Постанова

від 24.04.2018 по справі 909/99/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р. Справа № 909/99/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м. Київ, вих.№ 01-05/1046/18 від 02.04.2018 року

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2018 року (суддя Фанда О.М.)

у справі №909/99/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м. Київ

до відповідача: Фермерського господарства "Терра-Покуття", с. Завалля, Снятинський район, Івано-Франківська область, керівник (засновник) ОСОБА_2, с. Бузовиця, Кельменецький район, Чернівецька область

про: стягнення заборгованості за договором про надання траншу № 302.45032/FW302.1037 від 30.04.2015 року, який є невід'ємною частиною рамкової угоди № FW302.1037 від 31.10.2014 року в сумі 3 570 920, 35 грн., з них: 2 594 544,73 грн. - капітал, 405 334,40 грн. - проценти, 152 060, 02 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом, 418 981,20 грн. - пеня

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2018 року у справі №909/99/18, в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про забезпечення позову-відмовлено.

Вищенаведена ухвала суду від 07.03.2018 року мотивована тим, що заява про забезпечення позову позивачем жодним чином не обґрунтовано, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Позивачем до заяви про забезпечення позову не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач- Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", -подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду, в якій останній просить ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2018 року у справі № 909/99/18 скасувати та прийняти нову якою в задоволенні заяви про забезпечення позову задоволити повністю.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду апелянт вважає те, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, надавши помилкову оцінку наданих позивачем доказам. Посилається також на істотну заборгованість відповідача та припинення відповідачем проведення розрахунків з 2015 р., не зважаючи на продовження здійснення господарської діяльності з вирощування сільськогосподарських культур.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2018 року справу № 909/99/18 розприділено головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме: суддям Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018р., поновлено пропущений строк на оскарження ухвали в апеляційному порядку, призначено розгляд справи № 909/99/18 на 24.04.2018 року.

Згідно ч.3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В судове засідання 24.04.2018 року представник апелянта не з'явився, через канцелярію суду подав заяву б/ від 20.04.2018 року у якій останній зазначає про те, що у зв'язку із неможливістю з технічних причин бути присутнім представнику в судовому засіданні, просить провести дане засідання без його участі. (вх. № 0104/2626/18 від 23.04.2018 року)

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2018 року не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, ПАТ "ПроКредит Банк" звернулось із позовом до Фермерського господарства "Терра-Покуття" про стягнення заборгованості за договором про надання траншу № 302.45032/FW302.1037 від 30.04.2015 р..

05.03.18 року позивачем подано заяву за вх. № 3259/18 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту в межах позовних вимог на все рухоме майно відповідача, на отриманий врожай сільськогосподарських культур 2017 року та посіви (незібраний врожай) 2018 року, що знаходиться в тому числі, на земельних ділянках, які перебувають у фактичному користуванні (оренді) відповідача, в тому числі на території Горішньозалучанської та Завальської сільських рад Снятинського району, з подальшим вилученням врожаю та передачею його на відповідальне зберігання АТ "ПроКредит Банк", а також на кошти відповідача, що містяться на усіх рахунках в наступних банківських установах: ПАТ КБ "Правекс Банк", ПАТ "Альфа Банк", ПАТ "А-Банк", ПАТ "Ідея Банк", ПАТ "Креді ОСОБА_3", АТ "ОТП ОСОБА_3", АТ "ОСОБА_4 Аваль", ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", АТ "УкрСиббанк", АБ "Укргазбанк", ПАТ "ПУМБ", ПАТ "КРЕДОБАНК", АТ "ОЩАДБАНК". Заява мотивована тим, що відповідач має значну заборгованість перед позивачем, неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором, та те, що останній не має наміру погашати заборгованість та врегульовувати спір в позасудовому порядку.

При розгляді заяви суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно із ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд першої інстанції підставно зазначив, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову не обґрунтовано, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Позивачем до заяви про забезпечення позову не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову. Саме лише посилання на наявну заборгованість та звернення до господарського суду з позовом про її стягнення не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обгрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

З матеріалів справи не вбачається жодних обгрунтованих причин, у зв'язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається, у зв'язку із чим суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2017 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Судовий збір за перегляд ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2018 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на позивача в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м. Київ, вих.№ 01-05/1046/18 від 02.04.2018 року-залишити без задоволення.

2 . Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2018 року у справі № 909/99/18 залишити без змін.

3 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 02 травня 2018 р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.

суддя Желік М.Б.