Постанова

від 26.04.2018 по справі 810/1812/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1812/17 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ВК Система на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (повний текст виготовлено 17 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ВК Система до Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2017 року №0003821407 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 998884 грн та №0003811407 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємців на 898996 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відносини позивача з ТОВ Екоенерджи у період з листопада по грудень 2015 року мали реальний характер.

Так, придбані у цього контрагента товари та комплектуючи на підставі договорів №23/11-2015 від 23.11.2015 та №01/12-2015 від 01.12.2015 використані в цілях власної господарської діяльності товариства, а саме для виробництва продукції - БММ МТ-ЛБ С (Броньована медична машина МТ-Лб С) в межах виконання державного контракту №247/1/15/80 від 24.11.2015 на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням. Постачання продукції на виконання державного контракту звільнено від оподаткування, згідно п.2.1 положень Державного контракту №247/1/15/80 від 24.11.2015 та на підставі п.32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Однак, в акті перевірки не взято до уваги, що підприємством було нараховано умовний продаж у зв'язку з використанням ТМЦ для цілей операцій, звільнених від оподаткування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що позивач самостійно здійснив нівелювання сум сформованого податкового кредиту шляхом нарахування зобов'язань з ПДВ згідно до вимог п. 198.5 ст. 198 ПК України, відповідно, позбавлення права на податковий кредит по цим же сумам ПДВ є застосуванням подвійної відповідальності до платника податку.

При цьому, судом першої інстанції не було досліджено виконання контракту з Міністерством оборони України від 24.11.2015 №247/1/15/80, згідно з яким звільнено від оподаткування ПДВ діяльність на підставі п. 32 підрозділ 2 розділ XX Податкового кодексу України.

Крім того, податковий кредит позивача з ТОВ Екоенерджи підтверджений первинними документами, договорами, додатками до договорів (специфікаціями), видатковими накладними та податковими накладними, що свідчить про дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального оформлення господарських операцій.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що при проведенні аналізу даних контрагента позивача - ТОВ Екокенерджи встановлено придбання одного переліку товарів реалізації інших товарів, тобто реалізацію товарів і послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого придбання товарів, згідно податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.

При цьому, податковим органом встановлено відсутність: виконання операцій з постачання товарів позивачу; інформація про їх зберігання за місцезнаходженням та місцем господарської діяльності; інформація про транспортування та/або отримання в оренду транспортних засобів.

Також, під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що ТОВ Екоенерджи з сумнівною репутацією підприємства, яке є фігурантом у кримінальних провадженнях щодо проведення окремих процесуальних дій згідно відомостей Єдиного реєстру судових рішень.

Крім того, у видаткових накладних про прийняття товару від ТОВ Екоенерджи до позивача не зазначено прізвище, ім'я по батькові особи, яка одержала товар та її посаду разом з відтиском печатки підприємства.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у січні 2017 року Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Екоенерджи за період листопад-грудень 2015 року, за результатами якої складено Акт перевірки №5/10-13-14-04/35511869 від 04.01.2017 (а.с. 10-25 Том I).

У відповідності до вказаного Акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1. ст. 44, пп. 134.1.1, п. 138.2, п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138. пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 898996 грн.; ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1.-200.3 ст.200 ПКУ, що мало своїм наслідком заниження ПДВ у розмірі 998 884 грн.

На підставі Акта перевірки №5/10-13-14-04/35511869 винесено податкові повідомлення рішення від 06.02.2017 №№0003811407 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 998884 грн та 0003811407 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 898996 грн (а.с. 26-29 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за наслідком вивчення представлених позивачем суду документів первинного бухгалтерського обліку та звітності, встановлена їх невідповідність вимогам чинного законодавства та не підтвердженість фактів здійснення господарських операцій виконання яких вони надані. При цьому, за результатами дослідження первинних документів, суд дійшов висновку про наявність в них недоліків, які нівелюють сам факт проведення господарської операції.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За змістом пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Екоенерджи були укладені договори поставки товару від 23.11.2015 №23/11-2015 та від 01.12.2015 №01/12-2015 за умовами яких ТОВ Екоенерджи прийняло на себе зобов'язання поставити, а позивач прийняти та оплатити товар та комплектуючи вироби, асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики якого визначені у додатку №1 до договору (Специфікації) (а.с. 60-73 Том I).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано: податкові та видаткові накладні; акти звірки; товаро-транспортні накладні; оборотно-сальдові відомості (а.с. 74-114 Том I, а.с. 61-70 Том II, а.с. 197-206 Том III).

Однак, у відповідності до Акту перевірки №5/10-13-14-04/35511869 від 04.01.2017 під час проведення перевірки згідно аналізу даних ТОВ Екоенерджи встановлено придбання одного переліку товарів та реалізації інших товарів, тобто реалізацію товарів та послуг ТОВ Екоенерджи за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого придбання товарів, згідно податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН. Крім того, податковим органом встановлена відсутність: виконання операцій з постачання товарів позивачу; інформація про їх зберігання за місцезнаходженням та місцем господарської діяльності; інформація про транспортування та/або отримання в оренду транспортних засобів.

Так, на думку відповідача, вказаним контрагентом товар, зазначений у накладних, фактично позивачу не поставлявся, оскільки у ТОВ Екоенерджи відсутні для цього виробничі та матеріальні можливості, які об'єктивно необхідні для здійснення продажу такого виду, а також з урахуванням встановленого податковим органом факту реалізації товару за номенклатурою відмінною від номенклатури, задокументованою позивачем (а.с. 18-19).

Проте, колегія суддів звертає увагу, що придбане у ТОВ Екоенерджи майно використане в господарській діяльності для виконання робіт по виробництву техніки (виготовлення БММ МТ-ЛБ С) за замовленням Міністерства оборони України для цілей їх подальшого використання в зону АТО.

Так, між позивачем (виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 24.11.2015 за №247/1/15/80.

Відповідно до умов вказаного контракту Виконавець зобов'язується виготовити і поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства продукцію, зазначену в специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням, згідно з додатком 1 до Контракту, а Замовник - прийняти через 1285 Головне військове представництво Міністерства оборони України 01010, м. Київ, вул. Московська, 8 та вантажоодержувача, зазначеного у специфікації, та оплатити таку продукцію (а.с. 127-137 Том I).

ТОВ ВК Система на підтвердження виконання умов Державного контракту, надано акт приймання №10, акт №1 приймання - передачі продукції БММ МТ-ЛБ С, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (а.с. 19-27, 32-35 Том II).

Крім того, позивачем на підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_4 згідно товарно-транспортних накладних надано копію трудової книги комірника складу - ОСОБА_4, посадову інструкцію комірника складу від 02.01.2015 (а.с. 36-39 Том II).

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій колегія суддів вважає, що документи, надані позивачем, достовірно підтверджують реальність вчинених господарських операцій, оскільки відповідачем не надано належні та допустимі докази того, що позивач та ТОВ Екоенерджи не мав відповідні матеріальні ресурси, кваліфікований персонал у достатній кількості для виконання послуг відповідно до вищевказаних договорів.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, не є підставою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З Акту перевірки вбачається, що відповідачем прямо зазначено про наявність у позивача податкових та видаткових накладних, їх надання до перевірки та відсутність будь-яких претензій до змісту первинних бухгалтерських документів позивача, відсутність посилань на будь - які пояснення посадових осіб контрагента позивача, порушені кримінальні справи, вироки чи постанови судів.

Доводи контролюючого органу про невідповідність придбання одного переліку товарів та реалізації інших товарів, тобто реалізацію товарів і послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого придбання товарів, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки продукція, визначена у специфікаціях до договорів поставки 23.11.2015 №23/11-2015 та від 01.12.2015 №01/12-2015 та товар, перелік якого наведений у видаткових та податкових накладних до вказаних договорів повністю співпадає (а.с. 63, 68-83, 93-108 Том I).

Твердження суду першої інстанції про наявність в первинних документів недоліків, а саме не зазначення у видаткових накладних прізвище, ім'я по батькові особи, яка одержала товар та її посаду разом із відтиском печатки підприємства, та у товаро-транспортних накладних точної адреси завантаження товару, що нівелює сам факт проведення господарської операції, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на таке.

Так, надані позивачем первинні документи, оформлені у відповідності до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року у справі №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Однак, помилки в оформленні первинного документа не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, факт наявності недоліків в оформленні первинного документа сам по собі не може бути єдиною підставою для зменшення розміру податкового кредиту та валових витрат платника податку, а виключно в сукупності з дослідженими обставинами справи та встановленими судом фактами, що ставлять під сумнів реальність відповідної господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.03.2016 (справа №826/12802/14).

Так, позивачем проведено службове розслідування за результатами якого складено акти, у відповідності до яких встановлено, що видаткові накладні скріплялись печаткою ТОВ Екоенерджи , однак на товаристві наявний копірувальний пристрій, який погано копіює сині та блакитні чорнила, які були використані в печатках, а комірник складу ОСОБА_4 пояснила, що окрім неї та директора жоден працівник не уповноважений приймати товарно-матеріальні цінності на складі (а.с. 35-36 Том III).

Також до суду апеляційної інстанції позивачем надано нотаріально посвідчену заяву директора ТОВ Екоенерджи ОСОБА_5, у відповідності до якої вказана особа підтверджує підпис видаткових накладних особисто ним, та присутність при фактичній передачі товарно-матеріальних цінностей по даним видатковим накладним (а.с. 30 Том III).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що формальні недоліки у первинних документах, а саме не заповнення деяких граф чи не зазначення певних показників, не є однозначною підставою для твердження про безтоварність та фіктивність господарських операцій.

Крім того, згідно принципу превалювання сутності над формою, який закріплено статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , цей недолік не змінює сутність, а тому не впливає на правомірність віднесення на податковий кредит сум ПДВ за податковими накладними.

ТОВ ВК Система на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та виконання замовлення Міністерства оборони України було подано видаткові накладні, повідомлення підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, акт приймання, що у своїй сукупності із поданими первинними документами дають підстави стверджувати про реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи у справі №810/1812/17 від 11.04.2018, наданого до суду апеляційної інстанції, висновки Акту Києво-Святошинської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 04.01.2017 №5/10-13-14-04/35511869 щодо донарахування податку на додану вартість за грудень 2015 року на загальну суму 998 884 грн та податок на прибуток за 2015 рік на суму 898 996 грн нормативно та документально не підтверджуються (а.с. 8-24 Том III).

Посилання суду першої інстанції на обмеженість даних оборотно-сальдових відомостей по субрахунках 201 (надходження товарів на склад) та 281 (надходження товарів та послуг) суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки у даному випадку необхідно здійснювати перевірку господарських операцій та первинних документів, які підтверджують реальність таких операцій.

Отже, з урахуванням дослідження первинних документів, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ Екоенерджи фактично мали реальний характер, замовлення та надання послуг оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами позивачем з контрагентом ТОВ Екоенерджи , та в послідуючому з Міністерством оборони України державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням, у зв'язку з чим висновки викладені відповідачем в Акті перевірки є необґрунтованими.

Крім того, колегія звертає увагу на те, що відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарської діяльності товариство-контрагент позивача ТОВ Екоенерджи було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість. Крім того, відповідач в ході розгляду справи не надав переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено його господарську діяльність під час укладання та виконання господарських договорів.

Доводи контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача - ТОВ Екоенерджи трудових ресурсів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з самого Акту перевірки №5/10-13-14-04/35511869 від 04.01.2017 вбачається про наявність працюючих у ТОВ Екоенерджи у кількості - 4 особи (а.с. 18 Том I).

Висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ Екоенерджи має сумнівну репутацію підприємства, яке є фігурантом у кримінальних провадженнях №№42017101020000076, 12016240080000430, 320171000400000028 у справах: № 753/18535/17; № 753/18533/17; № 753/8734/17; № 753/8754/17; № 753/8743/17; № 753/8753/17; № 753/8755/17; №686/19646/17; №686/12286/17; №686/12287/17; №686/12289/17; 686/5793/17; № 755/8732/17; № 757/50654/16-к; № 757/50658/16-к; № 757/50656/16-к; № 757/50660/16-к; № 757/43385/16-к; № 757/43389/16-к; № 757/40921/16-к; №757/40918/16-к; № 757/40925/16-к; № 757/40919/16-к; 757/40673/16-к № 757/40669/16-к; № 757/40685/16-к щодо проведення окремих процесуальних дій, суд апеляційної інстанції вважає хибними, оскільки з вказаних кримінальних проваджень не вбачається наявності вироку суду відносно ТОВ Екоенерджи за фіктивне підприємництво, а господарські договори укладені з контрагентом позивача на час розгляду справи не визнані в установленому порядку недійсними.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Відповідачем у своїх запереченнях на апеляційну скаргу не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, на наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв не у межах та у спосіб наданих йому повноважень, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ВК Система - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ВК Система до Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2017 року №0003821407 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 998884 грн та №0003811407 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємців на 898996 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Л.О. Костюк,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 27 квітня 2018 року.