Рішення

від 03.05.2018 по справі 802/931/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 травня 2018 р. Справа № 802/931/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання:АДРЕСА_1), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Бершадський районний суд Вінницької області (місцезнаходження: 24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Шевченка, 4) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21018, м. Вінниця, м. Вінниця, вул. Р. Скалецького, 17) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (місце проживання:АДРЕСА_1), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Бершадський районний суд Вінницької області (місцезнаходження: 24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Шевченка, 4) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21018, м. Вінниця, м. Вінниця, вул. Р. Скалецького, 17) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом в.о. голови Бершадського районного суду Вінницької області № 59-к від 18 жовтня 2016 року на підставі постанови Верховної ради України № 1600-VIIIвід 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 18 жовтня 2016 року відраховано зі штату суддів Бершадського районного суду Вінницької області у зв'язку із звільненням з посади судді.

Наказом в.о. голови Бершадського районного суду Вінницької області № 57-од від 18 жовтня 2016 року зобов'язано відділ планово-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 виплату вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у зв'язку з виходом у відставку.

02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 із заявою звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області з проханням провести нарахування вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.

Листом від 30 жовтня 2017 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області повідомило, що виплата вихідної допомоги у зв'язку з виходом судді у відставку не передбачена Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент звільнення позивача.

У зв'язку із зазначеним позивач звернувся з адміністративним позовом, у якому просить: визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області у виплаті вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області нарахувати та виплатити вихідну допомогу в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у зв'язку з виходом у відставку за останньою посадою в розмірі 86400 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 24 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 12 квітня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача залучено Бершадський районний суд Вінницької області.

Позивач у судове засідання не з'явився, однак просив здійснювати розгляд справи без його участі в письмовому провадженні.

Представник третьої особи у судове засідання також не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи без його участі, при вирішенні адміністративної справи покладається на розсуд суду.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи без його участі та відзив на адміністративний позов. У якому зазначено, що чинним законодавством визначений порядок реалізації права судді на звільнення у зв'язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Верховною радою України постанови про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття. Разом з тим, реалізація права позивача на звільнення у зв'язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною радою України відповідної постанови, тобто 22 вересня 2016 року і тому до спірних правовідносин слід застосовувати ті положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття такої постанови. Відтак, з урахуванням зазначеного адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

22 червня 1987 року ОСОБА_1 було обрано народним суддею Калинівського районного суду Вінницької області.

В подальшому ОСОБА_1 працював на посаді судді Бершадського районного суду Вінницької області відповідно до наказу відділу управління юстиції Вінницького облвиконкому юстиції № 2 від 02 січня 1990 року.

Рішенням ради суддів України № 131 від 07 листопада 2008року ОСОБА_1 було обрано головою Бершадського районного суду Вінницької області.

Наказом в.о. голови Бершадського районного суду Вінницької області № 59-к від 18 жовтня 2016 року на підставі постанови Верховної ради України № 1600-VIII від 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 18 жовтня 2016 року відраховано зі штату суддів Бершадського районного суду Вінницької області у зв'язку із звільненням з посади судді.

Наказом в.о. голови Бершадського районного суду Вінницької області № 57-од від 18 жовтня 2016 року зобов'язано відділ планово-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 виплату вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у зв'язку з виходом у відставку.

02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 із заявою звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області з проханням провести нарахування вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.

Листом від 30 жовтня 2017 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області повідомило, що виплата вихідної допомоги у зв'язку з виходом судді у відставку не передбачена Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент звільнення позивача.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд враховує таке.

Частиною 1 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року було передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно з частиною 3 статті 122 цього Закону, повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Частиною 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року в редакції Закону від 14 березня 2014 року №887-VII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося, а отже з 01 квітня 2014 року судді, які виходили у відставку, не мали права на отримання вихідної допомоги згідно з статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", положеннями частини 1 статті 143 якого передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Однак, враховуючи, що положення частини 1 статті 143 Закону №1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою набрали чинності після виходу позивача у відставку, тобто після прийняття Верховною Радою України постанови від 22 вересня 2016 року №1600-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, тому ці правові норми не можуть застосовуватись у даних правовідносинах.

Також, суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача, а саме 22 вересня 2016 року.

Також відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2013 від 19 листопада 2013 року Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

Одним із спірних питань є дата звільнення судді (набрання чинності постановою Верховної Ради України чи підписання наказу про виведення зі штату суддів).

Проаналізувавши норми вищенаведеного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою ознакою звільнення судді є припинення його повноважень.

Як зазначалось вище, однією із підстав припинення повноважень судді є прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення судді.

Голова суду не наділений повноваженнями ні призначати на посаду судді, ні звільняти з посади судді, у зв'язку із виходом судді у відставку.

Наказ голови суду про виведення зі штату судді є наслідковим організаційним документом, що врегульовує питання, які виникли після звільнення судді.

Таким чином, саме день набрання чинності постановою Верховної Ради України є днем звільнення судді.

За приписами абзацу 3 пункту 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Суд зазначає, що моментом виходу судді у відставку та припинення повноважень в даному випадку є прийняття Верховною Радою України постанови від 22 вересня 2016 року, а не видання наказу в.о. голови суду № 59-к від 18 жовтня 2016 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що право на відставку позивачем реалізовано під час дії Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року, положеннями якого не було передбачено виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат чи у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Відтак, вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені, свідчать про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв`язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання:АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Бершадський районний суд Вінницької області (місцезнаходження: 24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 02894800);

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21018, м. Вінниця, м. Вінниця, вул. Р. Скалецького, 17, код ЄДРПОУ 26286152).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 03.05.2018

Суддя Мультян Марина Бондівна