для його здачі, одержувач має право вимагати передачі йому другого примірника накладної і передачі йому вантажу, при цьому ним видається відповідна розписка в прийнятті, а ст. 17 Конвенції, відповідальність перевізника … з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Статтями 14, 15, 16 Конвенції передбачені дії перевізника при неможливості передачі вантажу одержувачу, відмову вантажоодержувача від отримання вантажу тощо.

У всіх інших випадках, згідно статті 30 Конвенції, якщо одержувач прийняв вантаж і не встановив стану вантажу в присутності перевізника або саме пізніше в момент прийняття вантажу, коли мова йде про очевидні втрати або пошкодження, або протягом семи днів з дня прийняття вантажу, не враховуючи неділі і інших вихідних днів, коли мова йде про непомітні зовні втрати або пошкодження, не вчинив перевізнику застережень, які вказують на загальний характер втрат або пошкоджень, вважається, оскільки не доказано зворотнього, підстава для презумпції, що вантаж був прийнятий в стані, описаному у накладній. При передачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача за договором, без застережень, перевезення вважається завершеним.

В нашому випадку, згідно до приписів Конвенції, перевезення вантажу є завершеним з моменту отримання вантажу вантажоодержувачем, без будь-яких застережень, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А № 552043, за маршрутом: м. Львів, Україна - Томашов Мазовецький (Республіка Польща) /Tomaszow Maz. Polska/, де у графі 24 МТТН (СМR), після напису: Вантаж одержав/Goods received - проставлено підпис особи, яка отримала вантаж та штамп (кругла печатка) отримувача вантажу - Приватне підприємство Тедекс мастила Україна № 34943074, без зауважень та претензій у цій накладній (а. с. 23).

Згідно з п. 2 статті 11 Конвенції, перевірка правильності та повноти цих документів не лежить на обов'язках перевізника (експедитора), Відправник відповідає перед перевізником за будь-які збитки (всякий ущерб), який може бути спричинений відсутністю, недостатністю або неправильністю цих документів і відомостей, за виключенням випадків вини перевізника. Відповідно до п. 1 статті 9 Конвенції, накладна, оскільки не доказано протилежного, слугує доказом умов договору і засвідчує прийняття вантажу перевізником (експедитором), відтак вказане перевезення вважається завершеним.

Нормами Конвенції, як і приписами національного законодавства України презюмується належне, своєчасне та у повному обсязі виконання зобов'язання усіма сторонами (транспортерами) договору (угоди, контракту), тощо.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Виходячи із приписів ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Пунктом 45 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, який затвердженого постановою РМ Української РСР від 27.06.69р. № 401 (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що за договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або організація зобов'язуються доставити ввірений їм вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Пунктом 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, передбачено, що вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру … акти заміру (зважування).

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей вказаних у товарно-транспортних документах.

Крім того, факт здійснення перевезення також підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/38/17 за позовом Приватного підприємства Михалич і Ко до Фізичної особи-підприємця Короля Богдана Михайловича про стягнення 49650,00 грн., яке набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2017 р. у справі № 914/38/17.

Відповідно до вказаного рішення, суд позовні вимоги задоволив частково та вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 17500,00 грн. вартості наданих послуг перевезення, 31567,96 грн. відшкодування за сплату штрафу за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду та 1361,85 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 582,04 грн. відшкодування за сплату штрафу за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суд від 11.07.2017р. рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2017р. у справі № 914/38/17 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4, ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо тверджень апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, що позивачем неналежно оформлено оригінали акту № 179 за надані послуги в розмірі 18500,00 грн., рахунок № 179 від 20.10.2016р. та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А № 552043, у зв'язку із чим строк виконання зобов'язання не наступив колегією суду до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього Закону, первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях і мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88.

Як зазначено вище у цій постанові, Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) А № 552043, про перевезення вантажу зазначеного у графах 6, 7, 8, 9 МТТН (СМR), в кількості 21666,92 KG (графи 11, 12 СМR), за маршрутом: м. Львів, Україна - Томашов Мазовецький (Республіка Польща) /Tomaszow Maz. Polska/, вантаж пройшов екологічний контроль - 27.10.2016 р. ( графа 13 МТТН (СМR), у графі 24 МТТН (СМR ), після напису: Вантаж одержав/Goods received - проставлено підпис особи, яка отримала вантаж та штамп (кругла печатка) отримувача вантажу - Приватне підприємство Тедекс мастила Україна № 34943074, без зауважень та претензій (а. с. 23).

Підписання відповідачем МТТН (СМR) А № 552043, яка є первинними обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

В даному випадку, позивачем доведено факт виконання транспортно-експедиційних послуг, а відповідачем не спростовано факт їх не виконання, про що і зазначено у апеляційній скарзі апелянта.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються шляхом їх належного виконання, тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуги експедитора при перевезенні єдиним транспортним документом (вантажно-митна декларація), який відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та прийняття вантажу вантажовласником.

Слід зазначити, що підписавши МТТН (CMR) А № 552043 (міжнародну товарно-транспортну накладну), відповідач погодився із дійсністю здійсненого перевезення та доказів зворотнього не надав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач довів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості транспортно-експедиційного обслуговування у повному обсязі, відповідач не заперечив проти дійсності перевезення товару, а висновки та заперечення останнього про неналежне оформлення акту № 179 за надані послуги в розмірі 18500,00грн., рахунок № 179 від 20.10.2016р. та МТТН (CMR) А № 552043, у зв'язку із чим строк виконання зобов'язання не наступив, суд вважає помилковими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, послуга надана в жовтні 2016 року, відтак, і первинні документи складені за вказаний період.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також колегія суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що на адресу Львівського апеляційного господарського суду від Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі міста Львова поступив лист-відповідь № 02-05/379 від 24.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/3254/18), з якого вбачається, що Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі міста Львова не може підтвердити зарахування судового збору в сумі 2643,00 грн., на рахунок 31216206782006 з 14.05.2018 року по 23.05.2018 року, згідно поданого апелянтом платіжного доручення № 5070 від 14.05.2018 року (платник ПП Тедекс мастила Україна ).

Вищенаведене також зазначено в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 року.

Станом на час прийняття постанови по справі № 914/283/18 апелянтом не надано суду апеляційної інстанції доказів зарахування судового збору в сумі 2643,00 грн., на рахунок 31216206782006 з 14.05.2018 року по 23.05.2018 року, згідно поданого апелянтом платіжного доручення № 5070 від 14.05.2018 року (платник ПП Тедекс мастила Україна ).

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку стягнути з Приватного підприємства Тедекс мастила Україна (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355, код ЄДРПОУ 34943074) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 34312206082065 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101) 2643,00 грн. судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 23 квітня 2018 року у справі № 914/283/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Стягнути з Приватного підприємства Тедекс мастила Україна (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355, код ЄДРПОУ 34943074) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 34312206082065 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101) 2643,00 грн. судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку.

3. Місцевому господарському суду видати наказ.

4. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 07.08.2018 року

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.М.Кравчук

Суддя Г.Г.Якімець