Постанова

від 25.04.2018 по справі 910/10138/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2018 р. Справа№ 910/10138/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Зубець Л.П.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представники сторін:

від позивача - Пархета А.А. - ордер КВ №707883 від 25.04.2018,

від відповідача-1 - не прибув,

від відповідача-2 - не прибув,

від третьої особи-1 - не прибув,

від третьої особи-2 - не прибув,

від третьої особи-3 - не прибув,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Військової частини А2788

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.09.2017

у справі № 910/10138/14 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пральний

комплекс

до 1. Військової частини А2788

2.Департаменту державних закупівель та постачання

матеріальних ресурсів МОУ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -1: Міністерство оборони України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Приватне підприємство Фірма Мірта

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес група

капітал

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником

грошового зобов'язання, ціна позову 17 536,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пральний комплекс (далі - позивач, ТОВ Пральний комплекс ) звернулося з позовом до Військової частини А2788 м. Києва (далі - відповідач-1, В/ч А2788) про стягнення боргу та сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у розмірі 17 536,50 грн.

Позовна заява мотивована тим, що за завданням відповідача-1 ним були надані послуги з прання і сухого чищення білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна військовослужбовців В/ч А2788 загальною вартістю 17 218,08 грн., які були прийняті відповідачем-1., проте не оплачені. Крім того, у семиденний строк з дня пред'явлення позивачем претензії № 1201 від 17.04.2013 В/ч А2788 оплату наданих послуг не здійснила, у зв'язку з чим позивач просив задовольнити позов та стягнути з останнього на свою користь 17 218,08 грн. боргу, 318,42 грн. 3% річних з простроченої суми, а також понесені ним у справі господарські витрати.

Заперечуючи проти позову, В/ч А2788 посилається, зокрема, на відсутність з позивачем договірних відносин щодо виконання робіт, про оплату яких заявлено позов. Акт звірки взаєморозрахунків станом на 24.07.2012 та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за відсутності договору між В/ч А2788 та позивачем не є підставою для здійснення будь-яких розрахунків. Відповідно до накладних №№ 3291, 1569, 6539/1, 6539/3, 822, 6539/4, 926, 1190, 1297, 1104, 1389, 1481, 1734, 1662, 11 та 12 від 05.07.2012, 23 та 24 від 11.07.2012, 53 та 54 від 18.07.2012 послуги з прання надавалися йому Приватним підприємством Фірма Мірта та Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес група капітал .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/10138/14 провадження в частині вимог до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України припинено. Позов у іншій частині задоволено.

Стягнуто з Військової частини А2788 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пральний комплекс 17 218,08 грн. основного боргу, 318,42 грн. 3% річних з простроченої суми, 1 827,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

В обґрунтування рішення суд посилається на невиконання В/ч А2788 вимог претензії № 1201 від 17.04.2013 щодо оплати наданих послуг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-0001726 від 31.05.2012, ОУ-0002052 від 18.07.2012, ОУ-0001960 від 27.08.2012.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Військова частина А2788 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/10138/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги В/ч А2788 посилається, зокрема, на відсутність договору між сторонами та відповідного фінансування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 апеляційну скаргу В/ч А2788 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі № 910/10138/14 залишено без руху, надано В/ч А2788 строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків до 04.04.2018.

02.04.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2018 Військовою частиною А2788 усунуто недоліки, надано належні докази доплати судового збору у розмірі 1 140,50 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини А2788 у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Зубець Л.П. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2018.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Пральний комплекс у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/10138/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник інших сторін у судове засідання не прибули, про дату та час розгляду справи повідомлялися за адресами зазначеними у апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

ТОВ Пральний комплекс (далі - постачальник) було надано послуги з прання і сухого чищення білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна військовослужбовців В/ч А2788 (далі - замовник) на загальну суму 17 218,08 грн., що зафіксовано у:

- акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2012 № ОУ-0001726 (т. 1 а.с. 9);

- акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.06.2012 № ОУ-0001960 (т. 1 а.с. 10);

- акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.07.2012 № ОУ-0002052 (т. 1 а.с. 11).

Надання послуг на суму 17 218,08 грн., станом на 24.07.2012, підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків між В/ч А2788 та ТОВ Пральний комплекс (т. 1 а.с. 12).

Листом № 1201 від 17.04.2013 позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою сплатити вартість наданих послуг у сумі 17 218,08 грн. До вказаного листа були додані зазначені акти.

Як стверджує позивач, відповідачем не було виконано вимоги з оплати виконаних робіт за актами.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем свого обов'язку з оплати отриманих послуг, ТОВ Пральний комплекс звернулося з даним позовом та просить суд стягнути з В/ч А2788 на свою користь 17 218,08 грн. основного боргу та 318,42 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг на загальну суму 17 218,08 грн. зокрема, актами здачі-приймання робіт № ОУ-0001726, № ОУ-0001960, № ОУ-0002052.

Апелянт звертає увагу, що згідно накладних, зазначених у актах № ОУ-0001726, № ОУ-0001960, № ОУ-0002052 послуги були частково надані третіми особам, а не позивачем.

Проте, судом першої інстанції вірно відмічено, що наявні у справі накладні на які посилається відповідач-1, зокрема №№ 11, 12, 23, 24, 53, 54, перелік яких включено до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0002052, свідчить про залучення позивачем третіх осіб до виконання замовлення. При цьому, згідно актів № ОУ-0001726, № ОУ-0001960, № ОУ-0002052 їх виконавцем є ТОВ Пральний комплекс , а замовником В/ч А2788.

Надані відповідачем до матеріалів справи договори, укладені з третіми особами, не свідчать, що послуги за накладними зазначеними в актах № ОУ-0001726, № ОУ-0001960, № ОУ-0002052 здійснені на виконання таких договорів. Крім того, надані акти контролю за вказаними договорами містять інші реквізити накладних, ніж ті що вказані в актах № ОУ-0001726, № ОУ-0001960, № ОУ-0002052.

Доказів того, що за домовленістю сторін ТОВ Пральний комплекс не мав права залучати третіх осіб суду не надано. Після надання послуг за актами сторони підписали акт звірки, яким В/ч А2788 підтвердило наявність боргу на суму 17 218,08 грн.

Таким чином, доказів, що послуги за вказаними актами були надані за іншим укладеними договорами, або третіми особами за прямими договорами з ними, суду не надано.

Більш того, судова колегія звертає увагу, що акти від імені В/ч А2788 та апеляційна скарга підписані однією і тією ж особою - ОСОБА_3

Оскільки акти не містили строку чи терміну оплати наданих послуг, то позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1201 від 17.01.2013 про оплату отриманих послуг.

Докази виконання В/ч А2788 свого обов'язку з оплати наданих послуг матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

В/ч А2788 має свою гербову печатку з власною назвою та ідентифікаційним номером.

Згідно з 2 ст. 5 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Таким чином, доводи апелянта про відсутність фінансування, як на підставу для відмови в позові, є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення суми боргу за актами № ОУ-0001726, № ОУ-0001960, № ОУ-0002052 з В/ч А2788 на користь ТОВ Пральний комплекс у сумі 17 218,08 грн.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з огляду на положення п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на дату винесення оскаржуваного рішення), про припинення провадження щодо відповідача-2 - Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, оскільки позивачем вимоги до останнього не висувались, а отже відсутній предмет спору між цими сторонами.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 318,42 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 318,42 грн. 3% річних.

З огляду на встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду щодо задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 17 218,08 грн. основного боргу та 318,42 грн. 3 % річних, а також про припинення провадження в частині вимог до відповідача-2.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені Військовою частиною А2788 в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/10138/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Військової частини А 2788 задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Військову частину А 2788 (апелянта).

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А2788 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/10138/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/10138/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Л.П. Зубець

Повний текст рішення складено 27.04.2018