Постанова

від 26.04.2018 по справі 910/23568/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2018 р. Справа№ 910/23568/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зубець Л.П.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представники сторін не викликались,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікосад»

на рішенняГосподарського суду міста Києва

від16.02.2018

у справі№ 910/23568/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовомВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Рікосад»

простягнення 27 851,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі позивач, В/ч НОМЕР_1 ) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікосад» (далі відповідач, ТОВ «Рікосад») про стягнення пені у розмірі 7 877,49 грн. та штрафу у розмірі 7 738, 92 грн., у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за Договором № 54/ВЗЗ-2017 від 04.07.2017 про закупівлю товару код ДК 021:2015-15610000-7 Продукція борошномельно-круп`яної промисловості (лот 2) крупа вівсяна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 у справі № 910/23568/17 позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікосад» на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України пеню у розмірі 7 877,49 грн., штраф у розмірі 7 738,92 грн., а також 1 600,00 грн. судового збору.

В обґрунтування рішення суд посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за Договором № 54/ВЗЗ-2017 від 04.07.2017.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рікосад» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 у справі № 910/23568/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Рікосад» посилається, зокрема, на відсутність належних доказів вручення позивачем замовлення на поставку товару відповідачу, що свідчить про відсутність порушення відповідачем строку поставки. Крім того, відповідач зазначив, що заявка позивача за своєю суттю є додатковою угодою, яку не було узгоджено з ним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікосад» у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Зубець Л.П. Зазначено, що розгляд справи, згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23.04.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від В/ч НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

04.07.2017 між В/ч НОМЕР_1 (далі замовник) та ТОВ «Рікосад» (далі учасник) було укладено Договір № 54/ВЗЗ-2017 від 04.07.2017 про закупівлю товару (далі Договір).

За умовами Договору учасник зобов`язується у визначені договором строки поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору, а замовник прийняти і оплатити такі товари.

Умовами п. 1.2 Договору визначено найменування (номенклатура, асортимент) товару код ДК 021:2015 15610000-7 продукція борошномельної-круп`яної промисловості. Кількість товару за договором: лот 2 крупа вівсяна 100 000 кг.

Відповідно до п. 3.1 Договору, його ціна складає 996 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 166 000,00 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за товар, що поставляються, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 90 календарних днів з дати документального підтвердження учасником замовнику доставки товару до товароодержувача.

Як передбачено п. 4.2 Договору до кожної партії товару, що постачається, учасник обов`язково надає замовнику накладну (у трьох примірниках) та рахунок-фактуру, завірені печаткою та підписом особи учасника, уповноваженої на підписання господарських та фінансових документів.

Строк поставки товару, згідно з п. 5.1 Договору, складає 10 календарних днів з моменту подання письмової заявки замовником.

Позивач стверджує, що ним на виконання умов Договору було складено та надіслано відповідачу заявку № 1600 від 07.07.2017 щодо поставки товару у загальній кількості 14 600 кг. у визначені в ній строки.

За доводами позивача, відповідач у строк встановлений у п. 5.1 Договору, поставки товару не здійснив.

Заявка була виконана несвоєчасно, що підтверджується видатковими накладними:

-№ 10-01 від 06.10.2017,

-№ 10-03 від 24.10.2017,

-№ 10-04 від 24.10.2017,

-№ 11-01 від 10.11.2017,

-№ 11-02 від 13.11.2017,

-№ 11-03 від 17.11.2017,

-№ 11-04 від 17.11.2017,

-№ 11-09 від 22.11.2017.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, В/ч НОМЕР_1 звернулась з даним позовом та просить суд стягнути з ТОВ «Рікосад» пеню у сумі 7 877,49 грн. та штраф у сумі 7 738,92 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На звороті заявки позивача № 1600 від 07.07.2017 міститься підпис директора відповідача Козлова О.О., з датою 07.07.2017 (а.с. 65). Крім того, у матеріалах справи містяться листи з вимогами про поставку товару № 2251 від 31.08.2017, № 2393 від 11.09.2017, № 2344 від 05.09.2017 (а.с. 45-50). На листі № 2393 від 11.09.2017 також міститься підпис директора відповідача Козлова О.О. (а.с. 47).

Таким чином, доводи апелянта про те, що йому було невідомо про зазначену заявку судом відхиляються. З огляду на зазначене, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що відмітка на звороті заявки не підтверджує жодних зобов`язань відповідача за Договором.

Відповідач виконав заявку та поставив товар лише у період з 06.10.2017 по 22.11.2017, тоді як поставка мала відбутися у строк вказаний у заявці, але не менше 10 календарних днів з моменту її подання, згідно п. 5.1 Договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.1 Договору, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.

Враховуючи дату подання позивачем заявки та отримання її відповідачем 07.07.2017, відповідно до п 5.1 Договору, останнім днем поставки товару (щодо поставок які мали відбутися до 17.07.2017, тобто раніше 10 днів передбачених п. 5.1 Договору) є 17.07.2017, а датою початку нарахування пені є 18.07.2017. Стосовно поставок, які мали відбутися після 17.07.2017, то датою початку розрахунку пені є наступна день за встановленою у заявці датою поставки.

При цьому, судова колегія не вважає строки поставки встановлені у заявці додатковою угодою до Договору, яка мала бути попередньо узгоджена з відповідачем.

Колегія суддів, здійснивши повторний арифметичний розрахунок, з урахуванням відповідних періодів та сум несвоєчасної поставки, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 7 877,49 грн. та штрафу в сумі 7 738,92 грн.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Рікосад» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 у справі № 910/23568/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікосад» задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Рікосад» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікосад» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 у справі № 910/23568/17 залишити без змін.

2.Матеріали справи № 910/23568/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддяБ.О. Ткаченко

СуддіЛ.П. Зубець

В.О. Зеленін