Постанова

від 23.04.2018 по справі 905/2/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

23.04.2018 справа №905/2/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): суддів при секретарі судового засідання: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колізей 2012", м. Костянтинівка, Донецька область на ухвалу господарського суду Донецької області від 29.01.2018 у справі № 905/2/18 (суддя Зекунов Е.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Колізей 2012", м. Костянтинівка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво", м. Слов'янськ, Донецька область простягнення заборгованості В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Колізей 2012", м. Костянтинівка, Донецька область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво", м. Слов'янськ, Донецька область (Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 920 078,38 грн.

Одночасно з пред'явленням позову Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво".

В обґрунтування цієї заяви Позивач посилався на те, що Відповідач в порушення умов укладеного 21.12.2015 між сторонами договору оренди приміщення № 21-12/15 та додаткових угод до нього, не виконує взятих на себе обов'язків щодо своєчасної та повної сплати орендної плати. Наголошує на тому, що Відповідачем не вчиняється будь-яких дій, які б свідчили про намір виконати свої зобов'язання щодо погашення заборгованості з орендної плати в повному обсязі.

Крім того, зазначає, що в провадженні господарського суду знаходиться декілька господарських справ про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво", з огляду на що Позивач вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Відповідача до вирішення спору по суті може утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.01.2018 по справі № 905/2/18 у задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятою ухвалою подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну ухвалу суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на низку обставин, зокрема, суму заборгованості, що становить 788 160,73 грн., строк прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання, відсутність з боку Відповідача будь-яких дій, спрямованих на погашення заборгованості з орендної плати, а також штрафних санкцій, нарахованих через порушення строків оплати.

Також Відповідач посилається на порушення судом норм ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України через порушення строків розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідач правом надання відзиву в суді апеляційної інстанції не скористався.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності учасників справи, які не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що предметом позову є стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 920 078,38 грн.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво".

В обґрунтування заяви про забезпечення прозову позивач посилався на порушення Відповідачем умов договору оренди приміщення № 21-12/15 від 21.12.2015 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, відсутність будь-яких дій з боку останнього, які б свідчили про намір виконати свої зобов'язання в повному обсязі.

Також зазначав, що в провадженні господарського суду знаходиться декілька господарських справ про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво", з огляду на що невжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Відповідача до вирішення спору по суті може утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а згідно з пунктом 10 - також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд першої інстанції, розглянувши заяву Позивача про забезпечення позову, дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення за мотивами відсутності належних та допустимих доказів існування обставин, з якими норми ст. 136 ГПК України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши наведені Позивачем підстави для вжиття заходів до забезпечення позову судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав до задоволення заяви Позивача, з огляду на наступне.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Виходячи з предмета позову (стягнення заборгованості з орендної плати), Позивачем не доведено й судовою колегією не вбачається правового зв'язку між таким заходом до забезпечення позову як накладення арешту на все майно Відповідача і предметом зазначеної позовної вимоги. Не вбачається такого правового зв'язку й за вимогами про стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Всупереч наведених положень, а також положень статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, заява Позивача про забезпечення позову необґрунтована такими доказами та базується лише на власних міркуваннях та припущеннях Позивача.

Доводи щодо скрутного фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" та відкритих проваджень у справах, які розглядаються господарськими судами та в яких зазначене товариство є Відповідачем, також не є достатнім обґрунтуванням наявності фактичних обставин, з якими би пов'язувалось застосування такого заходу до забезпечення позову як накладення арешту на майно.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що належними доказами скрутного фінансового положення, зокрема, є довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час.

Таких доказів Позивачем не надано.

Саме лише посилання Заявника на потенційний намір Відповідача ухилятись від виконання рішення по справі, не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, в межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Водночас, Позивачем взагалі не визначено та не надано суду ані номери рахунків Відповідача, ані переліку банківських установ, в яких вони відкриті та на які має бути накладений арешт.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Донецької області, що у даному випадку заява Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" - задоволенню не підлягає.

Щодо доводів Позивача про порушення судом першої інстанції строків розгляду заяви про забезпечення позову, судова колегія зауважує, що питання щодо порушення строків розгляду заяви не впливає на надання оцінки законності та обґрунтованості висновку суду першої інстанції з приводу розгляду зазначеної заяви по суті.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Донецької області від 29.01.2018 у справі № 905/2/18 є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 270, 271, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колізей 2012", м. Костянтинівка, Донецька область залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 29.01.2018 у справі № 905/2/18 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Колізей 2012", м. Костянтинівка, Донецька область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 02.05.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді І.В. Зубченко

ОСОБА_3