Рішення

від 28.03.2018 по справі 265/4387/17

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №265/4387/17

Провадження №2/265/107/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Щербіна А.В.,

за участю секретаря Себко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства УКРАГРОМОТОРС про визнання недійним договору майнового лізингу, стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ПП УКРАГРОМОТОРС та просив суд визнати недійсним договір майнового лізингу № 001421 від 18.03.2017, предметом якого є придбання транспортного засобу, а також стягнути з відповідача 35 172,00 гривень, моральну шкоду у сумі 5 000,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що 18.03.2017 між ним та ПП УКРАГРОМОТОРС , укладено договір фінансового лізингу № 001421, предметом якого є автомобіль Hyndai Accente Activ, вартістю 175 860,00 грн. Під час підписання договору лізингу він сплатив на корить відповідача 20% вартості автомобіля, а саме - 35 172,00 грн. Після підписання зазначеного договору, відповідач за телефоном у той самий день повідомив, що автомобіль Hyndai Accente Activ перебуває на діагностиці. Пізніше, так само у телефонному режимі позивачу було повідомлено, що зазначений автомобіль не може бути наданий, оскільки під час діагностики було виявлено брак двигуна та автомобіль буде повернуто заводу виробнику. 06 травня 2017 року позивач письмово звернувся до відповідача з клопотання замінити предмет договору лізингу, про те , до цього часу, відповіді він не отримав. Вважає, що відповідач навмисно не виконує умови договору та користується його грошовими коштами.

Крім того, ознайомившись більш детально з умовами договору, він виявив, що під час консультації з умов договору, його ввели в оману, оскільки сума 35 172,00 грн. сплачена ним не входить до вартості автомобіля, а є платою за організацію та оформлення договору. Вважає, що під час укладення договору лізингу, було порушено п.4 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів , а також ч.3 ст.123 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Таким чином, під час попередніх переговорів представником компанії введено його в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань. Після підписання і вивчення змісту договору стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть, та можливості розірвати договір немає, оскільки договір зовсім не передбачає можливості розірвання з ініціативи лізингоодержувача без втрати грошових коштів, що є порушенням його прав як споживача.

Крім того, умови договору свідчать про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, оскільки Відповідач на момент укладення оспорюваного договору не мав відповідної ліцензії на залучення фінансових активів від фізичних осіб.

У зв'язку з викладеним, просить визнати укладений між ними договір фінансового лізінгу №001421 від 18.03.2017 року недійсним, стягнути з відповідача безпідставно отримані ним кошти в розмірі 35 172,00 грн., та моральну шкоду у сумі 5000 грн.

У ході розгляду справи позивачем було подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої пункт позовних вимог щодо стягнення з відповідача на корить позивача моральної шкоди у сумі 5000 грн., було виключено.

Позивач та його представник - адвокат ОСОБА_2, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги, у судове засідання не з'явились, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та не заперечували проти ухвалення рішення в заочному порядку.

У судові засідання відповідач не з'являвся, про час і місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, судовими повістками, які надсилались замовною кореспонденцією за місцем реєстрації юридичної особи, однак повернулися до суду з відміткою зі спливом терміну зберігання .

Зі згоди позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів в силу ст. 280 ЦПК України.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали, справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, та підтверджується письмовими доказами , що 18.03.2017 року між ПП УКРАГРОМОТОРС та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу №001421.

Відповідно до п.2.1. вказаного договору лізингодавець зобов'язаний придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет Лізингу та сплачувати Лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами Договору.

Згідно з п. 3.1 договору фінансового лізингу предметом лізингу є автомобіль Hyndai Accente, комплектація/модифікація Activ, об'єм/ тип двигуна 1/4 бензин, механіка, привід передній .

Пунктом 5.1 договору фінансового лізингу передбачено, що предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця Авансового платежу та комісії за передачу Предмета Лізингу.

На виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено 35 172,00 грн. з призначенням платежу: сплата вартості фінансування , що підтверджується квитанцією №0.0.728390586.1 від 18.03.2017 року.

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України Про фінансовий лізинг .

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України Про фінансовий лізинг .

Згідно ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг це вид цивільно - правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої та другої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) і договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, оскільки договір фінансового лізингу, який укладений між юридичною особою - ПП УКРАГРОМОТОРС та фізичною особою ОСОБА_1 містить елементи договору найму транспортного засобу, то в силу положень ч. 2 ст. 799 ЦК України він підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний правочин в порушення зазначених вимог закону, укладений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів встановлено самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У відповідності до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно п.12.11 договору у випадку його розірвання Лізингоодержувачем до підписання акта приймання - передачі Предмета Лізингу, Лізингодавець повертає сплачені кошти Лізингоодержувачем за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору у розмірі 20% від сплаченої суми Авансового платежу. В такому випадку вартість фінансування та комісія за передачу Предмету лізингу Лізингоодержувачу не повертаються.

Тобто, за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченої комісії за організацію договору.

Частиною 2 ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингові платежі включають в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Комісія за організацію договору не є в розумінні ст. 16 Закону України Про захист прав споживачів лізинговим платежем, оскільки не відноситься до витрат лізингодавця, які безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу та фактично полягає лише у виготовленні типової форми договору. Більш того, відповідачем не обґрунтовано співмірність розміру комісії за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги.

Крім того, укладаючи правочин сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатками до договору, які до нього не долучені.

Таким чином, аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 18.03.2017 року, укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що він містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону № 1023-XII, якими виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі неналежної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про несправедливі відносно споживача умови спірного договору фінансового лізингу та наявність у зв'язку із цим підстав для визнання його недійсним відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України та Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки ОСОБА_1 сплатив ПП УКРАГРОМОТОРС 35 172,00 грн., суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача дана сума сплачена позивачем за договором фінансового лізингу №001421 від 18.03.2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1-12, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Украгромоторс про визнання недійним договору майнового лізингу, стягнення грошових коштів - задовольнити.

2.Визнати недійсним договір майнового лізингу № 001421 від 18 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством УКРАГРОМОТОРС .

3.Стягнути з приватного підприємства УКРАГРОМОТОРС (ідентифікаційний код юридичної особи: 24830143, юридична адреса: 04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 8А, офіс 21) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, сплачені на виконання договору майнового лізингу № 001421 від 18 березня 2017 року грошові кошти в розмірі 35 172,00 гривень.

4.Стягнути з приватного підприємства УКРАГРОМОТОРС (ідентифікаційний код юридичної особи: 24830143, юридична адреса: 04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 8А, офіс 21) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 1 280,00 гривень.

5.Це рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Це рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

7. Це рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Повне рішення складено 06 квітня 2018 року.

Суддя Щербіна А.В.