Рішення

від 18.04.2018 по справі 916/2999/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2999/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.,

За участю представників сторін:

від позивача: Данилов К.О. - довіреність, Лисюк В.В. - довіреність

від відповідача: не з'явився

розглянувши справу №916/2999/17 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до малого приватного підприємства "Кошеленко" про розірвання договору та зобов'язання повернути об'єкт незавершеного будівництва та за зустрічним позовом малого приватного підприємства "Кошеленко" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про скасування рішення комісії.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до малого приватного підприємства "Кошеленко" в якому просить суд:

- розірвати договір купівлі-продажу від 29.08.1997р. об'єкту незавершеного будівництва -"Склад кольорових металів", що розташований за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, 21 км Старокиївського шляху;

- зобов'язати мале приватне підприємство "Кошеленко" повернути об'єкт незавершеного будівництва - "Склад кольорових металів", що розташований за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, 21 км Старокиївського шляху, який був придбаний за договором купівлі-продажу від 29.08.1997р. до державної власності в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

29.08.1997р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та малим приватним підприємством "Кошеленко" було укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - "Склад кольорових металів", що розташований за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, 21 км Старокиївського шляху.

Пунктом 5.1. Договору, встановлено, що Покупець (відповідач) зобов'язався закінчити будівництво об'єкту у 3 кварталі 2001 року згідно перспективного плану добудування незавершеного будівництва, який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.

Регіональне відділення ФДМУ по Одеській області неодноразово продовжувало строки завершення будівництва ОНБ „Склад кольорових металів", було укладено 7 Договорів про внесення змін до Договору в частині продовження терміну будівництва об'єкту :

1. Додаткова угода від 11.10.2001 р. за № 2158;

2. Додаткова угода від 30.09.2003 р. за № 4601;

3. Договір про внесення змін від 14.12.2007 р. за№ 5180;

4. Договір про внесення змін від 19.1 1.2009 р. за № 1-3225;

5. Договір про внесення змін від 22.12.2011 р. за № 1-1098;

6. Договір про внесення змін від 12.12.2013 р. за № 1-664;

7. Договір про внесення змін від 10.12.2015р. за № 1-780.

Згідно останніх змін до Договору, відповідач зобов'язався закінчити будівництво об'єкту до 01 жовтня 2017 року.

Протягом 20 років МПП "Кошеленко" виконав всі умови вищевказаного договору, крім абзацу 7 пункту 5.1. розділу 5 в частині недобудови об'єкту, та ненадання регіональному відділенню , підтверджуючих документів на добудову.

05.09.2017р. №0509/01 МПП "Кошеленко" з пакетом документів до позивача щодо продовження терміну дії Договору.

06.10.2017р. позивачем було проведено перевірку виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - "Склад кольорових металів" №3687 від 29.08.1997р. та договору про внесення змін від 10.12.2015р., про що складено відповідний акт.

Зі змісту акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - "Склад кольорових металів" №3687 від 29.08.1997р. та договору про внесення змін від 10.12.2015р. №1-780 вбачається, що зазначені договори в частині проведення добудови у визначений строк - невиконані.

10.11.2017р. позивачем було проведено засідання комісії з питань внесення зміни до договорів купівлі-продажу державного майна, яке було оформлено протоколом від 10.11.2017р.

На засіданні Комісії з питань внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, яка діє на підставі Положення про склад та регламент роботи Комісії, затвердженого наказом ФДМУ від 29.11.2011 р. за №1718, керуючись вимогами Порядку "Про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна", затвердженого наказам ФДМУ №605 від 03.05.2012р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиціїУкраїни 11 травня 2012р. за №742/21055, було вирішено про відмову МПП "Кошеленко" на продовження терміну добудови ОНБ „Склад кольорових металів", а також вирішено питання щодо розірвання Договору з метою його повернення до державної власності з метою його подальшого продажу.

З врахуванням наведеного позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2017р., позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2017р. порушено провадження у справі №916/2999/17 та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2017р., суд вирішив справу №916/2999/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

03.01.2018р. відповідач, мале приватне підприємство "Кошеленко", звернувся до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою (вх.№19/18) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про скасування рішення комісії.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Мале приватне підприємство "Кошеленко" вважає таке рішення Комісії з питань внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затверджене протоколом засідання Комісії від 10.11.2017 року протиправним, та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступні факти, відповідні їм норми права та докази.

Так, 29.08.1997 року між малим приватним підприємством "Кошеленко" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "Склад кольорових металів" №3687, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, 21-й км. Старокиївського шляху.

Згідно умов договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю державне майно незавершеного будівництва - "Склад кольорових металів", який знаходиться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, 21-й км. Старокиївського шляху, на земельній ділянці площею 4,1 га, яка надається в оренду з правом викупу, а Покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що Покупець повинен закінчити будівництво Об'єкта у III кварталі 2001 року. В подальшому, шляхом підписання сторонами додаткових угод до договору та договорів про внесення змін до договору, строк закінчення будівництва об'єкта було продовжено до 01 жовтня 2017 року.

05.09.2017 року МПП "Кошеленко" направило до РВ ФДМ України по Одеській області звернення № 0509/01 про внесення змін у вищезазначений договір купівлі- продажу в частині продовження строків будівництва об'єктів незавершеного будівництва на 2 роки та введення його в експлуатацію до 01.10.2019 року.

Разом із зверненням, МПП "Кошеленко" було надано:

- техніко-економічні обґрунтування внесення змін до договорів купівлі-продажу;

- перспективний бізнес-план і графік фінансування добудови Складу кольорових металів ;

- бухгалтерська довідка МПП "Кошеленко" по виконанню видатків та закінчення будівельних робіт;

- фінансовий звіт МПП "Кошеленко";

- лист Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 19.09.2017 року № 02-04/1769 щодо продовження терміну дії договору;

- проект змін до договору;

- наказ № 14 МПП "Кошеленко" про внесення змін в договір.

Незважаючи на зміст та правову природу звернення, повноту наданих документів та об'єктивні обставини, що впливають на виконання умов договору, 10.11.2017 року Комісією з питань внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна було прийняте рішення про відмову МПП "Кошеленко" у продовженні терміну добудови ОНБ "Склад кольорових металів", затверджене протоколом засідання Комісії з питань внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна від 10.11.2017 року.

Відповідно до п.4.3 Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 605 від 03.05.2012 року, орган приватизації в двотижневий строк з моменту надходження пропозицій щодо внесення змін до договору купівлі-продажу у разі відсутності всіх необхідних документів для прийняття остаточного рішення визначає перелік таких документів і повідомляє про це заявника листом.

У протоколі Комісія посилається на те, що вона дії на підставі Положення про склад та регламент роботи комісії, затвердженого наказом ФДМ України № 1718 від 29.11.2011 року.

Але зазначене положення регламентує порядок роботи іншого органу, а саме - Комісії з питань зняття з контролю договорів купівлі-продажу, та не має ніякого відношення до роботи Комісіє з питань внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна.

МПП "Кошеленко" дійшов висновку, що рішення Комісії з питань внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затверджене протоколом від 10.11.2017 року є протиправним, необґрунтованим, немотивованим, та таким, що прийняте з порушенням Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 605 від 03.05.2012 року.

Крім того, відповідач зазначає, що строк завершення будівництва об'єкта вже продовжувався, враховуючи об'єктивні обставини та особливості об'єкта.

На всіх засіданнях Комісії мале приватне підприємство "Кошеленко" було присутнім та брало участь в обговоренні питань щодо "Складу кольорових металів", який належить їм на праві власності.

Однак, про дату та місце засідання Комісії, яке відбулось 10.11.2017 року, МПП "Кошеленко" взагалі не було повідомлено, що порушує їх права, як власника майна та обмежує в реалізації права брати участь в обговоренні питань, що стосуються "Складу кольорових металів" та надання додаткових пояснень.

За час добудови ОНБ "Склад кольорових металів", представниками РВ ФДМ України регулярно проводились виїзні перевірки щодо виконання умов договору та складались відповідні акти, які констатували виконання умов договору.

МПП "Кошеленко" регулярно та своєчасно звітувало перед РВ ФДМ України по Одеській області щодо виконання умов договору, стану об'єкта, проведених робіт.

Так, на момент підписання договору купівлі продажу "Складу кольорових металів" № 3687, готовність об'єкта складала лише 48%, а зараз його стан суттєво покращено за рахунок чималих зусиль та капіталовкладень Малого приватного підприємства "Кошеленко".

На думку відповідача, Комісія не звернула увагу на те, що розірвання договору купівлі-продажу об'єкта - "Складу кольорових металів" № 3687 від 29.08.2017 року з метою його подальшого продажу тягне за собою чимало юридичних складнощів та значних витрат на оформлення документів, необхідних для підготовки об'єкта до подальшого продажу разом із земельною ділянкою.

У випадку продовження малому приватному підприємству "Кошеленко" строків будівництва об'єкта незавершеного будівництва "Складу кольорових металів", що знаходиться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, 21-й км. Старокиївського шляху, РВ ФДМ України по Одеській області не зазнає ніяких негативних наслідків та не несе додаткових витрат, оскільки всі витрати щодо укладення договору про внесення змін та інші фактичні витрати щодо добудови об'єкта та введення його в експлуатацію несе виключно власник, а саме - МПП "Кошеленко".

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що рішення Комісії з питань внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна про відмову МПП "Кошеленко" у продовженні терміну добудови ОНБ "Склад кольорових металів", затверджене протоколом засідання Комісії з питань внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна від 10.11.2017 року прийняте з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

04.01.2018р. відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№191/18) про вирішення питання про прийняття зустрічного позову без участі представника МПП "Кошеленко", яке судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2018р. прийнято зустрічну позовну заяву малого приватного підприємства "Кошеленко" до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про скасування рішення комісії до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №916/2999/17 за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник малого приватного підприємства "Кошеленко" надав суду клопотання (вх.№2-404/18 від 13.01.2018р.) про витребування доказів у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області копії наступних документів: наказ регіонального відділення від 29.11.2012р. №1457; наказів про внесення змін до нього від 16.10.201 р. №1633, від 29.09.2017р. №1135; положення про склад та регламент роботи Комісії, затвердженого наказом ФДМУ від 29.11.2011 р. за № 1718.

Зазначене клопотання представника відповідача судом було задоволено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2018р. строк підготовчого засідання було продовжено на тридцять днів за ініціативою суду.

Письмове клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№4045/18) судом було задоволено.

12.03.2018р. відповідач звернувся до суду із клопотанням про застосування процедури врегулювання спору за участю судді (вх.№2-1479/18), у задоволенні якого судом було відмовлено з підстав його необґрунтованості.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги відповідача не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві (вх.№1699/18).

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 18.04.2018р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (вх.№12732/18), відзив на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у якості підстави для розірвання оспорюваного договору, зазначає про грубе порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із системного аналізу тексту, укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Частиною 1 ст.1 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" передбачено, що цей Закон визначає особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, включаючи законсервовані об'єкти, а також за ініціативою органів, уповноважених управляти відповідним державним майном, об'єктів незавершеного будівництва, що утримуються на балансах підприємств, які не підлягають приватизації (далі - об'єкти незавершеного будівництва).

У відповідності до ст.19 Закону України " Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва " обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є:

встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва;

забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва є підставою для розірвання договору купівлі-продажу або договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Подальше відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, можливе лише за умови збереження для нового власника об'єкта незавершеного будівництва зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Зі змісту акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - "Склад кольорових металів" №3687 від 29.08.1997р. та договору про внесення змін від 10.12.2015р. №1-780 вбачається, що зазначені договори в частині проведення добудови у визначений строк - невиконані.

Таким чином, за умови встановлення судом, що відповідачем в період з 1997р. по 01.10.2017р. не було виконано умови договору купівлі-продажу із подальшими змінами та доповненнями в частині добудови об'єкта незавершеного будівництва - "Склад кольорових металів", а також враховуючи приписи ст.19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги позивача підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявленого зустрічного позову малого приватного підприємства "Кошеленко" про скасування рішення Комісії з питань внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна про відмову МПП "Кошеленко" у продовженні терміну добудови об'єкту незавершеного будівництва "Склад кольорових металів", затверджене протоколом засідання Комісії з питань внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна від 10.11.2017р., суд зазначає наступне:

10.11.2017р. Регіональним відділенням було розглянуто документи надані МПП "Кошеленко" та зазначено, про не достатність та необґрунтованість доводів.

Судом враховується, що оскаржуване рішення комісії, прийнято на підставі наданого відповідачем перспективного бізнес плану і графіку фінансування добудови об'єкта незавершеного будівництва "Склад кольорових металів", що не містить достатнього обґрунтування, детального плану виконання певних будівельних робіт, а лише загальні положення їх виконання.

Також, судом враховується, що техніко-економічне обґрунтування щодо внесення змін до Договору купівлі продажу, не містить взагалі не містить техніко-економічного обґрунтування внесення таких змін.

Поряд з цим, суд погоджується з позивачем, що наведені статистичні данні США щодо експорту сільськогосподарської продукції України, та інші статистичні данні, які не можуть відображати доцільність внесення змін до Договору.

В свою чергу, зустрічна позовна заява містить посилання на суттєве покращення об'єкта, однак з матеріалів справи вбачається, що він є не добудованим, що в свою чергу свідчить про не виконання умов договору купівлі-продажу.

Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять належним та допустимих доказів суттєвого покращення об'єкту.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову відповідача, з огляду на його недоведеність та необґрунтованість.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу , які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" ( Chahal v. the United Kingdom , (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того,

Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З врахуванням того, що МПП "Кошеленко" на момент укладання договору купівлі-продажу в силу вимог ст.627 ЦК України погодив всі умови цього договору, був обізнаним про приписи Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", що в свою чергу свідчить про обізнаність МПП "Кошеленко" про наслідки невиконання умов договору в частині недобудови об'єкту незавершеного будівництва.

Поряд з цим, приймаються до уваги те, що позивачем на прохання відповідача неодноразово погоджувалось зміна строків виконання зобов'язання в частині добудови об'єкту незавершеного будівництва.

Суд звертає увагу сторін, що згідно п.п.33, 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сєрков проти України" встановлюють, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі Ятрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999).

Ведучи мову про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки" (Љpacek s.r.o. v.Czech Republic) , заява № 26449/95, п. 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві.

Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (див. рішення у справі 'Беєлер проти Італії" (Beyeler v.) , [ВП], заява № 33202/96, п. 109, ECHR 2000-I).

З врахуванням наведеного, суд вважає, що задоволення первісного позову у даній справі не порушує принципу справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та інтересами відповідача.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись до суду із окремим позовом про стягнення вартості зроблених поліпшень на об'єкті незавершеного будівництва "Склад кольорових металів", що розташований за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, 21 км Старокиївського шляху.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 3 200,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 74, 129, 202, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області - задовольнити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу від 29.08.1997р. об'єкту незавершеного будівництва -"Склад кольорових металів", що розташований за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, 21 км Старокиївського шляху, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. №15, код ЄДРЮОФОПГФ 20984091) та мале приватне підприємство "Кошеленко" (65053, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграда, буд. №30, код ЄДРЮОФОПГФ 20940277).

3. Зобов'язати мале приватне підприємство "Кошеленко" (65053, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграда, буд. №30, код ЄДРЮОФОПГФ 20940277) повернути об'єкт незавершеного будівництва - "Склад кольорових металів", що розташований за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, 21 км Старокиївського шляху, який був придбаний за договором купівлі-продажу від 29.08.1997р. до державної власності в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. №15, код ЄДРЮОФОПГФ 20984091).

4. Стягнути з малого приватне підприємство "Кошеленко" (65053, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграда, буд. №30, код ЄДРЮОФОПГФ 20940277) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. №15, код ЄДРЮОФОПГФ 20984091).

5. У задоволенні зустрічного позову малого приватне підприємство "Кошеленко" - відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 27 квітня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський