Рішення

від 13.04.2018 по справі 817/337/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2018 року м. Рівне №817/337/18 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник ОСОБА_1, відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА " доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" звернулось в суд з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови №000175 від 16.01.2018 про накладення штрафу в розмірі 96000 грн.

Ухвалою від 01.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 27.02.2018.

19.02.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Управління Держпраці у Рівненській області (а.с.25-27).

Ухвалою від 27.02.2018 закрито підготовче провадження у справі, а розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 27.03.2018.

В судовому засіданні 27.03.2018 оголошено перерву до 13.04.2018.

В судовому засіданні 13.04.2018 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно наказу №44-від від 26.03.2018 судді надано додаткову відпустку, тривалістю 15 (п'ятнадцять) календарних днів з 16.04.2018 по 30.04.2018 включно, а тому повний текст постанови виготовлено 02.05.2018.

В судовому засіданні позовні вимоги в повному обсязі підтримані представником позивача. На їх обґрунтування зазначила, що за результатами проведеної відповідачем перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" було складено постанову про накладення штрафу №000175 на суму 96000 грн. Позивач не погоджується з висновками перевірки, що цивільно-правовий договір, укладений з гр.ОСОБА_3, має ознаки трудового договору, так як цей договір не має постійного характеру виконання роботи, не передбачає систематичної оплати праці, а гр.ОСОБА_3 самостійно визначав час надання послуг. Ствердила, що відповідно до цього договору гр.ОСОБА_3 зобов'язувався виконувати послуги з охорони, а не охоронника. При цьому, він сам організовував свою роботу, трудову функцію виконав разово, оскільки після закінчення надання послуг будь-яка його співпраця з позивачем припинялася. З огляду на це доводила, що постанова про накладення на позивача штрафу за допуск працівника до роботи без оформлення наказу про прийом на роботу є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. За таких обставин, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. В обґрунтування своїх заперечень пояснила, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог ст.24 КЗпП України, а саме: при допуску до роботи працівника ОСОБА_3 не оформлено наказ чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу, не повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (трудові відносини підмінені укладанням цивільно-правових договорів). Зазначила, що позивач, уклавши цивільно-правовий договір з гр.ОСОБА_3, вчинив неправомірно та не у відповідності до норм чинного законодавства, а тому постанова про накладення штрафу на позивача є правомірною та обґрунтованою. З таких обставин, просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

З 16.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" зареєстроване як юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вид економічної діяльності: 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (а.с.11).

Станом на жовтень 2017 року в своєму штаті позивач мав сім працівників, в тому числі: одна штатна одиниця за посадою "директор", одна штатна одиниця за посадою "заступник директора - фахівець з організації заходів охорони" та п'ять штатних одиниць за посадою "охоронник 1 розряду" (а.с.88). В листопаді 2017 року кількість штатних працівників зросла до дев'яти за рахунок збільшення штатних одиниць за посадою "охоронник 1 розряду" (а.с.89). В грудні 2017 року та січні 2018 року кількість штатних працівників зменшилась до восьми за рахунок зменшення штатних одиниць за посадою "охоронник 1 розряду" (а.с.90-91).

27.11.2017 Управлінням Держпраці у Рівненській області від голови Рівненської обласної державної адміністрації отримано заяву гр.ОСОБА_3 датовану 14.11.2017, в якій він просив позбавити ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" ліцензії, через те, що Товариством порушувався графік роботи заявника та не виплачувалась мінімальна заробітна плата (а.с.78-79).

Зазначена заява була визначена в якості підстави відвідування у службовій записці начальника відділу Управління Держпраці у Рівненській області від 26.12.2017, адресованій начальнику Управління, з проханням про прийняття рішення про доцільність проведення інспекційного відвідування ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" (а.с.81).

26.12.2017 начальником Управління Держпраці у Рівненській області прийнято наказ №751, яким інспектору праці ОСОБА_4 за участю інспектора праці ОСОБА_5, велено провести з 27.12.2017 по 29.12.2017 включно, інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю в ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" (а.с.82-83).

На виконання зазначеного наказу посадовим особам відповідача видано направлення на інспекційне відвідування №683-Н/01-26 від 26.12.2017 (а.с.84).

Інспекційне відвідування ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" фактично проведено з 09:30 год. 27.12.2017 по 10:00 год. 28.12.2017. Його результати оформлені актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №24А/04-2 від 28.12.2017 (а.с.14-16).

В ОСОБА_1 зазначено про порушення ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" вимог частини першої та третьої статті 24 КЗпП України, яке полягало у тому, що при допуску до роботи працівника ОСОБА_3 01.11.2017 не оформлено наказ чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу, не повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановлено Кабінетом Міністрів України. Таким чином, трудові відносини підмінені укладанням цивільно-правових договорів. Копія цивільного-правового договору від 01.11.2017 (а.с.17) в якості додатку долучена до акту перевірки. Жодних інших додатків не долучалось.

З такими висновками відповідача позивач не погодився, зазначивши у відповідному розділі акту перевірки свої зауваження, суть яких зводилась до того, що ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" у трудових відносинах з гр.ОСОБА_3 не перебувала, робочого місця йому не створювала, натомість уклала з даною особою цивільно-правовий договір.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, розрахунки за таким цивільно-правовим договором не проводились через те, що ОСОБА_3 з'явився у місці виконання своїх обов'язків за угодою в нетверезому стані, про що складено відповідний акт від 07.11.2017 (а.с.28).

16.01.2018 на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято постанову №000175, якою на ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" накладено штраф за порушення законодавства про працю у розмірі 96000 грн.(а.с.12-13).

Окремо слід зауважити, що 01.12.2017 гр. ОСОБА_3 особисто звертався до начальника Управління Держпраці Рівненської області із письмовою заявою, в якій вказував, що з 01.07.2017 по 07.11.2017 він працював у Приватній охоронній фірмі "Кобра", і при звільненні йому не виплатили заробітну плату та будь-яких компенсаційних виплат, а тому просив розібратися з питанням щодо виплат та перевірити правомірність його звільнення. В заяві вказував місце проживання та контактний телефон (а.с.80).

Разом з тим, вказана заява не була визначена в якості підстави для інспекційного відвідування позивача і відповідачем не надано доказів направлення заявнику будь-якої відповіді з приводу розгляду такого звернення.

Натомість, у відповідь на звернення гр.ОСОБА_3 від 14.11.2017, що надійшло з Рівненської обласної державної адміністрації, Управління Держпраці Рівненської області листом №17-04/4536 від 04.12.2017 проінформувало заявника і відповідний орган про те, що Управління направило запит до ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" з проханням надати копії документів та пояснення щодо нарахування і виплати заробітної плати, після отримання яких будуть вжитті заходи щодо усунення можливих порушень вимог законодавства про працю. Також у листі роз'яснено право звернення з позовом до суду для найшвидшого вирішення трудового спору (а.с.85).

В той же час відповідачем не надано жодних доказів тому, що ним вчинялися дії, зазначені у листі №17-04/4536 від 04.12.2017. А за даними ЄДРСР ОСОБА_3 до судів з відповідним позовом не звертався (а.с.86).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно з пунктом 11 цього Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

В свою чергу, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу №000175 від 16.01.2018 на підставі висновків про порушення позивачем вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

Так, частина перша статті 24 КЗпП України містить перелік випадків, коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі. Відповідно до частини третьої цієї ж статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.

За правилами статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2017 між ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА", як замовником, та громадянином ОСОБА_3, як виконавцем, укладено цивільно-правовий договір, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати у відповідності до умов цього договору послуги з охорони у строк з 01.11.2017 по 10.11.2017. У розділі 1 цього договору зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик і страх, самостійно організовує безпечне виконання роботи та безпечне користування машинами, механізмами, устаткуванням, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Виконавець сам організовує свою роботу, визначає час початку і закінчення щоденної роботи, розподіляє час роботи, її тривалість на сій розсуд. Виконавець є самостійним суб'єктом, а тому є самостійним платником податку і отримуваного ним доходу. Замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором, не здійснює облік робочого часу та не заводить на виконавця трудову книжку. Відповідно до розділу 2 договору, за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду за домовленістю сторін після завершення виконання робіт згідно за актом виконаних робіт (наданих послуг), підписаним обома сторонами. Оплата здійснюється одноразово не пізніше 10 днів з дня отримання замовником роботи.

У зв'язку з тим, що обсяг робіт (послуг з охорони), передбачений договором від 01.11.2017, гр.ОСОБА_3 не виконаний, акт виконаних робіт (наданих послуг) сторонами не складався, а розрахунки не проводились.

Відповідний цивільно-правовий договір підписаний зі сторони замовника директором ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" ОСОБА_6, і зі сторони виконавця - ОСОБА_3

Жодних відомостей про те, ОСОБА_3 не погоджувався з укладенням відповідного цивільно-правового договору, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак вказана угода вважається такою, що укладена за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджена ними.

Більше того, інспектори з праці під час інспекційного відвідування взагалі не відібрали ні усних, ні письмових пояснень у гр.ОСОБА_3, хоча мали таку можливість і право.

Також інспекторами не були використані жодні повноваження, надані їм згідно з Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017. Зокрема, констатувавши у акті перевірки ту обставину, що у ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" для ОСОБА_3 було створено робоче місце, інспектори жодним чином не встановили, де знаходиться те робоче місце, і яким чином воно створене; не опитали жодного працівника ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" на предмет того, чи ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з даним Товариством, чи мав постійне робоче місце, якийсь графік роботи, чи отримував заробітну плату, тощо; не зафіксували в будь-який спосіб фактів виявлення неоформлених трудових відносин.

Фактично, під час інспекційного відвідування інспектори з праці обмежились лише отриманням у суб'єкта контролю копії цивільно-правового договору, і усі свої висновки побудували виключно на власному, причому досить довільному, тлумаченні положень такого договору.

Разом з тим, у інспекторів праці відсутні повноваження на власний розсуд тлумачити умови цивільно-правових договорів, а тим більше, визнавати їх недійсними та надавати їм статусу трудових.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" та гр. ОСОБА_3 під час інспекційного відвідування не встановлено, а в акті перевірки не зафіксовано, що підтверджує цивільно-правовий характер правовідносин між даними особами.

Таким чином, висновки інспекторів праці, викладені в акті перевірки щодо наявності заміни трудових правовідносин цивільно-правовими спростовані вимогами чинного цивільного і трудового законодавства, та матеріалами справи.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов'язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці. Визнання відносин фактичними трудовими може відбуватися лише у судовому порядку за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене, на підставі положень статті 232 КЗпП України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб'єктом господарювання, вимог ст.24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 96000,00 грн.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №000175 від 16.01.2018 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

За наведеного, відповідні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" (33013, м.Рівне, вул.Небесної Сотні,66, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41157338) до Управління Держпраці у Рівненській області (33028 м.Рівне, вул.Лєрмонтова, 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39780243) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №000175 від 16.01.2018, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" накладено штраф у розмірі 96000,00 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "КОБРА" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 02 травня 2018 року.

Суддя Друзенко Н.В.