Постанова

від 25.04.2018 по справі 820/1895/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.

25 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1895/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Бадюков Ю.В.) від 28.02.2018р. (повний текст рішення складено 06.03.2018р.) по справі №820/1895/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Плюс"

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти, шляхом зупинення видаткових операцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Плюс", в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Ресурс плюс» , застосованого на підставі рішення заступника Головного управління ДФС у Харківській області від 10.05.2017 №4860;

- накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Ресурс Плюс» , відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ресурс плюс» від 28.04.2017 року №1744 призначено перевірку, тривалістю 5 робочих днів - з 28.04.2017 року. При виході 28.04.2017 року за податковою адресою підприємства посадовими особами контролюючого органу була встановлена відсутність посадових осіб ТОВ «Ресурс плюс» за адресою: м. Харків, пр. Московський, б. 51, кв. 2. Таким чином, у зв'язку з відсутністю посадових осіб відповідача за податковою адресою, вручити копію наказу від 28.04.2017 №1744 виявилось неможливим, про що складено акт від 28.04.2017 №735. Вдруге вихід за податковою адресою підприємства з метою проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу було здійснено 03.05.2017 о 13.00 год. Після пред'явлення наказу на проведення перевірки, службових посвідчень, а також направлень на перевірку, посадовими особами ТОВ «Ресурс плюс» відмовлено у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, отриманні наказу та ознайомленні з направленнями на перевірку з тих підстав, що на думку керівника підприємства у ГУ ДФС у Харківській області відсутні законні підстави для проведення перевірки. У зв'язку з недопуском до перевірки, посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області було складено акт від 03.05.2017 №755. 10.05.2017 року на підставі п.п. 94.2.3 п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «Ресурс плюс» , у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Враховуючи наведене, контролюючий орган звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції неправильно застосував норми ПК України та дійшов неправомірного висновку про відсутність правових підстав для підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Ресурс плюс» , застосованого на підставі рішення заступника Головного управління ДФС у Харківській області від 10.05.2017 №4860 та накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Ресурс Плюс» , відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 28.04.2017 року податковим органом видано наказ № 1744 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ресурс Плюс" (податковий номер 35288365) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту у сумі 319 000,0 грн., що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2015 по взаємовідносинах з ТОВ «Холдер Лімітед» (податковий номер 39986233) та подальшого ланцюгу постачання, а також при визначенні за звітний період декларування ПДВ травень 2016 року податкових зобов'язань у сумі 504 668,0 грн., за звітний період декларування ПДВ червень 2016 року податкових зобов'язань у сумі 325 789,6 грн. та податкового кредиту у сумі 118 724,3 грн., за звітний період декларування ПДВ липень 2016 року податкових зобов'язань у сумі 884 925,56 грн. та податкового кредиту у сумі 145 369,0 грн., за звітний період декларування ПДВ серпень 2016 року податкового кредиту у сумі: 210 505,05 грн., за звітний період декларування ПДВ вересень 2016 року податкового кредиту у сумі 191 307,50 грн., за звітний період декларування ПДВ жовтень 2016 року податкового кредиту у сумі 83 469,60 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Ін Пас Бізнес» (податковий номер 39500976) та подальшого ланцюгу продажу та придбання.

Співробітниками контролюючого органу здійснено вихід на адресу ТОВ "Ресурс Плюс". У зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства, вручити копію наказу від 28.04.2017р. № 1744 та вищезазначені направлення не вдалося, про що було складено відповідний акт від 28.04.2017 р. № 735.

03.05.2017 року перевіряючими здійснено повторний вихід за податковою адресою платника податків з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ресурс Плюс". В зв'язку з відмовою відповідача у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, складено відповідний акт від 03.05.2017 р. № 755.

Вказана відмова стала підставою видання рішення № 4860 від 10.05.2017 р. «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків» , яким було вирішено: 1. застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ "Ресурс Плюс" (податковий номер 35288365), що знаходиться за адресою: 61001, м. Харків, пр.-т МосковськийАДРЕСА_1.; 2. надіслати рішення з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна ТОВ "Ресурс Плюс" (податковий номер 35288365).

В послідуючому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача фактично припинило свою дію, у зв'язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим. Крім того, оскільки контролюючим органом не надано, а під час розгляду справи не добуто доказів вжиття позивачем заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, то відсутні правові підстави для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Ресурс Плюс» , відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно положень п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно положень п. 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: 94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Тобто, арешт майна може бути застосований за наявністю хоча б однієї з визначених статтею 94 ПК України обставин.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна слугував факт відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення у відношенні нього документальної перевірки.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 94.4 - 94.6 статті 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків , яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Положеннями даної статті поняття "умовного арешту майна" визначено як обмеження реалізації платника податків прав власності на відповідне майно.

В силу приписів п. 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Колегія суддів зазначає, що на час подання адміністративного позову, особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів були визначені положеннями ст. 183-3 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 р.), згідно п. 2 ч. 1 якої, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

За приписами частини 8 вищевказаної статті Кодексу, у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Право звернутися з вимогами до суду в тому числі й про підтвердження обґрунтованості арешту в загальному порядку у контролюючого органу виникає лише в разі відмови судом у прийнятті подання (ч. 6 ст. 183-3 КАС України, в редакції до 15.12.2017 р.).

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що податковий орган не звертався із відповідним поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Ресурс Плюс", застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 10.05.2017 р.

Згідно п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України, однією з підстав припинення адміністративного арешту майна платника податків є відсутність протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Таким чином, на час розгляду справи, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача фактично припинило свою дію, у зв'язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог.

З приводу заявлених позовних вимог про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Ресурс Плюс", відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно п. 94.6 ст. 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Згідно п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, обов'язковою передумовою арешту коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Разом з тим, податковим органом ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано жодних доказів вжиття відповідних заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу.

З приводу визначеного контролюючим органом способу накладення арешту на кошти платника, а саме зупинення видаткових операцій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нормами ст. 94 ПК України унормовано можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків, проте можливість здійснення арешту шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків приписами цієї статті не передбачена.

Законодавцем встановлений захід податкового примусу, як зупинення видаткових операцій на рахунках платника (п. 20.1.31, 20.1.32 ст.20, п.89.4 ст.89, п.91.4 ст.91 ПК України), проте не визначено, що відмова від проведення перевірки є приводом для його застосування.

Крім того, право звернутися з вимогами до суду про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків в загальному порядку у контролюючого органу виникає лише в разі відмови судом у прийнятті подання (заяви) (ст. 183-3 КАС України, в редакції до 15.12.2017 року та ст. 283 КАС України, в редакції з 15.12.2017 року).

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, із відповідним поданням (заявою) про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків контролюючий орган не звертався.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та як наслідок, відсутність правових підстав для підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Ресурс плюс» , застосованого на підставі рішення заступника Головного управління ДФС у Харківській області від 10.05.2017 №4860 та накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Ресурс Плюс» , відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018р. по справі №820/1895/17 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Плюс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти, шляхом зупинення видаткових операцій залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 27.04.2018 р.