Постанова

від 21.08.2018 по справі 911/550/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/550/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: адвокат Єгоров В.С. від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішенняГосподарського суду Київської області від 17.04.2018 суддя Саванчук С.О. повний текст складено 02.05.2018 за позовомпублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ дооб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий світ" міста Боярка, м. Боярка, Київська обл. простягнення 9 992,46 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі-позивач/ПАТ НАК Нафтогаз України) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка) (надалі-відповідач/ОСББ Новий світ ) про стягнення 9 992,46 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 2489/15-ТЕ-17 від 30.12.2014 частині оплати за поставлений протягом січня - грудня 2015 року природний газ у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.04.2018 у справі № 911/550/18 позов ПАТ НАК Нафтогаз України до ОСББ "Новий світ" міста Боярка про стягнення заборгованості задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 00,02 грн. - основного боргу, 00,03 грн. - інфляційних втрат, 1 762,00 грн. - судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Відмовляючи часткового у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 9 041,59 грн., 3% річних у розмірі 513,13 грн. та інфляційних втрат у сумі 437,69 грн. місцевий господарський суд, керуючись ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 (який набрав чинності 30.11.2016 ) виходив з того, що відповідач звернувся до суду до набрання чинності Закону, заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ була погашена ще в лютому 2016, а тому нараховані пеня, інфляційні та річні у розмірі 9 041,59 грн. підлягають списанню відповідно до норм зазначеного вище Закону.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 17.04.2018 у справі № 911/550/18 ПАТ НАК Нафтогаз України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні пені у сумі 9 041,59 грн., 3% річних у розмірі 513,13 грн. та інфляційні втрати у сумі 437,69 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановлене судом першої інстанції рішення є незаконним та не обґрунтованим, оскільки при прийнятті останнього суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, в основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що застосування Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії до спірних правовідносин на момент винесення оскаржуваного рішення є неправомірним у зв'язку з тим, що відповідач не включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств, тобто не є учасником передбаченої цим законом процедури врегулювання заборгованості, а тому відсутні підстави для списання з нього 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі № 911/550/18 задоволено клопотання ПАТ НАК Нафтогаз України та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2018 у справі № 911/550/18; відкрито апеляційне провадження у справі № 911/550/18; розгляд апеляційної скарги ПАТ НАК Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2018 у справі № 911/550/18 призначено на 03.07.2018.

03.07.2018 розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2018 у справі № 911/550/18 не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Разіної Т.І. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 розгляд апеляційної скарги ПАТ НАК Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2018 у справі № 911/550/18 призначено на 21.08.2018.

Відповідач не подав суду відзив на апеляційну скаргуПАТ НАК Нафтогаз України . Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального строку України).

У судовому засіданні адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2018 про часткове задоволення позову скасувати та прийняти нове, яким позов ПАТ НАК Нафтогаз України задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (рекомендовані поштові повернення).

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення адвоката скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що 30.12.2014 між ПАТ НАК Нафтогаз України (надалі-продавець) та ОСББ Новий світ міста Боярка (надалі-покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 2489/15-ТЕ-17 від 30.12.2014 (надалі-договір) з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами № 1-4.

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язується передати природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 210000 (далі-газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 130,0 тис.куб.м ( п. 2. договору).

У п. 3.3. договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без врахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. ( п. 5.2. договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем включно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.4. договору сторони визначили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; у третю чергу погашається основна сума боргу.

За умовами п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3. договору строк у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до п. 1. договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою № 3 від 15.10.2015 до договору внесені зміни до пункту 5.2. та викладено його в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1770,74 грн., без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки, до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ -2 %; податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн., крім того, ПДВ -20% - 137,82 грн., всього з ПДВ - 826,92 грн. У структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2495,25 грн., крім того, ПДВ -205 - 499,05 грн., всього з ПДВ - 2994,30 грн.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ, всього на суму 172 959,86 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що надані згідно з додатком 5 до договору, а саме: від 31.01.2015 на суму 22 983,01 грн., від 28.02.2015 на суму 20 869,95 грн., від 31.03.2015 на суму 16 778,72 грн., від 30.04.2015 на суму 6 997,68 грн., від 31.10.2015 на суму 15 306,87 грн., від 30.11.2015 на суму 42 138,78 грн., від 31.12.2015 на суму 47 884,85 грн.

Факт поставки газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписанані представниками та скріпленими печатками сторін, що також не заперечується відповідачем.

Відповідачем на виконання умов договору було сплачено: 20.03.2015 -22 983,01 грн., 21.04.2015 - 20 869,95 грн., 21.04.2015- 0,01 грн., 31.07.2015 - 16 778,71 грн., 19.08.2015 - 69 97,67 грн., 01.12.2015 - 0,01 грн., 01.12.2015 - 9 999,99 грн., 15.12.2015 - 5 306,86 грн., 22.12.2015 - 0,02 грн., 22.12.2015 - 21 299,98 грн., 16.01.2016 - 20 838,78 грн., 22.01.2016 - 0,02 грн., 22.01.2016 - 10 799,98 грн., 04.02.2016 - 17 300,00 грн., 25.02.2016 - 19 784,85 грн., всього на суму 172 959,84 грн.

Неоплаченим з боку відповідача за договором купівлі-газу залишилися 0,02 коп.

Позивач, обґрунтовуючи позов, вказує, що ОСББ Новий світ міста Боярка станом на 25.02.2016 наявна заборгованість за природний газ у розмірі 0,02 грн., та враховуючи те, що платежі здійснювалися останнім з порушенням строків передбачених п. 6.1. договору, а тому позивач, керуючись ст.ст. 526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 193, 231 Господарського кодексу України, звернувся із позовом до що Новий світ міста Боярка про стягнення 0,02 грн. основного боргу, 9 041,59 грн. пені, 513,13 грн. 3 % річних та 437,72 грн.- інфляційних втрат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а відповідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон).

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства. Договори з управителем укладаються об'єднанням відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто, до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що заборгованість за прострочення оплати якої позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та проценти річних, окрім наявної на даний момент у розмірі 00,02 грн., сплачено відповідачем до набрання чинності Законом (остання оплата - 25.02.2016), а згідно з пунктом 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, що нараховані на фактично погашену заборгованість, на підставі частини 3 статті 7 Закону.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що предметом спору у даній справі є стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на основний борг за спожитий природний газ за період з 17.02.2015 по 24.02.2016, а борг у розмірі 172 959,84 грн. погашений відповідачем 25.02.2016 (останній платіж) тому відповідно до ч.3 ст.7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня, інфляційні та 3% річних підлягають списанню.

Оскільки, заборгованість відповідача за поставлений природний газ у розмірі 0,02 грн. підтверджена матеріалами справи, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 0,02 грн. основного боргу за поставлений позивачем ОСББ "Новий світ" міста Боярка у 2015 природний газ.

Відповідно до вищезазначеного Закону, на заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій (пені), вважає розрахунок, здійснений місцевим господарським судом арифметично правильним, відповідно до якого загальний розмір штрафних санкцій за договором становить 0,03 грн. інфляційних втрат.

З урахуванням вищевикладеного місцевий господарський суд, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції, прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості, а тому порядок списання пені, інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не може бути застосований до відповідача, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки ч. 3 ст. 7 вказаного закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення заборгованості за триманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання даної не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційних скаргах обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2018 у справі № 911/550/18 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/550/18 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 22.08.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна