Рішення

від 17.04.2018 по справі 911/550/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/550/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Цукурова Ю.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий світ» міста Боярка

08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 36964601

про стягнення 9992,46 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області (вх. № 571/18 від 22.03.2018) надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий світ» міста Боярка про стягнення 9992,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 2489/15-ТЕ-17 від 30.12.2014.

Крім того, у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 17.04.2018.

17.04.2018 у судове засідання представники сторін не з'явились, сторони повідомлені про судове засідання належним чином, клопотань про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті не надали, підстави для відкладення судового засідання, передбачені частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні, відтак, на підставі частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України судом розглянуто справу по суті за наявними матеріалами справи за відсутності представників сторін.

Належне повідомлення судом сторін про судове засідання підтверджується наявними матеріалами справи про направлення сторонам ухвали суду на їх адреси, що встановлені згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що здійснені за запитом суду станом на 26.03.2018 (№1003783415 щодо позивача, № НОМЕР_1 щодо відповідача).

За приписом пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін про розгляд справи у господарському суді.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.04.2018 судом підписано рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі-позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка (далі-відповідач) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 2489/15-ТЕ-17 від 30.12.2014 з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами № 1-4.

Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов'язується передати природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 210000 (далі-газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 130,0 тис.куб.м.

Відповідно до пункту 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з пунктом 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без врахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем включно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 6.4 Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 9.3 Договору строк у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до пункту 11 Договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 3 від 15.10.2015 до Договору внесені зміни до пункту 5.2. та викладено його в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1770,74 грн., без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки, до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ -2 %; податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн., крім того, ПДВ -20% - 137,82 грн., всього з ПДВ - 826,92 грн. У структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2495,25 грн., крім того, ПДВ -205 - 499,05 грн., всього з ПДВ - 2994,30 грн.

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ, всього на суму 172959,86 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що надані згідно з додатком 5 до Договору, а саме: від 31.01.2015 на суму 22983,01 грн., від 28.02.2015 на суму 20869,95 грн., від 31.03.2015 на суму 16778,72 грн., від 30.04.2015 на суму 6997,68 грн., від 31.10.2015 на суму 15306,87 грн., від 30.11.2015 на суму 42138,78 грн., від 31.12.2015 на суму 47884,85 грн.

На виконання умов Договору відповідачем сплачено: 20.03.2015 -22983,01 грн., 21.04.2015 - 20869,95 грн., 21.04.2015- 0,01 грн., 31.07.2015 - 16778,71 грн., 19.08.2015 - 6997,67 грн., 01.12.2015 - 0,01 грн., 01.12.2015 - 9999,99 грн., 15.12.2015 - 5306,86 грн., 22.12.2015 - 0,02 грн., 22.12.2015 - 21299,98 грн., 16.01.2016 - 20838,78 грн., 22.01.2016 - 0,02 грн., 22.01.2016 - 10799,98 грн., 04.02.2016 - 17300,00 грн., 25.02.2016 - 19784,85 грн., всього на суму 172959,84 грн., тобто, станом на момент подання позову, розмір основного боргу за Договором складає 0,02 грн., який позивачем заявлено до стягнення.

Зважаючи на те, що зобов'язання з оплати газу здійснювались відповідачем з порушенням строків оплати, що встановлені Договором - до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, позивачем нараховані за періоди прострочення оплат за Договором пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, згідно з доданих до позовної заяви розрахунків.

Відповідачем відзиву не подано, доводи позивача не заперечені.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі - продажу.

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов'язується передати природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 210000, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 130,0 тис.куб.м.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на суму 172959,86 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем включно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов Договору відповідачем сплачено: 20.03.2015 - 22983,01 грн., 21.04.2015 - 20869,95 грн., 21.04.2015- 0,01 грн., 31.07.2015 - 16778,71 грн.,19.08.2015 - 6997,67 грн., 01.12.2015 - 0,01 грн., 01.12.2015 - 9999,99 грн., 15.12.2015 - 5306,86 грн., 22.12.2015 - 0,02 грн., 22.12.2015 - 21299,98 грн., 16.01.2016 - 20838,78 грн., 22.01.2016 - 0,02 грн., 22.01.2016 - 10799,98 грн., 04.02.2016 - 17300,00 грн., 25.02.2016 - 19784,85 грн., всього на суму 172959,84 грн., тобто, станом на момент подання позову, розмір основного боргу складає 0,02 грн.

Зважаючи на викладене вище, позивачем правомірно заявлено до стягнення заборгованість за Договором у розмірі 0,02 грн. та нараховані на неї пеня, 3 % річних та інфляційні втрати за порушення строків оплати за Договором.

30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закон).

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» , теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» , для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства. Договори з управителем укладаються об'єднанням відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто, до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом суду не надано, одночасно, судом враховано, що заборгованість за прострочення оплати якої позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та проценти річних, окрім наявної на даний момент у розмірі 00,02 грн., сплачено відповідачем до набрання чинності Законом (остання оплата - 25.02.2016), а згідно з пунктом 1.2. Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, що нараховані на фактично погашену заборгованість, на підставі частини 3 статті 7 Закону.

Аналогічних висновків щодо застосування частини 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом спору є стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на основний борг за спожитий природний газ за період з 17.02.2015 по 24.02.2016, а борг у розмірі 172959,84 грн. погашений відповідачем 25.02.2016 (останній платіж), тобто, нараховані на цей борг пеня, інфляційні втрати та 3 % річних підлягають списанню.

З огляду на вказане, судом враховані розрахунки позивача у частині нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість відповідача, що не сплачена - у розмірі 00,02 грн.

Оскільки, відповідно до вищезазначеного Закону, на заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, суд, перевіривши наявні в матеріалах справи документи, встановив, що станом на 15.05.2015 заборгованість становила 0,01 грн., станом на 17.11.2015 становила 0.02 грн., тобто, розмір пені за період з 15.05.2015 по 15.11.2015 на суму заборгованості в розмірі 0.01 грн. становить - 0,00 грн., на суму 0,02 грн. за період з 17.11.2015 по 15.05.2016 становить 0,00 грн., розмір 3 % річних на суму 0,01 грн., за період з 15.05.2015 по 30.11.2015 становить 0,000164383 грн., на суму 0,02 грн., за період з 17.11.2015 по 21.12.2015 становить 0,0000575337 грн., розмір інфляційних втрат на суму 0,01 грн. за період з 15.05.2015 по 30.11.2015 становить 0,01 грн.; на суму 0.02 грн. за період з 17.11.2015 по 21.12.2015 становить 0,02 грн., тобто, загальний розмір пені та 3 % річних - 0,00 грн., інфляційних втрат - 0,03 грн.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 0.02 грн. основного боргу та 0,03 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вказані вище висновки суду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У справі заявлені судові витрати позивача, що складаються з 1762,00 грн. судового збору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що встановлено у рішенні суду, суд покладає на відповідача судові витрати позивача повністю незалежно від результатів вирішення спору, відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-86, 129, 209, 210, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд-

вирішив:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий світ» міста Боярка про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий світ» міста Боярка ( 08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Пушкіна 1, код ЄДРПОУ 36964601) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720) 00,02 грн. (дві копійки) основного боргу, 00,03 грн. (три копійки) інфляційних втрат, 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.05.2018.

Суддя С.О. Саванчук