Рішення

від 19.04.2018 по справі 915/565/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Справа № 915/565/14

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 39, від 26.12.17;

від відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангар-Агробуд» ,

25030, АДРЕСА_1

до відповідача : Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство

«Каро» , 56301, Миколаївська область, Врадіївський район, смт.

Врадіївка, вул. Кооперативна, 21,

про: стягнення заборгованості за договором підряду ,-

ВСТАНОВИВ :

В квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ангар-Агробуд (далі позивач, ТОВ Ангар-Агробуд ) звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Каро (далі - відповідач, ПП ВКП Каро ) про стягнення за договором підряду 132 290,56 грн. основного боргу, 4334,78 грн. пені, 2 631,31 грн. трьох процентів річних, 5 497,00 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду від 26.04.2013 року в частині оплати за виконані позивачем підрядні роботи.

Відповідач письмовій відзив по суті спору надав, проти позову заперечує у повному обсязі. Зокрема вказує на приховані недоліки виконаних Позивачем підрядних робіт, що унеможливлюють його експлуатацію за призначенням.

У судовому засіданні 19.04.2018 року згідно ст.. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи.

26 квітня 2013 року між ТОВ Ангар - Агробуд та ПП ВКП Каро був укладений договір підряду на будівництво складу № 11 (далі - Договір ), згідно умов якого позивач зобов'язався виконати своїми силами та засобами у встановлений термін роботи з будівництва складу розмірами (21х100) м. та висотою купола 7м. в межах договірної ціни, а відповідач - належним чином прийняти виконані роботи та оплатити їх.

У своєму Відзиві на позовну заяву (том 1 а.с.76), відповідач визнав ту обставину, що Підрядник (ТОВ Ангар-Агробуд) відповідно до Договору підрядну здійснив будівництво складу для відповідача. Але далі зазначив, що при перевірці складу за його основним цільовим призначенням (зберігання сільгосппродукції) шляхом його завантаження зерном виявилось, що фундамент просів та в багатьох місцях зруйнувався, що потягло за собою руйнування куполу (даху). Тому з метою з'ясування усіх обставин справи, а саме, - чи були дотриманні позивачем при будівництві будівельні норми та стандарти, чи не було відхилень від проекту, яка причина руйнування складу, а також інші питання, для вирішення яких необхідні спеціальні знання, відповідач просив до початку розгляду справи по суті призначити судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою суду від 19.06.14р. було зупинено провадження у справі для проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 14.07.14р. провадження у справі було поновлено у зв'язку із поверненням матеріалів справи із експертної установи.

Ухвалою суду від 22.07.14р. було зупинено провадження у справі для проведення судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУМВС України в Миколаївській області.

25.08.14р. матеріали справи разом із повідомленням експертної установи від 15.08.14р. № 11/426-5264 про неможливість проведення експертизи по питаннях, поставлених в ухвалі, було повернуто до господарського суду Миколаївської області

Ухвалою суду від 09.09.14р. провадження у справі було поновлено та розгляд справи призначено на 17.09.14р.

Ухвалою суду від 17.09.14р. провадження у справі було зупинено для проведення будівельно-технічної експертизи в іншій експертній установі - Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України.

16.12.2014 до суду надійшло клопотання експерта № 11-39/4233/ від 08.12.2014 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи та забезпечення огляду об'єкту дослідження.

Ухвалою суду Миколаївської області від 16.12.14р. за № 915/565/14/16174/14 було надіслано до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз повідомлення про повернення матеріалів справи для проведення експертизи.

02.02.15р. матеріали справи разом із повідомленням експертної установи від 28.01.15р. № 11-39284 було повернуто до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 02.02.15р. провадження у справі було поновлено у зв'язку із поверненням матеріалів справи з експертної установи та зобов'язано позивача та відповідача надати до суду: робочий проект будівництва споруди (складу), розташованої за адресою: Миколаївська обл., Врадіївський район, с. Доброжанівка; журнали ведення технічного та авторського нагляду за будівництвом; акти на приховані роботи.

Ухвалою суду від 11.02.15р. провадження у справі було знову зупинено для проведення будівельно-технічної експертизи.

20.10.2015 матеріали справи разом із повідомленням експертної установи та Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 842 від 30.09.2015 було повернуто до Господарського суду Миколаївської області.

10.12.2015 р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої той пропонував доручити іншій експертній установі - Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача вказав на суперечливість експертного висновку іншим матеріалам та наявність сумнівів в його правильності з якими суд погодився і своєю ухвалою від 22.12.2015 року призначив повторну судово-технічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизі були поставлені ті самі питання, що вирішувались при проведенні первісної експертизи.

Ухвалою господарського суду від 15 січня 2018 року у зв'язку з поверненням з експертної установи до господарського суду Миколаївської області матеріалів господарської справи разом з висновком експерта № 186/187/16-13 провадження у справі було поновлено та продовжено розгляд справи зі стадії розгляду справи по суті. При цьому суд, відповідно до вимог ст. ст. 42, 207 ГПК України (в редакції 15.12.2017 р.) надав сторонам право до початку першого судового засідання (02.02. 2018р.) подати до суду заяви чи клопотання, які передбачені процесуальним законом і не були заявлені раніше з поважних причин.

Представник позивача 25.01.2018 р. (тобто в межах встановленого судом процесуального строку) подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з ПП ВКФ Каро на користь ТОВ Ангар-Агробуд заборгованість за договором підряду у розмірі - 132 290,56 грн.; пеню у розмірі - 4 334,78 грн.; 3% річних суми простроченого зобов'язання у розмірі - 17 842,91 грн.; збитки від інфляції за несвоєчасне повернення коштів у розмірі - 173 406,46 грн. і загалом в сумі - 327 874,71 грн.

Суд, з врахуванням тієї обставини, що збільшення розміру позову обґрунтовано збільшенням суми втрат (збитків) від інфляції саме через тривалий час знаходження справи в експертній установі, а також відсутність в Господарському процесуальному кодексі України в редакції до 15.12.2017 р. стадій підготовчого та спрощеного провадження, вважає причину неподання позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог поважною, і після заслуховування думки іншого учасника справи, суд прийняв до розгляду заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, право на яке передбачено п. 2 частини 2 ст. 46 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими, речовими і електронними доказами;

- висновками експертів;

- показаннями свідків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Умовами виконання зобов'язання, визначеними ст. ст. 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, передбачена необхідність належного виконання сторонами своїх обов'язків згідно з правочинами, нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До вказаного виду договору застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. ст. 844, 877, 878 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації до початку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсотків визначеної у кошторисі ціни і не змінюють характеру робіт, визначених договором.

За п. 3.1 Договору, підрядник (позивач) зобов'язався розпочати виконання робіт протягом 5-ти днів з моменту отримання авансового платежу, проектної документації, матеріалів замовника (відповідача) та передачі будівельного майданчика, що оформлюється актом-передачі об'єкту і завершити виконання робіт протягом 70 днів за умови дотримання замовником етапів фінансування згідно Графіку платежів та етапів виконання робіт (додаток №2 до Договору).

Умовами Договору було передбачено, що розрахунки замовником здійснюються згідно графіку платежів та етапів виконання робіт(п.4.1). При виконанні кожного окремого етапу робіт Замовник зобов'язаний прийняти роботи згідно наданого підрядником акту виконаних робіт та здійснити оплату наступного етапу робіт в термін 3-х календарних днів (п. 4.2). Після підписання акту виконаних робіт та отримання оплати за наступний етап робіт Підрядник зобов'язаний в день отримання оплати приступити до наступного етапу робіт (п.4.3). Замовник після завершення останнього етапу виконаних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи згідно акту виконаних робіт (п. 4.4).

Відповідач у п. 5.4.1 та 5.4.3 Договору зобов'язався підписувати акти виконаних робіт протягом 5 днів після їх подання підрядником або надати мотивовану відмову від приймання робіт з обґрунтуванням відмови, в іншому випадку роботи вважаються прийнятими та підписуються в односторонньому порядку; своєчасно оплачувати належним чином виконані та прийняті роботи за цим Договором.

Роботи по будівництву складу позивачем були виконані в повному обсязі протягом 08 травня 2013 року та завершені 19 серпня 2013 року, що підтверджується загальним журналом робіт, фототаблицею і не заперечується відповідачем.

Статтею 882 Цивільного кодексу України встановлено порядок передання та прийняття робіт. Так, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

У відповідності до графіку платежів та етапів виконання робіт роботи були виконані позивачем у шість етапів. При виконанні кожного етапу робіт, позивач надавав відповідачу відповідні акти виконаних робіт (акти огляду прихованих робіт №1 від 09.05.2013р., №2 від 17.05.2013р., №3 від 29.05.2013р.,№4 від 18.06.2013р., №5 від 01.08.2013р., №6 від 07.08.2013р.).

Загальна вартість виконаних ТОВ Ангар - Агробуд підрядних робіт після закінчення будівництва, згідно акту приймання виконаних будівельних робіт від 20.08.2013р . , склала 1 147 013,52 грн.

Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

У відповідності до п.2.1 Договору, ціна підрядних робіт сторонами визначена на основі твердого кошторису та розрахунку Договірної ціни (додаток №1 до Договору) і дорівнює 1 134 000,00 грн. Але в процесі будівництва складу ціна робіт за твердим кошторисом підрядником була перевищена і склала 1 147 013,52 грн.

Позивач пояснив, що збільшення вартості робіт на 13013, 52 грн. відбулося у зв'язку із використанням для будівництва будівлі більшої кількості бетонної суміші, аніж планувалось. Але, за словами позивача, відмов щодо прийняття робіт та підписання актів з боку ПП ВКП Каро не було, що свідчило про їх прийняття та виникнення обов'язків по їх оплаті (п.5.4.1 Договору).

Проте в судовому засіданні при розгляді справи по суті представник відповідача заперечив проти перевищення позивачем ціни підрядних робіт, визначених твердим кошторисом.

Відповідно до частини 3 ст. 844 Цивільного кодексу України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Отже оскільки сторонами Договору не вносилися зміни до твердого кошторису суд відхиляє доводи представника позивача в частині збільшення суми вартості підрядних робіт на 13 013, 52 грн., яка не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача. Отже, в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач оплату визначених Договором етапів виконання робіт сплачував не у повному обсязі і з запізненням, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами від 29.08.2013р.

Протягом дії договору відповідачем було сплачено лише частину коштів у сумі 1 000 000,00 грн. Також підлягає відрахуванню з позовних вимог сума 14722,96 грн. - вартість матеріалів замовника.

Отже суд вважає, що сума основної заборгованості за виконані позивачем будівельні роботи згідно умов договору складає 1 134 000,00 -1 000 000 - 14722,96 (вартість матеріалів замовника) = 119 277,04 грн.

Відповідач проти сплати цієї суми заперечує посилаючись на недоліки, допущені позивачем при будівництві складу.

Відповідно до ч. 4 статті 853 Цивільного кодексу України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Як вже вище вказано, у даній справі було призначено та проведено первісну та повторну судові будівельно-технічні експертизи які виконувались Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (первісна експертиза) та відповідно, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (повторна експертиза).

На вирішення кожній із експертних установ були поставлені наступні питання:

1. В якому технічному стані знаходяться конструктивні елементи споруди (складу) розташованого за адресою: село Доброжановка, Врадіївського району, Миколаївської області?

2. Чи має споруда дефекти конструктивів які впливають на подальшу експлуатацію споруди за її цільовим призначенням?

3. Чи відповідають вимогам ДБН виконані будівельні роботи по будівництву споруди?

4. Якщо будівельні роботи не відповідають вимогам ДБН та мають суттєві недоліки чи можливо їх усунути? Якщо так, то яким способом?

5. Визначити вартість відновлюваних робіт по усуненню дефектів у разі їх наявності.

6. Яка технічна причина пошкоджень (руйнувань) складу розташованого за адресою: с. Доброжанівка, Врадіївського району Миколаївської області (елементів, конструкцій, тощо) і чи знаходяться ці пошкодження в причинному зв'язку з обсягами та якістю будівельних робіт, виконаних ТОВ Ангар-Агробуд згідно договору підряду на будівництво складу № 11 від 26.04.2013р. ?

За результатами проведених обстежень (візуального і визначення міцності на стиснення), експерт Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз у своєму Висновку № 842 від 30.09.2015дійшов до наступних висновків:

- фундаменти мають прогресуючі наскрізні тріщини, руйнування цоколя, спостерігається розвиток деформації і значне викривлення горизонтальних ліній фундаментів;

- в деяких частинах фундаменту бетонні суміші викладались не горизонтальними шарами і різної товщини, що недопустимо;

- каркас і арматура виконувались неякісно, з недотриманням шагу і кількості прутів;

- середня міцність бетону по всьому об'єму конструкцій складає 175 кг/см 2 , що відповідає класу бетону В13,5 Бетони важкі і не відповідає класу В15, вказаному в акті приймання виконаних робіт;

- фундаменти являються несучою конструкцією складу і знаходяться в аварійному технічному стані, тому виявлені дефекти негативно впливають на подальшу експлуатацію будівлі за її цільовим призначенням.

За таких обставин експерт вважав, що технічна можливість усунення виявлених дефектів відсутня. А з врахуванням фізичного зносу обстежуваного складу на рівні 80 % необхідна повна заміна фундаментів. На його переконання, слід демонтувати існуючу будівлю і виконати роботи по будівництву ангару у відповідності з нормативними вимогами будівництва. Вартість таких робіт згідно кошторису (Додаток 2 до Висновку) складає 741 341 грн.

Відповідно до ст. ст. 42 43 ГПК України (в редакції що діяла на час призначення повторної експертизи), висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами ст. 43 цього Кодексу.

Суд оцінює даний висновок критично оскільки експерт залишив поза своєю увагою і жодним чином не відобразив у своєму висновку можливі наслідки недотримання відповідачем умов зберігання сільськогосподарської продукції з опорою на бічні стінки цокольного фундаменту та металевого каркасу складу, що заборонено проектом будівництва цього складу.

Окрім того Висновок експерта було виконано з істотними порушеннями і недотриманнями нормативних документів, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Так експертом при дослідженнях використовувались ДБНВ.2.2.-15-2005 Здания и сооружения. Основные положення . Насправді ДБНВ.2.2.-15-2005. це Житлові будинки. Основні положення , де нормативно визначені норми проектування житлових будинків. Але в спірному випадку об'єктом дослідження фактично виступав металевий склад-ангар арочного типу, який не може відноситись до житлових будинків.

Викладені обставини викликали у суду сумніви в правильності експертного висновку. Тому суд в порядку ст. 42 ГПК України (чинного до 15.12.2017 р.) своєю ухвалою від 22.12.2015р. призначив повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив іншій експертній установі - Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертній установі були поставлені ті ж питання, що розглядались у первинній судовій експертизі.

В січні 2018 р. до суду надійшов експертний Висновок № 189/187/16-43 від 04.12.2017 року.

Як вбачається зі змісту даного Висновку, головна експертна установа Міністерства юстиції України встановила численні порушення, що були допущені Одеським НДІ судових експертиз при проведенні первісної експертизи і які істотно вплинули на правильність зроблених нею висновків. Так, поряд з іншим, експерт Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України у своєму Висновку (аркуші 15, 16) вказав про таке:

- В первинній експертизі використанні недійсні на дату проведення експертизи документи: - СНИП 3.01.01-85 Организация строительного производства , СНИП 3.03.01-87 Несущие и оргаждающие конструкци , ГОСТ 22690-88 Бетоны. Определение прочности механическими методами неразрушающего действия ;

- В первинній експертизі використані нормативні документи, які відносяться до житлових будівель та не мають відношення до нежитлових споруд.

- Міцність бетону визначена методом, (за допомогою молотка Кашкарова ) який має дуже низьку точність вимірювання (похибка біля 20%) і дає змогу оцінити стан лише поверхового шару бетону (до 10 мм).

- В первинній експертизі відсутній аналіз на дату проведення обстеження технічного стану прольотних арок з стального профільованого оцинкованого листа та умови зберігання сільгосппродукції на складі, а саме - обпирання сільгосппродукції на цоколь та стальні арки.

З результатами виконаної повторної експертизи експерт дійшов до висновку, що:

- Конструктивні елементи прольотної будови арки споруди мають певні прогини та деформації.

- В ангарі зберігається зерно з порушенням правил безпеки його зберігання (з обпиранням на цоколь та арки), що може привести до подальшої деформації будівельних конструкцій споруди та появи нових дефектів та руйнування споруди.

- На ділянках цоколю, доступних для огляду (тобто вільних від зерна, що зберігається з обпиранням на цей цоколь) недоліків будівництва, що не відповідають вимогам ДБН не виявлено.

- Основною причиною пошкоджень (руйнувань) обстежуваного складу є зберігання сільгосппродукції з обпиранням на цоколь та прольотні арки з стального профільованого оцинкованого листа, що є порушенням п. 3.2.4. НАПАОП 15.0-1.01-88 Правил техніки зберігання зерна .

В судовому засіданні при дослідженні висновку повторної експертизи, представником відповідача були подані пояснення про незгоду з цим висновком та заявлено клопотання про виклик у судове засідання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_3 для надання ним пояснень з приводу його висновку № 189/187/16-43 від 04.12.2017 р. Проте представник відповідача у судовому засіданні відмовився оплатити витрати пов'язані з відповідною процесуальною дією.

Враховуючи необхідність з'ясування низки питань щодо висновку експерта які виникли під час його дослідження і діючи у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд витребував у експерта пояснення на наступні питання:

1. Чи була зазначена та передбачена у проекті споруди гранично допустима висота завантаження складу зерном на стінах складу різко визначеною лінією та застережними написами та в якому розмірі?

2. Чи була зазначена на споруді гранично допустима висота завантаження складу зерном на стінах складу різко визначеною лінією та застережними написами та в якому розмірі? Якщо так, то яким чином? І чому ця обставина не відображена у висновку експерту?

3. Якщо гранична лінія відсутня, то яким чином Ви дійшли до висновку про порушення гранично допустимої висоти завантаження зернового складу?

4. Чи можливо встановити у відсотковому співвідношенні, яким чином умови зберігання сільгосппродукції вплинули з іншими зовнішніми факторами (недоліки будівництва, погодні умови тощо) на деформацію цоколю споруди?

5. Протягом якого часу сільгосппродукція зберігалась з обпиранням на цоколь із посиланням на чітко визначені докази?

6. Чому у п. 6 Висновку експерта не зазначено причини розбіжностей з висновками попередніх експертиз відповідно до п. 4.15 Інструкції про призначення та проведення судових експертних та експертних досліджень ?

17.04.2018 р. на адресу суду з Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли письмові відповіді на кожне із поставлених експерту додаткових питань, в яких експерт повністю підтверджує свій Висновок № 189/187/16-43 від 04.12.2017 р. і зокрема, ту обставину, що основною причиною пошкоджень (руйнувань) обстежуваного складу є зберігання сільгосппродукції з обпиранням на цоколь та прольотні арки з стального профільованого оцинкованого листа, що є порушенням проектних та нормативних вимог і правил експлуатації даного складського приміщення.

Таким чином зроблений Київським НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи Висновок №189/187/16-43 від 04.12.2017 р. повністю спростовує твердження відповідача про неналежне виконання позивачем умов Договору підряду на будівництво складу № 11 від 26.04.13 р. щодо допущених при будівництві цієї споруди порушень будівельних норм і правил, які нібито спричинили пошкодження фундаменту та аркових конструкцій складу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 1 ст. 193 ГК України). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Отже, суд визнає доведеним, що основний борг за укладеним між сторонами Договором складає загальну суму 119 277,04 грн. , а тому вимоги про стягнення цієї суми є обґрунтованими.

Приписом ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Так, ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Враховуючи викладене та суму боргу, суд визнає частково обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції. Так судом за допомогою програми Законодавство було перераховано суму 3% річних за період з 11.08.13 по 07.02.18 , яка становить 16087,69 грн. ; інфляційні становлять суму 156 348,34 грн. та пеня 3908,36 грн. за період з 11.08.13 по 11.02.14. Отже, ці суми підлягають задоволенню за рахунок відповідача.

Згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- у разі задоволення позову - на відповідача;

- у разі відмови в позові - на позивача;

- у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 129, 233, 236, 238, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангар-Агробуд» , 119277 грн. грн. 04 коп. основного боргу, 3908 грн. 36 коп. - пеня, 156348 грн. 34 коп. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 16087 грн. 69 коп. - 3% річних.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу , рішення підписано 27.04.18 р.

Суддя С.М.Коваль