Рішення

від 26.04.2018 по справі 925/72/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Черкаси справа № 925/72/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В., за участю представників сторін: позивача - адвоката ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НВП Ост до публічного акціонерного товариства Азот про стягнення 27126 грн. 15 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю НВП Ост звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства Азот (далі - відповідач) про стягнення, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, 19742 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 3572 грн. 89 коп. 3% річних за період прострочення з 31.12.2016 по 23.06.2017 року, 2701 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 1109 грн. 14 коп. 3% річних за період прострочення з 23.06.2017 по 05.10.207 року, що разом складає 27126 грн. 15 коп., та відшкодування понесених судових витрат - сплаченого судового збору у розмірі 1762 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 58083 грн. 49 коп.

Позов мотивовано простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, встановленого судовим рішенням.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.02.2018 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/72/18, справу призначено до судового розгляду за клопотанням позивача за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач в особі свого представника 16.02.2018 року за вх. №№ 4472 і 4477 подав, відповідно, письмове заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження і письмовий відзив на позов, за змістом якого заперечував проти позову з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог, а саме відсутності його вини у простроченні виконання спірного грошового зобов'язання, неправильності проведення позивачем розрахунків спірних сум інфляційних втрат і 3% річних та неспіврозмірності і безпідставності розміру заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

05.03.2018 року за вх. № 6074 позивач подав відповідь на відзив, у якій просив суд наведені у відзиви мотиви та заперечення відхилити, позов задовольнити повністю.

Ухвалами суду від 06.03.2018 року, судом ухвалено продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, від 29.03.2018 року - було закрите підготовче засідання у справі № 925/72/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 26.04.2018 року.

В засіданні суду представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених в позовній заяві і письмовій відповіді на відзив, підтримав і просив суд задовольнити повністю, відповідач в особі свого представника позов не визнала і просила суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов і письмовому запереченні на відповідь на позов від 22.03.2018 вх. № 8108.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

16.09.2014 року відповідачем - ПАТ Азот , як замовником, та позивачем - ТОВ НВП Ост , як підрядником, був укладений договір підряду № 619-413 (далі - договір підряду № 619-413 від 16.09.2014 року), за умовами якого підрядник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, виконати і здати замовнику роботи на об'єкті замовника, визначені п. 1.1. договору, а замовник - прийняти і оплатити їх.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 року у справі № 925/47/17 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю НВП Ост до публічного акціонерного товариства Азот , стягнуто 248400,82 грн. основного боргу, 32030,16 грн. інфляційних втрат, 9595,81 грн. 3% річних, 54337 грн. 33 коп. пені, 5165,46 грн. витрат зі сплати судового збору та 20000,00 грн. витрат на послуги адвоката. В решті позову відмовлено. Із рішення суду вбачається, що правовідносини сторін, спір щодо яких розглядався у справі № 925/47/17, виникли із укладеного ними договору підряду № 619-413 від 16.09.2014 року, 32030,16 грн. інфляційних втрат, 9595,81 грн. 3% річних стягнуто за прострочення виконання основного боргу за період з 17.09.2015 по 30.12.2016 року.

Рішення господарського суду від 28.02.2017 року у справі № 925/47/17 набрало законної сили 10.04.2017 року, 04.05.2017 року на виконання зазначеного рішення суду у справі № 925/562/16 господарським судом Черкаської області видано наказ про його примусове виконання.

Із платіжних доручень від 23.06.2017 року №№ 7237 і 7238 вбачається, що 23.06.2017 року відповідачем сплачено позивачу 248400,82 грн. з призначенням платежу: оплата за роботи по договору підряду № 619-413 від 16.09.2014 року.

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат і 3% річних у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, що виникло із укладеного сторонами договору підряду № 619-413 від 16.09.2014 року, встановленого рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 року у справі № 925/47/17, а саме:

19742 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 3572 грн. 89 коп. 3% річних за період прострочення з 31.12.2016 по 23.06.2017 року на суму боргу 248400,82 грн.;

2701 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 1109 грн. 14 коп. 3% річних за період прострочення з 23.06.2017 по 05.10.207 року на суму боргу 128519,03 грн. Сума боргу визначена з урахуванням проведеної відповідачем 23.06.2017 року оплати в розмірі 248400,82 грн. за правилами, визначеними статтею 534 ЦК України.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань підряду, загальні положення про підряд, як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 1 глави 61 ЦК України, ст. 324 ГК України, про зобов'язання і договір - розділом І і ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - главою 16 розділу IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 розділу I книги 5 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність і розмір грошового зобов'язання відповідача перед позивачем у сумі 248400,82 грн., що виникло із укладеного сторонами договору підряду № 619-413 від 16.09.2014 року, встановлено рішенням господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 року у справі № 925/47/17, період прострочення цього грошового зобов'язання з 31.12.2016 по 23.06.2017 року позивачем визначено правильно, визначення цього періоду підтверджено поданими ним доказами - платіжними дорученнями.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 534 ЦК України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

При застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (ст. 534 ЦК) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Проценти, передбачені ст. 625 ЦК за порушення грошового зобов'язання, погашаються після суми основного боргу. Такі висновки викладені у листі Верховного Суду України від 01.07.2014 Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві .

При вирішенні спору суд керується також роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17.12.2013 року (зокрема, але не виключно п. 7.1.), правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 02.03.2016 р. у справі № 6-2491цс15, від 12.04.2017 р. у справах №№ 3-1462гс16, 3-1601гс16, від 26.04.2017 р. у справі № 3-1522гс16.

З огляду на зазначене суд, встановивши, що рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто грошову суму і таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, а отже, є грошовим зобов'язанням, приходить до висновку щодо наявності між сторонами грошового зобов'язання, яке відповідач належним чином не виконував, що є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні втрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми. При цьому вважає обґрунтованою вимогу позивача в частині стягнення 19742 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 3572 грн. 89 коп. 3% річних за період прострочення з 31.12.2016 по 23.06.2017 року на суму боргу 248400,82 грн. Його ж вимогу про стягнення 2701 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 1109 грн. 14 коп. 3% річних за період прострочення з 23.06.2017 по 05.10.207 року на суму боргу 128519,03 грн. суд визнає такою, що заявлена з частковим порушенням норм ст. 534 ЦК України, та без підтвердження належними доказами його витрат на погашення виконавчого провадження в сумі 7390,60 грн.

За розрахунком суду сума боргу з урахуванням проведеної відповідачем оплати складає 79502 грн., за період прострочення з 24.06.2017 по 05.10.207 року розмір інфляційних втрат складає 1670,97 грн., 3% річних - 679,58 грн. і в такому розмірі вимога позивача в цій частині також підлягає задоволенню.

Оцінюючи доводи (заперечення) відповідача, викладені його представником у письмовому відзиві на позов, суд надає їм часткову перевагу, а доводам позивача, викладеним його представником у письмовій відповіді на відзив, відхиляє.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на викладені обставини справи і приписи законодавства суд вважає, що спірна вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідає приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково. Доводи представника відповідача, приведені нею в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

Обгрунтовуючи вимогу про відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 58083 грн. 49 коп. представник позивача адвокат ОСОБА_1 подав суду: свідоцтво про його право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1198 від 28.07.2017 року; довідку від 01.03.2018 року адвокатського об'єднання Інвікта про те, що він працює адвокатом у складі цього об'єднання; договір про надання послуг у сфері права № 953 від 30.12.2016 року, укладений між адвокатським об'єднанням Інвікта і ТОВ НВП Ост ; платіжне доручення № 5 від 16.01.2018 року, яким сплачено ТОВ НВП Ост на користь адвокатського об'єднання Інвікта 58083 грн. 49 коп. оплати за послуги у сфері права по договору № 953 від 30.12.2016 року; опис виконаних робіт; ордер адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.

Із поданого представником позивача опису виконаних робіт вбачається, що загальна вартість послуг, наданих позивачу адвокатом ОСОБА_1 по справі № 925/72/18, складає 24300 грн.

Відтак, на підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений платіжним дорученням № 1889 від 26.01.2018 року судовий збір у розмірі 1762 грн. і 24300 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а разом 26062 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із публічного акціонерного товариства Азот , ідентифікаційний код юридичної особи 00203826, місцезнаходження: 18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, буд. 72 на користь товариства з обмеженою відповідальністю НВП Ост , ідентифікаційний код юридичної особи 38061248, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33-Д - 19742 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 3572 грн. 89 коп. 3% річних за період прострочення з 31.12.2016 по 23.06.2017 року, 1670 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 679 грн. 58 коп. 3% річних за період прострочення з 24.06.2017 по 05.10.207 року, 26062 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.05.2018 року.

Суддя В.М. Грачов