Постанова

від 26.04.2018 по справі 591/731/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м.Суми

Справа №591/731/18

Номер провадження 22-ц/788/655/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

представників позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

представника відповідача Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця Гайдаєнка Тараса Віталійовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2018 року про забезпечення позову в складі судді Грищенко О.В., постановленої у м. Суми, повний текст якої складений 16 лютого 2018 року,

с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

09 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - ПАТ Укрзалізниця ) про визнання незаконним та скасування п.п. 2.1, 2.2, 2.2.1, 2.2.2 протоколу від 20 грудня 2017 року № Ц-57/121 засідання правління ПАТ Укрзалізниця та визнання незаконним і скасування наказу № 020 від 15 січня 2018 року Про деякі питання діяльності філії Енергозбут ПАТ Укрзалізниця .

Зазначені вимоги позивач обґрунтував тим, що оскаржуваними рішенням правління і наказом відповідач фактично ліквідував відділ матеріально-технічного забезпечення, в якому він працює, у зв'язку з чим частина працівників і він також мають бути звільнені. Однак, відповідач не врахував вимоги трудового законодавства про те, що підставою для розірвання з працівником трудового договору є саме ліквідація підприємства, а не його структурного підрозділу. Крім того, оскаржувані протокол засідання правління та наказ ПАТ Укрзалізниця підписані неповноважною особою, оскільки у члена правління ОСОБА_8 закінчився строк дії його повноважень. Також, позивач вказав, що майбутнє вивільнення і переміщення працівників не було узгоджено з профспілковим органом.

09 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення свого позову шляхом заборони ПАТ Укрзалізниця вчиняти дії щодо виконання п.п. 2.1, 2.2, 2.2.1, 2.2.2 протоколу № Ц-57/121 засідання, прийнятого на виконання рішення правління ПАТ Укрзалізниця від 20 грудня 2017 року, та наказу відповідача Про деякі питання діяльності філії Енергозбут ПАТ Укрзалізниця № 020 від 15 січня 2018 року до закінчення розгляду даної справи по суті.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

В порядку забезпечення позову заборонено ПАТ Укрзалізниця вчиняти дії щодо виконання рішення правління ПАТ Укрзалізниця від 20 грудня 2017 року в частині стосовно дії п.п. 2.1, 2.2, 2.2.1, 2.2.2 протоколу № Ц-57/121 засідання правління ПАТ Укрзалізниця та наказу правління ПАТ Укрзалізниця № 020 від 15 січня 2018 року до закінчення розгляду справи по суті.

Допущено негайне виконання ухвали про забезпечення позову у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

ПАТ Укрзалізниця з ухвалою суду не погодилось і подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне і неправильне встановлення обставин у справі, грубе порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не довів необхідності застосування обраного ним виду забезпечення позову, як і не навів обставин того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Крім того, вказує на те, що розгляд заяви позивача відбувся без участі представника відповідача. Також посилається на те, що вжиті судом заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності відповідача, який, як передбачено Статутом ПАТ Укрзалізниця , самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

16 квітня 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на скаргу відповідача, у якому позивач, зокрема, зазначив, що запропоновані ним і обрані судом заходи забезпечення позову гарантують виконання можливого судового рішення у даній справі. Крім того, він вказав, що розгляд заяви про забезпечення позову суд здійснював без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПАТ Укрзалізниця Гайдаєнка Т.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представників позивача ОСОБА_1 ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які заперечили проти скарги та просили ухвалу суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції за наявними в справі і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на співмірність обраних заявником заходів забезпечення позову із заявленими ним позовними вимогам. Крім того, суд вважав достатніми підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

За положеннями ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, і забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом є, на його думку, порушення ПАТ Укрзалізниця вимог трудового законодавства щодо нього в частині ліквідації відділу матеріально-технічного забезпечення, де він працює.

Ліквідація відділу і вилучення його зі штатного розпису філії Енергозбут , у тому числі і посади позивача, як вбачається з п.п. 2.1, 2.2 і 2.2.1 п. 2 порядку денного протоколу № Ц-57/121 засідання правління ПАТ Укрзалізниця від 20 грудня 2017 року та Додатку 6 до цього протоколу, мала відбутись з 16 квітня 2018 року.

Таким чином, як на день звернення ОСОБА_1 до суду з позовом 09 лютого 2017 року, так і на момент вирішення судом першої інстанції питання про забезпечення його позову 16 лютого 2018 року заявник продовжував працювати на своїй посаді, тобто, його трудові права запланованою ліквідацією відділу матеріально-технічного забезпечення і звільненням ще не були порушені.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 постанови Пленуму Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року за № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

З аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наведених норм процесуального закону, на думку колегії суддів, не можна зробити висновок, що невжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про визнання незаконним рішення правління ПАТ Укрзалізниця в частині ліквідації відділу матеріально-технічного забезпечення.

Як зазначалось вище, у прийнятому відповідачем рішенні про ліквідацію відділу матеріально-технічного забезпечення позивач вбачає порушення своїх трудових прав через його майбутнє вивільнення, проте, на момент вирішення судом питання про забезпечення позову позивач продовжував працювати на своїй посаді, тому його вимога забезпечити позов шляхом фактичного зупинення процесу вивільнення працівників, яке ще не відбулось, не є співмірною у порівнянні з тими негативними наслідками, які можуть настати від невжиття цих заходів.

Крім того, при встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Проте, суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, не врахував, що рішення відповідача про ліквідацію з 16 квітня 2018 року деяких відділів управління філії Енергозбут ПАТ Укрзалізниця є виключним правом товариства, що передбачене Статутом, і відноситься до його поточної господарської діяльності.

Для з'ясування вищезазначеного місцевим судом не перевірено, чи не призведе накладена заборона вчиняти дії на підставі оскаржуваного рішення правління товариства до неможливості здійснювати необхідні поточні фінансові операції, чи не призведе це до завдання збитків товариству тощо.

Не врахував суд першої інстанції і того, що крім можливого звільнення позивача можуть бути звільнені та переміщені до інших виробничих підрозділів регіональних філій також і інші працівники відділів філії Енергозбут , що передбачено п.п. 2.2.1 і 2.2.2 п. 2 порядку денного протоколу № Ц-57/121 засідання правління ПАТ Укрзалізниця від 20 грудня 2017 року, а відтак, заборона вчиняти дії відповідачу, у тому числі і щодо переміщення інших працівників, прямо порушує їх трудові права та безпосередньо впливає на поточну господарську діяльність товариства.

Отже, обраний судом спосіб забезпечення позову має наслідком втручання у господарську діяльність товариства, оскільки встановлюються певні обмеження для виконавчого органу товариства, зокрема, приймати рішення про ліквідацію відділів у філії товариства, звільняти та переміщувати своїх працівників.

Таким чином, викладені заявником причини та обґрунтування щодо забезпечення позову колегія суддів не вважає достатніми для їх задоволення.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Отже, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції постановив ухвалу про забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а ухвала суду на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про залишення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2018 року про забезпечення позову ОСОБА_1 скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству Українська залізниця вчиняти дії до закінчення розгляду даної цивільної справи по суті щодо виконання п.п. 2.1, 2.2, 2.2.1, 2.2.2 п. 2 порядку денного протоколу № Ц-57/121 засідання, прийнятого на виконання рішення правління Публічного акціонерного товариства Українська залізниця від 20 грудня 2017 року та наказу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця Про деякі питання діяльності філії Енергозбут Публічного акціонерного товариства Українська залізниця № 020 від 15 січня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий -

Судді: