Постанова

від 24.04.2018 по справі 925/1568/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р. Справа№ 925/1568/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Головатенко А.В.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання від 24.04.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2018,

у справі № 925/1568/17 (суддя Курченко О.І.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Черкаській області

до Комунального підприємства Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради

про стягнення 656 822,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

07.12.2017 до Господарського суду Черкаської області звернулась Державна екологічна інспекція у Черкаській області до Комунального підприємства Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради про стягнення 656 822,70 грн. збитків.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що внаслідок самовільного (без спеціального дозволу) використання підземної води (надр) за період з 01.11.2014 по 23.08.2016, відповідачеві згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009, нараховано збитки, у зазначеній сумі, які позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку та відшкодувати понесені ним судові витрати.

Справа розглядалася за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017, у справі № 925/1290/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради через Державну екологічну інспекцію у Черкаській області у доход держави згідно з нормами розподілу між бюджетами - 656 822,70 грн. шкоди для зарахування на рахунок №33113331700553, отримувач УК у Шполянському районі, код ЄДРПОУ 38031276, банк отримувача - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, ККД 24062100. Стягнуто з Комунального підприємства Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради на користь Державної екологічної інспекції у Черкаській області 9 852,34 грн. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2018 у справі № 925/1568/17 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2018 у справі № 925/1568/17. Завершено підготовчі дії у справі № 925/1568/17. Призначено справу до розгляду на 24.04.2018.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 № 09.1-08/1079/18, у зв'язку із перебуванням на лікарняному судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між судцями від 23.04.2018, справу № 925/1568/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 року прийнято матеріали справи № 925/1568/17 з розгляду апеляційної скарги КП Комунальдик-Сервіс Шполянської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2018 у справі № 925/1568/17 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

В судове засідання сторони не з'явилися, своїх заяв, клопотань і заперечень до суду також не подали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія судів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін, у зв'язку з тим, що сторони були повідомлені судом належним чином про час та місце розгляду справи, та ухвалою від 02.04.2018 попереджені, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Забезпечення участі свого представника у судовому засіданні - це не обов'язок, а право сторін. З огляду на викладені обставини, судом було вирішено проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно із ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.08.2016 Державною екологічною інспекцією у Черкаській області проведена планова перевірка Комунального підприємства Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради з питань дотримання ними вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 23.08.2016 (далі - Акт).

У Акті зазначено, що згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності КП Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради є забір, очищення та постачання води споживачам. Водокористування Комунальним підприємством Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради проводиться з 9 свердловин (із них 6 резервних), які використовуються для господарсько-питних та виробничих потреб, передачі води населенню, підприємствам, організаціям м. Шпола.

Рішенням Шполянської міської ради №20-29/65 від 18.06.2004 КП Комунальник-Сервіс надані у постійне користування земельні ділянки (під існуючими будівлями, свердловинами). Документи на користування земельними ділянками знаходяться у стадії оформлення.

Облік води ведеться за допомогою лічильників марки ВСКМ - 50, W-dk-80. По встановленій формі ведеться первинно-облікова документація по формах ПОД -11, ПОД - 12.

Дозволом на спеціальне водокористування встановлені наступні ліміти:

Забір води з підземних джерел - 238,564 тис. м. куб/рік, 686,59 м.куб./добу; використання підземної води на власні потреби - 0,452 тис.м.куб/рік, 1,633 м.куб./добу; передача підземної води населенню, приватному сектору, підприємствам та організаціям - 238,112 тис.м.куб./рік, 684,957 м.куб/добу.

Дозвіл на користування надрами (підземні води) знаходиться з 2015 року в процесі оформлення, договір про надання послуг з підготовки гідрогеологічних матеріалів для геологічного вивчення надр ПД-000150 укладено 16.02.2017.

За результатами проведення перевірки у Акті, серед інших порушень, також зазначено, що Відповідач не виконав вимоги припису №73 від 30.08.2013 та не має спеціального дозволу на користування надрами.

23.08.2016 Державною екологічною інспекцією у Черкаській області було складено протокол про адміністративне правопорушення №010721 про вчинення директором КП Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради ОСОБА_3, адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 188-5, 47, 82-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, невиконання припису від 30.08.2013 та відсутність дозволу на користування надрами.

26.08.2016 постановою про накладення адміністративного стягнення, директора КП Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272,00 грн. Постанова про накладення адміністративного стягнення у встановленому законом порядку не оскаржена. Сума штрафу сплачена добровільно згідно квитанції від 08.09.2016.

Згідно довідки КП Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради кількість забраної зі свердловин води за період з 01.11.2014 по 23.08.2016 становить 269,3 тис куб.м.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області, внаслідок самовільного використання підземної води (надр), згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 року, зареєстрованої в Мін'юсті України від 14.08.2009 за № 767/16783 (зі змінами), проведено розрахунок розміру збитків, згідно якого сума завданих державі збитків складає 656822,70 грн. за період з 01.11.2014 по 23.08.2016.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача для примусового стягнення завданої з відповідача шкоди у розмірі 656 822,70 грн., завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Предметом спору у справі є визначена позивачем вимога стягнення шкоди, завданої державі відповідачем внаслідок його самовільного використання надр (підземної води).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) законних інтересів іншої особи. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Частиною 1 ст. 149, ст. 151 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою, визначаються Законом України Про питну воду та питне водопостачання .

Згідно із ст.ст. 2, 3 Закону України Про питну воду та питне водопостачання дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води. Законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України Про охорону навколишнього природного середовища , Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Відповідно до ст.ст. 17, 18 Закону України Про питну воду та питне водопостачання підприємство питного водопостачання провадить діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами. Господарська діяльність із централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню у порядку, встановленому законом.

Статтями 38, 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне, за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827).

Згідно із ст.ст. 2, 46, 48 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Згідно із п. 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України Про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Кодексом України про надра встановлено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання спеціального відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води власних господарсько-побутових потреб, не централізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб, (ст.ст. 21, 23 Кодексу України про надра).

Таким чином, однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є, у тому числі, видобування води для централізованого господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Як вбачається із ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції, що діє з 01.01.2016) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничою відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідно до частини 2 Перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі від 08.12.2015 № 867-VII1 (який набрав чинності з 01.01.2016), землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра.

Отже, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб, натомість видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціальних дозволів уповноваженого державою органу.

Враховуючи викладене, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціальних дозволів уповноваженого державою органу. Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримати дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Чинним законодавством передбачені самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 у справі №13/333-38/463-2012.

Матеріалами справи підтверджено відсутність у відповідача дозволу на користування надрами, а враховуючи те, що одним із видів основної діяльності відповідача є забір, очищення та постачання води, отже користування надрами не здійснюється для власних потреб, що також не заперечується відповідачем, колегія судів апеляційного суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства, а саме норми статей 16, 19, 2 Кодексу України про надра.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано і не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підсинюю для відмови у відшкодуванні шкоди.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 затверджено Методику її розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783, яка встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавств про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства пре охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), (із урахуванням внесених наказами Міністерства екології та природних ресурсів України № 367 від 13.10.2015 змін), встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами.

Ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків..

Відповідно до пункту 1.7 Методики самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Згідно із п.п. 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, куб.м; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника Інші водні об'єкти , встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Отже, положення Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, встановлюють самостійні та окремі підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на користування надрами.

Як вже зазначалось, згідно із довідкою №23 від 09.02.2017 відповідачем було забрано води із підземного водоносного горизонту за період з 01.11.2014 по 23.08.2016 у розмірі 269,3 тис. м. куб.

Відповідно до ст. 255 Податкового кодексу України для Черкаської області, ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод за 100 куб.м води становить 04878 грн.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт самовільного здійснення відповідачем водокористування в порушення вимог статтей 16, 19, 21 Кодексу України про надра у період з 01.11.2014 по 23.08.2016, наявність причинного-наслідкового зв'язку між такою поведінкою відповідача та заподіяної державі шкоди у розмірі 656822 грн. 70 коп., перевіривши розрахунок наданий позивачем, Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Використання підземних вод не тільки для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробництва вимагає отримання відповідного дозволу. До такого висновку дійшов Верховного Суду України в постанові від 01.04.2015 № 3-32гс15.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання скаржника на те, що господарським судом першої інстанції порушено норми матеріального права, оскільки КП Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради підпадає під виключення, яке передбачає видобування підземних вод для своїх господарських і побутових потреб (яке передбачене у ч. 1 ст.23 Кодексу України про надра) без отримання спеціального дозволу на використання надр, спростовується матеріалами справи та самим змістом статті 23 Кодексу України про надра.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2018 у справі 925/1568/17 та для задоволення апеляційної скарги КП Комунальник-Сервіс , відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Черкаської області від 20.02.2018 у справі № 925/1568/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 267-285 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Комунальник-Сервіс Шполянської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2018 у справі № 925/1568/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського Черкаської області від 20.02.2018 у справі № 925/1568/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Справу № 925/1568/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Повний текст постанови складено 25.04.2018.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич