Постанова

від 10.07.2018 по справі 915/565/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/565/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 19.04.2018 року, суддя в І інстанції Коваль С.М., повний текст якого було складено 27.04.2018 року в м. Миколаєві

у справі № 915/565/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангар-Агробуд»

до: Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро»

про: стягнення заборгованості за договором підряду

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ангар-Агробуд звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Каро (далі - ПП ВКП Каро ) про стягнення 132 290,56 грн. основного боргу, 4 334,78 грн. пені, 173 406,46 грн. втрат від інфляції та 17 842,91 грн. 3% річних, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору підряду на будівництво складу № 11 від 26.04.2013р. щодо проведення остаточного розрахунку за виконані роботи у встановлений строк.

ПП ВКП Каро не визнало позов посилаючись на те, що результати робіт виконаних позивачем за договором підряду № 11 від 26.04.2013р. мали приховані недоліки, що унеможливлює експлуатацію складу за призначенням, отже споруда збудована позивачем є непридатною до використання, у зв'язку з чим відповідач відмовився здійснювати оплату неоплаченої частини робіт. Також відповідач заявив клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.04.2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «ВКП «Каро» на користь ТОВ «Ангар-Агробуд» 119 277 грн. 04 коп. основного боргу, 3908 грн. 36 коп. - пені, 156348 грн. 34 коп. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 16087 грн. 69 коп. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано приписами ст.ст. 193, 230, 231 ГК України, ст. ст. 625, 629, 843, 844, 853, 875, 877, 878, 882 ЦК України та встановленими по справі обставинами, в порушення яких відповідач не надав належних доказів виконання своїх зобов'язань за укладеним договором щодо проведення остаточного розрахунку за виконані роботи у встановлений строк, отже, наявний борг, а також пеня, 3% річних та втрати від інфляції згідно з обчисленими судом розрахунками підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПП ВКП «Каро» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник посилається на неповне з'ясування обставин справи, порушенням норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст. ст. 884, 882 ЦК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Скаржник зазначає, що місцевим судом в порушення приписів ст. 46 ГПК України прийнято до розгляду подану позивачем 21.01.2018 року заяву про збільшення розміру позовних вимог на загальну суму 183 120,16 грн.; судом в порушення приписів ст. 86 ГПК України взято до уваги виключно висновок № 189/187/16-43 від 04.12.2017р. КНДІНСЕ Мінюсту, однак відхилено будь-які доводи відповідача про здійснені експертом порушення і встановлено, що зазначений висновок є єдиним достовірним і допустимим доказом по справі; у висновку експертизи зазначено, що сільгосппродукція зберігається з обпиранням на цоколь та арки зі стального профільованого оцинкованого листа, що суперечить проекту на споруду ангару, однак позивач самостійно розробляв проект споруди, для ознайомлення та погодження відповідачеві не надавав, з умовами, правилами та експлуатацією споруди та правилами зберігання продукції не ознайомлював, будь-яких застережливих написів всередині споруди не зазначив.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 26.04.2013 року між ПП ВКП Каро (замовник) та ТОВ ОСОБА_4 - Агробуд (підрядник) було укладено договір підряду на будівництво складу № 11, згідно з п. 1 якого підрядник зобов'язався своїми силами та засобами у встановлений термін виконати роботи з будівництва складу (21х100) м. висотою купола 7м., а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Адреса розташування об'єкта: Миколаївська область, Врадіївський район, село Доброжановка. Склад та обсяг робіт за цим договором визначені на основі проекту виданого замовником, розрахунок вартості об'єкта визначено у вигляді договірної ціни підписаної обома сторонами (Додаток № 1 до цього договору).

Згідно з п. 2 договору договірна ціна робіт визначається згідно ДБН Д.1.1.-1-2000 із змінами та доповненнями і визначається на основі твердого кошторису та розрахунку договірної ціни (Додаток № 1 до цього договору), і складає 1 134 000 грн. Договірна ціна є остаточною і може бути змінена лише за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою та затверджується обома сторонами у випадках: а) замовник змінює завдання на виконання робіт; б) виникають додаткові роботи з ініціативи замовника.

Пунктом 3 договору передбачено, що підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 5-ти днів з моменту отримання авансового платежу, проектної документації, матеріалів замовника та передачі будівельного майданчика, що оформлюється актом прийому-передачі об'єкту і завершити виконання робіт протягом 70 днів за умови дотримання замовником етапів фінансування згідно графіку платежів (Додаток №2 до договору).

Пунктом 4 договору встановлено, що розрахунки замовником здійснюються згідно графіку платежів та етапів виконання робіт (Додаток № 2). При виконанні кожного окремого етапу замовник зобов'язаний прийняти роботи згідно наданого підрядником акту виконаних робіт та здійснити оплату наступного етапу робіт в термін 3-х календарних днів. Після підписання акту виконаних робіт та отримання оплати за наступний етап робіт підрядник зобов'язаний в день отримання оплати приступити до наступного етапу робіт. Замовник після завершення останнього етапу виконаних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи згідно акту виконаних робіт.

Згідно з п.п. 5.1.1 - 5.1.3, 5.1.5 договору підрядник зобов'язався, зокрема, забезпечити безпечне ведення робіт за договором, дотримання при виконанні робіт державних будівельних норм, законодавства України щодо охорони праці, трудового та екологічного законодавства, техніки безпеки, правил пожежної безпеки, правил експлуатації обладнання, санітарно-гігієнічних умов на об'єкті, правил громадського порядку тощо; виконати усі роботи, визначені у договірній ціні (Додаток № 1); усувати за свій рахунок недоліки в роботах, матеріалах, виявлені замовником, в терміни визначені у Дефектному акті затвердженому обома сторонами; після виконання кожного етапу робіт передавати замовнику для підписання акт виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідку про вартість виконаних підрядних робіт і витрат (форма № КБ-3).

За умовами п.п. 5.4.1, 5.4.3 договору замовник зобов'язався, зокрема, підписувати акти виконаних робіт протягом 5 днів після їх подання підрядником або надати мотивовану відмову від приймання робіт з обґрунтуванням відмови, в іншому випадку роботи вважаються прийнятими та підписуються в односторонньому порядку; своєчасно оплачувати належним чином виконані та прийняті роботи за цим договором.

Умовами п.п. 7.1, 7.2, 7.3 договору визначено, що підрядник гарантує досягнення об'єктом показників, визначених у завданні на виконання робіт, та можливість нормальної експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом 10-ти років після прийняття об'єкта (робіт) замовником, за умови дотримання замовником умов експлуатації та обслуговування; у разі виявлення протягом гарантійних строків у закінчених роботах недоліків (дефектів) замовник протягом 30-ти календарних днів після їх виявлення повідомляє про це підрядника і запрошує його для складання акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо підрядник не з'явиться без поважних причин у визначений у запрошенні термін, замовник має право залучити до складання акта незалежних експертів, повідомивши про це підрядника. Акт, складений без участі підрядника, надсилається йому для виконання протягом 14-ти календарних днів після складання; підрядник зобов'язаний за свій рахунок усунути недоліки (дефекти) в строки та в порядку, визначені в акті про їх усунення. Якщо підрядник не забезпечить виконання цієї вимоги чи буде порушувати строк її виконання, замовник має право прийняти рішення, попередньо повідомивши про нього підрядника, про усунення недоліків (дефектів) власними силами або із залученням третіх осіб із відшкодуванням витрат та одержаних збитків за рахунок підрядника.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що у разі прострочення оплати виконаних і належним чином прийнятих робіт більш як на 14 банківських днів, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Додатками до даного договору є: Додаток № 1 Договірна ціна; Додаток № 2 Графік платежів та етапів виконання робіт.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду, відповідно до якого підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (ст. 875 ЦК України).

Отже, між сторонами у справі на підставі договору підряду № 11 від 26.04.2013р. року склалися цивільно-правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов'язки щодо виконання робіт з будівництва складу (21х100) м. висотою купола 7м., за адресою: Миколаївська область, Врадіївський район, село Доброжановка, на основі проекту виданого замовником і здання їх у встановлений строк та надання будівельного майданчика (фронту робіт), прийняття закінчених будівельних робіт та їх оплати (ст. ст. 11, 509 ЦК України).

Позивач свої зобов'язання за договором підряду виконав у повному обсязі та протягом з 08 травня 2013 року по 19 серпня 2013 року виконав обумовлені договором роботи з будівництва складу на загальну суму 1 147 013,52 грн., що підтверджується загальним журналом робіт, фототаблицею та актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 20.08.2013р., і не заперечується відповідачем.

Відповідно до Графіку платежів та етапів виконання робіт роботи були виконані позивачем у шість етапів. При виконанні кожного етапу робіт позивач надавав відповідачу відповідні акти виконаних робіт (акти огляду прихованих робіт №1 від 09.05.2013р., №2 від 17.05.2013р., №3 від 29.05.2013р., №4 від 18.06.2013р., №5 від 01.08.2013р., №6 від 07.08.2013р.).

Отже, за встановленими судом на підставі вищезгаданих документів обставинами справи, загальна вартість виконаних позивачем підрядних робіт згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт від 20.08.2013р. за спірним договором складає 1 147 013,52 грн.

Таким чином, відповідно до умов п.п. 4.2 договору і Графіку платежів та етапів виконання робіт остаточний розрахунок з позивачем з оплати вартості виконаних робіт

відповідач повинен був здійснити упродовж 3-х календарних днів з моменту прийняття п'ятого етапу виконаних робіт.

Акт огляду прихованих робіт № 5 (за п'ятий етап робіт) було підписано позивачем та подано відповідачу 01.08.2013 року. Проте, відповідач свого обов'язку щодо підписання даного акту не виконав, але упродовж 5-ти днів мотивованої відмови від приймання робіт з обґрунтуванням такої відмови позивачеві не надав, у зв'язку з чим відповідно до п.п. 5.4.1 договору за спливом 5-ти днів роботи вважаються прийнятими. Відповідно, оплатити наступний етап виконаних робіт та остаточно розрахуватися з позивачем відповідач мав упродовж 3-х календарних днів з моменту прийняття цих робіт, тобто до 10.08.2013 року.

Водночас, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаних та прийнятих робіт за спірним договором належним чином не виконував, оплату визначених домовленістю сторін етапів виконання робіт сплачував не у повному обсязі та із простроченням платежів, протягом дії договору сплатив позивачеві лише частину грошових коштів у сумі 1 000 000 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами від 29.08.2013р., у зв'язку з чим з урахуванням вартості наданих для будівництва складу будівельних матеріалів на суму 14 722,96 грн. у нього утворилася прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 132 290,56 грн. за обчисленим позивачем розрахунком.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, позивач надіслав на адресу останнього претензію № 1 від 28.01.2014р., в якій просив погасити заборгованість за договором підряду на будівництво складу № 11 від 26.04.2013р. в строк до 28.02.2014 року, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо проведення остаточного розрахунку за виконані позивачем будівельні роботи й стало причиною виникнення даного спору.

Задовольняючи позов частково місцевий господарський суд керувався приписами ст.ст. 193, 230, 231 ГК України, ст. ст. 625, 629, 843, 844, 853, 875, 877, 878, 882 ЦК України та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що відповідач не надав належних доказів виконання своїх зобов'язань за укладеним договором щодо проведення остаточного розрахунку за виконані роботи у встановлений строк, отже, наявний борг, а також пеня, 3% річних та втрати від інфляції згідно з обчисленими судом розрахунками підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з правильним висновком місцевого суду про часткове задоволення заявлених ТОВ ОСОБА_4 - Агробуд позовних вимог, з огляду на таке.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Як вже було зазначено вище, укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 882 ЦК України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частинами 1, 3 ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Судом установлено, що спірний договір підряду містить умови про те, що договірна ціна робіт визначається на основі твердого кошторису та розрахунку договірної ціни (Додаток № 1 до цього договору), і складає 1 134 000 грн.; розрахунки замовником здійснюються згідно графіку платежів та етапів виконання робіт (Додаток № 2). При виконанні кожного окремого етапу замовник зобов'язаний прийняти роботи згідно наданого підрядником акту виконаних робіт та здійснити оплату наступного етапу робіт в термін 3-х календарних днів. Замовник після завершення останнього етапу виконаних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи згідно акту виконаних робіт; замовник зобов'язаний, зокрема, підписувати акти виконаних робіт протягом 5 днів після їх подання підрядником або надати мотивовану відмову від приймання робіт з обґрунтуванням відмови, в іншому випадку роботи вважаються прийнятими та підписуються в односторонньому порядку.

За змістом ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 2 ст. 853 ЦК України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Частиною 3 ст. 853 ЦК України передбачено, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь - яких доказів, що сторони обумовили у договорі інший порядок прийняття замовником роботи, виконаної підрядником; також відповідач не надав доказів належної фіксації допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, встановлення розумного строку для їх виправлення; також у справі відсутні будь-які претензії або вимоги замовника до підрядника щодо неналежного виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань.

За змістом ст. 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення.

Судом установлено, що спірний договір містить умову про те, що у разі виявлення протягом гарантійних строків у закінчених роботах недоліків (дефектів) замовник протягом 30-ти календарних днів після їх виявлення повідомляє про це підрядника і запрошує його для складання акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо підрядник не з'явиться без поважних причин у визначений у запрошенні термін, замовник має право залучити до складання акта незалежних експертів, повідомивши про це підрядника. Акт, складений без участі підрядника, надсилається йому для виконання протягом 14-ти календарних днів після складання; підрядник зобов'язаний за свій рахунок усунути недоліки (дефекти) в строки та в порядку, визначені в акті про їх усунення.

Разом з тим, належних доказів того, що відповідач протягом обумовленого договором строку повідомляв позивача про виявлення недоліків (дефектів) у закінчених будівельних роботах і запрошував його для складання акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Частиною 4 ст. 853 ЦК України передбачено, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення повторної будівельно-технічної експертизи № 186/187/16-43 від 04.12.2017р., 1. Конструктивні елементи прольотної будови арки зі стального профільованого оцинкованого листа мають деформації та прогин на протязі приблизно 10 м.п. на відстані 1-7 м. від осі ОСОБА_4 споруди по осі Б підсилено залізобетонною обоймою та пілястрами. ОСОБА_4 споруди по осі А підсилено залізобетонними пілястрами. На момент обстеження деформації будівельних конструкцій споруди зупинились. Дефектів силового хаерактеру (тріщини та сколи) бетону підсиленого цоколю споруди під час обстеження не виявлено. Досліджувана споруда експлуатується. В ангарі завантажено зерно. Сільгосппродукція зберігається з обпиранням на цоколь та арки зі стального профільованого оцинкованого листа що суперечить проекту на споруду ангару та вимогам 3.2.4 Правил техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах по зберіганню та переробці зерна Міністерства хлібопродуктів СРСР НПАОП 15.0-1.01-88. Такий спосіб зберігання сільгосппродукції є небезпечним, може привести до подальшої деформації будівельних конструкцій споруди та появи нових дефектів і руйнування споруди.

3. З зовнішньої сторони цоколь споруди по осі Б підсилено залізобетонною обоймою та пілястрами, цоколь споруди по осі А підсилено залізобетонними пілястрами. З внутрішньої сторони більша частина поверхні цоколю на момент обстеження була закрита сільгосппродукцією, що зберігається в ангарі. На ділянках цоколю, доступних до огляду, недоліків будівництва, що не відповідають вимогам ДБН, не виявлено.

4. На момент обстеження виконано підсилення фундаменту споруди. Споруда експлуатується. На ділянках цоколю, доступних до огляду, недоліків будівництва, що не відповідають вимогам ДБН, не виявлено.

6. Основна причина пошкоджень (руйнувань) складу розташованого за адресою: с. Доброжанівка, Врадіївського району, Миколаївської області (елементів, конструкцій, тощо) є зберігання сільгосппродукції з обпиранням на цоколь та арки зі стального профільованого оцинкованого листа, що суперечить проекту на споруду ангару та вимогам 3.2.4 Правил техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах по зберіганню та переробці зерна Міністерства хлібопродуктів СРСР НПАОГТ 15.0-1.01-88. Такий спосіб зберігання сільгосппродукції є небезпечним, може привести до подальшої деформації будівельних конструкцій споруди та появи нових дефектів і руйнування споруди.

Листом № 186/187/16-43 від 03.04.2017р. на вимогу суду надати додаткові пояснення на визначені питання щодо висновку будівельно-технічної експертизи № 186/187/16-43 від 04.12.2017р. судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було надано відповіді про те, що в проекті, наданому на дослідження, наявна схема розташування зерна в складі. Згідно з цією схемою зерно повинно спиратися тільки на підлогу складу. Про невідповідність проекту фактичного обпирання зерна на конструкції складу вказано на арк. 15 експертизи. При проведенні обстеження складу 20.12.2016 року установлено, що сільгосппродукція зберігалася з обпиранням на цоколь та арки зі стального профільованого оцинкованого листа на висоту приблизно від 1.5 м. до 4.0 м. В первинній експертизі наявні фотографії, на яких зафіксовано, що на момент руйнації конструкції складу сільгосппродукція зберігалася з обпиранням на цоколь та арки зі стального профільованого оцинкованого листа.

У суду не виникає сумнівів у достовірності висновків даної експертизи. Вона проведена з дотриманням встановленого процесуального порядку особою яка володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед нею питань і має тривалий стаж експертної роботи; експертному дослідженню був підданий необхідний і достатній матеріал, що міститься в матеріалах справи та додатково наданих на дослідження документах, співвставляючи їх з результатами візуально - інструментального обстеження об'єкту та вимогами нормативних документів в галузі будівництва, чинних на території України у відповідний період. Методи, що використовувалися при експертному дослідженні, і зроблені на його підставі висновки науково обґрунтовані.

Не суперечать висновки даної експертизи й іншим зібраним по справі доказам, достовірність яких також встановлена судом.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінює висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 842 від 30.09.2015р. за результатами проведення первинної будівельно-технічної експертизи про те, що фундаменти мають прогресуючі наскрізні тріщини, руйнування цоколя, спостерігається розвиток деформації і значне викривлення горизонтальних ліній фундаментів; - в деяких частинах фундаменту бетонні суміші викладались не горизонтальними шарами і різної товщини, що неприпустимо; - каркас і арматура виконувались неякісно, з недотриманням шагу і кількості прутів; - середня міцність бетону по всьому об'єму конструкцій складає 175 кг/см2, що відповідає класу бетону В13,5 Бетони важкі і не відповідає класу В15, вказаному в акті приймання виконаних робіт; - фундаменти є несучою конструкцією складу і знаходяться в аварійному технічному стані, тому виявлені дефекти негативно впливають на подальшу експлуатацію будівлі за її цільовим призначенням; - технічною причиною пошкоджень (руйнувань) складу за адресою: с. Доброжанівка, Врадіївського району, Миколаївської області є виконання ТОВ ОСОБА_4 - Агробуд робіт по облаштуванню фундаментів складу з порушенням нормативних вимог в будівництві.

При цьому колегія суддів виходить із того, що як вбачається з його змісту, експертом залишено поза увагою і жодним чином не відображено у вказаному висновку можливі наслідки недотримання відповідачем умов зберігання сільськогосподарської продукції з опорою на бічні стінки цокольного фундаменту та металевого каркасу складу, що суперечить проекту на цю споруду. Дослідження було проведено з істотним порушенням і недотриманням нормативних документів, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Так, експертом при дослідженні використовувався ДБНВ.2.2.-15-2005 Здания и сооружения. Основные положення , однак ДБНВ.2.2.-15-2005 це Житлові будинки. Основні положення , де нормативно визначені норми проектування житлових будинків, хоча у даному випадку об'єктом дослідження фактично виступав металевий склад-ангар арочного типу, який не відноситься до житлових будинків.

Окрім того, висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення повторної будівельно-технічної експертизи № 186/187/16-43 від 04.12.2017р. встановлено численні порушення, що були допущені експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз при проведенні первісної експертизи і які істотно вплинули на правильність зроблених ним висновків. Так, експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вказано про таке:

- В первинній експертизі використанні недійсні на дату проведення експертизи документи: - СНИП 3.01.01-85 Организация строительного производства , СНИП 3.03.01-87 Несущие и оргаждающие конструкци , ГОСТ 22690-88 Бетоны. Определение прочности механическими методами неразрушающего действия ;

- В первинній експертизі використані нормативні документи, які відносяться до житлових будівель та не мають відношення до нежитлових споруд.

- Міцність бетону визначена методом, (за допомогою молотка Кашкарова ) який має дуже низьку точність вимірювання (похибка біля 20%) і дає змогу оцінити стан лише поверхового шару бетону (до 10 мм).

- В первинній експертизі відсутній аналіз на дату проведення обстеження технічного стану прольотних арок з стального профільованого оцинкованого листа та умови зберігання сільгосппродукції на складі, а саме - обпирання сільгосппродукції на цоколь та стальні арки.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи викладене, вищевказаний експертний висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги.

Таким чином, судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що основною технічною причиною пошкоджень складу, збудованого позивачем на виконання спірного договору, є недотримання відповідачем умов його експлуатації та обслуговування, а не наявність недоліків (дефектів) у виконаних позивачем роботах.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом установлено, що спірний договір містить умови про обов'язок замовника своєчасно оплачувати виконані за цим договором етапи робіт.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 882 ЦК України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Отже, свою незгоду з обсягом виконаних робіт, незадоволенням ними або у разі виявлення істотних недоліків у виконаних підрядником роботах тощо, замовник мав викласти у відповідному акті та відмовитися від прийняття робіт. Водночас, належних доказів на підтвердження того, що позивачем не було виконано належним чином обумовлені договором підрядні роботи, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Обов'язковість виконання умов договору сторонами визначена у ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано доказів, що роботи, зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 20.08.2013р. на суму 1147013,52 грн., виконані позивачем неякісно або не в повному обсязі, як і доказів сплати заборгованості за договором підряду, а тому висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 119 277,04 грн., є правомірним.

При цьому, місцевим судом ураховано, що згідно з поясненнями позивача збільшення вартості робіт на 13 013,52 грн. відбулося у зв'язку із використанням для будівництва складу більшої кількості бетонної суміші, аніж планувалось.

Разом з тим, частинами 1, 2, 3 ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Спірний договір підряду містить умови про те, що договірна ціна робіт визначається на основі твердого кошторису та розрахунку договірної ціни (Додаток № 1 до цього договору), і складає 1 134 000 грн. Договірна ціна є остаточною і може бути змінена лише за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою та затверджується обома сторонами.

Отже, оскільки сторонами не вносилися зміни до твердого кошторису, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача в частині збільшення вартості підрядних робіт на суму 13 013,52 грн., яка не підлягає стягненню з відповідача, та відмовив у задоволенні позову в цій частині.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач на підставі п. 8.4 договору нарахував відповідачеві 4 334,78 грн. пені та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 173 406,46 грн. втрат від інфляції та 17 842,91 грн. 3% річних.

Як вже було зазначено вище, умовами п. 8.4 договору встановлено, що у разі прострочення оплати виконаних і належним чином прийнятих робіт більш як на 14 банківських днів, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки, згідно з якою неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас, у ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14 роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами спірного договору строку виконання грошового зобов'язання з боку відповідача є встановленим, і останнім не спростовано, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та 3% річних є обґрунтованою.

За проведеними місцевим судом розрахунками обчисленими від суми боргу у розмірі 119 277,04 грн. місцевим судом установлено, що в межах визначеного позивачем періоду нарахування сума згаданої пені складає 3908,36 грн., втрат від інфляції 156348,34 грн. та 3% річних - 16087,69 грн.

За результатами перевірки обчислених місцевим судом розрахунків пені, втрат від інфляції та процентів річних судом апеляційної інстанції встановлено, що вони відповідають умовам укладеного сторонами договору та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими, доводи відповідача не містять власного контррозрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правильно були задоволені місцевим судом.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для частково задоволення позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника колегія суддів не бере до уваги, з огляду на таке.

Порушення місцевим судом норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення скаржник вбачає у прийнятті судом до розгляду заяви позивача від 21.01.2018 р. про збільшення розміру позовних вимог на загальну суму 183 120,16 грн. На думку відповідача, це суперечить припису частини 2 ст. 46 ГПК України, згідно з якою позивач вправі збільшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Скаржник вказує, що судові засідання у справі відбувалися неодноразово (19.06.2014 р., 22.07.2014 р., 17.09.2014 р., 25.11.2014 р. 11.02.2015р., 22.12.2015 р., 28.04.2016 р.), що свідчить про початок розгляду справи по суті, а тому з 19 червня 2014 року позивач втратив право на збільшення розміру позовних вимог.

Утім з даною правовою позицією погодитись не можна. Так, в абзаці 2 пункту 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18 роз'яснено, що початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розглядує інших клопотань і заяв, (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходіть безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Разом з тим, як вбачається з вищезазначених протоколів судових засідань, жоден з них не містить запису про перехід судом до розгляду безпосередньо позовних вимог по суті. На цих засіданнях судом вирішувалися заяви та клопотання сторін пов'язані з наданням ними додаткових доказів по справі, а саме експертного висновку з питань, які потребують спеціальних знань в галузі будівництва, зокрема, про призначення первинної та повторної будівельно-технічних експертиз, визначення експертної установи, якій доручено проведення первинної та повторної експертиз, визначення кола питань, поставлених на вирішення експертної установи, витребування від сторін матеріалів, необхідних для проведення експертиз, а також вирішувались інші питання, безпосередньо пов'язані з проведенням вказаних експертиз.

Отже, в період з 19.06.2014р. по 11.02.2018р. включно розгляд справи по суті не розпочинався і лише 15.01.2018 року суд своєю ухвалою, з посиланням на Закон України № 2147-УП"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України. Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року, з метою дотримання основних засад господарського судочинства і у відповідності до вимог нової редакції цього Кодексу вчинив наступні процесуальні дії: роз'яснив сторонам, що всі заяви і клопотання мають бути заявлені ними та вирішеними судом за новими правилами; з'ясував у сторін, чи мають вони заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом; визнав вступ в дію нового ГПК України такими поважними причинами; роз'яснив учасникам справи про їх право у визначений судом строк подати всі необхідні заяви чи клопотання; надав строк учасникам справи до 02.02 2018 року подати до суду заяви та клопотання, що пов'язані з розглядом даної справи.

Тому позивач відповідно до вимог ст. 207 ГПК України, у строк визначений судом і в силу обставин, визнаних судом поважними, 21.01.2018р. подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка правильно місцевим судом була прийнята до розгляду.

У зв'язку з вищевикладеним слід окремо звернути увагу, що відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване судове рішення у зв'язку з порушенням норм процесуального права (ч. 2 ст. 46 ГПК України), яке вбачає в прийнятті судом до розгляду заяви про збільшення розміру (суми) позовних вимог.

Однак, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише у разі, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина 2 ст. 277 ГПК України). Проте, прийняття судом до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог не матиме наслідком неправильне вирішення даного спору, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов господарського договору. Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Також, скаржник вказує те, що суд всупереч вимогам ст. 86 ГПК України (оцінка доказів) відхилив будь-які доводи відповідача про здійсненні експертом порушення і встановив, що висновок експерта КНДІСЄ є єдиним достовірним і допустимим доказом у справі, оскільки КНДІСЄ є головною експертною установою Мінюсту.

Проте, з мотивувальної частини судового рішення вбачається, що разом з висновками первинної і повторної судових експертиз, суд при вирішені даного спору надавав оцінку й іншим наявним у справі письмовим доказам, а саме: договору будівельного підряду № 11 від 26.04.2013р. з додатками до нього, актам огляду прихованих робіт за №1 від 09.05.2013р.. №2 від 17.05.2013р., №3 від 29.05.2013р.,№4 від 18. Об.2013р., №5 від 01.08.2013р., №6 від 07.08.2013р., акту звірки взаємних розрахунків між сторонами від 29.08.2013р.,тощо.

Безпідставним слід визнати твердження скаржника щодо неналежного призначення судом повторної будівельно-технічної експертизи.

Так, судом зазначено, що повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу якщо висновок експерта визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Наведена правова позиція викладена в п.15.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи від 23.12.2012 р. № 4. Від позивача надійшло клопотання від 10.12.2015р. про призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої заявник просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Вказане клопотання містило детальний і аргументований перелік встановлених експертом Одеського науково-дослідному інституту судових експертиз обставин, які суперечили фактичним обставинам справи, а також істотних порушень законодавчих норм, що регламентують порядок призначення та проведення первинної експертизи.

Отже, місцевий суд розглянувши клопотання позивача і встановивши наявність обставин, що викликають сумнів в правильності висновку експерта, а також порушень порядку проведення цієї експертизи, у визначеному процесуальним законом порядку призначив у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, доручивши її проведення іншій експертній установі, на вирішення якої були поставлені ті ж самі питання, що і при проведенні первинної експертизи.

Помилковими визнаються також доводи скаржника про те, що у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення, призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями. Але, експерт Київського НДІСЄ під час проведення повторної судової експертизи дану норму проігнорував та провів дослідження по 1-5 питаннях як первинну експертизу, що викривило висновки експертизи.

Згідно з ст. 4 Закону України Про судову експертизу незалежність судового експерта та правильність його висновку гарантуються. Зокрема, забороняється під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи. При цьому експерт несе кримінальну відповідальність як за дачу свідомо неправдивого висновку так і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Викладене означає, що експерт самостійно вирішує питання, що віднесені законом до його компетенції, і в тому числі - щодо оцінки змісту та обсягу (достатності) судового доручення про призначення експертизи. У даному випадку експерт Київського науково-дослідному інституту судових експертиз, як процесуально незалежна особа, визнав подані судом матеріали цілком зрозумілими та достатніми для виконання цієї експертизи, провів необхідні дослідження і їх результати виклав у своєму висновку № 189/187/16-43 від 04.12.2017 року.

Неправильне застосування норм матеріального права відповідач вбачає в недотримані місцевим судом приписів норм щодо відповідності виконаної роботи умовам договору підряду (ч.і, 2 ст. 857 ЦК) та права замовника прийняти роботу за результатами попереднього випробування (ч.5, 6 ст. 882 ЦК). При цьому скаржник вказує, що згідно висновку первинної експертизи № 842 від 30.09.2015р. виконаної Одеським НДІСЄ було встановлено, що технічною причиною пошкоджень (руйнувань) складу є виконання робіт ТОВ Ангар-Агробуд по влаштуванню фундаментів складу з порушенням нормативних вимог в будівництві та що досліджувана споруда містить дефекти та пошкодження було встановлено і за результатами проведення повторної експертизи, але суд цю обставину проігнорував.

Так, однією з умов гарантування правильності висновку експерта є можливість призначення повторної судової експертизи (ч. 1 ст. 4 Закону України Про судову експертизу ). При цьому, за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) суд як за власної ініціативи, так і за клопотанням учасника справи має право призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам (ч. 2 ст. 107 ГПК).

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано, що виконана Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз первинна будівельно-технічна експертиза містить численні недоліки, а зроблений за результатами дослідження висновок суперечить іншим матеріалам справи.

Так оцінюючи обґрунтованість і правильність первинної експертизи експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у своєму висновку вказав наступне:

- В первинній експертизі використанні недійсні на дату проведення експертизи документи: - СНИП 3.01.01-85 Организация строительного производства , СНИП 3.03.01-87 Несущие и оргаждающие конструкції , ГОСТ 22690-88 Бетоны. Определение прочности механическими методами неразрушающего действия ;

- В первинній експертизі використані нормативні документи які відносяться до житлових будівель та не мають відношення до нежитлових споруд.

- Міцність бетону визначена методом, (за допомогою молотка Кашкарова) який має дуже низьку точність вимірювання (похибка біля 20%) і дає змогу оцінити стан лише поверхового шару бетону (до 10 мм).

- В первинній експертизі відсутній аналіз на дату проведення обстеження технічного стану прольотних арок з стального профільованого оцинкованого листа та умови зберігання сільгосппродукції на складі, а саме - обпирання сільгосппродукції на цоколь та стальні арки.

Отже, суд першої інстанції мав всі підстави відхилити висновок первинної експертизи як помилковий, і при ухвалені рішення віддати перевагу і взяти до уваги висновки саме повторної експертизи.

З цих же підстав колегія суддів не приймає до уваги безпредметні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на те, що у висновку експертизи зазначено, що сільгосппродукція зберігається з обпиранням на цоколь та арки зі стального профільованого оцинкованого листа, що суперечить проекту на споруду ангару, однак позивач самостійно розробляв проект споруди, для ознайомлення та погодження відповідачеві не надавав, з умовами, правилами та експлуатацією споруди та правилами зберігання продукції не ознайомлював, будь-яких застережливих написів всередині споруди не зазначив, оскільки відповідно до умов п. 5.1.7 договору підряду протягом 5-ти календарних днів після завершення виконання робіт підрядник повинен передати замовнику виконавчу документацію з будівництва складу в повному обсязі.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування правильного рішення місцевого суду відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 8462,84 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19 квітня 2018 року у справі № 915/565/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13.07.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_5