Постанова

від 02.05.2018 по справі 909/565/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2018 р. Справа № 909/565/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Плотніцького Б.Д.

суддів Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

секретар судового засідання : Совинська С.В.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3, ОСОБА_4 (в режимі відеоконференцзв'язку);

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, б/н від 05.03.2018 (вх. № ЛАГС 01-05/859/18 від 15.03.2018)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2018 (повний текст рішення виготовлено 14.02.2018)

у справі №909/565/16, суддя Шкіндер П.А.,

за первісним позовом ОСОБА_6 підприємства "Аресконт", м.Івано-Франківськ,

до відповідача ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, м.Галич,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ,

про стягнення 123 200,00 грн.

за зустрічним позовом ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, м.Галич,

до відповідача ОСОБА_6 підприємства "Аресконт", м.Івано-Франківськ,

про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів (реституція)

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство (далі - ПП) "Аресконт" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації 46400, 00 грн. боргу, який виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами від 23.12.2015 № 05/12-16 та № 05/12-16-1 на централізовану охорону об'єктів.

В процесі розгляду справи ПП "Аресконт" неодноразово зверталось до суду першої інстанції з заявами про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог б/н б/д (вх. № суду 13142/17 від 06.12.2017) предметом позову є матеріально-правова вимога ПП "Аресконт" до ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації про стягнення 123 200, 00грн. боргу, який виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами від 23.12.2015 №05/12-16 та №05/12-16-1 на централізовану охорону об'єктів, а саме неоплатою наданих охоронних послуг за травень-жовтень 2016 року.

До початку розгляду судом першої інстанції справи по суті ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації подав зустрічний позов до ПП "Аресконт" про визнання недійсними договорів №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015 на централізовану охорону об'єктів, стягнення в порядку реституції коштів в розмірі 108 800, 00грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2016 у справі №909/565/16 в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково: визнано недійсними договори №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015, укладені між ПП "Аресконт" та ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації на централізовану охорону приміщень закладів освіти Галицького району. В решті зустрічного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2016 у даній справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2016 у справі № 909/565/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2018 первісний позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_6 підприємства "Аресконт" 123 200, 00 грн. заборгованості та 1 848, 00 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації до ОСОБА_6 підприємства "Аресконт" про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів - відмовлено.

Рішення суду мотивоване положеннями ст. 19, 124 Конституції України, ст.ст. 203, 204, 206, 215, 632 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 180 Господарського кодексу України, ст. 48 Бюджетного кодексу України.

При цьому, задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд виходив з того, що підписавши договори №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015, відповідач погодився на вказану в додатках №2 до договорів ціну, а відсутність у відповідача необхідних коштів для оплати послуг не є підставою для звільнення його від виконання зобов'язання. Окрім того, місцевий господарський суд, пославшись на ч.4 ст. 75 ГПК України, зазначив про відсутність підстав для відмови у стягненні з відповідача за первісним позовом заборгованості, оскільки рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2016 у справі №909/293/16 задоволено позов ПП Аресконт про стягнення з ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації заборгованості за договорами №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015 (за січень-квітень 2016 року).

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов'язання по оплаті послуг охорони закладів освіти Галицького району входять до загальних видатків бюджету району на 2016 рік і не суперечать ст. 48 Бюджетного кодексу України. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у справі №909/293/16 судом надано оцінку заяві відповідача про порушення вимог ст. 48 Бюджетного кодексу України при укладенні спірних договорів на охорону закладів освіти, а відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н від 05.03.2018 (вх. №ЛАГС 01-05/859/18 від 15.03.2018), в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2018 у справі №909/565/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов.

Свої доводи скаржник мотивує порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, зазначає про те, що місцевий господарський суд не застосував положення ст.ст. 2, 23, 48 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору. При цьому, позивач вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги ч.1 ст. 316 ГПК України, оскільки не враховано висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 11.10.2017 у даній справі, про нікчемність укладених між сторонами договорів №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015.

Крім того, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору не розглянув вимоги, викладені позивачем за зустрічним позовом у заяві про зміну позовних вимог, чим, фактично, усунувся від розгляду спору по суті.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст.263 ГПК України, відповідач за зустрічним позовом подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи скаржника та просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

При цьому, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що спірні договори укладено у письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено їх печатками без жодних зауважень, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України. Апелянт, в свою чергу, факту надання послуг не заперечив, про відступи від умов договору не заявив, зауважень щодо якості надання послуг не вказав та не скористався правом, наданим йому ч.4 ст.188 ГК України. Ціна в договорах була погоджена та обумовлена обома сторонами, оскільки було погоджено, що ПП «Аресконт» проінвестує в охорону закладів освіти Галицького району відповідне охоронне обладнання. Зважаючи на те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, ПП Аресконт вважає, що місцевим господарським судом підставно та обгрунтовано стягнуто з відповідача за первісним позовом заборгованість за договорами №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 розгляд апеляційної скарги призначено на 17.04.2018.

У зв'язку з перебуванням у відрядженні головуючого судді Плотніцького Б.Д., розгляд вищевказаної справи 17.04.2018 року не відбувся, про що учасникам судового процесу надіслано відповідне повідомлення суду для відома.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 розгляд апеляційної скарги призначено на 02.05.2018. На клопотання скаржника судове засідання, призначене до розгляду на 02.05.2018, вирішено провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Івано-Франківської області.

У дане судове засідання з'явились представники сторін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача участі представника у судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2018 у справі №909/565/16 - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2015 між ПП "Аресконт" та ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації було укладено договори №05/12-16 та №05/12-16-1 на централізовану охорону об'єктів - приміщень закладів освіти Галицького району (відповідно Дем'янівської ЗОШ та Бурштинського МНВК) (далі - Договори).

Згідно з п.1.1 Договорів клієнт (відповідач за первісним позовом) передає, а охорона (позивач за первісним позовом) приймає під охорону майно, що належить клієнту, яке знаходиться на об'єкті.

Відповідно до п.1.2 Договорів охорона не вступає у володіння цим майном, охорона приймає на себе зобов'язання про надання централізованої охорони об'єкта в цілому, шляхом забезпечення його цілісності, збереження майна клієнта, що в ньому знаходиться, у період знаходження об'єкта під охороною. Періодом охорони вважається час з моменту прийняття об'єкта під охорону до його зняття з охорони клієнтом, причому цей час фіксується автоматично центральним охоронним пультом охорони. Особливими умовами договору можуть бути передбачені обставини або умови, за яких період охорони вважається припиненим.

Пунктом 1.3 Договорів встановлено, що сума вартості послуг визначається сторонами на основі розрахунку, що додається до договору (додаток №2).

Згідно з п.1 додатку №2 до договору №05/12-16 від 23.12.2015 на централізовану охорону приміщень Дем'янівської ЗОШ, вартість послуг за один повний календарний поточний місяць становить 19 200, 00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті гривень). Термін дії умов розрахунку з 01.01.2016 по 31.12.2016 (п.2. додатку 2 до договору №05/12-16).

Згідно з п.1 додатку №2 до договору №05/12-16-1 від 23.12.2015 на централізовану охорону приміщень Бурштинського МНВК, вартість послуг за один повний календарний поточний місяць становить 8 000, 00 грн. (вісім тисяч гривень). Термін дії умов розрахунку з 01.01.2016 по 01.06.2016 (п.2. додатку 2 до договору №05/12-16-1).

Відповідно до п. 4 додатків №2 до Договорів оплата клієнтом вноситься до 15 числа наступного місяця згідно з актом виконаних робіт.

Пунктом 3.9 Договорів на відповідача за первісним позовом покладено обов'язок своєчасно вносити плату за послуги охорони. Оплата витрат за додаткове обладнання об'єкта технічними засобами сигналізації, їх капітального та поточного ремонту та охорону проводиться клієнтом у відповідності до умов саме цього договору. Оплата за послуги охорони проводиться щомісячно і вноситься клієнтом кожного наступного місяця, згідно з актом виконаних робіт.

Згідно з п. 8.1. договору №05/12-16 від 23.12.2015 договір укладається строком на 1 рік та набуває чинності з 01.01.2016. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не вимагатиме його припинення або переукладення, тоді він залишається в силі на попередніх умовах і на той же строк.

Згідно з п. 8.1. договору №05/12-16-1 від 23.12.2015 договір діє з 01.01.2016 по 01.06.2016.

23 грудня 2015 року на визначених Договорами об'єктах відповідача за первісним позовом встановлена охоронна сигналізація, що підтверджується актами вводу в експлуатацію охоронної сигналізації та технічного стану об'єктів, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Згідно з п.3 вказаних актів система охоронної сигналізації приймається в експлуатацію з 01.01.2016.

31 жовтня 2016 року охоронне обладнання в Демянівській ЗОШ було зняте та передане ПП «Аресконт» , що підтверджується Актом прийому-передачі майна до Договору № 05/12-16 від 23.12.2015.

Місцевим господарським судом встановлено і сторонами не заперечується, що позивачем за первісним позовом надавалися відповідачу охоронні послуги за договором №05/12-16-1 від 23.12.2015 в травні 2016 року та за договором №05/12-16 від 23.12.2015 в період з травня по жовтень 2016 року включно, про що складено відповідні акти приймання-передачі, які, проте, не підписані відповідачем за первісним позовом.

ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації факт надання зазначених послуг ПП "Аресконт" визнає, а непідписання зазначених актів та непроведення оплати за надані послуги пояснює тим, що при укладенні даних договорів мала місце помилка у визначенні вартості послуг охорони - помилково зазначено у договорах вартість охоронних послуг, відповідно, 19 200, 00 грн. та 8 000, 00 грн. на місяць, замість 19 200, 00 грн. та 8 000, 00 грн. на рік.

На підтвердження зазначеного факту ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації посилається на лист Фінансового управління Галицької районної державної адміністрації №02-19/155 від 18.07.2016, з якого вбачається, що згідно розрахунків до затверджених кошторисів, асигнування яких затверджені рішенням сесії районної ради від 24.12.2015 Про районний бюджет на 2016 рік передбачені кошти на охорону Дем'янівської ЗОШ в сумі 19 500, 00 грн., по КФК070806 "Інші заклади освіти" на охорону приміщень та протипожежну сигналізацію передбачено 8 000,00 грн. на рік. Відтак, ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації вважає, що спірні договори є недійсними, оскільки не зареєстровані та не відповідають бюджетному законодавству.

Окрім того, позивачем за зустрічним позовом подано суду лист Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі Івано-Франківської області №02-30/575 від 15.09.2016, з якого вбачається, що юридичні зобов'язання у відповідності до спірних договорів на централізовану охорону об'єктів в Управлінні Казначейства не зареєстровані.

Предметом первісного позову є матеріально-правова вимога ПП "Аресконт" до ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації про стягнення суми боргу у розмірі 123 200, 00 грн., який виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами від 23.12.2015 №05/12-16 та №05/12-16-1 на централізовану охорону об'єктів, а саме неоплатою наданих охоронних послуг за травень-жовтень 2016 року.

З приводу зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2016 у справі № 909/565/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області віл 09.11.2017 розгляд справи №909/565/16 призначено на 23.11.2017.

В судовому засіданні 23.11.2017 ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації було подано заяву про зміну позовних вимог від 22.11.2017 (вх. № суду18607/17 від 23.11.2017), якою позивач за зустрічним позовом, зважаючи на позицію Вищого господарського суду України у даній справі щодо нікчемності укладених між сторонами договорів, та на підставі ч.4 ст.22 ГПК України, просив застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів - договорів №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015 на централізовану охорону об'єктів, стягнути з ПП «Аресконт на користь ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації кошти в розмірі 108 800, 00 грн.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 23.11.2017 у справі №909/565/16, прийнявши дану заяву до розгляду справи по суті, суд відклав розгляд такої на 07.12.2017 та зобов'язав ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації подати суду уточнення заяви про зміну позовних вимог.

В судових засіданнях 07.12.2017 та 21.12.2017 було оголошено перерву у розгляді справи до 21.12.2017 та до 11.01.2018, відповідно.

На виконання ухвали суду першої інстанції від 23.11.2017, ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації було подано заяву про зміну позовних вимог від 06.12.2017 (вх. № суду 20439/17 від 21.12.2017), аналогічну за змістом заяві від 22.11.2017 (вх. № суду18607/17 від 23.11.2017).

Як вбачається з ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2018 у даній справі, заяву позивача за зустрічним позовом про зміну позовних вимог було розглянуто судом лише 11.01.2018 та відмовлено у її задоволенні на підставі п.3 ст.46 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, чинної з 15.12.2017).

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України ( в редакції, чинній на момент подання заяви про зміну позовних вимог) до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Частина 4 статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача. При цьому, нормами ГПК України не передбачено права суду на зміну позовних вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Відповідно до п.п. 3.11,3.12 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Приписи частини четвертої статті 22 ГПК не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Передбачені нею права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції . Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012 Про судове рішення про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Окрім того, відповідно до п.11 Перехідних положень ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, чинної з 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

З огляду на викладене вище та зважаючи на те, що подана ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації заява про зміну позовних вимог за своєю суттю є заявою про зміну предмета позову, яку подано до початку розгляду судом справи по суті та з дотриманням вимог ст.ст.54, 57 ГПК України, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки повинен був прийняти вказану заяву та розглянути позовні вимоги ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації, викладені у заяві про зміну позовних вимог (вх. № суду18607/17 від 23.11.2017).

Відтак, предметом зустрічного позову є вимоги ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів - договорів №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015 на централізовану охорону об'єктів, укладених між ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації та ПП Аресконт , стягнення з ПП Аресконт на користь ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації коштів в розмірі 108 800, 00 грн.

Дійшовши висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, зокрема, що відповідно до п. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2016 у справі №909/293/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2016, задоволено матеріально-правову вимогу ПП "Аресконт" до ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації в Івано-Франківської області про стягнення суми боргу у розмірі 108 800, 00грн., який виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами від 23.12.2015 № 05/12-16 та № 05/12-16-1 про охорону приміщень, а саме неоплатою наданих охоронних послуг за січень-квітень 2016 року.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, оскільки преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовим рішенням (в тому числі в його мотивувальній частині), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Апеляційний суд не заперечує встановлених рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2016 у справі №909/293/16 фактів укладення між сторонами договорів від 23.12.2015 № 05/12-16 та № 05/12-16-1, надання ПП Аресконт ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації послуг за вказаними договорами та непідписання відповідачем за первісним позовом актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Однак, зважаючи на те, що у даній справі заявлено зустрічний позов про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів - договорів від 23.12.2015 №05/12-16 та №05/12-16-1, господарський суд повинен встановити факти на підставі доказів, поданих як за первісним, так і за зустрічним позовами у їх сукупності.

Разом з тим, судом першої інстанції при новому розгляді справи не враховано положення ч.5 ст. 310 ГПК України, відповідно до якої, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Так, у постанові від 11.10.2017 у даній справі Вищим господарським судом України, зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку (п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору , придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет ), є недійсними . За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У абз. 2 п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

З огляду на те, що ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено недійсність договору, за яким розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), а листом Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області №02-30/575 від 15.09.2016 підтверджується, що зобов'язання відповідно до спірних договорів в Управлінні Казначейства не зареєстровані, то Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у даній справі, вказав, що господарськими судами помилково визнано їх недійсними з посиланням на ч. 1 ст. 203 ЦК України, тоді як договори №05/12-16 та №05/12-16-1 на централізовану охорону приміщень закладів освіти Галицького району (відповідно Дем'янівської ЗОШ та Бурштинського МНВК), виходячи з положення ч. 2 ст. 215 ЦК України, є нікчемними.

Відтак, судом встановлено факт нікчемності укладених між ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації та ПП "Аресконт" договорів №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015 на централізовану охорону об'єктів.

У постановах Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 18/122-12/2 та від 21.12.2016 у справі № 910/24847/14 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким із моменту його вчинення.

Правові наслідки недійсності правочину та господарського зобов'язання регулюються спеціальними правовими нормами - ст. 216 ЦК і ст. 208 ГК, відповідно. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому до таких правовідносин загальні норми про виконання зобов'язання та про відповідальність за його порушення не застосовуються.

З огляду на наведене, первісний позов ПП "Аресконт" до ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації про стягнення суми боргу у розмірі 123 200, 00 грн., який виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами від 23.12.2015 № 05/12-16 та № 05/12-16-1 про охорону приміщень, а саме неоплатою наданих охоронних послуг за травень-жовтень 2016 року, не підлягає задоволенню.

Посилання позивача за первісним позовом на те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини та постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446 взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, не приймається колегією суддів, оскільки стосується, відповідно, стягнення заборгованості через відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, та не містить правових висновків щодо правомірності укладення договору, який вчинений з порушенням вимог Бюджетного кодексу України в частині взяття розпорядником коштів бюджетного зобов'язання без відповідних бюджетних призначень і асигнувань.

Твердження ж позивача за первісним позовом про те, що ціна в Договорах була погоджена та обумовлена обома сторонами з врахуванням інвестицій ПП «Аресконт» в відповідне охоронне обладнання для закладів освіти Галицького району матеріалами справи не підтверджується.

Натомість, пунктом 10 Договорів сторони домовились, що охоронний пристрій, дроти, сповіщувачі, сирени, клавіатура та інше майно, які встановлюються охороною, передаються клієнту в безоплатне користування на час дії договору, а пунктом 3.10. Договорів погоджено обов'язок клієнта оплатити вартість додаткових послуг, монтажних робіт, капітального ремонту технічних засобів сигналізації, вартість робіт за поточний ремонт, на основі окремого висунутого охороною рахунку .

Окрім того, колегія суддів зазначає, що охоронне обладнання було надане ПП Аресконт Дем'янівській ЗОШ лише на час дії договору та було повністю повернуте 31.10.2016 згідно акту прийому-передачі майна до Договору №05/12-16 від 23.12.2015 без жодних зауважень з боку ПП Аресконт до його якості і кількості.

Відтак, підстави для стягнення з відповідача за первісним на користь ПП Аресконт 123 200, 00 грн. відсутні.

Щодо зустрічних позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів - Договорів №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015 на централізовану охорону об'єктів та стягнення з ПП Аресконт на користь ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації коштів в розмірі 108 800, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Способами захисту прав при цьому є двостороння реституція або, у разі її неможливості, - відшкодування вартості того, що одержано (ч. 1), відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди (ч. 2).

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Кошти у розмірі 108 800,00 грн., які просить повернути у даній справі позивач за зустрічним позовом, присуджені до стягнення за рішенням суду у іншій справі та за інший спірний період. Відтак, вимоги про здійснення реституції не можуть бути задоволені, оскільки це є поворотом виконання судового рішення в іншій справі, що не може бути предметом розгляду у межах даного спору.

Окрім того, поверненню підлягає те, що одержано за недійсним правочином, а позивачем за зустрічним позовом не доведено того, що ПП «Арексонт» одержав від ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації 108 800,00 грн. на виконання Договорів №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову у даній справі.

Разом з тим, Вищий господарський суд України, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що з огляду на положення ч. 2 ст. 208 ГК України, абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України, беручи до уваги предмет та підстави первісного позову судам попередніх інстанцій належало встановити чи виконувались спірні договори ПП "Аресконт", тобто чи фактично надавались охоронні послуги, та якою мала бути реальна їх вартість.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 11.10.2017, колегією суддів встановлено наступне.

23 грудня 2015 року на об'єктах відповідача за первісним позовом встановлена охоронна сигналізація, що підтверджується Актами вводу в експлуатацію охоронної сигналізації та технічного стану об'єктів, підписаними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Згідно з п.3 вказаних актів система охоронної сигналізації приймається в експлуатацію з 01.01.2016.

31 жовтня 2016 року охоронне обладнання в Демянівській ЗОШ було зняте та передане ПП «Аресконт» , що підтверджується Актом прийому-передачі майна до Договору № 05/12-16 від 23.12.2015.

Крім того, факт надання охоронних послуг підтверджується інформацією з сервера централізованого пульта охорони по об'єкту Дем'янівська ЗОШ за травень - жовтень 2016 року та по об'єкту Бурштинське МНВК за травень 2016 року, листами опитування користувачів охоронних послуг - Дем'янівської ЗОШ (від 31.05.2016, від 30.06.2016, від 29.07.2016, від 31.08.2016).

Відтак, судом встановлено, що позивачем за первісним позовом надавалися відповідачу охоронні послуги за договором №05/12-16-1 від 23.12.2015 в травні 2016 року та за договором №05/12-16 від 23.12.2015 в період з травня по жовтень 2016 року включно.

Вказаний факт визнає і ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ч. 2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима , якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України передбачено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідач по справі за первісним позовом - ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації є бюджетною установою.

Відповідно до ст.2 БК України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Згідно ст.ст. 2, 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет ), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування, а бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).

Листом № 02-19/155 від 18.07.2016 Фінансове управління Галицької районної державної адміністрації повідомило, що згідно розрахунків до затверджених кошторисів, асигнування яких затверджені рішенням сесії районної ради від 24.12.2015 Про районний бюджет на 2016 рік передбачені кошти на охорону Дем'янівської ЗОШ в сумі 19 500, 00 грн., по КФК070806 "Інші заклади освіти" на охорону приміщень та протипожежну сигналізацію передбачено 8 000,00 грн. на рік.

Окрім того, позивачем за зустрічним позовом подано суду копію договору №26/12-16 від 04.01.2016 на централізовану охорону об'єкта, укладеного між ПП Аресконт та Управлінням освіти Калуської міської ради на охорону закладів освіти, за ціною 1 600, 00 грн. (ЗОШ № 1-6, ЦХТДЮМ, ЦНТТУМ) та 925, 00 грн. (Калуська гімназія та ЗОШ № 11) за місяць.

Виходячи із встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, враховуючи встановлення судом факту нікчемності укладених між ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації та ПП Аресконт договорів №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015 на централізовану охорону об'єктів, які, проте, були виконані ПП Аресконт шляхом надання відповідних охоронних послуг, колегія суддів, на підставі абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України, вирішила застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів та стягнути з ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації на користь ПП Аресконт у відшкодування вартості наданих охоронних послуг кошти в сумі 11 350, 00 грн. (з розрахунку 1 600 грн. за надані послуги в травні 2016 року за договором №05/12-16-1 від 23.12.2015 та 9 750, 00 грн. (по 1 625, 00 грн. за місяць) за надані послуги в травні - жовтні 2016 року за договором №05/12-16 від 23.12.2015)ётобто в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до ч.ч. 1- 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З врахуванням всього викладеного вище в сукупності, колегія суддів вирішила судове рішення у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 11 350, 00 грн. у відшкодування вартості наданих охоронних послуг за нікчемними договорами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції, хоч і задовольняє апеляційну скаргу частково ( в частині вимог апелянта про скасування рішення суду першої інстанції), проте відмовляє в задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів, судові витрати за розгляд справи місцевого господарського суду покласти на сторони у сплачених ними розмірах, а за перегляд рішення в апеляційному порядку - на скаржника (розподілу не підлягають).

Керуючись ст.ст. 86, 129, 240, 269, 275, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2018 у справі №909/565/16 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. В задоволенні первісного позову ОСОБА_6 підприємства "Аресконт" до ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення суми боргу у розмірі 123 200, 00 грн. відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області до ОСОБА_6 підприємства "Аресконт" про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів - Договорів №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.2015 на централізовану охорону об'єктів, укладених між ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації та ПП Аресконт , стягнення з ПП Аресконт на користь ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області коштів в розмірі 108 800, 00 грн. відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_5 освіти Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (77100, Івано-Франківська область, Галицький район, м. Галич, вул. Винниченка, 8, код ЄДРПОУ 02143494) на користь ОСОБА_6 підприємства "Аресконт" (76005, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33162207) 11 350, 00 грн. у відшкодування вартості наданих охоронних послуг.

6. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені ст. ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 03.05.2018

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя І.Б. Малех