Постанова

від 17.04.2018 по справі 914/1481/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. Справа № 914/1481/17

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів:

головуючого (судді - доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Матущака О.І.,

Якімець Г.Г.,

при секретарі судового засідання Процевич Р.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Хом'як Марії Василівни б/н від 14.12.2017

на рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017, головуючий-суддя: Кітаєва С.Б., судді: Ділай У.І., Мороз Н.В., м. Львів, повний текст рішення складено - 14.12.2017,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спецмеханізм

до відповідача фізичної особи-підприємця Хом'як Марії Василівни

про стягнення 347 869,71 грн.,

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю Спецмеханізм звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Хом'як М.В. 347 869,71 грн. безпідставно набутих коштів. Правовою підставою позову вказує ч. 1, 2 ст. 509, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 638, ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України та ч. 2 ст. 180, ч. 8 ст. 181 ГК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2017 вищезазначений позов задоволено та стягнуто з ФОП Хом'як М.В. на користь ТОВ Спецмеханізм безпідставно набутих коштів у сумі 347 869,71 грн. та 5 218,05 грн. судового збору.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на 07.02.2017 сторонами не досягнуто згоди в належній формі з усіх істотних умов, а відтак договір купівлі-продажу обладнання для доїння кіз між ТОВ Спецмеханізм та ФОП Хом'як М.В. є неукладеним.

У зв'язку з тим, що між сторонами відсутні договірні відносини, а тому кошти в сумі 347 869,71 грн., які були перераховані ТОВ Спецмеханізм на користь ФОП Хом'як М.В. підлягають поверненню як безпідставно набуті кошти.

Суд першої інстанції зазначає, що відповідачем не надано доказів надіслання проекту договору купівлі-продажу обладнання для доїння кіз позивачу через органи поштового зв'язку чи у формі надіслання електронного документа, а подане відповідачем листування у формі роздрукованих повідомлень електронної пошти не містить даних для ідентифікації підписантів та підтвердження цілісності даних в електронній формі, не є носієм доказової інформації.

Згідно з коротким змістом вимог апеляційної скарги відповідач просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, з огляду на безпідставність висновків суду першої інстанції про відсутність договірних відносин між сторонами, так як договір №MK/LK0116 від 06.02.2017 купівлі-продажу та поставки сільськогосподарського обладнання для доїння кіз між ФОП М.В. Хом'як та ТОВ Спецмеханізм укладений у спрощений спосіб, шляхом обміну листами (у тому числі електронною поштою), оскільки законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Часткова оплата позивачем (ТОВ Спецмеханізм ) за обладнання для доїння кіз свідчить про акцепт пропозиції на укладення договору №MK/LK0116 від 06.02.2017.

З відомостей Єдиного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що директор ТОВ Спецмеханізм є засновником ТОВ Лісова коза , директором якого є ОСОБА_2., якому належать спірні електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яких здійснювалось листування між сторонами, чим, на думку апелянта, підтверджується пов'язаність даних осіб з ТОВ Спецмеханізм .

Судом першої інстанції при оцінці необхідності обов'язкового використання електронного підпису для ідентифікації автора електронного документа - пропозиції відповідача укласти договір, неправильно застосовано дію в часі ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг в редакції Закону №851-IV від 22.05.2003, який втратив чинність, у зв'язку з внесенням змін згідно з Законом №1206-VII від 15.04.2014.

Покликається на ч. 1, 2 ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг за змістом яких юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

В узагальнених доводах апелянт вказує на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач відповідно до узагальнених доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що листування електронною поштою, на яке посилається відповідач, не стосується господарської діяльності позивача. Позивачем не вчинено дій, які б свідчили про укладення договору з ФОП Хом'як М.В., а тому перераховані відповідачу кошти в розмірі 347 869,71 грн. кваліфікуються як набуті ним безпідставно.

Лист компанії Sezer Milking Technologies від 06.09.2017, в якому керівник відділу експортно-імпортних операцій підтверджує виконання замовлення доїльного обладнання для ФОП М.В. Хом'як не стосується господарської діяльності ТОВ Спецмеханізм та не створює для останнього жодних обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В судове засідання 17.04.2018 представники сторін не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, а тому їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ФОП Хом'як М.В. б/н від 14.12.2017 та скасування рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017, з огляду на наступне.

За встановленими судом першої інстанції та неоспорених обставин сторонами вбачається, що відповідачем направлено на адресу позивача рахунок №2 від 07.02.2017 (а.с.27,т.1) на суму 347 869,71 грн., позивач у відповідь платіжним дорученням №752 від 07.02.2017 (а.с.18,т.1) перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 347 869,71 грн. за обладнання для доїння кіз.

Позивач, нормативно-правовою підставою позову зазначає ст.1212 ЦК України, яка регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Порядок та особливості укладення договорів, зокрема, господарських, врегульовані статтями 638 - 649 Цивільного кодексу України . За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

За приписами ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ФОП Хом'як М.В. та ТОВ Спецмеханізм велись переговори з приводу укладення договору купівлі-продажу та поставки сільськогосподарського обладнання для доїння кіз.

Зокрема, для вказаних цілей ФОП Хом'як М.В. використовувала електронну пошту з адресою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, ТОВ Спецмеханізм - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 < ІНФОРМАЦІЯ_5>.

Зазначені обставини підтверджуються наступними листами:

від 23.09.2016 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_4 скеровано на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 комерційну пропозицію на доїльну установку для кіз на 12 кіз одночасного доїння без платформи, згідно із якою вартість установки становить 18 620 євро (з урахуванням опції 5 420 євро) з доставкою у м. Львів.

від 31.10.2016 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_4 яким скеровано на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 комерційну пропозицію на доїльну установку для кіз на 12 кіз одночасного доїння із швидким виходом наперед з платформою, згідно із якою ціна установки 20 205 євро (з урахуванням знижки 10%) з доставкою у м. Львів.

від 15.11.2016, 01.12.2016 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_4. яким скеровано на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 детальний опис обладнання (фото) та роз'яснено питання щодо його експлуатації.

від 12.12.2016 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_4. яким скеровано на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 скановані документи необхідні для укладення договору (свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Хом'як М.В., свідоцтва платника єдиного податку Хом'як М.В., витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

від 03.01.2017 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_4. яким скеровано на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 проект договору поставки №MK/LK 0116 від 03.01.2017, яким передбачено умови поставки сільськогосподарського обладнання для доїння кіз, а також специфікацію до договору, для узгодження.

від 13.01.2017 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_4 на електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7. яким скеровано проект договору №MK/LK 0116 від 13.01.2017 із внесеними корективами.

від 24.01.2017 ІНФОРМАЦІЯ_7 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_6. яким скеровано проект договору №MK/LK 0116 від 13.01.2017 та специфікацією із змінами.

від 26.01.2017 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_4 на електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_7, яким надіслано новий проект договору та специфікацію із змінами, із обґрунтуванням причин неможливості включення деяких правок до договору.

від 26.01.2017 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_6 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_8. яким скеровано деякі зауваження щодо кількісних показників обладнання.

від 03.02.2017 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_4. яким на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_6. надіслано проект договору та специфікацію зі змінами.

від 06.02.2017 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_4. яким на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_7. скеровано підписані та засвідчені печаткою ФОП Хом'як М.В. остаточний варіант договору №MK/LK 0116 від 06.02.2017 та специфікації, а також рахунок №2 від 06.02.2017 на часткову оплату за обладнання на суму 349 057,82 грн.

06.02.2017 ФОП Хом'як М.В. скеровано ТОВ Спецмеханізм підписаний та засвідчений печаткою остаточний варіант договору №MK/LK 0116 від 06.02.2017 та специфікації, а також рахунок №2 від 06.02.2017 на часткову оплату за обладнання на суму 349 057,82 грн.

В наступному, у зв'язку із коливанням валютного курсу, за результатами переговорів, сторони дійшли згоди щодо розміру 70% за обладнання та погодились на суму у розмірі 347 869,71 грн. У зв'язку із цим, ФОП Хом'як М.В. скеровано новий рахунок №2 від 07.02.2017 на нову, погоджену, суму в розмірі 347 869,71 грн., який сплачений ТОВ Спецмеханізм у повному обсязі.

Вищезазначені обставини свідчать про наявність пропозиції відповідача, яка адресована позивачу, укласти відповідний договір про що останній вчинив дії на його виконання шляхом часткової сплати направленого рахунку за товар, що підлягав поставці.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції (акцепту) іншою стороною. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбутися не лише шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документу, що відображає повне і безумовне погодження, зазначених та відображених у оферті, істотних умов), а шляхом вчинення дії (дій) з боку акцептанта, зміст та характер якої (яких) відповідає умовам пропозиції укласти договір (п. 2 ст. 642 ЦК України ), що і мало місце згідно встановлених обставин апеляційним судом.

На підставі встановлених обставин по справі між сторонами укладено договір поставки, за яким в силу частини першої, другої статті 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 06.02.2017 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано лист (а.с.108,т.1) з вкладеним (доданим) документом за назвою договір+специф+рахунок підпис ХМ, 06 02 17.pdf , який вміщував в собі зокрема: договір №MK/LK0116 від 06.02.2017 купівлі-продажу та поставки сільськогосподарського обладнання для доїння кіз між ФОП Хом'як М.В. та ТОВ Спецмеханізм (а.с.109-112,т.1), специфікацію №1 від 06.02.2017 (а.с.113-114,т.1) та рахунок №2 від 06.02.2017 (а.с.115,т.1) на суму 349 057,82 грн., який в наступному був скорегований на 347 869,71 грн. шляхом виставлення нового рахунку №2 від 06.02.2017 з урахуванням курсової різниці та оплачений позивачем.

Оскільки рахунок №2 від 06.02.2017, згідно з яким було здійснено грошовий переказ спірної суми, надісланий одним електронним документом в сукупності з договором та специфікацією, то апеляційний господарський суд, здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу наявного у справі окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов до висновку про доведеність факту належності позивачу електронних адрес ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5, а також вчинення ним дії, що вважається прийняттям пропозиції укласти договір, а відтак і про укладення сторонами договору №MK/LK0116 від 06.02.2017. З цих підстав відхиляються доводи позивача про невчинення ним дій, які б свідчили про укладення спірного договору.

Також, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з копією запиту за №1 від 22.03.2017 (а.с.124,т.1) позивач, з метою виконання договору №MK/LK0116 від 06.02.2017 просить відповідача надіслати на його адресу рахунок на оплату другої частини вартості товару в розмірі 20%, який готовий до відвантаження на складі виробника.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач вважав себе зобов'язаним по відношенню до відповідача стосовно часткової поетапної оплати обумовленого товару згідно з договором №MK/LK0116 від 06.02.2017.

Таким чином, суд першої інстанції, не надавши належної оцінки копії запиту за №1 від 22.03.2017 (а.с.124,т.1), дійшов до помилкового висновку про те, що позивачем не визнавався факт укладення договору та відсутності між сторонами договірних відносин.

А тому, цей висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам по справі, оскільки позивач прийняв пропозицію щодо укладення договору шляхом оплати 347 869,71 грн. згідно з платіжним дорученням №752 від 07.02.2017 виставленого відповідачем рахунку №2 від 07.02.2017, що відповідає змісту та характеру пропозиції укласти договір.

Доводи позивача про те, що інформація, що вміщується в електронних листах не може бути достовірним доказом на підтвердження надсилання оферти позивачу з посиланням на положення Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , оскільки не дивлячись на те, що оспорювана інформація не зафіксована в належній формі як електронних доказах, проте розцінена судом як письмові докази по справі.

Окрім того, у відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 207 ЦК України під час здійснення правочину воля сторін може бути виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Предметом договору купівлі-продажу, згідно із ст. 656 ЦК України , може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. А тому, висновки суду першої інстанції, що товар не переданий, не свідчить про відсутність договірних відносин між сторонами.

Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно з листом компанії Sezer Milking Technologies від 06.09.2017 (а.с.169-170,т.1), в якому керівник відділу експортно-імпортних операцій підтверджує виконання замовлення унікального доїльного обладнання для ФОП М.В. Хом'як та здійснення нею часткової передоплати, що свідчить про набуття продавцем у майбутньому спірного обладнання для доїння кіз. З цих підстав, місцевим господарським судом безпідставно не надано оцінки вказаному доказу, який підтверджує вчинення відповідачем дій з метою виконання укладеного між сторонами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, договір купівлі-продажу за своєю правовою природою є консенсуальним договором та вважається укладеними з моменту досягнення згоди сторін. При цьому, передача товару та здійснення інших дій відбувається з метою виконання цього договору.

Змістом договору купівлі-продажу є взаємні права та обов'язки сторін. Основним обов'язком продавця є передача речі покупцеві, а його правом - вимога до покупця щодо сплати вартості речі (майна). Основним обов'язком покупця є сплата обумовленої ціни, а його правом - вимога до продавця щодо передачі обумовленої договором речі (майна). Обов'язку продавця передати товар кореспондується обов'язок покупця оплатити такий товар.

За п.3.1. договору передбачено сплату 70% вартості товару не пізніше ніж за 10 днів після підписання специфікації, 20% вартості товару не пізніше ніж за 5 днів після повідомлення покупця продавцем про готовність товару до відвантаження. Вищевикладене свідчить про поетапність виконання зі сторони позивача, так і відповідача обов'язку як проведення повної оплати за товар, а звідси і обов'язку відповідача поставити товар, що є в наявності.

Позивачем оспорюється виникнення між ним та відповідачем правовідносин щодо поставки, а відповідач у відзиві заперечує проти цього позову.

При цьому не обмежується принцип змагальності і на стороні залишається тягар доказування тих фактів, що обґрунтовують її вимоги чи заперечення, а тому в межах розгляду даного спору необхідним є з'ясування наявності всіх істотних умов, передбачених законодавством для відповідного договору, а саме предмету та ціни, а звідси і його кваліфікації.

Обов'язковою умовою, у відношенні якої сторони мають досягнути згоди, є умова про предмет договору. Предмет договору є тією умовою, відповідно до якої, у першу чергу, відбувається кваліфікація договору та визначається його юридична природа. Намір на майбутнє вважати себе зобов'язаною у разі прийняття пропозиції породжує стан правового зв'язку між оферентом та акцептантом до виникнення договірного зобов'язання, тобто до виникнення правовідношення, що може бути породжене договором.

Апеляційним господарським судом встановлено, що в підписаному відповідачем договорі №MK/LK0116 від 06.02.2017, який надісланий позивачу та є пропозицією на укладення договору (а.с.109-114,т.1), визначено ціну договору (16 805,00 євро), а в специфікації №1 визначено предмет договору (доїльна установка для кіз на 12 кіз одночасного доїння зі швидким виходом наперед).

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надіслано позивачу пропозицію на укладення договору, а також, що в даній пропозиції відсутні всі істотні умови договору, не відповідає встановленим обставинами по справі.

Таким чином, сторони узгодили всі істотні умови, необхідні для цього виду договорів, а тому апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача щодо визначення договору №MK/LK0116 від 06.02.2017 як неукладеного, оскільки таке може мати місце тільки на стадії його укладення, а не за наслідками його часткового виконання сторонами.

Покликання позивача на пункт 6.5. статуту ТОВ Спецмеханізм згідно якого директор товариства має право без довіреності укладати угоди, а також інші юридичні дії від імені товариства з урахуванням обмежень, встановлених цим статутом, а також пункт 6.2. статуту за змістом якого до виключної компетенції зборів учасників товариства належить попереднє погодження укладення директором товариства цивільно-правових угод на суму, що перевищує 50 000,00 грн. також відхиляються апеляційним господарським судом.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив із положень ч. 3 ст. 92, ст. 241 ЦК України, згідно з якими обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, електронне листування та долучені до нього документи (а.с.55-148,т.1), зокрема копії підписаного відповідачем договору №MK/LK0116 від 06.02.2017 купівлі-продажу та поставки сільськогосподарського обладнання для доїння кіз між ФОП Хом'як М.В. та ТОВ Спецмеханізм (а.с.109-112,т.1), специфікації №1 від 06.02.2017 (а.с.113-114,т.1) та рахунок №2 від 06.02.2017 (а.с.115,т.1) на суму 349 057,82 грн., який в наступному був скорегований виставленням нового рахунку №2 від 06.02.2017 з урахуванням курсової різниці та оплачений позивачем - оцінені апеляційним господарським судом як письмові докази по справі.

Згідно цих письмових доказів судом апеляційної інстанції встановлено обставини стосовно укладення між сторонами договору №MK/LK0116 від 06.02.2017, а також його часткового поетапного виконання.

Судом першої інстанції вищезазначене електронне листування й долучені до нього документи, які підписані відповідачем (а.с.55-148,т.1) не прийнято як докази по справі, посилаючись на те, що такі не є носієм доказової бази, оскільки не містять даних для ідентифікації підписувачів електронних документів та підтвердження цілісності цих даних в електронній формі.

Апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлені Законом України Про електронні документи та електронний документообіг в редакції Закону від 22.05.2003 № 851-IV.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг в редакції Закону від 22.05.2003 № 851-IV дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг в редакції Закону від 22.05.2003 № 851-IV передбачено, що відносини, пов'язані з електронним документообігом та використанням електронних документів, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України , законами України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про державну таємницю", "Про телекомунікації", "Про обов'язковий примірник документів", "Про Національний архівний фонд та архівні установи", цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг в редакції Закону від 22.05.2003 № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Зважаючи на наведені норми матеріального права, суд апеляційної інстанції зазначає, що електронний документ може бути перетворено у форму, яка доступна для сприйняття людиною, але після такого перетворення цей документ, по суті, перестає бути електронним та може бути досліджено як письмовий доказ.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами. А відтак, файли, надіслані в електронній формі за своєю правовою природою є внутрішньою документацією і підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову та є доказом у справі.

З цих підстав, апеляційний господарський суд враховує особливу природу таких засобів доказування та з метою забезпечення безпосередності дослідження доказового матеріалу й найбільш ефективного встановлення обставин справи, дійшов до висновку, що за відсутності спору щодо автентичності документа, електронний документ, переведений у доступну для людського сприйняття форму, може розглядатися як письмовий доказ.

Вказане узгоджується з частиною 13 статті 11 Закону України Про електронну комерцію в редакції Закону від 03.09.2015 № 675-VIII якою передбачено, що електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 36 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг в редакції Закону від 22.05.2003 № 851-IV для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг в редакції Закону від 22.05.2003 № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

За змістом положень ч. 1 ст. 1 Закону України Про електронний цифровий підпис електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що електронний підпис та електронний цифровий підпис не є тотожними поняттями. При цьому, метою електронного підпису є забезпечення функціонального еквіваленту власноручних підписів та інших механізмів посвідчення справжності, які використовуються серед паперових документів (наприклад, печаток та штампів).

Оскільки електронний підпис при дотриманні передбачених законом вимог розглядається як аналог власноручного підпису, то на нього повинні повною мірою розповсюджуються правові наслідки власноручного підпису, в тому числі і процесуальні. Відповідність загальним вимогам допустимості здійснюється судом з урахуванням специфіки електронної форми існування інформації. При цьому докази не можуть визнаватись недопустимими лише на тій підставі, що вони існують в електронній формі, а допустимість електронних засобів доказування не може ставитись в залежність від інших доказів по справі або їх достовірності, яка є самостійним елементом оцінки доказів.

Всебічне, повне, об'єктивне та безпосереднє дослідження наявних у справі доказів формує внутрішнє переконання суду, за яким він має здійснювати оцінку доказів у справі. Оцінка доказів судом складається з визначення судом достовірності й достатності доказів, а тому електронна форма існування інформації жодним чином не впливає на оцінку достатності доказів у їх сукупності для встановлення наявності або відсутності певного факту.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що наявність на доказах, які безпідставно не оцінені судом першої інстанції відбитків печатки та підпису директора свідчить про можливість його ідентифікації (розпізнавання суб'єкта за його ідентифікатором) та автентифікації (перевірки належності користувачеві інформації в системі пред'явленого ним ідентифікатора).

Окрім цього між сторонами відсутній спір щодо автентичності цих доказів, а їх достовірність узгоджується з іншими доказами по справі та встановленими апеляційним господарським судом обставинами по справі.

Покликання позивача в письмових поясненнях на те, що електронні адреси з яких здійснювалось електронне листування не належать йому, оскільки не є офіційними електронними адресами, не спростовує встановлених вище обставин по справі.

Таким чином інформація, що вміщується в електронному листуванні сторін- інформаційне повідомлення (інша інформація в електронній формі) є електронним еквівалентом групи інших письмових доказів. Цей різновид не володіє необхідними реквізитами для того щоб отримати статус документа, однак залишається джерелом, в якому інформацію зафіксовано за допомогою знаків, доступних для сприйняття.

Апеляційний господарський суд також погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при оцінці необхідності обов'язкового використання електронного підпису для ідентифікації автора електронного документа - пропозиції відповідача укласти договір, неправильно застосовано дію в часі статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг в редакції Закону №851-IV від 22.05.2003, який втратив чинність, у зв'язку з внесенням змін згідно з Законом №1206-VII від 15.04.2014.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Тому, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом застосування дії в часі статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг в редакції Закону №851-IV від 22.05.2003, який втратив чинність на підставі Закону №1206-VII від 15.04.2014, при оцінці необхідності обов'язкового використання електронного підпису для ідентифікації автора електронного документа - пропозиції відповідача укласти договір знайшло підтвердження при перевірці відповідності встановлених обставин справи.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність набуття відповідачем коштів переказаних позивачем згідно платіжного доручення №752 від 07.02.2017 (а.с.18,т.1) з призначенням платежу часткова оплата за обладнання для доїння кіз згідно рахунку №2 від 07.02.2017, без ПДВ , з яким апеляційний господарський суд не погоджується, оскільки предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося у не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Аналогічні правові висновки щодо застосування в такий спосіб цих норм права викладені у постановах Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-83цс13 та у справі № 6-88цс13, а також від 24 вересня 2014 року в справі № 6-122цс14.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає доводи апелянта такими, що знайшли підтвердження в апеляційному провадженні, відповідають обставинам по справі щодо виникнення між сторонами договірних відносин на підставі договору №MK/LK0116 від 06.02.2017, що виключає можливість застосування положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Таким чином, апеляційний господарський суд встановивши наявність договірних відносин між сторонами внаслідок укладення договору шляхом акцепту пропозиції відповідача, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а відтак і про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 347 869,71 грн. як безпідставно набутих коштів на підставі ст.1212 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, оскільки, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи та неправильно застосувано норми матеріального права, а тому апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Хом'як М.В. б/н від 14.12.2017 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/1481/17 про стягнення 347 869,71 грн. безпідставно набутих коштів - скасуванню та відповідно відмові у задоволенні цих вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про відшкодування апелянту витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, шляхом стягнення з позивача на користь відповідача 5739,86 грн., які сплачені останнім згідно з квитанцією від 14.12.2017 (а.с.73,т.2).

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Хом'як Марії Василівни б/н від 14.12.2017 - задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/1481/17 - скасувати.

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Спецмеханізм до фізичної особи-підприємця Хом'як Марії Василівни про стягнення з фізичної особи-підприємця Хом'як Марії Василівни 347 869,71 грн. безпідставно набутих коштів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Спецмеханізм (вул. В'ячеслава Чорновола 14/2, кв.2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ:38614136) на користь фізичної особи-підприємця Хом'як Марії Василівни (АДРЕСА_1, код:НОМЕР_1) 5739,86 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно з ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: О.І. Матущак

Г.Г. Якімець

Дата підписання повного тексту постанови 27.04.2018.