Постанова

від 17.04.2018 по справі 912/2365/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 912/2365/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - арбітражний керуючий Стіфутін Ігор Валерійович,

представник позивача - Карпов В.Ю. (довіреність від 05.08.2016),

відповідач-1 - Обласне комунальне підприємство "Кіровоградське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації",

представник відповідача 1 - не з'явився,

відповідач-2 - Приватне підприємство "Юліус",

представник відповідача-2 - не з'явився,

відповідач-3 - Приватне підприємство "Цитрус Лайм",

представник відповідача-3 - не з'явився,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3 - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк",

представник третьої особи - Онішкевич М.М. (довіреність № 125 від 19.03.2018)

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.

на рішення господарського суду Кіровоградської області

від 08.08.2017

у складі судді Шевчук О.Б.,

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 23.10.2017

у складі колегії суддів: Білецької Л.М., (головуючий), Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.

у справі за позовом

Арбітражного керуючого Стіфутіна Ігоря Валерійовича

до Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації",

Приватного підприємства "Юліус",

Приватного підприємства "Цитрус Лайм",

про визнання недійсним запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно та договору купівлі продажу нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий Стіфутін Ігор Валерійович, як ліквідатор Фізичної особи-підприємця Крившенка Олександра Геннадійовича, звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", Приватного підприємства "Юліус", Приватного підприємства "Цитрус Лайм" про визнання недійсним з моменту вчинення запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію прав власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна, 22-а, загальною площею 121,7 кв. м. за Приватним підприємством "Юліус"; визнання недійсним договору купівлі-продажу вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в м. Кіровограді по вул. Леніна (Дворцова), 22-а, укладеного 12.10.2007 між Приватним підприємством "Юліус" та Приватним підприємством "Цитрус Лайм", посвідченого 12.10.2007 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3106.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області 08.08.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 у справі № 912/2365/16, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано з моменту вчинення запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію прав власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна, 22-а, загальною площею 121,7 кв. м. за Приватним підприємством "Юліус". Визнано недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, укладений 12.10.2007 між Приватним підприємством "Юліус" та Приватним підприємством "Цитрус Лайм" щодо купівлі-продажу вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в м. Кіровограді по вул. Леніна (Дворцова), 22-а, посвідченого 12.10.2007 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3106. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Приймаючи судові рішення, господарські суди виходили з того, що Обласне комунальне підприємство "Кіровоградське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" здійснило державну реєстрацію права власності (внесло запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно) на спірне нерухоме майно, а саме права власності ПП "Юліус" на реконструйований об'єкт, за відсутності правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на реконструйований об'єкт, виданий органами місцевого самоврядування. При цьому, суди встановили, що ПП "Юліус" при укладанні оскаржуваного договору розпорядився майном, яке не належало йому на праві власності.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Кіровоградської області 08.08.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 у справі № 912/2365/16, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просило скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник вказує на те, що поза увагою апеляційної інстанції залишилось його клопотання про застосування строку позовної давності.

04.01.2018 на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), справа № 912/2365/16 господарського суду Кіровоградської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №912/2365/16 визначено колегію суддів у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г. від 15.03.2018 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк. Відкрито касаційне провадження у справі № 912/2365/16 господарського суду Кіровоградської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. на рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 17.04.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.04.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Обласне комунальне підприємство "Кіровоградське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" в листі підтримало вимоги касаційної скарги та просило розглянути справу без участі його представника.

В судове засідання 17.04.2018 з'явились уповноважені представники позивача та третьої особи, які надали пояснення у справі. Інші учасники справи своїх представників не направили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12.10.2007 між Приватним підприємством "Юліус" (продавець) та Приватним підприємством "Цитрус Лайм" (покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, що розташоване в м. Кіровограді на вул. Леніна, 22а та складається з: І поверх: тамбуру 2,3 кв. м., залу 45,5 кв. м., санвузлів 2,7 кв. м., 2,7 кв. м., коридорів 4,0 кв. м., 5,5 кв. м., мийки 4,2 кв. м., кухні 22,3 кв. м., підсобного 7,8 кв. м, котельної 4,3 кв. м.; ІІ поверх: підсобного 14,2 кв. м., санвузла 1,4 кв. м., кабінету 4,8 кв. м., загальною площею 121,7 кв. м., нежитлове приміщення знаходиться в будинку, що є пам'яткою архітектури.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. В силу ст. 204 вказаного кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України право розпорядження майном належить власникові.

Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ст. 658 ЦК України право продажу товару належить власникові товару.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстрація права власності на вищезазначене нерухоме майно за ПП "Юліус" здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2005 та рішень міськвиконкому від 08.10.2007 № 1294 та від 01.06.2005 № 766 (що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.10.2007 № 16237002).

Разом з цим, виходячи із системного аналізу норм Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445, суди з'ясували, що Обласне комунальне підприємство "Кіровоградське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" здійснило державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, а саме права власності ПП "Юліус" на реконструйований об'єкт, за відсутності правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на реконструйований об'єкт, виданого органами місцевого самоврядування.

Крім того, дослідивши договір купівлі-продажу від 15.08.2005 суди встановили, що ПП "Юліус" належало вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення загальною площею 102,9 кв. м. - одноповерхове приміщення, що складалось з зали, коридору, підсобки та кабінету, в той час, як за оскаржуваним договором ПП "Юліус" відчужило ПП "Цитрус Лайм" двоповерхове вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, загальною площею 121,7 кв. м. та з зовсім іншим складом кімнат, тобто розпорядилось майном, яке не належало йому на праві власності.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. та залишення рішення господарського суду Кіровоградської області 08.08.2017 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 у справі №912/2365/16 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Кіровоградської області 08.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 у справі №912/2365/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков